Віктор САВЧЕНКО
ПРОРОЦТВО ЧЕТВЕРТОГО ЗВІРА: ДАНИЇЛ
Деякі з розшифрованих пророцтв пророка Даниїла
ПРОРОЦТВО ЧЕТВЕРТОГО ЗВІРА: ДАНИЇЛ
Деякі з розшифрованих пророцтв пророка Даниїла
"ІГРИ ГЕКАТОМБИ”
1. Якщо в часи посилення активності Темного сателіта поведінка окремих людей забарвлюється у колір звірства, то й діяльність усього етносу, а відтак і держави, також мають те ж саме забарвлення. А саме: будь-якою ціною набути матеріальних благ, заволодіти чужим, загарбати, знищити того, хто стоїть на перешкоді. Саме в такі періоди й утворюються імперії.
Співставивши динаміку наростання активності Темного сателіта у другому тисячолітті на христовій метриці часу з роками заснування імперій (див. графік 1), бачимо, що всі вони утворилися в часи, коли чакра планети Муладхара (Темний сателіт) ставала дедалі активнішою, а відтак у свідомості кожного жителя Землі (у кого більше, в кого менше) розгорявся вогник звіра.
Як видно, утворення Османської (1453) та Іспанської (початок 16-го століття) імперій припадає на початок і різке піднесення активності Темного сателіта. Не випадково саме турки й іспанці першими для цього періоду утворили агресивно-загарбницькі держави. Зумовлене те ментальністю південців. І Анкара, і Мадрид лежать майже на тій самій географічній широті — сороковий градус.
Наступні за ними утворили свої імперії голландці (кінець сімнадцятого — початок вісімнадцятого століть), росіяни (1721), французи (1804), австрійці й угорці (1867), британці (1870), німці (1871), італійці (початок двадцятого століття). Ці етноси селяться обабіч п’ятдесятого градуса північної широти, тобто значно північніше від іспанців і турків, а відтак і темперамент мають спокійніший. Отож першими реагують на посилення активності Темного сателіта південці, за ними ті, хто живе північніше.
Х — роки христового літочислення,
Y — кількість років, сума цифр яких дорівнює 18, на століття.
Графік 1. Зміна активності Темного сателіта (Орба) з плином століть на христовій дорозі часу та утворення імперій. Вертикальні лінії зліва-направо: Римська імперія — 30 р. до н.е., Священна Римська імперія германської нації — 962 р., Османська імперія —1453 р., Іспанська імперія — початок 16-го століття, Нідерландська імперія — кінець 17-го — початок 18-го століття, Російська імперія — 1721 р., Французька імперія — 1804 р., Австро-угорська імперія — 1867 р., Британська імперія — 1870 р., Німецька імперія — 1871 р., Італійська імперія — початок 20-го століття, Радянська імперія (СРСР) — 1917 р., Югославська комуністична імперія — 1946 р.
Х — роки.
Y — кількість років, сума цифр яких дорівнює 18, на століття
Графіки 2. Періодичність зміни активності Темного сателіта (Орба) з плином століть на авраамовій (А), іудейській (Б) та християнській (В) дорогах часу і початок утворення імперій.
Щоб простежити, як відобразилися роки заснування імперій на авраамовому та іудейському графіках активності Темного сателіта, я їх співставив, розташувавши один під одним. За спільну точку відліку часу було взято перший рік нової ери. Для авраамової шкали це — 5508-й, для іудейської — 3762 рік. Як видно, роки заснування імперій відбилися на всіх трьох кривих з вражаючою подібністю, що свідчить про глобальний вплив астральної аури планети на людство.
Частота утворення імперій дедалі збільшується з наближенням до "ночі людства” — 1881 року. В тісному проміжку часу утворилися зразу три: Австро-Угорська — 1867 р., Британська — 1870 р., Німецька — 1871 р. Після 1881-го, на самому початку двадцятого століття, імперією стала Італія, а 1917-го в новий вид імперії перетворилася — Росія (вже більшовицька). Організували їх ті, хто прийшов у матеріальний світ, коли жива й нежива природа буквально двигтіла. Це був період вулканізмів, землетрусів і людського сказу.
2. Марно приписувати всі провини за скоєне самим тільки лідерам держав, вони-бо відображають лише межу неконтрольованого звірства, оскільки над ними немає влади. Але вони є дороговказом, не лише для підданих, а й для цілих поколінь земляків.
Для прикладу візьмемо постать першого імператора Росії — Петра І, та розглянемо його не як державця, а як людину — характер, уподобання... Відомо, що цар Петро мав симпатичну рису докладати до всякого діла власні руки. Він був і теслею, і ковалем, і ще мав безліч професій, якими володів на рівні професіонала. Серед них і зубний лікар, і хірург, і костоправ. Вирвані зуби складав у торбинку, а потім їх досліджував. Якщо після операції царя-хірурга пацієнт помирав, то Петро з таким самим завзяттям і знанням справи розтинав труп в анатомічному театрі. Він був непоганим патологоанатомом і захоплювався виготовленням скелетів і чучел зі шкіри недавніх пацієнтів. Але найбільшим його захопленням було колекціонування монстрів. Перший слід цього монаршого захоплення залишено в книзі записів відвідувачів колекції Фредеріка Рюйша в Голландії 1697 р. Експонати-чудовиська так вразили царя, що він став часто приходити в "Кабінет Рюйша”, і навіть замислив купити всю колекцію. І таки купив, правда через двадцять років, за великі, як на той час, гроші — 30 тисяч гульденів. Це був початок розквіту тератології — науки про потворність (виродливість, каліцтво). В колекцію добиралися тільки типи з різними формами монстризму. Рюйш винайшов препарат, який, будучи введений у тіло трупа, робив його немов живим. Колекція цього вченого вважалася восьмим дивом світу. Вона й склала основу Кунсткамери. Ще раніше Петро І заснував військовий шпиталь, у якому почали виготовляти подібні до Рюйшівських препарати. А після відомого указу царя від 13 лютого 1718 року про збирання монстрів справу було пущено на "конвейєр”. В Кунсткамеру стали надходити потвори з усієї Росії, як мертві, так і живі. Були дані чіткі інструкції, як зберігати й доправляти в Кунсткамеру монстрів. Цінувалися вони дорого, а за їх приховування накладалися великі штрафи. Не уник анатомічного театру і велетень-француз на ім’я Буржуа, котрого цар Петро примітив 1717 року на ярмарку у місті Кале. Цей чоловік мав зріст два метри сімнадцять сантиметрів. Петро І найняв його слугою. А коли через сім років Буржуа помер, труп його препарували, кістки виварили і скріпили в скелет. Він (скелет) і понині стоїть у Кунсткамері, тільки череп на ньому іншої людини. Власний-бо згорів разом зі шкірою під час пожежі 1747 р.
"Янус”. Малюнок
Треба сказати, що колекціонування монстрів стало тоді своєрідною модою. На той час при дворах царюючих осіб перебували слуги й паяци з невластивими для людини ознаками. Надто ж користувалися попитом карлики й велетні. Карлики веселили знать, а велетні служили гайдуками й особистою охороною. Так пруський король Фрідріх-Вільгельм збирав велетнів по всіх країнах світу. Петро І на прохання цього монарха навіть направив до його двору групу російський велетнів.
Минуло небагато часу і Кунсткамера за своїм багатством і розмаїттям експонатів випередила всі подібні музеї Європи. Так, при ній 1722 р. мешкали й демонструвалися відвідувачам три монстри — Яків, Степан і Фома. Останній мав зріст 126 см, а на руках і ногах по два пальці, схожі на клешні рака, що не заважало йому ходити, піднімати й брати гроші і виконувати інші дії на потіху публіки (див. малюнок).
Монстр Фома Ігнатьєв
Чому темі монстризму приділяється стільки уваги? Тому, що мода збирати потвор відображає духовний план тогочасних людей. Пізніше — по той бік найглупішої ночі людства (після 1881 р.) забуяє пишним цвітом сюрреалізм і з’явиться кубізм — мистецтва, майстри яких розкладатимуть людську подобу на полотні і в камені (гіпсі). Численні колекції істот з відхиленнями від людського виду, тобто від Божої подоби, свідчать про початок наповнення людської свідомості сатанинською суттю. Справді, на графіках це роки найбільшої активності Темного сателіта для еврейського етносу і стрімке наближення до максимуму значень на авраамовій та хрестовій дорогах часу.
Ось описання однієї з багатьох композицій, що прикрашали тогочасні музеї і користувалися великою популярністю у публіки. "Людський плід, приблизно семи тижнів, який був схоплений маленькою східною змією; тримісячний плід чоловічої статі в пащі надзвичайно отруйної тварини, що її мешканці східної Індії називають чекко”. "З черепа скелета людського плоду, який сидить у гроті, визирає скелет миші. "Два скелети близнят семимісячного плоду розміщені біля труни третього, причому один підносить до обличчя нутрощі живота, немов би витираючи сльози, другий несе у правій руці шматок кишки, у лівій артеріальну гілку, витягнуту із селезінки” (див. гравюри (Т.В.Станюкович)).
Анатомічна композиція Рюйша
На цьому "мистецтві”, яке набрало великого поширення у всьому світі, виховалися два покоління тих, хто в 1789 — 1794 р.р. піднімуть перший прапор антихристиянства. Не зайве навести цитату одного з дослідників французького армагеддону: "1794 рік — хронологічний та інший зеніт нещасть французької революції, пов’язаних зі спалахом у її робітнях нереальних, ірреальних і просто-таки сюрреальних утопій”. До речі, французькі сюрреалісти вважають своїм попередником Фур’є — короля утопічного візіонерства.
Композиція Рюйша із скелетів та внутрішніх
органів людини
органів людини
В радянських ідеологічних публікаціях його називають мало не пророком "світлого майбутнього людства”. Не зайве згадати й голландця за походженням, прусського барона Анахарсіса Клотса, який вимагав негайної дехристиянизації Франції. Треба розуміти, що барон, як і вся тогочасна голландська знать, виховувався на мистецтві Рюйша, яке називали восьмим дивом світу.
Але повернемося до Росії. Перший її імператор правив тридцять п’ять років. Помирав довго і в муках. Йому було тільки п’ятдесят три і він до останнього сподівався на милість Вседержителя: сповідувався, причащався, звільнив із в’язниць злочинців, пробачив усі казенні борги і штрафи, але його не було почуто. Він помер 28 січня 1725 р.. Смерть позбавила його страждань.
"Воскова персона” Петра І
3. Було б наївно вважати, що уподобання Петра-людини не мали зв’язку з діяльністю Петра-імператора. Це був цар-кат, цар-чудовисько, справді "Петро Великий” — великий у злочинах, збоченнях, патологічній жорстокості.
Його Кунсткамера стала по суті макетом людності імперії, яку прагнув створити цей чоловік. Але людська виродливість мала чаїтися за голландськими перуками й камзолами, за європейськими манерами. Цар просто чманів від задоволення, коли бачив покруча. За словами голландського очевидця тих часів, Петро, будучи вражений майстерністю таксодерміста (в Кабінеті Рюйша), зупинився біля трупика дитини-монстра, яку було так мистецьки "виготовлено”, що вона здавалася живою — на обличчі її ще світилася посмішка, не втримався і поцілував маля.
Як відомо, зміна форми обов’язково тягне за собою і зміну змісту — це закон діалектики. Отже за любов’ю до потворної форми ховається симпатія до потворної сутності. Тобто перший імператор Росії мав потяг до нестандартного в людському виді. Якби він був скульптором чи художником, то творив би, напевне, у стилі сюрреалізму, коли людську, а відтак Божу, подобу розкладають, як заманеться авторові. Це і є сатанизм. Ось чому старовірці втекли від царя так далеко, що й зараз, у наш час, віднаходять їхні поселення в найглухіших закутках тайги. Нащадки тих втікачів у дванадцятому коліні кажуть, що їхні пращури рятувалися від царя-антихриста.
Було б також наївно думати, що рід Петра І по його смерті втратив властивості свого патріарха. Струмок цього роду від покоління до покоління бадьоро дзюркотів аж до 1917 року.
Це були перші червоні сполохи майбутнього апокаліпсису: "Горит Восток зарею новой...” Стає зрозумілим, чому першого імператора Росії так високо шанував той, кому випало стати першим імператором більшовицької держави — Сталін. Петро став прикладом державця не тільки для царського режиму, а й більшовицького — від покоління до покоління. Те, що він накоїв ще не було справжнім злом — то були тільки зерна зла, які він висіяв, і які дали зловісні сходи у 1917-ім і рясно проросли у наступні роки.
"...І ось вони спустилися вниз і стали для фотографування вздовж стіни. А коли вони вишикувались...
Замість фотографів увійшла команда революціонерів.
Юровський сказав Романовим: через те, що їхні родичі продовжують наступати на Радянську Росію, Уралвиконком ухвалив їх розстріляти. Микола повернувся спиною до коменданта — обличчям до сім’ї, потім, немов би отямившись, обернувся до коменданта з запитанням: "Що? Що?”
Юровський, котрий у лівій руці тримав невеликий клаптик паперу, а праву тримав у кишені, поквапом повторив і наказав команді приготуватись.
Микола сказав: "Ви не відаєте, що коїте” і знову обернувся до сім’ї, від інших пролунало кілька безтямних окликів, все це тривало кілька секунд.
Одразу після читання Юровський вихопив свій кольт і вистрілив...”
"...Увесь простір крихітної кімнатки страти вони віддали одинадцятьом нещасним... І ті металися у тій клітці, а 12 стрільців , розібравши свої жертви, безугавно палили з пройми двостулкових дверей...”
"Кров текла потоками. З моєю появою (Павла Медвєдєва — революціонера) спадкоємець (Олексій) був ще живий — стогнав. До нього підійшов Юровський і двічі-тричі вистрілив упритул. Спадкоємець затих. Картина викликала в мене млість.”
"...легкі вантажівки перевозили з Єкатеринбурга до місця, куди відвезли трупи, від 30 до 40 відер бензину і понад 11 пудів сірчаної кислоти.
Порубані на шматки тіла були спалені з допомогою бензину, тверді частини тіла потім піддали дії кислоти” (Е.Радзінський).
Нагадаємо з книги "І бачив я звірину...”, що імператор Микола ІІ був вісімнадцятим у династії Романових.
Кунсткамера, яку колись створив Петро І, зібравши тілесних потвор з усієї Росії і світу, стала справді макетом, прототипом для більшовицької імперії. Монстри, але вже духовні, коли настав їхній час, вигубили увесь Петрів рід.
Ось як описує зовнішній вигляд деяких з київських катівень, які названо "людськими бійнями” ЧК, відомий історик С.П.Мельгунов: "...Всю цементну підлогу великого гаража (мова йде про "бійню” губернської ЧК) було залито вже не такою, що текла, а через спеку згущеною, в кілька дюймів кров’ю, змішаною жахливою масою з мізків, черепними кістками, шматтям волосся й іншими людськими останками. Всі стіни було забризкано кров’ю, на них поряд з тисячами отворів від куль налипли частки мізків і шматки шкіри з голови. З середини гаража в сусіднє помешкання, де був підземний стік, вів жолоб з чверть метра ширини й глибини і приблизно десять метрів завдовжки. Цей жолоб був по всій довжині наповнений кров’ю... Поряд з тим місцем жахів в саду того ж будинку лежали поспіхом на швидкоруч зариті 127 трупів останньої бійні... Тут особливо кидалося в очі, що у всіх трупів розчереплені голови, а у багатьох їх і зовсім розплющено. Схоже, людей убивали з допомогою "разможженія” голів якимось блоком. Деякі трупи були зовсім без голів, але голови не відрубувались, а... відривались. Опізнать можна було тільки небагатьох за особливими прикметами, як-то: золоті зуби, які більшовики у даному випадку не встигли вирвати. В повітовому ЧК було таке ж саме, така ж підлога покрита кров’ю з кістками й мізком і таке інше. У тому приміщенні надто впадала в очі колода, на яку клалась голова жертви і розбивалась ломом, поряд з колодою була яма, що нагадувала люк, наповнена до верху людськими мізками, куди при розтрощенні черепа мізки тут же падали... Київ не був якимось винятком. Явище це спостерігали всюди.”
Мине не так багато часу і монстри заходяться винищувати один одного. Сатана-бо запрограмований на самознищення.
Засновником Кунсткамери-держави став Ленін, а її багаторічним директором Сталін.
Далі: "Ігри Гекатомби" 4
Copyright © Савченко В.В., 2010