Віктор САВЧЕНКО
ПРОРОЦТВО ЧЕТВЕРТОГО ЗВІРА: ДАНИЇЛ
Деякі з розшифрованих пророцтв пророка Даниїла
ПРОРОЦТВО ЧЕТВЕРТОГО ЗВІРА: ДАНИЇЛ
Деякі з розшифрованих пророцтв пророка Даниїла
ФОРМА
1. Постать боввана – то схема послідовного здійснення пророцтва. А саме: за царством, що його символізувала золота голова, настало царство, символом якого були срібні груди й рамена, за тим ішло царство, що відповідало мідному нутру і стегну, і нарешті — те, символом якого були залізні та залізно-глиняні ноги. Тобто світові держави змінювали одна одну з голови до ніг, у точній відповідності до складових постаті колоса.
Якщо в пророцтвах про козла й барана і чотирьох звірів Даниїл використав сюрреалістичний елемент, наприклад, лев з крилами чи барс з чотирма головами, то в пророцтві про боввана чітко подані складові людської постаті. Чи не сховано за тим глибший зміст, наприклад, кількісні параметри пророцтва, а саме — тривалість царств?
У Даниїловому описанні боввана, хоча й не сказано прямо, що це людська постать, але названо частини людського тіла. А людина — біологічний вид, пропорції якого незмінні. Тобто постать пересічної людини двадцять першого століття нічим не відрізняється від постаті людини шумеро-аккадського етносу, яка жила за шість і більше тисяч років від наших днів. Звісно, існують расові й антропологічні відмінності, але цілком коректно буде вважати середні зрости людей Месопотамії часів Даниїла, і людей нашого часу схожими. Якщо це так, то й пропорції боввана мусили б відповідати пропорціям пересічної людини в просторі й часі. Саме пропорції, а не величини (зріст, вага і т. ін.). Тобто Даниїл використав пропорції людського тіла як код, з допомогою якого зашифрував часи виникнення й занепаду чотирьох світових царств.
2. Візьмемо за зразок чоловічу скульптурну постать, створену в роки, наближені до року написання пророцтва. Це фрагмент колони з храму Артеміди в Ефесі, який справедливо називають одним із семи чудес світу. Його спорудження завершили наприкінці п’ятого століття до нової ери, всього ж будівництво тривало 120 років. Отож постать на колоні відповідає постаті тогочасної людини, а головне — її створено майстрами, для яких пропорція й симетрія були понад усе. Який розмір мала скульптурна постать мені невідомо, але цілком коректно наділити її середнім зростом сучасної людини. Хоча зріст тут ролі й не грає.
Другий зразок — постать Гермеса, в скульптурній композиції Праксителя "Гермес з немовлям Діонісом”, створену в роки, також наближені до року написання пророцтва, а саме: в середині 4-го ст. до н.е. Цілком правомірно наділити її також зростом середньої сучасної нам людини.
Спочатку розглянемо пропорції сучасної людини зросту 175 см. На голову в ній припадає 21 см; на груди — 28; на нутро і стегно — 45,5; на ноги — 80,5, що у відсотках становить: 12; 16; 26; 46. Пропорції скульптурної постаті з храму Артеміди такі: голова 12,1%; груди й рамена — 15,5; нутро і стегно — 23,3; ноги —49,1. Гермеса: голова — 13,1%; груди й рамена — 14,3; нутро і стегно — 23,8; ноги — 48,8% від зросту.
Як видно, принципової різниці між пропорціями сучасної нам людини і людини, яка жила в часи наближені до Даниїла, немає. До того ж постаті (що на колоні й Гермеса) не виструнчені, як для заміру зросту, а відтак дані замірів дещо довільні.
Якщо бовван – справді пророцтво на тривалість царств, то кожна з його складових відповідає певному часовому відрізку, і ці відрізки співвідносяться між собою так само, як частини боввана.
Чи це справді так?
Вавілонія (голова боввана) стала світовою державою 626 р. до н. е. і припинила своє існування, будучи завойована Мідо-Персією, 538 р. до н. е. Всього проіснувала 88 років.
Мідо-Персія (груди й рамена) стала світовою державою 538 р. до н. е. і залишалася такою до 331 р. до н. е., коли її здолав грецький цар Александр Македонський. Панування її тривало 207 років.
Греція, а точніше чотири грецькі царства (нутро і стегно),
стала світовою державою 331 р. до н. е. і протрималася до 30 р. до н.е., коли Єгипет Птолемеїв був підкорений Римом.
Тривалість грецьких царств становила 301 рік.
Рим став світовою імперією з 30 р. до н. е. і проіснував у такій якості до 476 р. Тривалість її — імперії панування становила 506 років.
Отже бовван (увесь період пророцтва) проіснував усього 1102 (88 + 207 + 301 + 506) роки. Якщо цю суму взяти за 100% (аналогічно до середнього людського зросту), то на голову припаде 8,0; груди й рамена — 18,8; нутро і стегно — 27,2; ноги — 46,0% від загальної кількості років.
Співставимо пропорції частин тіла середньої людини, скульптурної постаті з колони та постаті Гермеса з пропорціями тривалості чотирьох світових імперій.
Як видно з порівняльної таблиці, суттєво відрізняються тільки голови: у людини на її частку припадає 12 (12,1 та 13,1%), у боввана 8,2. Втім, основним показником голови є не її довжина, а місткість черепа, а вона збереглася середньою від неандертальця до сучасної людини — 1400 см3 (М.Ф.Нестурх). Голова може бути широкою й вузькою, з висунутою потиличною частиною тощо.
Отож кодом для розуміння пророцтва стали пропорції людського тіла. Так само, як одна частина тіла переходить в іншу, так і влада перетікала від одного володаря до іншого. Не знищувалася, а саме переходила з рук в руки. Вона хоча й зазнавала деякої трансформації відповідно до етнічних особливостей нового володаря, але її стрижнем залишався абсолютизм монарха, якого дорівнювали до центрального бога в багатобожній імперії.
Даниїл залишив і підказку для дешифрування, а саме: "37 Ти, царю, цар над царями, якому Небесний Бог дав царство, владу й міць та силу. 38 І скрізь, де мешкають людські сини, польова звірина та птаство небесне, Він дав їх у твою руку, та вчинив тебе пануючим над усіма ними. Ти — голова, що з золота.” Отож, знаючи тривалість Вавілонської імперії і те, що вона є першою складовою (головою) боввана, а також те, що пропорції людського тіла — незмінні, можна було вже вирахувати тривалість царств, що постануть після Вавілону. Величина помилки при таких розрахунках, як видно з порівняльної таблиці, несуттєва. Деякі невідповідності пропорцій людини і боввана пояснюються з одного боку, як уже мовилося, тим, що постаті скульптур стоять у позі "вільно”, з дугого, —напевне, деякими неточностями в датуванні виникнення й зникнення царств. Якщо колись стане можливим встановлення точної тривалості чотирьох царств, то й пропорції боввана дорівняються до пропорцій пересічної людини. Хоча може бути й таке: відносно малим розміром голови і дещо більшими плечима боввана (порівняно з людськими). Даниїл хотів сказати, що влада, закодована в постаті боввана, обпиралася більше на силу, ніж на розум. На силу тому, що плечі в біблійній езотериці є символом сили, наприклад: "15 І прийде північний цар, і насипле вала, і здобуде твердинне місто, і не встоять рамена півдня та його добірний народ...” (Дан., гл. 11).
Становим хребтом боввана була віра в шумеро-аккадського бога Мардука, який, як про це пише Геродот, мав ще назви Зевса-Бела й Бела-Мардука. В наступні царства цей бог (ідея) перейшов з голови боввана (Вавілона). В Мідо-Персії він залишався одним із провідних, але до нього долучилися ще божества мідійців і персів. У греків він уже називався Зевсом і також посідав одне з основних місць в духовності, хоча не меншу шану елліни віддавали своїм богиням — Артеміді, Афіні, Афродіті, Геї та іншим. Так само Зевс увійшов у римський пантеон богів. Тут його називали ще Юпітером. А основним його конкурентом був бог війни Марс.
Якщо поглянути на хребет людини, то можна завважити, що він тоншає від голови до останнього хребця. Так само й ідея Мардука-Зевса-Юпітера, яка найбільшої могутності набула у Вавілоні (голові боввана), дедалі слабшала й остаточно занепала в Римській імперії, де наростало багатобожжя. Тут ця ідея-віра поступово розмивалася сотнями вір людей, які населяли імперію. Тобто віра перестала бути наскрізним духовним чинником людності, що й спричинило до розщеплення держави на Західну і Східну імперії.
Отже ідея Мардука вичерпала себе в Римській імперії і зовсім перестала існувати в ній з приходом християнства.
Віра в Зевса-Мардука, зовнішніми атрибутами якої було поклоніння статуям, змінилася вірою в Бога Живого — найвищу сутність Всесвіту. Треба сказати, що віра, яка зародилася в голові боввана, завжди була ворожа іудаїзму (зруйнування храму, вавілонський полон, т. ін.); ворожою вона стала й щодо християнства. Не випадково св. Іван Богослов писав про пергамський храм Зевса: "Я знаю діла твої, і що де ти живеш, там престол сатани...”
В постаті боввана закодовано розквіт (спалах) релігійної ідеї, її трансформація, занепад і зникнення. Власне, закодовано язичницький стрижень, довкола якого виросли чотири світові царства.
І релігійній ідеї, і царствам було визначено всього 1102 роки.
3. Система, яка проіснувала 1102 роки містить у собі набір аналогів влад для людства. Всі подальші державні утворення мали якусь із них за прототип. Але тільки одній судилося увібрати прикмети всіх чотирьох режимів. Це була радянська імперія. До її виникнення подібні імперії з’являлися, розвивалися й занепадали (руйнувалися) за сценаріями Мідо-Персії або Греції, або Риму. Такими були Турецька, Іспанська, Російська, Великобританська, Французька, Австро-угорська та інші імперії. Всі вони, попри жорстокість і утиски режимів, мали в основі віру в Бога Живого — Вищу Силу. Цар, король, імператор були тільки помазаниками Божими, тобто людьми, яких обрав Бог. Царі ж усіх складових боввана дорівнювалися до богів. Їхнім статуям поклонялися як богам. Але, попри цю відмінність, вертикаль влади недавньоминулих і сучасних нам імперій залишалася такою самою, як і в якогось із аналогів (частин боввана).
Радянська ж імперія увібрала всі складові боввана, а найважливіше — голову. Тут бог називався не Мардук, а Маркс. Якщо ж псевдонім "Маркс” замінити на справжнє ім’я батька ідеї вселюдської рівності, то отримаємо Марходей. І Мардук, і Марходей, і Маркс мають спільний корінь "мар”. Не випадково, мабуть, схожий корінь має і прізвище Мор (Томас Мор). Як не випадково й те, що в роки, наближені до виходу в світ нової релігії — марксизму, з Пергаму було перенесено в Берлін і там зібрано вівтар Зевса (престол сатани). І все те сталося в найглупішу ніч людства — у роки, наближені до 1881-го.
4. А тепер — про символіку. Як відомо, символом держави Вавілонії був лев.Символом духовної Вавілонії, а саме бога Мардука — дракон. Зображення цієї фантастичної істоти збереглося і до наших днів на розкопаних стінах храму богині Іштар.
Отож — дракон.
Вавілонський жрець перед олтарем із символами Мардука — драконом та
списом. Відбиток печатки.
"1 И стал я на песке морском и увидел выходящего из моря зверя с семью головами и десятью рогами: на рогах его были десять диадем, а на головах его имена богохульные. 2 Зверь, которого я видел, был подобен барсу, ноги у него — как ноги у медведя, а пасть у него — как пасть у льва; и дал ему дракон силу свою и престол свой и великую власть. 3 ...И дивилась вся земля, следя за зверем, и поклонились дракону, который дал власть зверю” ("Об’явлення св. Івана Богослова”, гл. 13).
Чому наведено російський переклад Біблії? Тому, що в українському написано: "...І змій дав їй (звірині) свою силу, і престола свого, і владу велику.” В інших розділах "Об’явлення...” також пишеться "змій”, "змій великий, вуж стародавній”, а не "дракон”. Мабуть, перекладачі прагнули наблизити біблійні образи до суто українських. А тим часом слово "дракон” — конкретний символ, відомий чи не кожному з підручників історії стародавнього світу.
Що сховано за наведеною цитатою з "Об’явлення...”?
Що св.Іван побачив, як з моря (людності імперії) вийшов звір (влада) з сімома головами (лідерами, царями) і десятьма рогами (етнічними владними структурами, які утворювали імперію); на рогах звіра було десять вінців (гербів, корон), а на головах — імена богозневажені (усі сім лідерів, а саме: Ленін, Троцький, Сталін, Дзержинський, Зінов’єв, Каменєв, Свердлов були запеклими антихристиянами). Цього ірреального, фантастичного звіра наділено прикметами барса (символ Греції), ведмедя (символ Мідо-Персії), лева (символ Вавілону і водночас Риму), а об’єднувала ці прикмети в одне влада дракона (дракон — символ духовного Вавілону, бога Мардука).
Звір був схожий на барса (тулубом). Справді основою звіра була Греція, адже Російська імперія вважала себе другим Римом, наступницею Візантії — Східної Римської імперії, тобто Греції. Ноги — як у ведмедя. Цей химерний звір стояв на азіатських ногах Мідо-Персії. Паща — немов лев’яча паща... Вавілонія, і Рим, а також більшовицька імперія "з’їдали” не лише безліч людей, а й цілі народи. "Він жер та трощив, а решту ногами своїми топтав” (Дан. гл.7, 7). Отож звір, про якого пише св. Іван, і звір Даниїлів — той самий звір. Питання тільки в тому: св. Іван узяв образ звіра від Даниїла чи з якогось іншого джерела?
5. Це і є астральна форма боввана. Згадаймо ще раз Гермеса Трисмегіста: "Вони (темні сили астрального й земного світу) викликали з глибин похмурої безодні форму, щоб утілити в неї свій злий намір. Слухняна з’явилася вона з царства мертвих у своєму магічному вбранні. Коли вона проходила по землі, прекрасні квіти в’янули від її отруйного вогняного дихання.”
Ніщо у світі не залишається забутим — ні могутня імперія, ні людський вчинок або думка. Вони переходять в інформаційне поле потойбіччя. Так само не зникли й утворення, що складали боввана. Вони просто переходили з матеріального світу в астральний, і цей процес безперервно тривав 1102 роки. А потім, на межі двох кіл Сонячного Зодіаку (у роки, наближені до 1881-го), у людський світ почали приходити сутності, яким накреслено було змонтувати людське суспільство за програмою всієї постаті боввана. Що вони й зробили з великою точністю. Радянська імперія, уже в час заснування, набула ознак тоталітаризму Вавілону, Мідо-Персії, Греції й Риму разом узятих. Наприкінці другого тисячоліття, коли в усьому світі паростки почала пускати демократія, в СРСР спалахнуло рабство у найбрутальнішій його формі. Мільйони людей за рознарядкою ЦК забирали в концтабори, де вони будували світле майбутнє для радянських навуходоносорів.
Copyright © Савченко В.В., 2010
1. Постать боввана – то схема послідовного здійснення пророцтва. А саме: за царством, що його символізувала золота голова, настало царство, символом якого були срібні груди й рамена, за тим ішло царство, що відповідало мідному нутру і стегну, і нарешті — те, символом якого були залізні та залізно-глиняні ноги. Тобто світові держави змінювали одна одну з голови до ніг, у точній відповідності до складових постаті колоса.
Якщо в пророцтвах про козла й барана і чотирьох звірів Даниїл використав сюрреалістичний елемент, наприклад, лев з крилами чи барс з чотирма головами, то в пророцтві про боввана чітко подані складові людської постаті. Чи не сховано за тим глибший зміст, наприклад, кількісні параметри пророцтва, а саме — тривалість царств?
У Даниїловому описанні боввана, хоча й не сказано прямо, що це людська постать, але названо частини людського тіла. А людина — біологічний вид, пропорції якого незмінні. Тобто постать пересічної людини двадцять першого століття нічим не відрізняється від постаті людини шумеро-аккадського етносу, яка жила за шість і більше тисяч років від наших днів. Звісно, існують расові й антропологічні відмінності, але цілком коректно буде вважати середні зрости людей Месопотамії часів Даниїла, і людей нашого часу схожими. Якщо це так, то й пропорції боввана мусили б відповідати пропорціям пересічної людини в просторі й часі. Саме пропорції, а не величини (зріст, вага і т. ін.). Тобто Даниїл використав пропорції людського тіла як код, з допомогою якого зашифрував часи виникнення й занепаду чотирьох світових царств.
2. Візьмемо за зразок чоловічу скульптурну постать, створену в роки, наближені до року написання пророцтва. Це фрагмент колони з храму Артеміди в Ефесі, який справедливо називають одним із семи чудес світу. Його спорудження завершили наприкінці п’ятого століття до нової ери, всього ж будівництво тривало 120 років. Отож постать на колоні відповідає постаті тогочасної людини, а головне — її створено майстрами, для яких пропорція й симетрія були понад усе. Який розмір мала скульптурна постать мені невідомо, але цілком коректно наділити її середнім зростом сучасної людини. Хоча зріст тут ролі й не грає.
Статуя на колоні з храму Артеміди
Колона з храму Артеміди
Другий зразок — постать Гермеса, в скульптурній композиції Праксителя "Гермес з немовлям Діонісом”, створену в роки, також наближені до року написання пророцтва, а саме: в середині 4-го ст. до н.е. Цілком правомірно наділити її також зростом середньої сучасної нам людини.
Гермес з немовлям Діонісом
Спочатку розглянемо пропорції сучасної людини зросту 175 см. На голову в ній припадає 21 см; на груди — 28; на нутро і стегно — 45,5; на ноги — 80,5, що у відсотках становить: 12; 16; 26; 46. Пропорції скульптурної постаті з храму Артеміди такі: голова 12,1%; груди й рамена — 15,5; нутро і стегно — 23,3; ноги —49,1. Гермеса: голова — 13,1%; груди й рамена — 14,3; нутро і стегно — 23,8; ноги — 48,8% від зросту.
Як видно, принципової різниці між пропорціями сучасної нам людини і людини, яка жила в часи наближені до Даниїла, немає. До того ж постаті (що на колоні й Гермеса) не виструнчені, як для заміру зросту, а відтак дані замірів дещо довільні.
Якщо бовван – справді пророцтво на тривалість царств, то кожна з його складових відповідає певному часовому відрізку, і ці відрізки співвідносяться між собою так само, як частини боввана.
Чи це справді так?
Вавілонія (голова боввана) стала світовою державою 626 р. до н. е. і припинила своє існування, будучи завойована Мідо-Персією, 538 р. до н. е. Всього проіснувала 88 років.
Мідо-Персія (груди й рамена) стала світовою державою 538 р. до н. е. і залишалася такою до 331 р. до н. е., коли її здолав грецький цар Александр Македонський. Панування її тривало 207 років.
Греція, а точніше чотири грецькі царства (нутро і стегно),
стала світовою державою 331 р. до н. е. і протрималася до 30 р. до н.е., коли Єгипет Птолемеїв був підкорений Римом.
Тривалість грецьких царств становила 301 рік.
Рим став світовою імперією з 30 р. до н. е. і проіснував у такій якості до 476 р. Тривалість її — імперії панування становила 506 років.
Отже бовван (увесь період пророцтва) проіснував усього 1102 (88 + 207 + 301 + 506) роки. Якщо цю суму взяти за 100% (аналогічно до середнього людського зросту), то на голову припаде 8,0; груди й рамена — 18,8; нутро і стегно — 27,2; ноги — 46,0% від загальної кількості років.
Співставимо пропорції частин тіла середньої людини, скульптурної постаті з колони та постаті Гермеса з пропорціями тривалості чотирьох світових імперій.
Порівняльна таблиця
Як видно з порівняльної таблиці, суттєво відрізняються тільки голови: у людини на її частку припадає 12 (12,1 та 13,1%), у боввана 8,2. Втім, основним показником голови є не її довжина, а місткість черепа, а вона збереглася середньою від неандертальця до сучасної людини — 1400 см3 (М.Ф.Нестурх). Голова може бути широкою й вузькою, з висунутою потиличною частиною тощо.
Отож кодом для розуміння пророцтва стали пропорції людського тіла. Так само, як одна частина тіла переходить в іншу, так і влада перетікала від одного володаря до іншого. Не знищувалася, а саме переходила з рук в руки. Вона хоча й зазнавала деякої трансформації відповідно до етнічних особливостей нового володаря, але її стрижнем залишався абсолютизм монарха, якого дорівнювали до центрального бога в багатобожній імперії.
Бовван
Даниїл залишив і підказку для дешифрування, а саме: "37 Ти, царю, цар над царями, якому Небесний Бог дав царство, владу й міць та силу. 38 І скрізь, де мешкають людські сини, польова звірина та птаство небесне, Він дав їх у твою руку, та вчинив тебе пануючим над усіма ними. Ти — голова, що з золота.” Отож, знаючи тривалість Вавілонської імперії і те, що вона є першою складовою (головою) боввана, а також те, що пропорції людського тіла — незмінні, можна було вже вирахувати тривалість царств, що постануть після Вавілону. Величина помилки при таких розрахунках, як видно з порівняльної таблиці, несуттєва. Деякі невідповідності пропорцій людини і боввана пояснюються з одного боку, як уже мовилося, тим, що постаті скульптур стоять у позі "вільно”, з дугого, —напевне, деякими неточностями в датуванні виникнення й зникнення царств. Якщо колись стане можливим встановлення точної тривалості чотирьох царств, то й пропорції боввана дорівняються до пропорцій пересічної людини. Хоча може бути й таке: відносно малим розміром голови і дещо більшими плечима боввана (порівняно з людськими). Даниїл хотів сказати, що влада, закодована в постаті боввана, обпиралася більше на силу, ніж на розум. На силу тому, що плечі в біблійній езотериці є символом сили, наприклад: "15 І прийде північний цар, і насипле вала, і здобуде твердинне місто, і не встоять рамена півдня та його добірний народ...” (Дан., гл. 11).
Становим хребтом боввана була віра в шумеро-аккадського бога Мардука, який, як про це пише Геродот, мав ще назви Зевса-Бела й Бела-Мардука. В наступні царства цей бог (ідея) перейшов з голови боввана (Вавілона). В Мідо-Персії він залишався одним із провідних, але до нього долучилися ще божества мідійців і персів. У греків він уже називався Зевсом і також посідав одне з основних місць в духовності, хоча не меншу шану елліни віддавали своїм богиням — Артеміді, Афіні, Афродіті, Геї та іншим. Так само Зевс увійшов у римський пантеон богів. Тут його називали ще Юпітером. А основним його конкурентом був бог війни Марс.
Якщо поглянути на хребет людини, то можна завважити, що він тоншає від голови до останнього хребця. Так само й ідея Мардука-Зевса-Юпітера, яка найбільшої могутності набула у Вавілоні (голові боввана), дедалі слабшала й остаточно занепала в Римській імперії, де наростало багатобожжя. Тут ця ідея-віра поступово розмивалася сотнями вір людей, які населяли імперію. Тобто віра перестала бути наскрізним духовним чинником людності, що й спричинило до розщеплення держави на Західну і Східну імперії.
Отже ідея Мардука вичерпала себе в Римській імперії і зовсім перестала існувати в ній з приходом християнства.
Віра в Зевса-Мардука, зовнішніми атрибутами якої було поклоніння статуям, змінилася вірою в Бога Живого — найвищу сутність Всесвіту. Треба сказати, що віра, яка зародилася в голові боввана, завжди була ворожа іудаїзму (зруйнування храму, вавілонський полон, т. ін.); ворожою вона стала й щодо християнства. Не випадково св. Іван Богослов писав про пергамський храм Зевса: "Я знаю діла твої, і що де ти живеш, там престол сатани...”
В постаті боввана закодовано розквіт (спалах) релігійної ідеї, її трансформація, занепад і зникнення. Власне, закодовано язичницький стрижень, довкола якого виросли чотири світові царства.
І релігійній ідеї, і царствам було визначено всього 1102 роки.
3. Система, яка проіснувала 1102 роки містить у собі набір аналогів влад для людства. Всі подальші державні утворення мали якусь із них за прототип. Але тільки одній судилося увібрати прикмети всіх чотирьох режимів. Це була радянська імперія. До її виникнення подібні імперії з’являлися, розвивалися й занепадали (руйнувалися) за сценаріями Мідо-Персії або Греції, або Риму. Такими були Турецька, Іспанська, Російська, Великобританська, Французька, Австро-угорська та інші імперії. Всі вони, попри жорстокість і утиски режимів, мали в основі віру в Бога Живого — Вищу Силу. Цар, король, імператор були тільки помазаниками Божими, тобто людьми, яких обрав Бог. Царі ж усіх складових боввана дорівнювалися до богів. Їхнім статуям поклонялися як богам. Але, попри цю відмінність, вертикаль влади недавньоминулих і сучасних нам імперій залишалася такою самою, як і в якогось із аналогів (частин боввана).
Радянська ж імперія увібрала всі складові боввана, а найважливіше — голову. Тут бог називався не Мардук, а Маркс. Якщо ж псевдонім "Маркс” замінити на справжнє ім’я батька ідеї вселюдської рівності, то отримаємо Марходей. І Мардук, і Марходей, і Маркс мають спільний корінь "мар”. Не випадково, мабуть, схожий корінь має і прізвище Мор (Томас Мор). Як не випадково й те, що в роки, наближені до виходу в світ нової релігії — марксизму, з Пергаму було перенесено в Берлін і там зібрано вівтар Зевса (престол сатани). І все те сталося в найглупішу ніч людства — у роки, наближені до 1881-го.
4. А тепер — про символіку. Як відомо, символом держави Вавілонії був лев.Символом духовної Вавілонії, а саме бога Мардука — дракон. Зображення цієї фантастичної істоти збереглося і до наших днів на розкопаних стінах храму богині Іштар.
Отож — дракон.
Вавілонський жрець перед олтарем із символами Мардука — драконом та
списом. Відбиток печатки.
"1 И стал я на песке морском и увидел выходящего из моря зверя с семью головами и десятью рогами: на рогах его были десять диадем, а на головах его имена богохульные. 2 Зверь, которого я видел, был подобен барсу, ноги у него — как ноги у медведя, а пасть у него — как пасть у льва; и дал ему дракон силу свою и престол свой и великую власть. 3 ...И дивилась вся земля, следя за зверем, и поклонились дракону, который дал власть зверю” ("Об’явлення св. Івана Богослова”, гл. 13).
Чому наведено російський переклад Біблії? Тому, що в українському написано: "...І змій дав їй (звірині) свою силу, і престола свого, і владу велику.” В інших розділах "Об’явлення...” також пишеться "змій”, "змій великий, вуж стародавній”, а не "дракон”. Мабуть, перекладачі прагнули наблизити біблійні образи до суто українських. А тим часом слово "дракон” — конкретний символ, відомий чи не кожному з підручників історії стародавнього світу.
Що сховано за наведеною цитатою з "Об’явлення...”?
Що св.Іван побачив, як з моря (людності імперії) вийшов звір (влада) з сімома головами (лідерами, царями) і десятьма рогами (етнічними владними структурами, які утворювали імперію); на рогах звіра було десять вінців (гербів, корон), а на головах — імена богозневажені (усі сім лідерів, а саме: Ленін, Троцький, Сталін, Дзержинський, Зінов’єв, Каменєв, Свердлов були запеклими антихристиянами). Цього ірреального, фантастичного звіра наділено прикметами барса (символ Греції), ведмедя (символ Мідо-Персії), лева (символ Вавілону і водночас Риму), а об’єднувала ці прикмети в одне влада дракона (дракон — символ духовного Вавілону, бога Мардука).
Звір був схожий на барса (тулубом). Справді основою звіра була Греція, адже Російська імперія вважала себе другим Римом, наступницею Візантії — Східної Римської імперії, тобто Греції. Ноги — як у ведмедя. Цей химерний звір стояв на азіатських ногах Мідо-Персії. Паща — немов лев’яча паща... Вавілонія, і Рим, а також більшовицька імперія "з’їдали” не лише безліч людей, а й цілі народи. "Він жер та трощив, а решту ногами своїми топтав” (Дан. гл.7, 7). Отож звір, про якого пише св. Іван, і звір Даниїлів — той самий звір. Питання тільки в тому: св. Іван узяв образ звіра від Даниїла чи з якогось іншого джерела?
5. Це і є астральна форма боввана. Згадаймо ще раз Гермеса Трисмегіста: "Вони (темні сили астрального й земного світу) викликали з глибин похмурої безодні форму, щоб утілити в неї свій злий намір. Слухняна з’явилася вона з царства мертвих у своєму магічному вбранні. Коли вона проходила по землі, прекрасні квіти в’янули від її отруйного вогняного дихання.”
Ніщо у світі не залишається забутим — ні могутня імперія, ні людський вчинок або думка. Вони переходять в інформаційне поле потойбіччя. Так само не зникли й утворення, що складали боввана. Вони просто переходили з матеріального світу в астральний, і цей процес безперервно тривав 1102 роки. А потім, на межі двох кіл Сонячного Зодіаку (у роки, наближені до 1881-го), у людський світ почали приходити сутності, яким накреслено було змонтувати людське суспільство за програмою всієї постаті боввана. Що вони й зробили з великою точністю. Радянська імперія, уже в час заснування, набула ознак тоталітаризму Вавілону, Мідо-Персії, Греції й Риму разом узятих. Наприкінці другого тисячоліття, коли в усьому світі паростки почала пускати демократія, в СРСР спалахнуло рабство у найбрутальнішій його формі. Мільйони людей за рознарядкою ЦК забирали в концтабори, де вони будували світле майбутнє для радянських навуходоносорів.
Copyright © Савченко В.В., 2010