Віктор САВЧЕНКО
І БАЧИВ Я ЗВІРИНУ...
Деякі з розшифрованих пророцтв св. Івана Богослова
"Хто має розум, нехай порахує число звірини, бо воно число людське. А число її шістсот шістдесят шість."
("Об’явлення св. Івана БОГОСЛОВА")
І БАЧИВ Я ЗВІРИНУ...
Деякі з розшифрованих пророцтв св. Івана Богослова
"Хто має розум, нехай порахує число звірини, бо воно число людське. А число її шістсот шістдесят шість."
("Об’явлення св. Івана БОГОСЛОВА")
ДО ЧИТАЧА
Працюючи над матеріалом, автор дотикався до таких планів людського буття, що часом ставало моторошно від:
— точної відповідності подій, доль, дат пророцтвам св. Ів. Богослова, М.Нострадамуса, езотеричним та астрологічним передбаченням;
— невідворотності покути за вчинки людини, сім’ї, монаршої династії, етносу;
— глибини гріхопадіння.
Такий матеріал краще подавати без власної оцінки, але читач має зважити, що твір писав не історик, а письменник, у свідомості якого є місце не лише сухому аналізу історичного факту, а також його емоційному осмисленню. Отож, як би автор не намагався дотриматись літописної лінії викладу, іноді він натрапляє на такі вражаючі "збіги обставин", прояви нелюдської жорстокості та несправедливості, що йому важко залишатися відстороненим оповідачем і тоді в тексті з’являється емоція.
Цей твір публікувався в газетах "Слово Просвіти", "Січеславський край", "Кримська світлиця", "Вільна думка" (Австралія), альманасі "Саксагань" та інших виданнях. Його інсценізації десятки разів звучали по радіо, про нього не раз оповідалося по телебаченню. І щораз по тому в редакціях лунали телефонні дзвінки, надходили численні листи з проханням повторити передачу. В деяких відгуках автори додають оригінальні міркування щодо числа 666, підкріплені подіями не такої вже й далекої минувшини, та власним життєвим прикладом дописувача.
Тема Апокаліпсису цікавить жінок і чоловіків, молодих і літніх, атеїстів і віруючих, тому що більшою чи меншою мірою вона торкається кожного.
У листах, що їх отримують автор, редактори часописів, радіо і телебачення, обов’язково є запитання: "Чи існує книжка і де її можна придбати?"
Ось нарешті книжка вийшла у світ. Той хто прочитає її - загляне в безодню, де криється велика таємниця. А якщо пощастить, то побачить за всім описаним у ній чіткі обриси майбутнього.
У роботі була використана Біблія "із мови давньоєврейської та грецької на українську наново перекладена" і видана Українським біблійним товариством у діаспорі. (UKRAINIAN BIBLE, United Bible Societies? 1993—50M—VO73(H)). Текст її точний, але не позбавлений словесних і стилістичних діалектизмів.
Автор
Слово редактора
Читачу, це незвичайна книга. Я редагував її з відчуттям пізнання світу, Всесвіту і... самопізнання. Вона дає ключ до вчинків наших батьків, дідів, прадідів, до наших діянь на сім світі.
Кладу руку на серце, попри технічний момент редагування, я читав із захопленням. Вражає глибина аналізу, мускулистість доводів і широчінь енциклопедичних знань автора.
Книга читається як гостросюжетний твір, але трапляються моменти, коли письменник ніби радить: "спинись, поміркуй", і тоді прочиняється вікно у вічність. Такі рядки є у кожному розділі..
І ще одне — скільки б разів ти не читав цей твір, читачу, завжди відкриватимеш у ньому щось непізнане.
Олекса Вусик
Св. Іван БОГОСЛОВ — автор "АПОКАЛІПСИСУ"
Ікона середини хvш ст., коло майстрів Сорочинського іконопису, Києво-Лаврська школа. Євангеліє розгорнуте на рядках: "СПОЧАТКУ БУЛО СЛОВО..." Походить з іконостасу церкви села Куцеволівка на Кіровоградщині. (З фондів Дніпропетровського художнього музею).
П Е Р Е Д М О В А
"Об’явлення св. Івана Богослова" — останній розділ "Нового Заповіту", з грецької на українську мову перекладений.
Він складається з двадцяти двох глав і являє собою повідомлення про події, що мусять статися в людському світі. Про них оповів Бог-Отець синові своєму Ісусові Христу, а той переказав їх людям через святого Івана. Власне, це — пророцтва, а відтак складені в метафоричній формі аби не стати надбанням профанів. Ті ж, на кого вони були розраховані, розуміли, що це не просто інформація про те, що буде, а програма подій, складених Вищою Силою, в яку втручатися великий гріх.
Про пророчий смисл текстів "Об’явлення..." (грецькою "апокаліпсис", або те ж саме, що й "одкровення") знали і невтаємничені, але їм дано було бачити тільки тіні майбутніх подій, їх пласку проекцію за серпанком. Але й цього було досить аби сколихнути уяву. Через це ось уже дев’ятнадцять століть до "Об’явлення..." прикута увага істориків, письменників, композиторів, художників, а в останні роки — кінематографістів. За його розділами створено безліч творів літератури й музики, малярських полотен та гравюр, кінофільмів. Здебільшого це твори високого мистецтва. Але жоден з них, на жаль, не підняв завіси над "Апокаліпсисом." Бо не настав час.
"Об’явлення..." написане так, що невтаємничений може збагнути якусь із глав тільки по тому, як подія, про яку в ній ідеться, вже відбулася.
Але й це не кожному дано. Аби розгадати таємницю, потрібен ключ.
"1 Об’явлення Ісуса Христа, яке дав йому Бог, щоб показати Своїм рабам, що незабаром статися має. І він показав і послав Своїм Анголом рабові Своєму Іванові, 2 який свідчив про Слово Боже, і про свідчення Ісуса Христа, і про все, що він бачив. 3 Блаженний, хто читає, і ті, хто слухає слова пророцтва та додержує написане в ньому,— час бо близький!"
Щораз, коли я читав "Об’явлення св. Івана Богослова", у мене виникали якісь невиразні здогади. Надто в тому місці, де йдеться про "звірину". Так, ніби я заглиблювався не в текст, а в якусь іншу, приховану, сугестію, розуміння якої вимагало надзвичайних і глибинних знань. Ще і ще раз повертаючись до тринадцятої глави, я починав бачити все чіткіші контури її езотеричного смислу. Але то були тільки обриси, як на недопроявленому фотопапері. І далі, скільки не перечитував тих рядків, зображення не ставало чіткішим.
Зневірившись, я кілька разів відкладав Біблію, та з часом знову повертався до неї, озброївшись новими знаннями. Ідея, що я мушу прочитати окультний текст, глибоко запала в свідомість. Це тривало не один рік. Береги сторінок у кінці моєї Біблії, де знаходиться "Об’явлення..." потемніли від частого їх перегортання.
І ось...
То було приміщення храму, а чи покої якогось володаря, з колонами, арками та викладеною з каменю підлогою. Гурт людей, поміж яких стояв і я, оточив чоловіка, котрий намагався підважити лопатою (а може, якимось іншим знаряддям) одну з кам’яних плит підлоги.Поміж ламаної мозаїки вона одна мала прямокутну форму розміром десь 70 на 50 см, а по краях її вгадувався затверділий цементний розчин. Так, ніби підлога вже була колись, та потім у ній видовбали заглибину прямокутної форми, вставили туди плиту, а шпарини замазали світлим вапняковим цементом.
Тим часом чоловік наліг на важіль і йому нарешті вдалося відсунути плиту. Прямокутне гніздо під плитою виявилося заповненим водою, в якій щось лежало. Ми зачаровано спостерігали. А один з-поміж нас був за старшого.Той, що відсунув плиту, за наказом зверхника став у воду і те щось підчепив на інструмент. То виявився масивний срібний ланцюг з великим, також срібним хрестом. І ланцюг, і хрест, хоч і пролежали в воді чи не від часу закладин храму, але були чистими. На них угадувалось черлення, надто на декоративній насічці хреста.
Знайдено було обладунок, що його одягає на шию священик під час богослужіння, а тільки значно більший від звичайного; такий, ніби його виготовили на велетня чотириметрового зросту.
Для всіх, хто стояв у гурті, знахідка була несподіванкою, відкриттям великої таємниці.
Для всіх, крім мене. Я-бо знав, що там лежало. Знав, але чомусь нікому не казав.
Ми вийшли з храму: першим — чоловік із знахідкою, за ним — решта.
На цьому сон обірвався.
Уже в досвітніх сутінках я потягнувся рукою до Біблії. Погляд мій торкнувся рядків з "Об’явлення...": "Хто має розум, нехай порахує число звірини, бо воно число людське. А число її — шістсот шістдесят шість".
Далі: Число звірини
Copyright © Савченко В.В., 2010