ПРОРОЦТВО ЧЕТВЕРТОГО ЗВІРА
Продовження
11. Питається, чи мав причини Валтасар зневажати осадників, які обступили Вавілон?
Авжеж мав.
Чому ж тоді ворог проник у місто?
Тому, що царя зрадили.
Хто зрадив?
Та сама сила, яка й написала на стіні "мене, мене, текел упарсин”.
Браму цієї неприступної фортеці відчинили перед Кіром жерці бога Мардука, яких Набонід і його син Валтасар в часи свого правління відтіснили на другий план, змусивши поступитися жерцям бога Місяця Сіна. Даниїл у духовній ієрархії Вавілона посідав одне з чільних місць, і це при тому, що залишався вірним Богові живому. Отож, з усього, пророк був тісно пов’язаний з опозицією халдейських жерців, яких він колись уберіг від винищення.
До того ж Кір був завойовником нового типу. Він не винищував підкорені народи, як це робили ассірійські та халдейські царі, не руйнував міст, не дозволяв воїнам пустошити завойовані землі. Життя в країні протікало у звичному руслі: купці, ремісники й селяни спокійно робили своє діло. Перський цар надав велику автономію раніше завойованим халдеями народам, повернув їм вивезені до Вавілона статуї богів та обрядове начиння храмів. Ось чому Кіра з ентузіазмом зустріла також і єврейська община. В ньому вона вбачала не лише визволителя, але й караючу десницю Бога. Єврейські жерці і пророки оголосили, що це прийшов "помазаник божий”, "обранець Яхве”, "Месія”. Справді, не минуло й року після завоювання Вавілонії, як Кір дозволив іудеям повернутися в Єрусалим. Більше того, наказав оддати їм увесь літургійний посуд, що його забрав Навуходоносор ІІ з єрусалимського храму. Їм повернули тридцять золотих і тисячу срібних тарелей, чотириста десять срібних чаш і ще тисячу предметів усякого літургійного начиння (Зенон Косідовський).
Нагадаємо, що до 626 р. до н.е. Вавілон перебував під владою Ассірії, хоч і мав відносну самостійність. А в 626 р. до н.е. халдейський полководець Набупаласар очолив повстання вавілонян проти Ассірії і проголосив себе царем. У 605 р. до н.е. його війська розгромили залишки ассірійського війська та війська єгиптян — союзників Ассірії. Син Набупаласара і цар вавілонський Навуходоносор ІІ (604 — 562 рр. до н.е.) завоював Іудею. Після тривалої облоги його воїни здобули, зруйнували й пограбували столицю Іудеї Єрусалим, а значну частину населення забрали в полон ("вавілонська неволя”).
Отож, чи була причина у Даниїла, одного з тих, кого забрали в неволю (нехай вона для нього й була привілейована) і який молився своєму богові, бути відданим вавілонській владі?
12. Скільки ж років проіснувала ця держава? Якщо брати від 626 р. до н. е., то це становитиме 88 років. Якщо ж рахувати від 605 р. до н. е., тобто від року остаточного розгрому ассірійського війська та його союзника – єгиптян, то це становитиме 67 років. Якщо ж узяти середнє від цих двох величин, то виходить, що вавілонська держава проіснувала 77 років і 6 місяців.
Радянська імперія проіснувала 73 роки і 7 місяців, тобто періоди становлення і руйнування цих двох імперій дуже близькі.
Тотожними були й могутності цих двох потуг стосовно світів, у які вони існували. Це були велетенські бульки, флуктуації в історії, порівняно нетривалі в часовому вимірі, але гігантські в їхньому впливі на людську пам’ять і на історію всього людства.
Ядром радянського вавілона була Російська Федерація. Її оперізував "мур” із радянських республік. Другим "муром” були країни соцтабору. А третій "мур” — то компартії держав світу. Вже не мовиться про збройні сили і військово-промисловий потенціал, який, мабуть, перевищував потенціал усіх держав світу разом узятих. Будь-хто з генсеків міг спокійно бенкетувати, як це робив колись Валтасар.
І все ж Радянський Союз упав.
Отож стає зрозумілим, чому за аналог СРСР св. Іван Богослов узяв Вавілон. Спершу падіння радянського Вавілона св. Іван побачив у потойбіччі: "8 А інший, другий Ангол летів слідом і казав: "Упав, упав Вавилон, город великий, бо лютим вином розпусти своєї він напоїв усі народи!” (гл. 14). Потім Вавілон було згадано в 16-й главі, в час, коли сьомий ангел вилив чашу свою (друга світова війна). "І великий Вавилон був згаданий перед Богом, щоб дати йому чашу вина Його (божого) лютого гніву...” Але найточніше про четвертого звіра (звірину) і про радянський Вавілон описано в 17-й главі, у розділі "Велика розпусниця”. Ангел сказав Іванові: "Підійди,— я покажу тобі засудження великої розпусниці, що сидить над багатьма водами (народами). 2 З нею розпусту чинили земні царі, і вином розпусти її впивалися мешканці землі.” Розпущеним буває той, хто не "ходить перед лицем Бога”, тобто той, хто не вірить у Вищу Силу, а відтак не боїться покарання. Такою, за невеликим винятком, була людність Радянського Союзу "3 І в дусі повів він мене на пустиню (спустошене від віри місце). І побачив я жінку, що сиділа на червоній звірині (компартії) переповненій іменами богозневаженими, яка (компартія) мала сім голів і десять рогів (сім голів звірини, яка "з моря вийшла”, а саме: Ленін, Сталін, Троцький, Дзержинський, Зінов’єв, Каменєв, Свердлов; десять рогів — десять перших республік, що утворили Союз). А жінка була одягнена в порфіру (довга пурпурова мантія, символ влади; пурпур — темно-коричневий або яскраво-червоний колір) й кармазин (темно-червоний колір) і приоздоблена золотом і дорогоцінним камінням та перлами. У руці своїй вона мала золоту чашу, повну гидоти та нечистоти розпусти її. А на чолі було написане ім’я, таємниця: "Великий Вавилон — мати розпусти й гидоти землі.” 6 І бачив я жінку, п’яну від крови мучеників Ісусових і, бачивши її, дивувався я дивом великим.”
Не зайве зауважити, що жінка мала одяг червоний, тобто державного кольору СРСР. Чаша повна гидоти й нечистоти розпусти її — сума злочинів, за які треба буде відповідати. А от щодо "ім’я, таємниця: "Великий Вавилон — мати розпусти й гидоти землі”, то в цій же 17-й главі, у розділі "Таємниця жінки й звірини” пишеться: "18 А жінка, яку ти бачив, то місто велике, що панує над царями земними.” Отже немає потреби пояснювати, про яке місто йдеться. Це — Москва. Так само зайве переконувати, про кого мовиться в стиху 6-м: "І бачив я жінку, п’яну від крови святих і від крови мучеників Ісусових...” Комуністичний режим, вже від дня свого заснування винищував священиків і руйнував храми, а імпульси нищення надходили в усі кутки імперії все від тієї ж "жінки”.
"Після цього побачив я іншого Ангола, що сходив із неба, і що владу велику він мав. І земля освітилася від слави його. 2 І він гучним голосом кликнув, говорячи: "Упав, упав великий Вавилон! Став він оселею демонів, і сховищем усякому духові нечистому, і сховищем усіх птахів нечистих і ненавидних (падальщиків).” Це рядки з 18-ї глави, розділ "Загибель Вавилону” "Об’явлення...”.
Зайве наводити увесь розділ, у якому перелічуються гріхи радянського Вавілона. Слід тільки нагадати, що дія поки що відбувається в потойбіччі, і що там визначили, що "одного дня прийдуть кари його, смерть, і плач, і голод, і спалений буде огнем, бо міцний Господь, Бог, що судить його” (ст. 8, гл. 18).
У цій же, 18-й, главі є ще два розділи: "Плач за Вавилоном” та "Вавилон остаточно загине”, в яких у тій самій метафоричній формі описуються події кінця двадцятого століття, що сталися на одній шостій суші Землі.
І останній розділ "Об’явлення св. Ів. Богослова”, де йдеться про Вавілон — гл. 19, у якій описується радість людей від осуду Вавілона.
Даниїл сказав у кінці пророцтва четвертого звіра: "Мене, Даниїла, сильно лякали думки мої, і змінилася ясність моя...”
Іван Богослов підсумовує описання "великої розпусниці” (гл. 17) словами: "і бачивши її, дивувався я дивом великими.”
Отже схоже на те, що обидва пророки кажуть про те ж саме.
13. Є ще один чинник, який робить схожими Вавілон і СРСР. Це велетенський підневільний труд. Армії рабів – вавілонських і радянських будували світле майбутнє для вавілонських сатрапів і радянських секретарів це-ка, обкомів тощо. Війська Набопаласара, Навуходоносора ІІ, Набоніда, Валтасара зганяли мільйони рабів на будівництво Вавілона — міста й держави. Мільйони радянських рабів за рознарядкою це-ка забирав НКВС для будівництва каналів, добування мінеральної сировини й деревини, навіть для роботи в закритих інститутах ("шарашках”), тобто для будівництва радянського Вавілона. Сорок один мільйон радянських рабів так і не повернулися з каторги. Вавілонські і радянські царі всього за три покоління створили наддержави свого часу.
Ті, для кого будували світле майбутнє у Вавілоні, поклонялися Мардукові, якого називають ще Зевсом-Белом. Жрецями цього бога було просякнуте все вавілонське суспільство. У Радянському Союзі основним божеством був Маркс, другим за ним — Ленін. Тут жрецькою кастою стала компартія — "комсостав” над рабами.
Чому і Даниїл, і св. Іван Богослов проектували свої пророцтва саме на наш православний світ? І чому держави, які були розділені мегахроном часу у 2500 років виявилися такими подібними?
Схоже, що в астральному світі існує якась програма, яка у визначений для неї час накладається на знову ж таки визначене суспільство, і те суспільство починає розвиватися за тією програмою. Різниця тільки в рівні науки, техніки й технології. Ця програма наклалася на рабовласницький Вавілон і змусила його виконувати своє накреслення; те ж сталося з Римом, а потім з радянською імперією, хоча й на вищому рівні цивілізації.
14. Відповідно до езотеричних знань світ складається з двох планів: матеріального й астрального. Астрал складається з двох чинників: енергії й руху, які він отримує від духа і найтонкішої матерії. Це — посередник між духом і матерією; він притягує дух до матерії і вводить його в неї.
До астрального світу входять такі складові:
Елементали — польові програми неживої природи і стихій.
Астральне кліше. Думки й дії людей, земні події, не зникають, а зберігаються в астральному світі у вигляді кліше.
Астроідеї — прагнення й думки людей, відображені в астралі. Як відомо, прагнення живуть в астралі інтенсивнішим життям, ніж просто думки. А всяке бажання це – астральна істота, яка намагається реалізуватися в матерії.
Магічний ланцюг. Якщо декількох людей об’єднує одна воля, то їхні думки, бажання й образи відображаються в астральному світі і стають там надто живучими.
Егрегори — базуються на принципі магічних ланцюгів. Це також астральні істоти, але вищого порядку, породжені колективними думками й волею суспільства. Прикладами егрегорів може бути радянський і гітлерівський ідеалізм — віра мільйонів у світле майбутнє. Егрегори, як і магічні ланцюги, бувають світлими й темними.
Зіставляючи процеси становлення Вавілона і радянської імперії, можна помітити чітку аналогію. А взявши до уваги, що про те знали люди, один з яких жив за 2500 років, а другий за 1900 років до з’яви аналога, спадає на думку, що в астральному світі, справді, живе (існує) програма (форма), яка накладається на певне суспільство, коли настає її час.
Доречно навести деякі з основних положень Гермеса Трисмегіста — одного з кількох посвячених на все людство:
1. Те, що вгорі, подібне до того, що внизу; те, що на землі подібне до того, що на небі.
2. Є два стани буття: одне смертне, друге безсмертне.
3. Те, що смертне — з часом розкладається, а те, що розкладається, зникає, як ранковий туман.
4. Безсмертне тіло це — есенція вічна і нетлінна.
5. Обидва, тіло смертне і тіло безсмертне, не можуть існувати завжди разом, але кожне повертається туди, звідки прийшло.
6. Тіло смертне — чуттєве, тіло безсмертне — розумне.
7. Перше не містить нічого досконалого, друге – нічого недосконалого, тому, що одне є есенція матерії, а друге — есенція духа. Людина — мікрокосм, являє рівність між ними.
Ніяк не коментуючи ці положення, візьмемо з них тільки те, що людина земна не вмирає, вона лише скидає з себе матеріальний "скафандр”, повертаючись в астральний світ. І це не означає, що, звільняючись від матерії, вона очищається. Душа її залишається такою самою, як до втілення. Очищення душ, напевне, відбувається у потойбіччі, коли приходить "Старий днями”. І не тільки очищення, а й знищення найбільш спотворених. "І розгорнулися книги, і розгорнулась інша книга, — то книга життя. І суджено мертвих, як написано в книгах, за вчинками їхніми. ...15 А хто не знайшовся написаний в книзі життя, той укинений буде в озеро огняне...” ("Об’явлення св. Івана Богослова”, гл. 20). Такі суди відбуваються, мабуть, у "кінці часів” – термін, який визначає Вища Сила для підбиття підсумків. Судячи з усього, двадцяте століття і стало початком судового засідання. Суд був (чи ще триває) суворий, адже підсудні записані в книгах (множина), а тих, кого не визнано винними, набралося тільки на одну книгу.
До чого ведеться? До того, що за події в земному світі відповідають астральні сили. А вони складаються не тільки зі світлих душ. Ще раз наведемо рядки з Гермеса Трисмегіста:
"Вони (темні) викликали з глибин похмурої безодні форму, аби втілити в ній своє лихе бажання.”
"Слухняна, з’явилася вона з царства мертвих у своєму магічному вбранні.”
"Коли вона проходила по землі, прекрасні квіти в’янули від її отруйного вогненого дихання.”
Мовлячи сучасною лексикою, темні потойбіччя викликали з комори астральної пам’яті програму становлення Вавілона і наклали її на аналогічну імперію.
Даниїлові та св. Іванові, напевне, був досяжний світ, де знаходилася ця програма. Як і те, де і коли вона повинна була матеріалізуватися, реалізуватися у світі людей, вийти з матеріального світу в астрал і знову очікувати свого часу.
15. І релігія бога Мардука (Зевса), і релігія Маркса однаково вороже ставилися до релігії Мойсея. Навуходоносор ІІ зруйнував храм в Єрусалимі — іудейську святиню, римський імператор зруйнував (удруге після Навуходоносора ІІ) іудейський храм, Ленін заходився нищити християнство, релігію, яка базується на іудаїзмі. Згадаймо, уже вкотре, наказ від 01. 05. 1919 р. за № 13666/2, у якому Дзержинському наказується буквально таке:"Попов надлежит арестовывать как контрреволюционеров и саботажников, расстреливать беспощадно (підкреслення Леніна) и повсеместно. И как можно больше.Церкви надлежат закрытию. Помещения храмов опечатывать и превращать в склады.” Тобто астральна програма, яка наклалась колись на вавілонське, потім на римське суспільство, мала свої порахунки з дітьми Сима і з їхнім духовним наповненням. Матеріалізувавшись через 2500 років, вона заходилася нищити, по суті, те ж духовне наповнення, яке тепер уже перебувало у свідомості людей іншої крові (дітей Яфета).
До цього слід додати, що вавілонська (халдейська) династія царів походила з племені хамітів. А Хам — наймолодший з трьох синів Ноя, від якого веде родовід це племя, був проклятий батьком і йому заповідалося стати рабом у Сима та Яфета. Ото ж астральна програма нищення Мойсеєвого наповнення (в іудаїзмі і пізніше у християнстві) виникла, вочевидь, одразу в післяпотопні роки. За людської пам’яті вона тричі накладалася на людське суспільство. Перший раз у Вавілоні, другий — у Римській імперії, де в 70 р. було зруйновано відбудований єрусалимський храм, а носіїв іудаїзму було розпорошено по світу, і третій — у Радянському Союзі. До речі, на цей же період припадає нищення християнської віри і геноцид євреїв у Німеччині. До цього слід додати, що ідеологія фашистів мала своїм підгрунтям "учення” Ніцше — людини, яка багато років провела у психлікарні. Профілюючий твір його вчення має назву "Антихристиянин”. І у Вавілоні, і в стародавньому Римі, і гітлерівська верхівка поклонялися Зевсу. В СРСР хоч і не поклонялися цьому богові, але його символ "молот” був на гербі Союзу (молот — символ блискавки). До речі, у той час, коли у земний світ почали приходити сутності, які, досягши зрілого віку, мали стати виконавцями програми, з Малої Азії у Берлін було доправлено розібраний вівтар Зевса (частину храму Зевса в м. Пергамі); його склали близько 1881 року, у час завершення Марксом роботи над "Капіталом”. Цей вівтар Іван.Богослов назвав "престолом сатани”. "12 А до Ангола Церкви в Пергамі напиши: "Оце каже той, хто має меча обосічного: 13 "Я знаю діла твої, і що де ти живеш, там престол сатани...” (гл. 2). Безперечно, якби археолог Карл Гуман розкопав статую Зевса (Бела-Мардука), що колись перебувала у вавілонському храмі, то в Берліні опинилася б вона, а не вівтар з Пергаму.
Як видно, час наближення матеріалізації астральної програми супроводжувався і з’явою її символіки. Есесівці з нашитими на рукавах двома блискавками відправили в газові камери шість мільйонів євреїв. Отож спрацювала програма все того ж Хама — наймолодшого і проклятого Ноєм сина.
16. Але повернемося від аналогів (світу, у якому жив Даниїл, і світу, який він передбачив) до пророцтва.
"15 Дух мій, Даниїлів, був засумований через це (видіння звірів), і видіння голови моєї стурбували мене. 16 Я наблизився до одного з тих, що стояли (біля престолу), і поспитався від нього про істоту того. І він сказав мені, і познайомив мене з розв’язкою цих речей. 17 Ці великі звірі, що їх чотири, – це чотири царі встануть з землі. 18 І приймуть царство святі Всевишнього, і будуть міцно держати царювання аж навіки, і аж на віки віків.
19 Тоді хотів я знати певно про четвертого звіра, що різнився від їх усіх, — він страшний, надмірний, зуби його залізні, а пазурі його мідяні, він жер та трощив, а решту ногами своїми топтав, 20 і про десять рогів, що на його голові, і про іншого, що піднісся, а три через нього випали, і про цього рога, що мав очі, а уста говорили про великі речі, а вид його більший від його друзів. 2 1 я бачив, що цей ріг учинив бій зо святими, — і переміг їх. 22 Аж ось прийшов Старий днями, і даний був суд святим Всевишнього, і надійшов умовлений час, — і царство взяли святі.
23. "Він так сказав: четвертий звір — четверте царство буде на землі, яке буде різнитися від усіх царств, і пожере всю землю, і вимолотить її та розтрощить її. 24 А десять рогів визначають, що з того царства встане десять царів, а по них встане інший, що буде різнитися від попередніх, і скине трьох царів. 25 І він буде говорити слова проти Всевишнього, і пригнобить святих Всевишнього, і буде думати позмінювати свята та права, і вони віддані будуть у його руку аж до одного часу, і часів, і половини часу. 26 Та засяде суд, і скинуть його панування, щоб його знищити та вигубити аж до кінця. 27 А царство, і панування, і велич царств під усім небом буде дане народові святих Всевишнього. Його царство буде царство вічне, а всі панування — Йому будуть служити й будуть слухняні”
28 "Аж поки кінець цього слова. Мене, Даниїла, сильно лякали думки мої, і змінилася ясність моя, але це слово я заховав у своїм серці.”
Передусім, Даниїл обрав для своїх пророцтв форму сну. Нагадаємо, що св. Іван Богослов побачив свої пророцтва, перебуваючи в дусі. Пророк з Вавілона писав те ж саме:"Дух мій, Даниїлів, був засумований...” Тобто Даниїл також перебував у дусі. Отож, перебуваючи в дусі (у сні) і стривожившись видінням, він запитав одну із сутностей, що стояла біля престолу, про "істоту” (смисл) побаченого. І та сутність пояснила, що звірі — то чотири царства, які постануть з землі. Мається на увазі не земну кулю і не грунт, глину, а людність. Людина-бо, як мовилося вище, це дух, астрал, які містять польову програму вирощення матеріальної істоти. А будівельний матеріал вона — програма бере з земних елементів. Отож людина матеріальна — на сто відсотків земля. І людність планети — земля. Тому і звірі постануть не в астральному світі, а в земному.
Далі: Пророцтво четвертого звіра 17
Copyright © Савченко В.В., 2010
Продовження
11. Питається, чи мав причини Валтасар зневажати осадників, які обступили Вавілон?
Авжеж мав.
Чому ж тоді ворог проник у місто?
Тому, що царя зрадили.
Хто зрадив?
Та сама сила, яка й написала на стіні "мене, мене, текел упарсин”.
Браму цієї неприступної фортеці відчинили перед Кіром жерці бога Мардука, яких Набонід і його син Валтасар в часи свого правління відтіснили на другий план, змусивши поступитися жерцям бога Місяця Сіна. Даниїл у духовній ієрархії Вавілона посідав одне з чільних місць, і це при тому, що залишався вірним Богові живому. Отож, з усього, пророк був тісно пов’язаний з опозицією халдейських жерців, яких він колись уберіг від винищення.
Брама богині Іштар у Вавілоні
До того ж Кір був завойовником нового типу. Він не винищував підкорені народи, як це робили ассірійські та халдейські царі, не руйнував міст, не дозволяв воїнам пустошити завойовані землі. Життя в країні протікало у звичному руслі: купці, ремісники й селяни спокійно робили своє діло. Перський цар надав велику автономію раніше завойованим халдеями народам, повернув їм вивезені до Вавілона статуї богів та обрядове начиння храмів. Ось чому Кіра з ентузіазмом зустріла також і єврейська община. В ньому вона вбачала не лише визволителя, але й караючу десницю Бога. Єврейські жерці і пророки оголосили, що це прийшов "помазаник божий”, "обранець Яхве”, "Месія”. Справді, не минуло й року після завоювання Вавілонії, як Кір дозволив іудеям повернутися в Єрусалим. Більше того, наказав оддати їм увесь літургійний посуд, що його забрав Навуходоносор ІІ з єрусалимського храму. Їм повернули тридцять золотих і тисячу срібних тарелей, чотириста десять срібних чаш і ще тисячу предметів усякого літургійного начиння (Зенон Косідовський).
Нагадаємо, що до 626 р. до н.е. Вавілон перебував під владою Ассірії, хоч і мав відносну самостійність. А в 626 р. до н.е. халдейський полководець Набупаласар очолив повстання вавілонян проти Ассірії і проголосив себе царем. У 605 р. до н.е. його війська розгромили залишки ассірійського війська та війська єгиптян — союзників Ассірії. Син Набупаласара і цар вавілонський Навуходоносор ІІ (604 — 562 рр. до н.е.) завоював Іудею. Після тривалої облоги його воїни здобули, зруйнували й пограбували столицю Іудеї Єрусалим, а значну частину населення забрали в полон ("вавілонська неволя”).
Отож, чи була причина у Даниїла, одного з тих, кого забрали в неволю (нехай вона для нього й була привілейована) і який молився своєму богові, бути відданим вавілонській владі?
12. Скільки ж років проіснувала ця держава? Якщо брати від 626 р. до н. е., то це становитиме 88 років. Якщо ж рахувати від 605 р. до н. е., тобто від року остаточного розгрому ассірійського війська та його союзника – єгиптян, то це становитиме 67 років. Якщо ж узяти середнє від цих двох величин, то виходить, що вавілонська держава проіснувала 77 років і 6 місяців.
Радянська імперія проіснувала 73 роки і 7 місяців, тобто періоди становлення і руйнування цих двох імперій дуже близькі.
Тотожними були й могутності цих двох потуг стосовно світів, у які вони існували. Це були велетенські бульки, флуктуації в історії, порівняно нетривалі в часовому вимірі, але гігантські в їхньому впливі на людську пам’ять і на історію всього людства.
Ядром радянського вавілона була Російська Федерація. Її оперізував "мур” із радянських республік. Другим "муром” були країни соцтабору. А третій "мур” — то компартії держав світу. Вже не мовиться про збройні сили і військово-промисловий потенціал, який, мабуть, перевищував потенціал усіх держав світу разом узятих. Будь-хто з генсеків міг спокійно бенкетувати, як це робив колись Валтасар.
І все ж Радянський Союз упав.
Отож стає зрозумілим, чому за аналог СРСР св. Іван Богослов узяв Вавілон. Спершу падіння радянського Вавілона св. Іван побачив у потойбіччі: "8 А інший, другий Ангол летів слідом і казав: "Упав, упав Вавилон, город великий, бо лютим вином розпусти своєї він напоїв усі народи!” (гл. 14). Потім Вавілон було згадано в 16-й главі, в час, коли сьомий ангел вилив чашу свою (друга світова війна). "І великий Вавилон був згаданий перед Богом, щоб дати йому чашу вина Його (божого) лютого гніву...” Але найточніше про четвертого звіра (звірину) і про радянський Вавілон описано в 17-й главі, у розділі "Велика розпусниця”. Ангел сказав Іванові: "Підійди,— я покажу тобі засудження великої розпусниці, що сидить над багатьма водами (народами). 2 З нею розпусту чинили земні царі, і вином розпусти її впивалися мешканці землі.” Розпущеним буває той, хто не "ходить перед лицем Бога”, тобто той, хто не вірить у Вищу Силу, а відтак не боїться покарання. Такою, за невеликим винятком, була людність Радянського Союзу "3 І в дусі повів він мене на пустиню (спустошене від віри місце). І побачив я жінку, що сиділа на червоній звірині (компартії) переповненій іменами богозневаженими, яка (компартія) мала сім голів і десять рогів (сім голів звірини, яка "з моря вийшла”, а саме: Ленін, Сталін, Троцький, Дзержинський, Зінов’єв, Каменєв, Свердлов; десять рогів — десять перших республік, що утворили Союз). А жінка була одягнена в порфіру (довга пурпурова мантія, символ влади; пурпур — темно-коричневий або яскраво-червоний колір) й кармазин (темно-червоний колір) і приоздоблена золотом і дорогоцінним камінням та перлами. У руці своїй вона мала золоту чашу, повну гидоти та нечистоти розпусти її. А на чолі було написане ім’я, таємниця: "Великий Вавилон — мати розпусти й гидоти землі.” 6 І бачив я жінку, п’яну від крови мучеників Ісусових і, бачивши її, дивувався я дивом великим.”
Не зайве зауважити, що жінка мала одяг червоний, тобто державного кольору СРСР. Чаша повна гидоти й нечистоти розпусти її — сума злочинів, за які треба буде відповідати. А от щодо "ім’я, таємниця: "Великий Вавилон — мати розпусти й гидоти землі”, то в цій же 17-й главі, у розділі "Таємниця жінки й звірини” пишеться: "18 А жінка, яку ти бачив, то місто велике, що панує над царями земними.” Отже немає потреби пояснювати, про яке місто йдеться. Це — Москва. Так само зайве переконувати, про кого мовиться в стиху 6-м: "І бачив я жінку, п’яну від крови святих і від крови мучеників Ісусових...” Комуністичний режим, вже від дня свого заснування винищував священиків і руйнував храми, а імпульси нищення надходили в усі кутки імперії все від тієї ж "жінки”.
"Після цього побачив я іншого Ангола, що сходив із неба, і що владу велику він мав. І земля освітилася від слави його. 2 І він гучним голосом кликнув, говорячи: "Упав, упав великий Вавилон! Став він оселею демонів, і сховищем усякому духові нечистому, і сховищем усіх птахів нечистих і ненавидних (падальщиків).” Це рядки з 18-ї глави, розділ "Загибель Вавилону” "Об’явлення...”.
Зайве наводити увесь розділ, у якому перелічуються гріхи радянського Вавілона. Слід тільки нагадати, що дія поки що відбувається в потойбіччі, і що там визначили, що "одного дня прийдуть кари його, смерть, і плач, і голод, і спалений буде огнем, бо міцний Господь, Бог, що судить його” (ст. 8, гл. 18).
У цій же, 18-й, главі є ще два розділи: "Плач за Вавилоном” та "Вавилон остаточно загине”, в яких у тій самій метафоричній формі описуються події кінця двадцятого століття, що сталися на одній шостій суші Землі.
І останній розділ "Об’явлення св. Ів. Богослова”, де йдеться про Вавілон — гл. 19, у якій описується радість людей від осуду Вавілона.
Даниїл сказав у кінці пророцтва четвертого звіра: "Мене, Даниїла, сильно лякали думки мої, і змінилася ясність моя...”
Іван Богослов підсумовує описання "великої розпусниці” (гл. 17) словами: "і бачивши її, дивувався я дивом великими.”
Отже схоже на те, що обидва пророки кажуть про те ж саме.
13. Є ще один чинник, який робить схожими Вавілон і СРСР. Це велетенський підневільний труд. Армії рабів – вавілонських і радянських будували світле майбутнє для вавілонських сатрапів і радянських секретарів це-ка, обкомів тощо. Війська Набопаласара, Навуходоносора ІІ, Набоніда, Валтасара зганяли мільйони рабів на будівництво Вавілона — міста й держави. Мільйони радянських рабів за рознарядкою це-ка забирав НКВС для будівництва каналів, добування мінеральної сировини й деревини, навіть для роботи в закритих інститутах ("шарашках”), тобто для будівництва радянського Вавілона. Сорок один мільйон радянських рабів так і не повернулися з каторги. Вавілонські і радянські царі всього за три покоління створили наддержави свого часу.
Ті, для кого будували світле майбутнє у Вавілоні, поклонялися Мардукові, якого називають ще Зевсом-Белом. Жрецями цього бога було просякнуте все вавілонське суспільство. У Радянському Союзі основним божеством був Маркс, другим за ним — Ленін. Тут жрецькою кастою стала компартія — "комсостав” над рабами.
Чому і Даниїл, і св. Іван Богослов проектували свої пророцтва саме на наш православний світ? І чому держави, які були розділені мегахроном часу у 2500 років виявилися такими подібними?
Схоже, що в астральному світі існує якась програма, яка у визначений для неї час накладається на знову ж таки визначене суспільство, і те суспільство починає розвиватися за тією програмою. Різниця тільки в рівні науки, техніки й технології. Ця програма наклалася на рабовласницький Вавілон і змусила його виконувати своє накреслення; те ж сталося з Римом, а потім з радянською імперією, хоча й на вищому рівні цивілізації.
14. Відповідно до езотеричних знань світ складається з двох планів: матеріального й астрального. Астрал складається з двох чинників: енергії й руху, які він отримує від духа і найтонкішої матерії. Це — посередник між духом і матерією; він притягує дух до матерії і вводить його в неї.
До астрального світу входять такі складові:
Елементали — польові програми неживої природи і стихій.
Астральне кліше. Думки й дії людей, земні події, не зникають, а зберігаються в астральному світі у вигляді кліше.
Астроідеї — прагнення й думки людей, відображені в астралі. Як відомо, прагнення живуть в астралі інтенсивнішим життям, ніж просто думки. А всяке бажання це – астральна істота, яка намагається реалізуватися в матерії.
Магічний ланцюг. Якщо декількох людей об’єднує одна воля, то їхні думки, бажання й образи відображаються в астральному світі і стають там надто живучими.
Егрегори — базуються на принципі магічних ланцюгів. Це також астральні істоти, але вищого порядку, породжені колективними думками й волею суспільства. Прикладами егрегорів може бути радянський і гітлерівський ідеалізм — віра мільйонів у світле майбутнє. Егрегори, як і магічні ланцюги, бувають світлими й темними.
Зіставляючи процеси становлення Вавілона і радянської імперії, можна помітити чітку аналогію. А взявши до уваги, що про те знали люди, один з яких жив за 2500 років, а другий за 1900 років до з’яви аналога, спадає на думку, що в астральному світі, справді, живе (існує) програма (форма), яка накладається на певне суспільство, коли настає її час.
Доречно навести деякі з основних положень Гермеса Трисмегіста — одного з кількох посвячених на все людство:
1. Те, що вгорі, подібне до того, що внизу; те, що на землі подібне до того, що на небі.
2. Є два стани буття: одне смертне, друге безсмертне.
3. Те, що смертне — з часом розкладається, а те, що розкладається, зникає, як ранковий туман.
4. Безсмертне тіло це — есенція вічна і нетлінна.
5. Обидва, тіло смертне і тіло безсмертне, не можуть існувати завжди разом, але кожне повертається туди, звідки прийшло.
6. Тіло смертне — чуттєве, тіло безсмертне — розумне.
7. Перше не містить нічого досконалого, друге – нічого недосконалого, тому, що одне є есенція матерії, а друге — есенція духа. Людина — мікрокосм, являє рівність між ними.
Ніяк не коментуючи ці положення, візьмемо з них тільки те, що людина земна не вмирає, вона лише скидає з себе матеріальний "скафандр”, повертаючись в астральний світ. І це не означає, що, звільняючись від матерії, вона очищається. Душа її залишається такою самою, як до втілення. Очищення душ, напевне, відбувається у потойбіччі, коли приходить "Старий днями”. І не тільки очищення, а й знищення найбільш спотворених. "І розгорнулися книги, і розгорнулась інша книга, — то книга життя. І суджено мертвих, як написано в книгах, за вчинками їхніми. ...15 А хто не знайшовся написаний в книзі життя, той укинений буде в озеро огняне...” ("Об’явлення св. Івана Богослова”, гл. 20). Такі суди відбуваються, мабуть, у "кінці часів” – термін, який визначає Вища Сила для підбиття підсумків. Судячи з усього, двадцяте століття і стало початком судового засідання. Суд був (чи ще триває) суворий, адже підсудні записані в книгах (множина), а тих, кого не визнано винними, набралося тільки на одну книгу.
До чого ведеться? До того, що за події в земному світі відповідають астральні сили. А вони складаються не тільки зі світлих душ. Ще раз наведемо рядки з Гермеса Трисмегіста:
"Вони (темні) викликали з глибин похмурої безодні форму, аби втілити в ній своє лихе бажання.”
"Слухняна, з’явилася вона з царства мертвих у своєму магічному вбранні.”
"Коли вона проходила по землі, прекрасні квіти в’янули від її отруйного вогненого дихання.”
Мовлячи сучасною лексикою, темні потойбіччя викликали з комори астральної пам’яті програму становлення Вавілона і наклали її на аналогічну імперію.
Даниїлові та св. Іванові, напевне, був досяжний світ, де знаходилася ця програма. Як і те, де і коли вона повинна була матеріалізуватися, реалізуватися у світі людей, вийти з матеріального світу в астрал і знову очікувати свого часу.
15. І релігія бога Мардука (Зевса), і релігія Маркса однаково вороже ставилися до релігії Мойсея. Навуходоносор ІІ зруйнував храм в Єрусалимі — іудейську святиню, римський імператор зруйнував (удруге після Навуходоносора ІІ) іудейський храм, Ленін заходився нищити християнство, релігію, яка базується на іудаїзмі. Згадаймо, уже вкотре, наказ від 01. 05. 1919 р. за № 13666/2, у якому Дзержинському наказується буквально таке:"Попов надлежит арестовывать как контрреволюционеров и саботажников, расстреливать беспощадно (підкреслення Леніна) и повсеместно. И как можно больше.Церкви надлежат закрытию. Помещения храмов опечатывать и превращать в склады.” Тобто астральна програма, яка наклалась колись на вавілонське, потім на римське суспільство, мала свої порахунки з дітьми Сима і з їхнім духовним наповненням. Матеріалізувавшись через 2500 років, вона заходилася нищити, по суті, те ж духовне наповнення, яке тепер уже перебувало у свідомості людей іншої крові (дітей Яфета).
До цього слід додати, що вавілонська (халдейська) династія царів походила з племені хамітів. А Хам — наймолодший з трьох синів Ноя, від якого веде родовід це племя, був проклятий батьком і йому заповідалося стати рабом у Сима та Яфета. Ото ж астральна програма нищення Мойсеєвого наповнення (в іудаїзмі і пізніше у християнстві) виникла, вочевидь, одразу в післяпотопні роки. За людської пам’яті вона тричі накладалася на людське суспільство. Перший раз у Вавілоні, другий — у Римській імперії, де в 70 р. було зруйновано відбудований єрусалимський храм, а носіїв іудаїзму було розпорошено по світу, і третій — у Радянському Союзі. До речі, на цей же період припадає нищення християнської віри і геноцид євреїв у Німеччині. До цього слід додати, що ідеологія фашистів мала своїм підгрунтям "учення” Ніцше — людини, яка багато років провела у психлікарні. Профілюючий твір його вчення має назву "Антихристиянин”. І у Вавілоні, і в стародавньому Римі, і гітлерівська верхівка поклонялися Зевсу. В СРСР хоч і не поклонялися цьому богові, але його символ "молот” був на гербі Союзу (молот — символ блискавки). До речі, у той час, коли у земний світ почали приходити сутності, які, досягши зрілого віку, мали стати виконавцями програми, з Малої Азії у Берлін було доправлено розібраний вівтар Зевса (частину храму Зевса в м. Пергамі); його склали близько 1881 року, у час завершення Марксом роботи над "Капіталом”. Цей вівтар Іван.Богослов назвав "престолом сатани”. "12 А до Ангола Церкви в Пергамі напиши: "Оце каже той, хто має меча обосічного: 13 "Я знаю діла твої, і що де ти живеш, там престол сатани...” (гл. 2). Безперечно, якби археолог Карл Гуман розкопав статую Зевса (Бела-Мардука), що колись перебувала у вавілонському храмі, то в Берліні опинилася б вона, а не вівтар з Пергаму.
Як видно, час наближення матеріалізації астральної програми супроводжувався і з’явою її символіки. Есесівці з нашитими на рукавах двома блискавками відправили в газові камери шість мільйонів євреїв. Отож спрацювала програма все того ж Хама — наймолодшого і проклятого Ноєм сина.
16. Але повернемося від аналогів (світу, у якому жив Даниїл, і світу, який він передбачив) до пророцтва.
"15 Дух мій, Даниїлів, був засумований через це (видіння звірів), і видіння голови моєї стурбували мене. 16 Я наблизився до одного з тих, що стояли (біля престолу), і поспитався від нього про істоту того. І він сказав мені, і познайомив мене з розв’язкою цих речей. 17 Ці великі звірі, що їх чотири, – це чотири царі встануть з землі. 18 І приймуть царство святі Всевишнього, і будуть міцно держати царювання аж навіки, і аж на віки віків.
19 Тоді хотів я знати певно про четвертого звіра, що різнився від їх усіх, — він страшний, надмірний, зуби його залізні, а пазурі його мідяні, він жер та трощив, а решту ногами своїми топтав, 20 і про десять рогів, що на його голові, і про іншого, що піднісся, а три через нього випали, і про цього рога, що мав очі, а уста говорили про великі речі, а вид його більший від його друзів. 2 1 я бачив, що цей ріг учинив бій зо святими, — і переміг їх. 22 Аж ось прийшов Старий днями, і даний був суд святим Всевишнього, і надійшов умовлений час, — і царство взяли святі.
23. "Він так сказав: четвертий звір — четверте царство буде на землі, яке буде різнитися від усіх царств, і пожере всю землю, і вимолотить її та розтрощить її. 24 А десять рогів визначають, що з того царства встане десять царів, а по них встане інший, що буде різнитися від попередніх, і скине трьох царів. 25 І він буде говорити слова проти Всевишнього, і пригнобить святих Всевишнього, і буде думати позмінювати свята та права, і вони віддані будуть у його руку аж до одного часу, і часів, і половини часу. 26 Та засяде суд, і скинуть його панування, щоб його знищити та вигубити аж до кінця. 27 А царство, і панування, і велич царств під усім небом буде дане народові святих Всевишнього. Його царство буде царство вічне, а всі панування — Йому будуть служити й будуть слухняні”
28 "Аж поки кінець цього слова. Мене, Даниїла, сильно лякали думки мої, і змінилася ясність моя, але це слово я заховав у своїм серці.”
Передусім, Даниїл обрав для своїх пророцтв форму сну. Нагадаємо, що св. Іван Богослов побачив свої пророцтва, перебуваючи в дусі. Пророк з Вавілона писав те ж саме:"Дух мій, Даниїлів, був засумований...” Тобто Даниїл також перебував у дусі. Отож, перебуваючи в дусі (у сні) і стривожившись видінням, він запитав одну із сутностей, що стояла біля престолу, про "істоту” (смисл) побаченого. І та сутність пояснила, що звірі — то чотири царства, які постануть з землі. Мається на увазі не земну кулю і не грунт, глину, а людність. Людина-бо, як мовилося вище, це дух, астрал, які містять польову програму вирощення матеріальної істоти. А будівельний матеріал вона — програма бере з земних елементів. Отож людина матеріальна — на сто відсотків земля. І людність планети — земля. Тому і звірі постануть не в астральному світі, а в земному.
Далі: Пророцтво четвертого звіра 17
Copyright © Савченко В.В., 2010