ЧИСЛО ЗВІРИНИ
Продовження
10. Проте якою б не була генетика людей, які очолювали Радянський Союз, їхню свідомість живила ідейна "кров"К. Маркса. Ми вже розповідали дещо про нього. Що ж являла собою ця особа, що так сильно крутнула стерно цивілізації?
На перший погляд, нічого особливого. У житті Карл Маркс полюбляв чарку. Траплялося, що забував дружину й дітей, і вони через це бідували. Він надбав служниці байстря, яке потім усиновив його друг Ф. Енгельс. Був не вельми охайним і страждав фурункульозом. Все життя існував на "нетрудові доходи": спекулював на біржі і найчастіше програвав. Останнє, далебі, якось не в'яжеться з його знаннями сутності капіталізму... Нічого особливого.
Привертає увагу інше. З шести дітей, що він їх прижив з Жанною фон Вестфаллен, троє померли дуже рано. А з тих трьох, котрі вижили, дві доньки покінчили життя самогубством. Одна з них — Лаура вийшла заміж за Поля Лафарга — близького родича, троюрідного племінника Карла Маркса. Власне, це було кровозмішення. І вона, і її чоловік вкоротили собі віку. А трійко їхніх дітей померли ще в колисці.
Такого випадкового збігу обставин не буває. Над потомством Маркса тяжіло прокляття.
Він мав лиху вдачу. Йому притаманні були садизм і комплекс руйнування. Ось вірш, якого він написав замолоду:
"Я хочу спорудити собі трон
На великій холодній горі,
Оточений людським страхом,
Де царює похмурий біль."
Цю програму він виконав. Щоправда, сидіти на тому троні йому не судилося. Але зі своїх портретів він бачив і "людський страх", і "похмурий біль". Його вчення обійшлося тому полігону, де воно обкочувалося, у 62 мільйони душ. За своє життя він, крім Ф. Енгельса, не мав друзів. На його похорон прийшло тільки шестеро, включаючи двох гробарів.
Насіння його віри впало в добре підготовлений ґрунт. Адже похмурий орб, який повільно наближався і так само повільно віддалявся від зловісного 1881 року, наслідив у людських душах. Окультна наука вважає (знає), що похмурий сателіт має довершену організацію, властиву тільки йому, і керується суворо визначеними законами, природу яких можна легко розпізнати, спостерігаючи за жорстокими інстинктами тваринної природи в людях без моралі. Такі особи, власне, і є окультними агентами "братерства духовного світу", яке відоме під назвою чорних магів.
Вони є вчителями і володарями похмурого орба на плані астральному і — школи чорної магії — на плані фізичнім. Як правило, істот цих було зачато тоді, коли місяць був уповні, і вони мали великий вплив на людей, завдяки своїм надзвичайним властивостям. Втім, мало хто з них це усвідомлював.
Нострадамус писав: "По тому в Атилі зародиться велика імперія Антихриста, і зерси спустяться у великій і незліченній кількості".
Мабуть, не варто переконувати, що Атила — то держава, яка була розташована на землях царювання вождя гунів Атили, тобто наша територія.
Назва "Росія" з'явилася тільки після 1720 року. До того часу на мапах світу вона позначалася як Московія, Московське царство, Московське велике князівство. Була Галицька та Київська Русь. Отож, Нострадамус територію майбутньої Російської імперії назвав Атилою, так само, як в одному зі своїх катренів Україну — Борисфеном — від назви найбільшої водної артерії країни.
Що ж до зерсів, то це сутності істот, які прийшли в матеріальний світ під знаком звірини в часи, наближені до 1881 року, коли тінь від похмурого орба була найгустішою.
11. У Пророцтвах Нострадамуса знаходимо: "...так що прихід Святого Духа, який починається з 48 градуса, викличе велике переселення людей, котрі рятуватимуться від жахів Антихриста, що воює проти людини королівської крові..."
Спробуємо з'ясувати, про що йдеться. Незрозуміло, що таке "прихід Святого Духа", а от 48 градусів — це паралель, вище якої знаходився Радянський Союз. Справді, вище 48 градуса почалося велике переселення людей, нащадки яких і тепер розкидані по всьому світу. Ну, а хто він — Антихрист, що воює проти людини королівської крові, сказано вище. Це він (за Нострадамусом) "стане великим Вікарієм Ісуса Христа, і проти його церкви і його царства". Значення слова "вікарій" — той, що заступає, заміщає. Отож, Нострадамус мав на увазі того, хто заступив собою Христа. Ним був Ленін.
Далі текстом: "...і передуватиме тому затемнення Сонця, найтемніше і найнепроглядніше від часу сотворення світу і до смерті і страти Ісуса Христа аж до нашого (тобто, 1556 р.) часу, а в жовтні місяці стануться такі великі зміни, що подумають, начебто сила тяжіння землі втратила свою природну спрямованість і зануриться вона в постійний морок..."
Як відомо, 1881 року (нагадуємо: це рік закінчення написання "Капіталу" К. Маркса) Сонце перейшло із знака Риб у знак Водолія і вступило в цикл, який у всіх відношеннях — за природою дії відрізняється від попереднього, що тривав 2160 років (це період, коли Сонце проходить через кожен знак свого небесного Зодіаку, або одна дванадцята частина його повної орбіти, яка дорівнює 25 920 рокам).
Мало того, що в 1881 рік змінився цикл, він водночас був роком найбільшої тіні Орба на землі. Ось що таке "найтемніше, найнепроглядніше затемнення", яке, за словами Нострадамуса, передувало виникненню імперії Антихриста. Ось що таке число 666.
"...І за тим настануть надзвичайні переміни, зміни царювань, великі землетруси, розмноження нового Вавилону (слово "Вавилон" вживає також Іван Богослов), зловісний нащадок якого розростеться після першої жертви-покути, і це триватиме лише сімдесят три роки і сім місяців, а затим пустить паростки та, котра так довго була безплідною, починаючи з 50-го градуса, і яка поновить усю Християнську Церкву".
П'ятдесятий градус — паралель, котра проходить трохи вище Львова, трохи нижче Києва і через Харків. Із сказаного в цитаті може викликати запитання тільки: "після першої жертви-покути". Такою жертвою "нової релігії" став Ленін, котрий перед смертю збожеволів і помер у тяжких муках.
Писання Нострадамуса про цей період мало чим відрізняються від "Об'явлення св. Івана Богослова". Навіть слово "Вавилон" у них вживається у тому самому значенні. Різниця у більшій метафоричності письма автора "Об'явлення..." і в абсолютній часовій точності пророка з Франції.
12. В "Об'явленні св.Івана Богослова" є такі рядки: "15 І говорить (Ангол) до мене: "Води, що бачив ти їх, де сидить та розпусниця, то народи та люди, і племена та язики. 16 А десять рогів, що ти бачив їх, та звірина, — вони зненавидять розпусницю, спустошать її й обнажать, і з'їдять її тіло, і огнем її спалять" (гл.17).
Чи не так сталося? Скільком республіканським "царям" допекла Москва-столиця, де концентрувалося все корисливе, закостеніле, жорстоке, догідливе і брутальне? Звірина-компартія побачила, що її "релігія" марксизм стала предметом використання. Вже не вчення "змія" являлося головним, а жреці та ті, хто їх обслуговував. І все те гніздилося в Москві. Тому-то й зненавиділи "розпусницю" царі і звірина, і викрили ("обнажили") діяння її, з'їли тіло її: Москва, як столиця "Вавилону", перестала існувати. А огнем її спалив Б. Єльцин. Згадаймо, як горів останній оплот "розпусниці" — споруда імперсько-більшовицького парламенту — Білий Дім у Москві.
13. При осмисленні сказаного виникає кілька запитань:
1. Як могли двоє людей, один із яких жив 4,5, а інший — 19 століть тому, з такою дивовижною точністю знати (не передбачити, а саме знати) про події нашої, не такої вже й далекої історії?
2. Чому свої писання ці люди побудували в завуальованій формі?
3. Чи піддається все, що пов'язане з числом звірини, осмисленню матеріаліста?
Щоб пояснити перше, слід припустити, що існує надчасовий вимір, де все, що було, є і буде, вже є, і що ці двоє мандрували над століттями (над часом). І що подорожували вони не тілесно, а, як пише св. Іван Богослов, у дусі, тобто самою сутністю, без "скафандра", яким є тіло. Або їм було дано Божою Силою проникнути у "конструкторське бюро" та побачити вже готове "накреслення" майбутніх подій, які мали статися в земному світі; побачити їх у "голографічному" зображенні і вжахнутися.
Єдиним, що пов'язує той "макет", ту "програму» Вселенського розуму зі світом, де вона мала реалізуватися, була метрика часу, початком якої став відлік років від дня народження Ісуса Христа. Це на ній — метриці було зроблено основну "зарубку" — 1881 і названо її числом звірини.
Що ж до завуальованої форми писань... У стародавні часи мудрість цінували вище за золото. Так само, як дорогоцінний метал оберігали від марнотратника, так і справжні знання ховали від натовпу. Мабуть, це одна із причин, що всі окультні книги, і Біблія також, несуть у собі більше підтексту, ніж тексту. Їх ніби зорієнтовано на тих, хто не намагатиметься використати знання на шкоду іншим.
Єгипетські жерці, а Мойсей (автор книги Буття) був одним із них, володіли трьома способами пояснювати свої думки. Перший спосіб був ясний і простий, другий символічний і образний, третій священий і ієрогліфічний. Те ж саме слово, за їхнім бажанням, набирало або свій звичайний смисл, або образний, або трансцедентний (той, що лежить поза межами свідомості). Геракліт назвав їхню мову як таку, що говорить, визначає і приховує.
Коли ж ішлося про теософські і космогонічні науки, єгипетські жерці завжди вживали третій спосіб письма. Їхні ієрогліфи мали при цьому три смисли - відповідні один одному та водночас і різні. Два останні не можна було зрозуміти без ключа. Цей спосіб письма, таємничий і загадковий, базувався на основному положенні герметичної доктрини, за якою той самий закон править світом природним, світом людським і світом божим.
Мова того письма, гранично стисла і зовсім незрозуміла для юрби, ставала особливо виразною для адепта (втаємниченого). З допомогою тільки одного знака вона викликала в його свідомості початок, причину і наслідок, що виходять від Бога, віддзеркалюються і в сліпій природі, і в свідомості людини, і у світі чистих духів. Завдяки цьому способу письма втаємничений осягає всі три виміри одразу (Е.Шюре).
Мойсей, який володів герметичними законами, написав свою книгу Буття єгипетськими ієрогліфами, що містили в собі три смисли. Ключі від них і усні пояснення він передав своїм нащадкам.
Той, хто уважно читав Старий і Новий Заповіти, мабуть, завважив, що Новий написано іншою знаковою системою — простішою чи що... Крім останнього розділу, яким є "Об’явлення..." і яке можна порівняти хіба що з книгами пророків Єремії чи Даниїла. Автор "Об’явлення...", поза всяким сумнівом, володів єгипетським тайнописом. Ізраїль завжди, у всі епохи своєї історії, мав пророків (Nabi), що передавали усні перекази один одному. В часи Ісуса такими були єсеї. Сам Ісус прожив у них декілька років, вивчав разом з ними таємниці природи й окультні способи лікування. А насамкінець він прийняв посвячення четвертого — найвищого ступеня. Єсеї визнали його Пророком, Посвяченим, якого вони очікували і якого бачили вже востаннє, оскільки його доля їм була відома. Вони нарекли його "Чоловіком і Царем". Отож Ісус, з усього, володів єгипетським письмом і навчив, або ж сприяв навчанню в єсеїв, своєму надійному учневі Іванові.
Найголовніша причина "густої вуалі" — небажання Вселенського Розуму висвічувати свої плани перед смертними. Адже тоді б з'явилися бажаючі перешкодити тим жахливим, але, мабуть, потрібним епізодам історії.
Що ж до питання про число звірини, то його можна осмислити з матеріалістичних позицій. Справді, перехід "Батька-Сонця" з одного знака Зодіака в інший пов'язаний з великими змінами у його впливі на "Матір-Землю": це і гравітація, і вібрації, і радіація, і магнетизм, і ще багато знаного й незнаного. 1881 року почався новий підцикл сонячної сили, який за своєю природою повністю відрізняється від попереднього, що тривав 2160 років. Його вібрації стають інтенсивнішими, вся людська природа настроєна у вищому її ключі. Так само, як звичайний знак Зодіака визначає характер, ментальність і зрештою долю людини, так і сонячні підцикли (2160 років) визначають особливості всієї людської раси (цивілізації). На небесному годиннику позначено піднесення й падіння націй, імперій і сімей у повній відповідності із впливом Сонця і планет на Землю. З переходом Сонця з одного знака в інший змінюється й сама полярність планети.
Напевне, Зодіак Сонця й земний Зодіак — не те саме.
Що ж являє собою підцикл Водолія, в якому опинилося людство, починаючи з 1881 року? Це знак чоловічий, позитивний; за характеристикою він інтелектуальний, науковий, філософський, артистичний, інтуїтивний і метафізичний. Це і спричинило боротьбу елементів, невпевненість, розгубленість. І це триватиме доти, доки елементи попереднього не будуть зовсім витіснені новими.
Уже тепер — наприкінці двадцятого століття почалося розкріпачення жінки, тобто жінка у своїй незалежності наближається до чоловіка. Інтелектуалізується людність, зріс потяг до метафізичних знань, вивчаються інтуітивні особливості людини. Все це поступово витискає фанатизм, закостенілість уявлень, нетерпимість до думки іншого.
Це тепер, а тоді зміна сонячних підциклів збіглася (а, може, це й не збіг) із лихою подією "найтемнішим, найнепрогляднішим за всю історію людства затемненням Сонця" (в езотеричному плані, за Нострадамусом), або ж (що те саме) з наближенням похмурого орба і його густої тіні, яка вкрила Землю. Люди окультного вчення знають, що з центру астральних областей "першого братерства" (що в самому орбі) формується і потім проектується на «друге братерство» (вже земне) дух олжі, крутійства, грабіжництва, вбивства й лицемірства. Це живить ідейно й енергетично темні сутності (зерси) земного світу. Психічний вплив орба поширюється в "інтелектуальні вихори" раси, де його еменації нишком, хитро і підступно отруюють сам простір, який складає генетичний план життя людини. Звідти невидимий чорно-окультний струмінь проникає в самі внутрішні "складки" людського духу і набуває такої влади над душею, що навіть у найглибших, найпотаємніших куточках суто людського (безкорисливого, чистого) серця з'являється липка гидота егоїзму (для себе). Вплив чорного сателіта легко простежується, якщо порівняти звірячу несамовитість перших лицарів революції і руйнування під їхнім впливом всього людського в людині й суспільстві.
З приходом у цей світ "зерсів" з'являється такий дивовижний феномен, як "брат на брата", "син на батька" і зрештою — "українець на українця".
Якщо подумки накреслити криву звірств, що їх було завдано людині й народам, від Леніна до Горбачова, то вона, починаючи від смерті Сталіна, різко падає. Що далі від фатального 1881 року правитель з’являвся на світ, то менше крові було на його совісті.
Якщо порівняти людей тієї доби, котрі мали "образ звірини" — партійний квиток, і сучасну нам молодь, то можна помітити дивну, не властиву вікові особливість — більшість старих людей, коли йдеться про марксистські принципи, стають не просто непримиренними, а несамовито агресивними. Кожен із таких немовби означений сатаною. Сказати, що їх перевиховано — нічого не сказати. Їх "відштамповано" облудними словесами, в них підмінено саму сутність людини якоюсь іншою.
14. Та повернемося знову до "Об'явлення...". У главі 18 "Загибель Вавилону" пишеться: "Після цього побачив я іншого Ангола, що сходив із неба і що владу велику він мав. І земля світилася від слави його.
І він гучним голосом кликнув, говорячи:
Упав, упав великий Вавилон!
Став він оселею демонів
і сховищем усякому духові нечистому,
і сховищем усіх птахів нечистих та ненавидних.
Бо лютим вином розпусти своєї
він напоїв всі народи!
І земні царі з ним розпусту чинили,
а земні купці збагатіли від сили розкоші його."
З падінням Москви, як столиці більшовицької імперії, всі структури, що доти були зорієнтовані тільки на виконання її команд, стали начебто безпритульними. Люди, що очолювали їх (всі вони мали знамено ймення звірини — партійні квитки), відчувши повну безконтрольність, заходилися грабувати все, що потрапляло під руку, — гроші, заводи, кораблі, споруди. Все! Навряд чи варто пояснювати значення таких метафор, як "оселя демонів", "сховище усякому духові нечистому", "сховище усіх птахів нечистих та ненавидних" (тобто стерв’ятників).
На території СРСР з серпня по жовтень 1991 року сталося 1746 загадкових самогубств компартійної номенклатури. Майже стільки ж, скільки на той час було створено структурами КПРС спільних підприємств. Це не так уже й багато, якщо врахувати, що всього підприємств планувалося створити п’ятдесят тисяч. Принаймні стільки бланків розписок замовив у партійній друкарні помічник М.Горбачова М.Кручина для тих, кому довіряли кошти. Бланки з зеленою діагональною смужкою друкувалися не тільки кирилицею, а також латиною, арабською в’яззю та ієрогліфами.
Ідея створення підприємств та банківських структур за кордоном належала полковникові КДБ Веселовському. Всього було вивезено за кордон 217 млрд. дол. Затим "покінчив життя самогубством" і сам Кручина.
"Отож 1991-го у підпілля пішла велетенська, добре відлагоджена, намертво корумпована з владою, "невидима" партійна країна Номенклатурія та її економіка. (І.Буніч).
За всю історію людства було два найбільші пограбування: перше, коли владу захопила звірина 1917 року: в людей — спочатку багатих, а потім і у всіх інших, було відібрано практично все. І 1990-го, коли звірина розпалася на складові: тепер уже сховавшись за виготовлене ними ж страховище "демократи" і лукавством та підступом спрямувавши на те пугало гнів пограбованих.
"Комуністи прийшли 1917 року як загарбники, більше сімдесяти років поводилися як окупанти, а зметикувавши, що їхній час минув, розбіглися немов ярмаркові злодії, пограбувавши в черговий раз народ та знищивши державу. (І.Буніч). Додамо: державу "великий Вавилон".
15. "4 І почув я інший голос із неба, який говорив: "Вийдіть із нього, люди мої, щоб не стали ви спільниками гріхів його і щоб не потрапили в карання його. 5 Гріхи-бо його досягли аж до неба і Бог згадав про неправду його. 6 Відплатіть ви йому, як і він вам платив, і вдвоє подвойте йому за вчинки його! Удвоє налийте до чаші, що він вам наливав! Скільки він славив себе та розкошував, стільки муки та смутку завдайте йому!" "...Через це одного дня прийдуть кари його, смерть, і плач, і голод, і спалений буде огнем, бо міцний Господь Бог, що судить його!" (гл.18).
У фрагменті, мабуть, ідеться про те, що має статися вже після того, коли пишуться ці рядки.
"Плач за Вавилоном".
9 І будуть плакати та голосити за ним царі земні, що з ним розпусту чинили та розкошували, коли побачать дим пожежі його. 10 Вони через страх його мук стоятимуть здалеку і говоритимуть:
Горе, горе, о місто велике,
Вавилон, місто могутнє,
бо суд твій прийшов однієї години!
11 І купці будуть плакати та голосити за ним, бо ніхто не купує вже їхнього вантажу, — 12 вантажу золота і срібла, і каміння дорогоцінного, і перел, і вісону, і порфіри, і шовку, і кармазину, і всякого добра запашного...
15 Купці цими речами, що вони збагатилися з нього, від страху мук його стануть здалеку; і будуть плакати та голосити, 16 і казати:
Горе, горе, місто велике,
Зодягнене в вісон і порфіру та кармазин
і прикрашене золотом
і дорогоцінним камінням та перлами.
17 Бо за одну годину загинуло таке велике багатство..."
"І кожен стерник, і кожен, хто плаває на кораблях, і моряки, і всі, хто працює в морі, — стали здалеку. 18 І бачили дим від пожежі його, кричали й казали:
"Котре до великого міста подібне?" (гл.18).
З розпадом СРСР втратили чинність усі угоди між державами, надто тими, що належали до соцтабору і "царі" яких "з ним розпусту чинили". Втратили чинність і всі торговельні угоди, за якими стояли "купці земні". Не знали як їм бути і капітани та матроси на суднах військових і торговельних, довідавшись про денонсацію Союзного договору в Біловезькій Пущі. Раніше-бо вони всі були громадянами СРСР і флоти також належали СРСР.
Перед митцями, що недавно уславлювали культуру імперії-конгломерату і мали високі звання, з'явилися нові пріоритети... "22 І голос гуслярів, і співаків, і сопільників, і сурмачів уже не буде чути в тобі! 23 І світло свічника вже не буде світити тобі. Бо купці твої були земні вельможі, бо твоїм ворожбитством (марксистсько-ленінськими ідеями) були зведені всі народи! 24 Бо в нім знайдено кров пророків, і святих, і побитих усіх на землі" (гл.18).
16. Всі імперії зачиналися й діяли в кривавому бульйоні. У двобої стикалися дві сили: одна спрямована на перемішування, друга — на збереження ідентичності. Загарбник і той, хто боровся проти нього, — тільки знаряддя тих двох сил. Найбільшу за всю історію людства вакханалію перемішування народів та націй було започатковано 1917-го руками тих, хто прийшов у цей світ у роки наближені до 1881-го року.
Ідея злиття етносів (націй) іде прямо від сатани. Всі томи класиків марксизму-ленінізму в підсумку зводяться до однієї думки: перемішати раси, етноси, дужого й хирлявого, роботящого й неробу, обдарованого й нездару — і в перспективі перетнути шлях розвитку та запанувати над хаосом.
Боротьба за те, яким бути окремому народові чи всьому людству, точиться не тільки на землі, а також у тому, іншому вимірі, де формуються майбутні земні події. Таке було б неможливе, якби сутності, втілені в плоть людини, відрізнялися від тих, хто ще не втілився, або тих, хто вже розутілився. Окультний "герметичний закон" стверджує: "те, що вгорі, подібне тому, що внизу", або "те, що на землі, таке ж саме, що й на небі".
Отже, існує Україна душ, яка багато століть боролася і тепер бореться за збереження ідентичності народу, а відтак і за своє існування. Сутності тих, що полягли за свободу на землі, поновлюють собою лави патріотів потойбічної України і перебуватимуть там доти, аж поки не проб'є час їхнього втілення. Не виключено, що хтось із тих, хто боровся проти змія на боці Архангела Михаїла, був одним із синів позачасової України, якому судилося, втілившись у плоть, перемогти змія також і на землі. Про цього "Михаїла Міченого" не один раз згадувалося в езотеричних джерелах.
Навряд чи земний Михайло Горбачов був свідомий того завдання, що на нього було покладене. Радше, його вела невидима рука воїнства небесного, очолюваного Архангелом Михаїлом. Вона, ця рука, визначила життєвий шлях і оберігала від аварій на тому шляху майбутнього генсека. Саме ця рука означила (вже при народженні) його – одного з-поміж багатьох мільйонів тих, кому було дано "знамено на їхню праву руку або на їхні чола" й "образ звірини" (ідеологію та партійні квитки), тобто виділила свого посланця не тільки у плані духу (про це навряд чи здогадувався і сам Горбачов), а також на плоті.
Так само, але сатаною, було позначено при народженні Сталіна (пальці на нозі, що зрослися).
Чим більше етносу винищується на землі, то більше його опиняється в тому, іншому світі і більше бере участь у потойбічному формуванні майбутніх земних подій. Але це винищення може тривати тільки до певної межі. Бо тоді буде нікому продукувати нові "скафандри" для нових втілень.
Вседержитель так ревно оберігає етноси від нівелювання ще й тому, що їхні антропологічні ознаки (мовноартикуляційний апарат, особливості скелета і т. ін.) найбільш пристосовані під певний вид сутностей. Тобто в українське немовля радше за все втілиться сутність українця. В цьому-бо "скафандрі" вона почувається в матеріальному світі найкомфортніше.
17. Рівень підвищення самосвідомості в нашій державі відбуватиметься стрибками. Перший (він, мабуть, уже триває), коли у земний світ прийдуть сутності загиблих у війні вісімнадцятого—двадцятих років; за ними — ті, що були вигублені голодомором і репресіями у тридцяті — їх близько семи мільйонів; і, нарешті, — жертви і вояки Другої світової, незалежно під чиїми прапорами вони полягли: їх також близько семи мільйонів. Ці два стрибки самосвідомості не тільки змінять етнічний план України, а й поновлять здеформований менталітет народу. Прийдуть-бо сутності митців, що віддали життя за свободу; прийдуть душі трударів, вимерлих на просторах Сибіру, Півночі, Казахстану, селян, вимордуваних голодом на найродючішій у світі землі. Почнеться епоха відбудови духовної і матеріальної, і вже ніхто не скаже: "Взагалі, то я українець, але..."
Нострадамус про цей період писав:
"Закон Мора поступово згасне,
Затим (прийде) інший, значно привабливіший,
Борисфен перший прийде встановити
(Своїми) талантами (дарами) й мовою
Більш привабливий закон."
Закон Мора — то суспільний лад, який змоделював у своєму романі "Утопія" англійський письменник Томас Мор. Цей роман був настільною книжкою К. Маркса і став прототипом створеної ним релігії. Отож Нострадамус пише про першооснову релігії змія.
18. Не зайве нагадати, що, закликаючи в "Комуністичному маніфесті" пролетарів усіх країн до єдності, сам К. Маркс з'єднав свою долю не з пролетаркою, а з аристократкою — баронесою Жанною фон Вестфаллен. І сам не належав до упосліджених верств, бо був нащадком багатьох поколінь рабинів. До речі, під час створення «Комуністичного маніфесту» його радником був Жан Лаффіт-Лафлін, який і піратствував, і торгував рабами, і мав фабрику пороху, та зрештою створив у Америці, в штаті Луізіана спеціальну комуну, де вирощував негрів на продаж.
Вселенський Розум, мабуть, спершу не догледів загрози ідеї Мора для людства. Та зрештою схаменувся: за відмову присягнути Генріхові VIII, як главі англійської церкви, Томас Мор, колишній його улюбленець, був ув'язнений в Тауер, звинувачений у державній зраді й засуджений до страти. Вирок суду від 1 липня 1535 року оголошував: "Вернути засудженого в Тауер, звідти волочити по землі через усе лондонське Сіті в Тайберн, а там повісити так, щоб замучився мало не до смерті, зняти з зашморгу, поки він ще не вмер, відрізати статеві органи, розпороти живіт, вирвати й спалити нутрощі. Потім четвертувати і прибити по одній чверті тіла над чотирма брамами Сіті, а голову виставити на Лондонському мосту". Король змінив кару простим відрубуванням голови.
Проте джина було випущено з глека. Економіст К.Маркс підвів під цю ідею науку, а політик поставив експеримент над людьми. Перебіг подій передбачив і назвав точний термін панування закону Мора (сімдесят три роки і сім місяців) сучасник Мора Мішель Нострадамус. До речі, роман "Утопія" було написано Мором у 1515 - 1516 роках, а "Пророцтва", які пізніше стали називатись "Центуріями" (Століття), Нострадамус написав у період 1545 - 1566 р.р. Дати народження і смерті Томаса Мора - 1476 - 1535 р.р.; Мішеля Нострадамуса - 1503 - 1566 р.р.
ОТОЖ, міна, що її було підкладено під християнський світ у середині другого тисячоліття, вибухнула на його прикінці.
Copyright © Савченко В.В., 2010
Продовження
10. Проте якою б не була генетика людей, які очолювали Радянський Союз, їхню свідомість живила ідейна "кров"К. Маркса. Ми вже розповідали дещо про нього. Що ж являла собою ця особа, що так сильно крутнула стерно цивілізації?
На перший погляд, нічого особливого. У житті Карл Маркс полюбляв чарку. Траплялося, що забував дружину й дітей, і вони через це бідували. Він надбав служниці байстря, яке потім усиновив його друг Ф. Енгельс. Був не вельми охайним і страждав фурункульозом. Все життя існував на "нетрудові доходи": спекулював на біржі і найчастіше програвав. Останнє, далебі, якось не в'яжеться з його знаннями сутності капіталізму... Нічого особливого.
Привертає увагу інше. З шести дітей, що він їх прижив з Жанною фон Вестфаллен, троє померли дуже рано. А з тих трьох, котрі вижили, дві доньки покінчили життя самогубством. Одна з них — Лаура вийшла заміж за Поля Лафарга — близького родича, троюрідного племінника Карла Маркса. Власне, це було кровозмішення. І вона, і її чоловік вкоротили собі віку. А трійко їхніх дітей померли ще в колисці.
Такого випадкового збігу обставин не буває. Над потомством Маркса тяжіло прокляття.
Він мав лиху вдачу. Йому притаманні були садизм і комплекс руйнування. Ось вірш, якого він написав замолоду:
"Я хочу спорудити собі трон
На великій холодній горі,
Оточений людським страхом,
Де царює похмурий біль."
Цю програму він виконав. Щоправда, сидіти на тому троні йому не судилося. Але зі своїх портретів він бачив і "людський страх", і "похмурий біль". Його вчення обійшлося тому полігону, де воно обкочувалося, у 62 мільйони душ. За своє життя він, крім Ф. Енгельса, не мав друзів. На його похорон прийшло тільки шестеро, включаючи двох гробарів.
Насіння його віри впало в добре підготовлений ґрунт. Адже похмурий орб, який повільно наближався і так само повільно віддалявся від зловісного 1881 року, наслідив у людських душах. Окультна наука вважає (знає), що похмурий сателіт має довершену організацію, властиву тільки йому, і керується суворо визначеними законами, природу яких можна легко розпізнати, спостерігаючи за жорстокими інстинктами тваринної природи в людях без моралі. Такі особи, власне, і є окультними агентами "братерства духовного світу", яке відоме під назвою чорних магів.
Вони є вчителями і володарями похмурого орба на плані астральному і — школи чорної магії — на плані фізичнім. Як правило, істот цих було зачато тоді, коли місяць був уповні, і вони мали великий вплив на людей, завдяки своїм надзвичайним властивостям. Втім, мало хто з них це усвідомлював.
Нострадамус писав: "По тому в Атилі зародиться велика імперія Антихриста, і зерси спустяться у великій і незліченній кількості".
Мабуть, не варто переконувати, що Атила — то держава, яка була розташована на землях царювання вождя гунів Атили, тобто наша територія.
Назва "Росія" з'явилася тільки після 1720 року. До того часу на мапах світу вона позначалася як Московія, Московське царство, Московське велике князівство. Була Галицька та Київська Русь. Отож, Нострадамус територію майбутньої Російської імперії назвав Атилою, так само, як в одному зі своїх катренів Україну — Борисфеном — від назви найбільшої водної артерії країни.
Що ж до зерсів, то це сутності істот, які прийшли в матеріальний світ під знаком звірини в часи, наближені до 1881 року, коли тінь від похмурого орба була найгустішою.
11. У Пророцтвах Нострадамуса знаходимо: "...так що прихід Святого Духа, який починається з 48 градуса, викличе велике переселення людей, котрі рятуватимуться від жахів Антихриста, що воює проти людини королівської крові..."
Спробуємо з'ясувати, про що йдеться. Незрозуміло, що таке "прихід Святого Духа", а от 48 градусів — це паралель, вище якої знаходився Радянський Союз. Справді, вище 48 градуса почалося велике переселення людей, нащадки яких і тепер розкидані по всьому світу. Ну, а хто він — Антихрист, що воює проти людини королівської крові, сказано вище. Це він (за Нострадамусом) "стане великим Вікарієм Ісуса Христа, і проти його церкви і його царства". Значення слова "вікарій" — той, що заступає, заміщає. Отож, Нострадамус мав на увазі того, хто заступив собою Христа. Ним був Ленін.
Далі текстом: "...і передуватиме тому затемнення Сонця, найтемніше і найнепроглядніше від часу сотворення світу і до смерті і страти Ісуса Христа аж до нашого (тобто, 1556 р.) часу, а в жовтні місяці стануться такі великі зміни, що подумають, начебто сила тяжіння землі втратила свою природну спрямованість і зануриться вона в постійний морок..."
Як відомо, 1881 року (нагадуємо: це рік закінчення написання "Капіталу" К. Маркса) Сонце перейшло із знака Риб у знак Водолія і вступило в цикл, який у всіх відношеннях — за природою дії відрізняється від попереднього, що тривав 2160 років (це період, коли Сонце проходить через кожен знак свого небесного Зодіаку, або одна дванадцята частина його повної орбіти, яка дорівнює 25 920 рокам).
Мало того, що в 1881 рік змінився цикл, він водночас був роком найбільшої тіні Орба на землі. Ось що таке "найтемніше, найнепроглядніше затемнення", яке, за словами Нострадамуса, передувало виникненню імперії Антихриста. Ось що таке число 666.
"...І за тим настануть надзвичайні переміни, зміни царювань, великі землетруси, розмноження нового Вавилону (слово "Вавилон" вживає також Іван Богослов), зловісний нащадок якого розростеться після першої жертви-покути, і це триватиме лише сімдесят три роки і сім місяців, а затим пустить паростки та, котра так довго була безплідною, починаючи з 50-го градуса, і яка поновить усю Християнську Церкву".
П'ятдесятий градус — паралель, котра проходить трохи вище Львова, трохи нижче Києва і через Харків. Із сказаного в цитаті може викликати запитання тільки: "після першої жертви-покути". Такою жертвою "нової релігії" став Ленін, котрий перед смертю збожеволів і помер у тяжких муках.
Писання Нострадамуса про цей період мало чим відрізняються від "Об'явлення св. Івана Богослова". Навіть слово "Вавилон" у них вживається у тому самому значенні. Різниця у більшій метафоричності письма автора "Об'явлення..." і в абсолютній часовій точності пророка з Франції.
12. В "Об'явленні св.Івана Богослова" є такі рядки: "15 І говорить (Ангол) до мене: "Води, що бачив ти їх, де сидить та розпусниця, то народи та люди, і племена та язики. 16 А десять рогів, що ти бачив їх, та звірина, — вони зненавидять розпусницю, спустошать її й обнажать, і з'їдять її тіло, і огнем її спалять" (гл.17).
Чи не так сталося? Скільком республіканським "царям" допекла Москва-столиця, де концентрувалося все корисливе, закостеніле, жорстоке, догідливе і брутальне? Звірина-компартія побачила, що її "релігія" марксизм стала предметом використання. Вже не вчення "змія" являлося головним, а жреці та ті, хто їх обслуговував. І все те гніздилося в Москві. Тому-то й зненавиділи "розпусницю" царі і звірина, і викрили ("обнажили") діяння її, з'їли тіло її: Москва, як столиця "Вавилону", перестала існувати. А огнем її спалив Б. Єльцин. Згадаймо, як горів останній оплот "розпусниці" — споруда імперсько-більшовицького парламенту — Білий Дім у Москві.
13. При осмисленні сказаного виникає кілька запитань:
1. Як могли двоє людей, один із яких жив 4,5, а інший — 19 століть тому, з такою дивовижною точністю знати (не передбачити, а саме знати) про події нашої, не такої вже й далекої історії?
Мішель НОСТРАДАМУС
2. Чому свої писання ці люди побудували в завуальованій формі?
3. Чи піддається все, що пов'язане з числом звірини, осмисленню матеріаліста?
Щоб пояснити перше, слід припустити, що існує надчасовий вимір, де все, що було, є і буде, вже є, і що ці двоє мандрували над століттями (над часом). І що подорожували вони не тілесно, а, як пише св. Іван Богослов, у дусі, тобто самою сутністю, без "скафандра", яким є тіло. Або їм було дано Божою Силою проникнути у "конструкторське бюро" та побачити вже готове "накреслення" майбутніх подій, які мали статися в земному світі; побачити їх у "голографічному" зображенні і вжахнутися.
Єдиним, що пов'язує той "макет", ту "програму» Вселенського розуму зі світом, де вона мала реалізуватися, була метрика часу, початком якої став відлік років від дня народження Ісуса Христа. Це на ній — метриці було зроблено основну "зарубку" — 1881 і названо її числом звірини.
Що ж до завуальованої форми писань... У стародавні часи мудрість цінували вище за золото. Так само, як дорогоцінний метал оберігали від марнотратника, так і справжні знання ховали від натовпу. Мабуть, це одна із причин, що всі окультні книги, і Біблія також, несуть у собі більше підтексту, ніж тексту. Їх ніби зорієнтовано на тих, хто не намагатиметься використати знання на шкоду іншим.
Єгипетські жерці, а Мойсей (автор книги Буття) був одним із них, володіли трьома способами пояснювати свої думки. Перший спосіб був ясний і простий, другий символічний і образний, третій священий і ієрогліфічний. Те ж саме слово, за їхнім бажанням, набирало або свій звичайний смисл, або образний, або трансцедентний (той, що лежить поза межами свідомості). Геракліт назвав їхню мову як таку, що говорить, визначає і приховує.
Коли ж ішлося про теософські і космогонічні науки, єгипетські жерці завжди вживали третій спосіб письма. Їхні ієрогліфи мали при цьому три смисли - відповідні один одному та водночас і різні. Два останні не можна було зрозуміти без ключа. Цей спосіб письма, таємничий і загадковий, базувався на основному положенні герметичної доктрини, за якою той самий закон править світом природним, світом людським і світом божим.
Мова того письма, гранично стисла і зовсім незрозуміла для юрби, ставала особливо виразною для адепта (втаємниченого). З допомогою тільки одного знака вона викликала в його свідомості початок, причину і наслідок, що виходять від Бога, віддзеркалюються і в сліпій природі, і в свідомості людини, і у світі чистих духів. Завдяки цьому способу письма втаємничений осягає всі три виміри одразу (Е.Шюре).
Мойсей, який володів герметичними законами, написав свою книгу Буття єгипетськими ієрогліфами, що містили в собі три смисли. Ключі від них і усні пояснення він передав своїм нащадкам.
Той, хто уважно читав Старий і Новий Заповіти, мабуть, завважив, що Новий написано іншою знаковою системою — простішою чи що... Крім останнього розділу, яким є "Об’явлення..." і яке можна порівняти хіба що з книгами пророків Єремії чи Даниїла. Автор "Об’явлення...", поза всяким сумнівом, володів єгипетським тайнописом. Ізраїль завжди, у всі епохи своєї історії, мав пророків (Nabi), що передавали усні перекази один одному. В часи Ісуса такими були єсеї. Сам Ісус прожив у них декілька років, вивчав разом з ними таємниці природи й окультні способи лікування. А насамкінець він прийняв посвячення четвертого — найвищого ступеня. Єсеї визнали його Пророком, Посвяченим, якого вони очікували і якого бачили вже востаннє, оскільки його доля їм була відома. Вони нарекли його "Чоловіком і Царем". Отож Ісус, з усього, володів єгипетським письмом і навчив, або ж сприяв навчанню в єсеїв, своєму надійному учневі Іванові.
Найголовніша причина "густої вуалі" — небажання Вселенського Розуму висвічувати свої плани перед смертними. Адже тоді б з'явилися бажаючі перешкодити тим жахливим, але, мабуть, потрібним епізодам історії.
Що ж до питання про число звірини, то його можна осмислити з матеріалістичних позицій. Справді, перехід "Батька-Сонця" з одного знака Зодіака в інший пов'язаний з великими змінами у його впливі на "Матір-Землю": це і гравітація, і вібрації, і радіація, і магнетизм, і ще багато знаного й незнаного. 1881 року почався новий підцикл сонячної сили, який за своєю природою повністю відрізняється від попереднього, що тривав 2160 років. Його вібрації стають інтенсивнішими, вся людська природа настроєна у вищому її ключі. Так само, як звичайний знак Зодіака визначає характер, ментальність і зрештою долю людини, так і сонячні підцикли (2160 років) визначають особливості всієї людської раси (цивілізації). На небесному годиннику позначено піднесення й падіння націй, імперій і сімей у повній відповідності із впливом Сонця і планет на Землю. З переходом Сонця з одного знака в інший змінюється й сама полярність планети.
Напевне, Зодіак Сонця й земний Зодіак — не те саме.
Що ж являє собою підцикл Водолія, в якому опинилося людство, починаючи з 1881 року? Це знак чоловічий, позитивний; за характеристикою він інтелектуальний, науковий, філософський, артистичний, інтуїтивний і метафізичний. Це і спричинило боротьбу елементів, невпевненість, розгубленість. І це триватиме доти, доки елементи попереднього не будуть зовсім витіснені новими.
Уже тепер — наприкінці двадцятого століття почалося розкріпачення жінки, тобто жінка у своїй незалежності наближається до чоловіка. Інтелектуалізується людність, зріс потяг до метафізичних знань, вивчаються інтуітивні особливості людини. Все це поступово витискає фанатизм, закостенілість уявлень, нетерпимість до думки іншого.
Це тепер, а тоді зміна сонячних підциклів збіглася (а, може, це й не збіг) із лихою подією "найтемнішим, найнепрогляднішим за всю історію людства затемненням Сонця" (в езотеричному плані, за Нострадамусом), або ж (що те саме) з наближенням похмурого орба і його густої тіні, яка вкрила Землю. Люди окультного вчення знають, що з центру астральних областей "першого братерства" (що в самому орбі) формується і потім проектується на «друге братерство» (вже земне) дух олжі, крутійства, грабіжництва, вбивства й лицемірства. Це живить ідейно й енергетично темні сутності (зерси) земного світу. Психічний вплив орба поширюється в "інтелектуальні вихори" раси, де його еменації нишком, хитро і підступно отруюють сам простір, який складає генетичний план життя людини. Звідти невидимий чорно-окультний струмінь проникає в самі внутрішні "складки" людського духу і набуває такої влади над душею, що навіть у найглибших, найпотаємніших куточках суто людського (безкорисливого, чистого) серця з'являється липка гидота егоїзму (для себе). Вплив чорного сателіта легко простежується, якщо порівняти звірячу несамовитість перших лицарів революції і руйнування під їхнім впливом всього людського в людині й суспільстві.
З приходом у цей світ "зерсів" з'являється такий дивовижний феномен, як "брат на брата", "син на батька" і зрештою — "українець на українця".
Якщо подумки накреслити криву звірств, що їх було завдано людині й народам, від Леніна до Горбачова, то вона, починаючи від смерті Сталіна, різко падає. Що далі від фатального 1881 року правитель з’являвся на світ, то менше крові було на його совісті.
Якщо порівняти людей тієї доби, котрі мали "образ звірини" — партійний квиток, і сучасну нам молодь, то можна помітити дивну, не властиву вікові особливість — більшість старих людей, коли йдеться про марксистські принципи, стають не просто непримиренними, а несамовито агресивними. Кожен із таких немовби означений сатаною. Сказати, що їх перевиховано — нічого не сказати. Їх "відштамповано" облудними словесами, в них підмінено саму сутність людини якоюсь іншою.
14. Та повернемося знову до "Об'явлення...". У главі 18 "Загибель Вавилону" пишеться: "Після цього побачив я іншого Ангола, що сходив із неба і що владу велику він мав. І земля світилася від слави його.
І він гучним голосом кликнув, говорячи:
Упав, упав великий Вавилон!
Став він оселею демонів
і сховищем усякому духові нечистому,
і сховищем усіх птахів нечистих та ненавидних.
Бо лютим вином розпусти своєї
він напоїв всі народи!
І земні царі з ним розпусту чинили,
а земні купці збагатіли від сили розкоші його."
З падінням Москви, як столиці більшовицької імперії, всі структури, що доти були зорієнтовані тільки на виконання її команд, стали начебто безпритульними. Люди, що очолювали їх (всі вони мали знамено ймення звірини — партійні квитки), відчувши повну безконтрольність, заходилися грабувати все, що потрапляло під руку, — гроші, заводи, кораблі, споруди. Все! Навряд чи варто пояснювати значення таких метафор, як "оселя демонів", "сховище усякому духові нечистому", "сховище усіх птахів нечистих та ненавидних" (тобто стерв’ятників).
На території СРСР з серпня по жовтень 1991 року сталося 1746 загадкових самогубств компартійної номенклатури. Майже стільки ж, скільки на той час було створено структурами КПРС спільних підприємств. Це не так уже й багато, якщо врахувати, що всього підприємств планувалося створити п’ятдесят тисяч. Принаймні стільки бланків розписок замовив у партійній друкарні помічник М.Горбачова М.Кручина для тих, кому довіряли кошти. Бланки з зеленою діагональною смужкою друкувалися не тільки кирилицею, а також латиною, арабською в’яззю та ієрогліфами.
Ідея створення підприємств та банківських структур за кордоном належала полковникові КДБ Веселовському. Всього було вивезено за кордон 217 млрд. дол. Затим "покінчив життя самогубством" і сам Кручина.
"Отож 1991-го у підпілля пішла велетенська, добре відлагоджена, намертво корумпована з владою, "невидима" партійна країна Номенклатурія та її економіка. (І.Буніч).
За всю історію людства було два найбільші пограбування: перше, коли владу захопила звірина 1917 року: в людей — спочатку багатих, а потім і у всіх інших, було відібрано практично все. І 1990-го, коли звірина розпалася на складові: тепер уже сховавшись за виготовлене ними ж страховище "демократи" і лукавством та підступом спрямувавши на те пугало гнів пограбованих.
"Комуністи прийшли 1917 року як загарбники, більше сімдесяти років поводилися як окупанти, а зметикувавши, що їхній час минув, розбіглися немов ярмаркові злодії, пограбувавши в черговий раз народ та знищивши державу. (І.Буніч). Додамо: державу "великий Вавилон".
15. "4 І почув я інший голос із неба, який говорив: "Вийдіть із нього, люди мої, щоб не стали ви спільниками гріхів його і щоб не потрапили в карання його. 5 Гріхи-бо його досягли аж до неба і Бог згадав про неправду його. 6 Відплатіть ви йому, як і він вам платив, і вдвоє подвойте йому за вчинки його! Удвоє налийте до чаші, що він вам наливав! Скільки він славив себе та розкошував, стільки муки та смутку завдайте йому!" "...Через це одного дня прийдуть кари його, смерть, і плач, і голод, і спалений буде огнем, бо міцний Господь Бог, що судить його!" (гл.18).
У фрагменті, мабуть, ідеться про те, що має статися вже після того, коли пишуться ці рядки.
"Плач за Вавилоном".
9 І будуть плакати та голосити за ним царі земні, що з ним розпусту чинили та розкошували, коли побачать дим пожежі його. 10 Вони через страх його мук стоятимуть здалеку і говоритимуть:
Горе, горе, о місто велике,
Вавилон, місто могутнє,
бо суд твій прийшов однієї години!
11 І купці будуть плакати та голосити за ним, бо ніхто не купує вже їхнього вантажу, — 12 вантажу золота і срібла, і каміння дорогоцінного, і перел, і вісону, і порфіри, і шовку, і кармазину, і всякого добра запашного...
15 Купці цими речами, що вони збагатилися з нього, від страху мук його стануть здалеку; і будуть плакати та голосити, 16 і казати:
Горе, горе, місто велике,
Зодягнене в вісон і порфіру та кармазин
і прикрашене золотом
і дорогоцінним камінням та перлами.
17 Бо за одну годину загинуло таке велике багатство..."
"І кожен стерник, і кожен, хто плаває на кораблях, і моряки, і всі, хто працює в морі, — стали здалеку. 18 І бачили дим від пожежі його, кричали й казали:
"Котре до великого міста подібне?" (гл.18).
З розпадом СРСР втратили чинність усі угоди між державами, надто тими, що належали до соцтабору і "царі" яких "з ним розпусту чинили". Втратили чинність і всі торговельні угоди, за якими стояли "купці земні". Не знали як їм бути і капітани та матроси на суднах військових і торговельних, довідавшись про денонсацію Союзного договору в Біловезькій Пущі. Раніше-бо вони всі були громадянами СРСР і флоти також належали СРСР.
Перед митцями, що недавно уславлювали культуру імперії-конгломерату і мали високі звання, з'явилися нові пріоритети... "22 І голос гуслярів, і співаків, і сопільників, і сурмачів уже не буде чути в тобі! 23 І світло свічника вже не буде світити тобі. Бо купці твої були земні вельможі, бо твоїм ворожбитством (марксистсько-ленінськими ідеями) були зведені всі народи! 24 Бо в нім знайдено кров пророків, і святих, і побитих усіх на землі" (гл.18).
16. Всі імперії зачиналися й діяли в кривавому бульйоні. У двобої стикалися дві сили: одна спрямована на перемішування, друга — на збереження ідентичності. Загарбник і той, хто боровся проти нього, — тільки знаряддя тих двох сил. Найбільшу за всю історію людства вакханалію перемішування народів та націй було започатковано 1917-го руками тих, хто прийшов у цей світ у роки наближені до 1881-го року.
Ідея злиття етносів (націй) іде прямо від сатани. Всі томи класиків марксизму-ленінізму в підсумку зводяться до однієї думки: перемішати раси, етноси, дужого й хирлявого, роботящого й неробу, обдарованого й нездару — і в перспективі перетнути шлях розвитку та запанувати над хаосом.
Боротьба за те, яким бути окремому народові чи всьому людству, точиться не тільки на землі, а також у тому, іншому вимірі, де формуються майбутні земні події. Таке було б неможливе, якби сутності, втілені в плоть людини, відрізнялися від тих, хто ще не втілився, або тих, хто вже розутілився. Окультний "герметичний закон" стверджує: "те, що вгорі, подібне тому, що внизу", або "те, що на землі, таке ж саме, що й на небі".
Отже, існує Україна душ, яка багато століть боролася і тепер бореться за збереження ідентичності народу, а відтак і за своє існування. Сутності тих, що полягли за свободу на землі, поновлюють собою лави патріотів потойбічної України і перебуватимуть там доти, аж поки не проб'є час їхнього втілення. Не виключено, що хтось із тих, хто боровся проти змія на боці Архангела Михаїла, був одним із синів позачасової України, якому судилося, втілившись у плоть, перемогти змія також і на землі. Про цього "Михаїла Міченого" не один раз згадувалося в езотеричних джерелах.
Навряд чи земний Михайло Горбачов був свідомий того завдання, що на нього було покладене. Радше, його вела невидима рука воїнства небесного, очолюваного Архангелом Михаїлом. Вона, ця рука, визначила життєвий шлях і оберігала від аварій на тому шляху майбутнього генсека. Саме ця рука означила (вже при народженні) його – одного з-поміж багатьох мільйонів тих, кому було дано "знамено на їхню праву руку або на їхні чола" й "образ звірини" (ідеологію та партійні квитки), тобто виділила свого посланця не тільки у плані духу (про це навряд чи здогадувався і сам Горбачов), а також на плоті.
Так само, але сатаною, було позначено при народженні Сталіна (пальці на нозі, що зрослися).
Чим більше етносу винищується на землі, то більше його опиняється в тому, іншому світі і більше бере участь у потойбічному формуванні майбутніх земних подій. Але це винищення може тривати тільки до певної межі. Бо тоді буде нікому продукувати нові "скафандри" для нових втілень.
Вседержитель так ревно оберігає етноси від нівелювання ще й тому, що їхні антропологічні ознаки (мовноартикуляційний апарат, особливості скелета і т. ін.) найбільш пристосовані під певний вид сутностей. Тобто в українське немовля радше за все втілиться сутність українця. В цьому-бо "скафандрі" вона почувається в матеріальному світі найкомфортніше.
17. Рівень підвищення самосвідомості в нашій державі відбуватиметься стрибками. Перший (він, мабуть, уже триває), коли у земний світ прийдуть сутності загиблих у війні вісімнадцятого—двадцятих років; за ними — ті, що були вигублені голодомором і репресіями у тридцяті — їх близько семи мільйонів; і, нарешті, — жертви і вояки Другої світової, незалежно під чиїми прапорами вони полягли: їх також близько семи мільйонів. Ці два стрибки самосвідомості не тільки змінять етнічний план України, а й поновлять здеформований менталітет народу. Прийдуть-бо сутності митців, що віддали життя за свободу; прийдуть душі трударів, вимерлих на просторах Сибіру, Півночі, Казахстану, селян, вимордуваних голодом на найродючішій у світі землі. Почнеться епоха відбудови духовної і матеріальної, і вже ніхто не скаже: "Взагалі, то я українець, але..."
Нострадамус про цей період писав:
"Закон Мора поступово згасне,
Затим (прийде) інший, значно привабливіший,
Борисфен перший прийде встановити
(Своїми) талантами (дарами) й мовою
Більш привабливий закон."
Закон Мора — то суспільний лад, який змоделював у своєму романі "Утопія" англійський письменник Томас Мор. Цей роман був настільною книжкою К. Маркса і став прототипом створеної ним релігії. Отож Нострадамус пише про першооснову релігії змія.
18. Не зайве нагадати, що, закликаючи в "Комуністичному маніфесті" пролетарів усіх країн до єдності, сам К. Маркс з'єднав свою долю не з пролетаркою, а з аристократкою — баронесою Жанною фон Вестфаллен. І сам не належав до упосліджених верств, бо був нащадком багатьох поколінь рабинів. До речі, під час створення «Комуністичного маніфесту» його радником був Жан Лаффіт-Лафлін, який і піратствував, і торгував рабами, і мав фабрику пороху, та зрештою створив у Америці, в штаті Луізіана спеціальну комуну, де вирощував негрів на продаж.
Вселенський Розум, мабуть, спершу не догледів загрози ідеї Мора для людства. Та зрештою схаменувся: за відмову присягнути Генріхові VIII, як главі англійської церкви, Томас Мор, колишній його улюбленець, був ув'язнений в Тауер, звинувачений у державній зраді й засуджений до страти. Вирок суду від 1 липня 1535 року оголошував: "Вернути засудженого в Тауер, звідти волочити по землі через усе лондонське Сіті в Тайберн, а там повісити так, щоб замучився мало не до смерті, зняти з зашморгу, поки він ще не вмер, відрізати статеві органи, розпороти живіт, вирвати й спалити нутрощі. Потім четвертувати і прибити по одній чверті тіла над чотирма брамами Сіті, а голову виставити на Лондонському мосту". Король змінив кару простим відрубуванням голови.
Проте джина було випущено з глека. Економіст К.Маркс підвів під цю ідею науку, а політик поставив експеримент над людьми. Перебіг подій передбачив і назвав точний термін панування закону Мора (сімдесят три роки і сім місяців) сучасник Мора Мішель Нострадамус. До речі, роман "Утопія" було написано Мором у 1515 - 1516 роках, а "Пророцтва", які пізніше стали називатись "Центуріями" (Століття), Нострадамус написав у період 1545 - 1566 р.р. Дати народження і смерті Томаса Мора - 1476 - 1535 р.р.; Мішеля Нострадамуса - 1503 - 1566 р.р.
ОТОЖ, міна, що її було підкладено під християнський світ у середині другого тисячоліття, вибухнула на його прикінці.
Copyright © Савченко В.В., 2010