С. Праск

Феномен Ванги і Вольфа МесСінга

Назагал, мабуть, немає людини мого віку, аби не чула про феномен Ванги, македонської ясновидиці з болгарського прикордонного містечка Петрича. В кінці минулого століття про неї не відав хіба якийсь дикун з безлюдного тихоокеанського острівця. Вона побачила світ 31 січня 1911 року в бідній селянській родині, народилася слабенькою, семимісячною. Довго ніхто з рідні не знав, чи вона виживе. Коли дівчині сповнилося 12 років, її знову спіткало жахливе лихо – серед поля Вангу підхопив у повітря страхітливий вихор, який пожбурив їй в очі піском і вона осліпла. Минали роки і несподівано її незрячі очі почали бачити те, що залишалося прихованим для зрячих. А на початку 1941 року (за її словами) перед нею з’явився високий, вражаючої вроди воїн у блискучому одязі і промовив: «Скоро у світі все перевернеться і багато народу загине. Ти ж стоятимеш на цьому місці і провіщатимеш про мертвих і живих. Нічого не бійся. Я буду коло тебе і підказуватиму – що і як».

Про її незвичний дар незабаром довідався весь світ. Є багато свідків цього загадкового дива. Тисячі людей побували в неї, шукаючи правди, поради і допомоги. Ванга твердила: «Я поставлена тут, і час, допоки стояти мені на цьому місці, маю визначений. Подаю безпорадним руку і спрямовую, куди йти».

У 1942 році до неї приїхав болгарський цар Борис ІІІ. Ванга суворо мовила йому: «Росте твоя держава, ти розпростерся набагато вшир, однак готуйся повернутися до горіхової шкарлупи… І пам’ятай дату 28 серпня!

І справді 28 серпня 1943 року цар помер.

Ванга знала, де знаходиться загублена чи вкрадена річ, як і в кого лікувати ту чи іншу найневиліковнішу хворобу, чи людина жива, чи мертва. Спілкувалася з людським минулим і майбутнім. Цікавий спогад залишив відомий радянський актор В’ячеслав Тихонов, коли у 1979 році приїздив до Ванги. Та сказала сестрі: «Нехай зачекає трішки – треба одержати сигнал, коли їх прийняти». І як тільки відомий актор увійшов до її покою, Ванга вигукнула: «Ти чому не виконав бажання свого друга Юрія Гагаріна?!»

В’ячеслав Тихонов був шокований. Адже перед останнім

випробувальним польотом Юра зайшов до нього попрощатися, зауваживши:

– Зовсім не маю часу, тому дуже прошу, купи собі від мене будильник і тримай на столі. Нехай буде на згадку про мене.

Від почутих з вуст Ванги слів актор аж зомлів. Мусили йому давати валеріанку. Прийшовши до тями, відповів, що справді після отої жахливої загибелі Гагаріна йому чисто вилетіло з голови оте побажання космонавта.

Однак Ванга йому заперечила:

– Мусиш знати: Юрій Гагарін не помер. Його взяли…

А хто, навіщо й куди – не сказала.

Правда, згодом, якось промелькнула інформація в пресі, що нібито тіла Юрія Гагаріна так і не знайшли! Знайшли лишень тіло льотчика-випробувача, що летів з ним.

І таких випадків Ванжиного яснобачення було безліч.

Ті, хто спілкувався з нею, та й дослідники, що вивчали її феномен, спостерігали одну характерну особливість: в мить ясновидіння у Ванги появлявся інший стиль мовлення, навіть і тембр голосу. Мовби дійсно її вустами промовляла інша особа. В ці миті вона називала імена, терміни, формулювання, котрі перебували поза межами її досвіду і знань, яких просто не могла  мати  звичайна  неосвічена сліпа жінка.

Ось як вона цей стан пояснювала:

– То діють сили, які завжди буяють навколо мене. А коли вирішать заговорити моїми вустами, мені робиться зле і потім нездужаю цілий день. Ці літні чоловіки, всівшись довкіл мене в блискучому одязі, який блищить так сильно, що вся зала освітлюється ніби сонцем, багато чого мені розповідають про наше майбутнє, але застерігають, що ще не настав час про все це повідати людям.

Її племінниця Красиміра Стоянова в своїй книзі розповідає про відповіді Ванги на її анкету. Мене дуже зацікавили деякі з них. Зокрема про те, чи існує паралельний вищий розум? – вона відповіла «так». Звідки він – із космосу, із старіших від нашої цивілізацій? – відповіла – «з космосу». Чи є в земній атмосфері «літаючі тарілки» і звідки вони. Відповіла, що з планети, яку вони називають Вамфім (чи, може, вона так чує), яка є третьою від планети Земля. До речі, ця її відповідь мене найбільше зацікавила, бо якось вичитав у пресі інформацію, що радянські астрономи вирахували математично існування в нашій Сонячній системі ще однієї планети, досі не відкритої через її особливу орбіту.

Або ж Ванжине твердження, що над нами є «велике

око», котре стежить за всіма нашими діями і від нього нічого не приховаєш. Чи: «Якщо дивитися на людину як часточку велетенського Всесвіту, то вона – ніщо, усього тільки мізерна порошинка у безконечності, проте заряджена божественною іскрою». А ще наказувала дуже берегти духовне здоров’я людини.

Ванга твердила, що майбутнє належить добрим людям. Вона часто повторювала: «Кожна жива істота, вся Земля і увесь Всесвіт – підпорядковані єдиному строго визначеному космічному ритмові й порядку. Порушення цього порядку, навіть незначне, призводить до великих, а часто фатальних помилок, за які людство потім важко розплачується. Не можна порушувати цю гармонію, а для того потрібно стати всього-на-всього добрим… Кожен із нас, хто б він не був, з’явився на Землі з наперед визначеною місією: рятувати життя в усіх його проявах, аби воно могло розвиватися в ім’я найвищих цілей, про межі і обсяги яких ми сьогодні навіть і не відаємо».

А ще вона надзвичайно любила чистоту. Навіть наказувала, що чистоту потрібно кожному вознести в культ, і страх не терпіла розпутних жінок, смислом життя яких є бігання за чоловіками та зваблювання їх. Нагадувала завжди таким: «Бережи дім і терпи чоловіка, бо справжнє щастя корениться в людській терпимості».

Або ж не менш яскравий феномен телепата Вольфа  Мессінга. Народився він у 1899 році поблизу Варшави. У 12 років він утік з дому, сів у поїзд, що їхав на Берлін. А так, як не мав квитка, заліз під лавку і заснув. Але й там його засік контролер, грізно зажадавши:

– Квиток!..

Нерви у хлопчини були в цю мить напруженими до краю. Він вхопив на підлозі якийсь клаптик газети і всією потугою волі враз зажадав, аби кондуктор сприйняв цей папірець за квиток. Кондуктор узяв простягнутий шматок паперу, клацнув компостером, доброзичливо зауваживши:

– У тебе ж є квиток, а ти чомусь ховаєшся під лавкою…

З самого дитинства Вольф був незвичайним хлопчиною. Знав, хто й коли з сусідів помре, хто й коли одержить листа. Приходила похоронка на когось, але якщо Вольф казав, що ця людина жива, обов’язково це справджувалося.

Уже в 14 років ним зацікавилися відомі вчені Ейнштейн і Фрейд. У 1913 році на квартирі Фрейда розпочалися досліди. Мессінг став індуктором. Фрейд мисленно йому продиктував: підійти до столика, взяти пінцет і вискубнути волосину з вусів Ейнштейна. Мессінг виконав це завдання, але вибачився перед Ейнштейном. Фрейд залишився задоволений дослідом.

Або ж як йому вдалося втекти з гестапо. Коли німці окупували Польщу, він переховувався у Варшаві. А ще у 1937 році Мессінг передбачив, що похід німців на Схід закінчиться поразкою і трагедією для Гітлера, він програє війну. Тому фюрер наказав знищити автора цього пророцтва. За його голову була назначена фашистами винагорода у 200 тисяч марок. І ось якось увечері його таки вислідили і схопили гестапівці. Сидячи в карцері однієї з поліцейських дільниць Варшави, Мессінг чудово розумів – у нього два виходи: або втекти звідси зараз, або розпрощатися з життям. Напруживши всю свою волю, він забажав, аби всі поліцейські зібралися у його камеру. І як не дивно – це сталося. Він виходить з камери і блискавично засуває засув масивних металічних дверей. Він на волі. А через кілька днів був уже в Бресті. Потім – Москва. Мав зустріч із Сталіном в одному з білоруських готелів. Мессінга ввели до кімнати, однак Сталін руки йому не подав і відразу почав задавати політичні питання. Мабуть, аби перевірити здібності мага, «батько народів» забажав, щоб Мессінг одержав у банку 100 тисяч карбованців без жодних на це документів, давши йому лише чистий аркуш паперу. В державному банку із кожного закутка за ним пильно стежили чекісти, щоб часом чародій не ошукав їх. Телепат підійшов до віконця каси, подав касирові чистий аркуш, розкрив валізочку і поставив поруч віконця на бар’єр. Літній чоловік глянув на папірець, відімкнув касу і відрахував 100 тисяч банкнотів одержувачу суми. Той поклав гроші у валізку і вийшов на середину залу. До нього підійшли свідки, що мали підписати акт про цей незвичний експеримент.

Після всіх формальностей Мессінг з тією ж валізкою повернувся до каси і почав викладати пачки грошей. Касир здивовано зиркнув на нього, потім перевів погляд на чистий аркуш, наколений на гвіздок, вхопився рукою за груди і відкинувся на спинку крісла та захрипів… Серцевий припадок… На щастя, потім бідолаха одужав.

Мессінг мав і другу зустріч із Сталіном. Він, мабуть, все-таки не довіряв своїм службам і вирішив перевірити особисто здібності Мессінга. Був упевнений, що його одурити ніхто не зможе. Наказав, аби без папірця, підписаного особисто ним, Сталіном, Мессінга не випустили, а затримали на пропускному пункті. Але Мессінг вийшов, ще й навмисне глянув у вікно, де стояв Сталін і спостерігав за ним.

Вольф Мессінг міг творити чудеса, читаючи чужі думки. Як не ускладнювали йому процедуру цих дослідів, обирали журі, що не знайомі з ним, він усе одно справлявся із завданнями, читав найкаверзніші думки і виконував їх. Правда, під час таких складних сеансів впадав у транс, вкривався потом, тремтів, волосся ставало дибки.

Цікавий факт, що відразу після перемоги у війні над Німеччиною, Сталін особисто потелефонував Вольфу Мессінгу і подякував за правдиве його пророцтво щодо наслідків війни.

Ті, котрі близько знали його, запевняли, що Мессінг не вважав себе віруючою людиною, не належав ні до якої церкви. А, може, він це таїв? Бо є свідчення, що свою дружину він хоронив таки за релігійними обрядами.

До речі, і темні диявольські сили Німеччини цікавилися питанням результату можливої війни з СРСР. Так 15 травня 1938 року під особливою охороною есесівців маги і астрологи Третього рейху теж зібралися на свій таємний шабаш-нараду в колишньому рицарському замку Вартбург тюрінгського містечка Ейзенах. Слід згадати, що саме у цій лицарській твердині середньовіччя з 1521 по 1522 роки знаходився в ув’язненні великий реформатор церкви Мартін Лютер. Тут, за переказами, в його келії-камері й ніби відбулася його зустріч з дияволом, в якого він пожбурив каламарем. І з цих пір на дерев’яній стіні час від часу з’являються темні плями від чорнила, які нічим не можна відмити чи стерти. Ці плями з’явилися і в переддень Другої світової війни. Ніхто не може пояснити й досі цього загадкового явища.

Отож саме в цьому місці чомусь зібралися на свою таємну нараду астрологи і ясновидці Третього рейху аби обміркувати майбутнє Німеччини. Число посвячених відбиралося особисто міністром пропаганди доктором Йозефом Геббельсом з благословення самого фюрера і дорівнювало дюжині, цебто дванадцятьом особам. А тринадцятим, доповнюючи дюжину до відповідного потрібного нечистого числа порахували, мабуть, самого диявола. А тиждень перед тим до замку завезли 4 магнітофони, 12 чутливих мікрофонів і 20 кілометрів магнітної плівки та 200 метрів електропроводів. І все для того, аби рейхсміністер Йозеф Геббельс міг особисто почути, про що мовлять у вузькім чаклунськім колі професійні маги Німеччини.

Одначе досвідчені чародії відчули чи запідозрили, що їхню розмову підслуховують, заявивши: в залі присутні посторонні. Один маг навіть назвав точне число їх – четверо, і спрямував свій зір на стелю. Саме там знаходився найближчий від нього підслуховуючий пристрій.

Досить того, що чаклуни-ясновидці висловили тоді дуже багато слушних думок, які згодом цілком справдилися. А один професор із Мюнхена навіть «побачив» великі втрати вермахту восени і зимою 1942 року на берегах великої російської ріки. Він мабуть мав на увазі р. Волгу. Один з них навіть назвав рік смерті Сталіна. Одначе маги, напевне, побоювалися висловлювати вслух усю правду, тому завуальовано і туманно обіцяли, що врешті-решт країна піде по новому великому шляху. І це станеться в травні 1945 року. Щоправда, тут думки чарівників розділилися: одні називали дату – 8 травня, а інші – 9 травня, при чому кордони держави мають змінитися. А хтось із них навіть пошепки зауважив, що Німеччина війну програє і буде поділена на дві частини, що викликало лють Гітлера під час прослуховування магнітофонного запису. Він наказав суворо покарати тих, хто висловив таку думку. А на звіти з прогнозами був негайно поставлений штамп «цілком таємно», оприлюдненню не підлягає.

Для чого я навів ці, здавалося б, не зовсім доречні для духовної книги приклади? Хоча як і з якого боку подивитися на цю проблему. Бо якщо, приміром, смертні люди, такі, як Ванга і Мессінг, могли творити такі непідвладні людському розумові дива, то що може чинити безсмертний Бог! Значить, Він – це не хвороблива містика, а істинна реальність. Інша річ: якими силами здійснювалися чи контролювалися ці дари Ванги і Мессінга? Якщо не від Бога, то, значить, від сатани. А, може, це залишки тих здібностей перших людей, які вони мали до гріхопадіння, котрими їх нагородив наш Небесний Творець? Одначе ясно одне – це явно неприродні здібності, непідвладні людському розумові. Адже пригадаймо, як пояснювала свій феномен сама Ванга. Вона запевняла, що то не її «творчість», а діяння сил, що буяють довкіл неї. А коли вони хочуть заговорити її вустами, їй робиться недобре і вона після того цілий день слабує. Може й, Ванга навмисне була осліплена в дитячі роки якимись вищими загадковими силами, аби відключити її від земного людського інформаційного простору і таким чином підпорядковуватися лише отому неземному, надприродному чи космічному. Пригадаймо, про що йшлося в попередніх розділах. Науковці довели, що за умови миттєвого скорочення обміну інформації між лівою і правою півкулями мозку людина здатна вийти на нові невідомі рівні пізнання, цебто одержувати якесь озоріння згори! Та й Мессінг не міг відповісти на запитання багатьох – яким чином йому вдається читати чужі думки чи передбачати майбутнє. Він цього не міг пояснити, однак теж впадав при виконанні складних завдань у той же транс (а це і є миттєве інформаційне відключення лівої півкулі мозку від правої). Значить, той дар залежав не від нього особисто, а знову ж таки від якихось загадкових надприродніх земних чи космічних сил, що можуть керувати нашою свідомістю.

У зв’язку з тим мені пригадуються розповіді моїх односельців про мандрівного православного монаха Лавра (Лаврентія), який в сорокових роках минулого століття мандрував селами Березнівського району, що на Рівненщині. Я туманно пригадую той час, бо був ще маленьким. Він у тріскучі морози ходив босоніж, викликаючи подив людей і цікавість дітлахів. Усе закликав грішників до покаяння, передбачав долю людей. Мене вразила розповідь одного священика, який став пастором саме завдяки Лаврових пророцтв, котрі збулися на його очах в Дубенській тюрмі під час відступу більшовиків у 1941 році. Вони сиділи з монахом в одній камері. Якось Лавро розповів йому, що має статися з в’язнями їхньої в’язниці, хто загине, а хто залишиться живим. Незабаром все справдилося слово в слово, як і він передбачив.

Це Лаврове пророцтво його тоді настільки потрясло, що політичний в’язень вирішив посвятити все своє наступне життя служінню Господеві, став священиком. Отець Степан ще й понині, слава Богу, живий.

Значить, є на землі люди, котрих Бог обдаровує такими талантами, аби не вмирала в серцях людей Христова віра в безсмертя праведників і смерть грішників.

Далі: Розділ 10