ПРОРОЦТВО ЧЕТВЕРТОГО ЗВІРА
Продовження
26. "27 А царство, і панування, і велич царств під усім небом буде дане народові святих Всевишнього. Його царство буде царство вічне, а всі панування — Йому будуть служити й будуть слухняні.” У цьому стиху звертають на себе увагу слова "під усім небом”. У російськомовному перекладі — "во всей поднебесной”. Напрошується думка, що різні частини неба відповідають за різні регіони людності земної. Інакше б не були вжиті слова "під усім”. Коли на небі домінує чорний ангел Самаель, головними атрибутами якого є Марс, кров і насильство, то й матеріальний світ у суворій відповідності до закону Гермеса Трисмегіста відбиває ті ж прикмети. Але не на всій планеті однаково. Є райони відносно спокійні, а є епіцентр жорстокості і звірства. Таким була шоста частина суші планети, яку живив один із найстрашніших егрегорів Самаеля.
Отож у стиху 27-м ідеться про час, коли Самаель буде переможений остаточно, тобто з астросвіту у земний уже не надходитимуть душі-покручі, як це сталося у часи, наближені до 1881-го, року "найбільшого затемнення сонця” (за Нострадамусом).
По тому, як очиститься потойбіччя, головною силою на землі стане народ святих Всевишнього. Це не якийсь конкретний етнос, це носії духу божого і того, прихід кого так точно напророкував Даниїл у своєму пророцтві про сімдесят тижнів — Ісуса Христа.
"...А всі панування — Йому будуть служити й будуть слухняні.”
Йдеться про наповнення душ. І президент, і двірник матимуть те ж саме наповнення: сповідуватимуть ту ж саму мораль, молитимуться тому ж самому Всевишньому, будуть однаково слухняні перед його заповідями.
А ось що пише св. Іван Богослов: "1 І бачив я небо нове (небесний світ) й нову землю (земний світ). Перше бо небо та перша земля проминули, і моря (людності імперій) вже не було. 2 І я, Іван, бачив місто святе, Новий Єрусалим, що сходив із неба від Бога...” Тобто йдеться про те ж саме, але з поясненнями. Слова "місто святе Новий Єрусалим” несуть два значення: перше — географічне, справді місто; друге — духовне, віра. Зупинимось на другому. Місто названо "Новим”. Отже мається на увазі не стара релігія — іудаїзм , осередком якої був Єрусалим, а нова, що виросла з нього, тобто — християнство. Аналогічно св. Ів.Богослов назвав "новим Вавилоном” імперію антихриста. Назвавши її так, він мав на увазі не географічне поняття, а віру "змія” — Маркса і весь життєвий уклад суспільства.
Отож і в Даниїла, і в св. Івана йдеться про те ж саме. У Даниїла лаконічно, в Івана дещо розгорнуто.
27. Чому ці пророцтва стосуються передусім православного світу?
Релігія Христа (сім церков) вкорінилася спочатку на Малоазійському півострові, де були глибокі корені язичництва і де поклонялися "бовванам”, зокрема Зевсові, і стихіям. Перші християни вважали ті релігії неправдивими. Христову ж віру вони вважали справжньою, тобто "православною”. Під такою назвою вона стала державною у Візантії — Східній Римській імперії. Під цією ж назвою 989 року вона стала державною і в Київській Русі. Доти іншої назви не було, крім єретичних відгалужень. І тільки 1054 року цільна церква розділилася на дві – власне, православну і католицьку. Але першою всетаки була назва "православ’я”. Після зруйнування Візантії, а відтак занепаду і її державної віри, естафету православ’я перебрала Київська Русь, як найбільша на той час православна потуга слов’янського світу.
Месію, з якого починається нова віра, передбачив Даниїл. Один із зачинателів цієї віри — св. Іван був учнем Месії. Тому ці дві постаті — пророк з Вавілона і пророк з Єрусалима, попри часову відстань у більше, як п’ятсот років, що їх розділяє, пишуть про одне.
28. Україномовна Біблія, якою користувався автор цієї книжки, містить дванадцять глав "Книги пророка Даниїла”. Усього ж глав чотирнадцять. Дві останні — 13-та й 14-та не ввійшли у цю Біблію, мабуть, тому, що їх було написано грецькою мовою, на відміну від попередніх дванадцяти, які писано почасти єврейською, почасти халдейською. Ці дві глави не включено і в іудейські священні списки. Справді, вони більше нагадують цікаві новели чи притчі й не несуть окультної сугестії. Їх друкували у дореволюційних виданнях Біблії.
Отож остання — пророча глава у "Книзі пророка Даниїла” — 12-та. Між нею і 7-ю, у якій подано пророцтво четвертого звіра, – чотири глави. Але вона — 12-та може бути поставлена й одразу після 7-ї, і ось чому. У 25-м стиху 7-ї глави пишеться: "і вони (святі Всевишнього) віддані будуть у його (царя) руку аж до одного часу, і часів, і половини часу.” У стиху 7-м 12-ї глави написано: "І звів він до неба свою правицю та свою лівицю і присягнув вічно Живим: це буде за час, за часи і за пів часу, і коли скінчиться розбивання святого народу, все це станеться.”
Дванадцята глава — ніби підсумкова; вона цілком узгоджується також з розділами "Об’явлення св. Івана Богослова”. Кожна її фраза відповідає цілому розділу "Об’явлення...” "І І повстане того часу Михаїл, великий той князь, що стоїть при синах твого народу, і буде час утиску, якого не було від існування люду аж до цього часу” (Дан., гл. 12). У св. Івана Богослова: "7 І сталася на небі війна: Михаїл та його Анголи вчинили зо змієм війну. І змій воював та його анголи. І скинений був змій великий, вуж стародавній, що зветься диявол і сатана, що зводить усесвіт, і скинений був додолу, а з ним і його анголи були скинені. 10 І я почув гучний голос на небі, який говорив:
"Тепер настало спасіння, і сила,
і царство нашого
Бога,
і влада Христа Його,
бо скинений той, хто
братів наших скаржив...
...12 Через це звеселися ти, небо,
та ті, хто на нім пробуває!
Горе землі та морю,
до вас бо диявол зійшов,
маючи лютість велику,
знаючи, що короткий час має! (гл. 12).
Як видно, йдеться про те ж саме, а саме: про війну двох ангельських світів — світу Михаеля зі світом Самаеля. Боротьба ця спочатку відбувалася у потойбіччі; переможеного скинули у людський світ, де змагання продовжилися вже між втіленими сутностями — чорними і світлими, представниками сатани й Бога. "І я бачив звірину, що виходила з моря (людності імперії), яка мала десять рогів (державних влад) і сім голів (керівників імперії), а на рогах її були десять вінців, а на головах богозневажені імена” ("Об’явлення...”, гл. 13). Це й були ті, кого архангел Михаїл скинув з неба. Іншими словами — сутності темних, яких у роки наближені до 1881-го прийшло у людський світ велика кількість. Вони й створили "час утиску, якого не було від існування люду аж до цього часу” (до часу, коли писалося Даниїлове пророцтво). І воювали вони з духовним наповненням людини. Через те одним з перших указів Леніна був указ № 13666/2 від першого травня 1919 року, про знищення священиків і закриття храмів. Тому звірина за час свого правління вбила 62 мільйони людей і тому стають зрозумілими слова Леніна, який сказав: "Якщо для перемоги комунізму доведеться знищити дев’яносто відсотків людей, то більшовики не повинні над тим замислюватись”. Навряд чи ця фраза була проголошена у стані полемічного запалу. Вождь світового пролетаріату знав, яка частина людності православної Росії читала перед сном "Отче наш”. Не випадково день видання указу припав на 1-ше травня — день червоних містерій, коли повз трибуни, на яких стояли голови звірини, провозили на спеціальних платформах велетенські портрети сатани та його апостолів, коли все було вичервонене, ніби залите кров’ю мільйонів замордованих в застінках НКВС, розстріляних, вигублених голодоморами й концтаборами.
Були дві привселюдні червоні меси на рік: 1-ше травня і 7-ме листопада. По суті це було підживлення тваринною енергетикою – Кама Рупою (червоним чудовиськом, що в нас) людності всієї держави.
"...І того часу буде врятований із народу твого кожен, хто був знайдений записаним у книзі. 2 І багато-хто з тих, що сплять у земному поросі, збудяться, одні на вічне життя, а одні на наругу, на вічну гидоту” (Дан. гл. 12).
У св. Івана Богослова: "12 І бачив я мертвих малих і великих, що стояли перед Богом. І розгорнулися книги, і розгорнулася інша книга, — то книга життя. І суджено мертвих, як написано в книгах, за вчинками їхніми” (гл. 20).
Знову ж таки йдеться про те ж саме: про суд над сутностями потойбіччя. Іншими словами, про селекцію сутностей для нової епохи — світу архангела Михаїла, "того, що стоїть при синах твого народу” (Дан.). Слова "твого народу” означають людей, поєднаних вірою в одного Бога — Бога Даниїла та св. Івана, а також сина Божого, прихід якого у земний світ передбачив Даниїл і учнем якого став Іван.
"3 А розумні будуть сяяти, як світила небозводу, а ті, хто привів багатьох до праведности, немов зорі, навіки віків” (Дан.). Зайве переконувати, що йдеться про людей, які працювали на "полі слова”, які сіяли зерна гуманізму в душі і які зрештою гуманізували людство, котре наприкінці другого тисячоліття пережило найжахливішу епідемію сказу. Найбільшою мірою працювали на полі слова писменники, їхні-бо персонажі промовляли з книжок, екрану телевізора, в кінотеатрі, на сцені. Саме письменники взяли на себе обов’язок, який звірина забрала у священиків. Вони – люди слова й приведуть до повернення церкви й віри. Сприяють їм у цьому вчителі, вчені-гуманітарії, митці.
29. "4 А ти, Даниїле, заховай ці слова, і запечатай цю книгу аж до часу кінця.” Схоже, що йдеться про кінець ангельського часу Самаеля, у якому людство жило багато років.
Спробуємо з’ясувати, що означають слова "аж до часу, і часів і половини часу” (гл.7, ст.25). Чи це абстрактний плин часу, а чи конкретні віхи. Передусім слід пам’ятати, що Даниїл, попри вавілонську неволю, ніколи не зраджував Бога живого, навіть тоді, коли йому загрожувала яма з голодними левами, куди кидали за особливий непослух. Отож він, скоріше за все, оперував іудейською мірою. А там за одиницю часу мали період із семи тижнів, рахуючи від Пасхи до П’ятдесятниці, яка називалася ще святом седмиць, а саме — інтервал у сорок дев’ять днів. Таким самим був період часу – вже вищого порядку — у 49 років, за яким наступав 50-й ювілейний рік.
Аби ясніше було, про що йдеться, наведемо пророцтво, яке вже збулося, і термін його збуття. "25 Та знай і розумій: від виходу наказу, щоб вернути Ізраїля (євреїв, забраних у вавілонську неволю, в їхню землю) й збудувати Єрусалим, аж до Владики Месії сім тижнів та шістдесят і два тижні. І вернеться народ, і відбудований буде майдан і вулиця, і то буде за тяжкого часу. 26 І по тих шостидесяти і двох тижнях буде погублений Месія, хоч не буде на Ньому вини. А це місто і святиню знищить народ володаря, що прийде, а кінець його (народу) у повідді. І аж до кінця буде війна, гострі спустошення. 27 І Він зміцнить заповіт для багатьох за один тиждень (сім років), а за півтижня (3,5 року) припинить жертву та жертву хлібну. І на святиню прийде гидота спустошення, поки знищення й рішучий суд кари не виллється на спустошителя” (Дан.гл.9).
Слова ці були написані "першого року Дарія Ахашверошового сина з насіння мідян, що зацарював над халдейським царством (Вавілонією)”. Пророцтво ж починає свій відлік часу від видання наказу про відбудову Єрусалима і храма. Наказів було два. Перший належить перському цареві Кірові. В наказі сказано: "Господь Бог небесний... повелів мені збудувати йому дім у Єрусалимі, що в Іудеї. Хто є з вас із цього народу Його (полонені євреї, що мешкали у Вавілоні) з Ним — і нехай він іде в Єрусалим, що в Іудеї, і будує дім Господа Бога ізраїлевого (Ездра, 1. 2–3). Наказ цей було видано 539 р. до н. е. На поклик царя вирушило 42 тис. євреїв.
Другий наказ було видано перським царем Артаксерксом Лонгвиманом у двадцяту річницю його царювання, а саме у 453 р. до н. е. Саме рік цього наказу і став точкою відліку пророцтва про сімдесят тижнів.
Отож "від виходу наказу”, тобто від 453 р. до н. е. до "Владики Месії сім тижнів та шістдесят і два тижні”, тобто шістдесят дев’ять тижнів або ж 483 пророчих років. Якщо від цієї суми відняти 453 р. до н. е., то отримаємо 30 р. нашої ери. Справді, Ісус, у віці 30-ти років прийняв хрещення від Івана Хрестителя в водах річки Йордан. В останній — 70-й тиждень мусило статися затвердження Нового Заповіту, служіння Месії та становлення Його (Христової) церкви на землі. У половину цього — останнього тижня Месію буде вбито, "хоч не буде на ньому вини”, і з його смертю припиниться жертвопринесення в храмі.
Якщо до 30 р. н.е. додати 3 роки і 6 місяців (половину тижня), то отримаємо час страти Ісуса, а саме 33-й рік 6 місяців н.е.
А через три роки і 6 місяців, тобто ще через половину тижня (водночас виповниться сімдесят тижнів від виходу наказу) "прийде народ володаря”. У 37-му році н.е. помер римський імператор Тіберій. Його заступив Гай Цезар на прізвисько Калігула. Це назвисько йому дали воїни, якими командував його батько і з якими в таборах він провів усе дитинство. "Калігула” — військове взуття, "чобіток”. Отож, ставши імператором "Чобіток” уявив себе земним божеством і наказав установити свою статую в храмі богові Яхве в Єрусалимі, що й спричинило до заворушення. Ображений Калігула направив в Іудею військо; лише передчасна смерть імператора врятувала евреїв від розправи. Але не надовго; "народ володаря” вже був в Іудеї.
"Це місто і святиню знищить народ володаря, що прийде, а кінець його (народу Ізраїля) у повідді (повінь).” Що й сталося у 70-му р. н.е. Іудею, Єрусалим і храм було вщент зруйновано, а євреїв депортовано. Тобто ріка єврейського народу розлилася по чужих землях. "А на святиню прийде гидота спустошення...”
Наводять на роздуми останні слова цього пророцтва: "поки знищення й рішучий суд кари не виллється на спустошителя.” Усе пророцтво збулося з великою точністю, крім останніх слів. Адже "спустошитель” адекватних кар не зазнав. Чи не мається на увазі не конкретний етнос чи влада (сила, потуга), а "форма”, яка колись наклалася на Вавілон, потім на Римську імперію, потім на Російську імперію? Отож розплата зі спустошителем ще попереду.
30. У своєму пророцтві про сімдесят тижнів, як уже мовилося, Даниїл точно вказав час його здійснення. Але пророцтво про четвертого звіра "запечатане”, тобто таємницю сховано надійніше.
Тим, хто намагається заглибитися в сугестивний смисл Писання, відомо, що коли слово в Писанні наведене у множині, а перед ним немає числівника, який пояснював би величину, то мається на увазі найменша множинність, тобто 2.
Логіка підказує, що слова "аж до одного часу, і часів і половини часу” нагадують відрізки часу на циферблаті, де година — величина вищого рівня, хвилина — нижчого. Слова "аж до одного часу” можна прочитати, як одну повну годину. Слово "часи” тоді відповідатиме хвилинам. За цією логікою година дорівнює 49 рокам, хвилина – 49 дням. Оскільки в першому випадку йдеться про відрізок часу, перед яким стоїть число 1, то маємо 1 х 49, тобто, справді, 49 років.
У другому випадку перед словом "часи” числівника немає, отже перед ним треба поставити число 2. Відтак за словом "часи” сховано 2 х 49 = 98 днів або 3 місяці і 8 днів.
Ну, а половина часу (за аналогією це половина години) буде 0,5 х 49 = 24,5 року або 24 роки і 6 місяців.
Склавши 49 років + 3 місяці і 8 днів + 24 роки і 6 місяців, отримаємо 73 роки 9 місяців і 8 днів.
Нострадамусів термін існування "імперії Антихриста” становить 73 роки і 7 місяців. Не виникає сумніву, що йдеться про те ж саме. Отож пророцтво четвертого звіра, звірини й імперії антихриста, передбачене трьома пророками за 2500, 1850 і 450 років, збулося з великою точністю.Де взялися два зайвих місяці в моїх розрахунках? Коли йдеться про такі великі відрізки часу, то два місяці і вісім днів розбіжності можна було б і не брати до уваги, але ми згодом усе ж спробуємо розібратися у чому річ.
Не виключено, що термін існування імперії антихриста (четвертого звіра) Нострадамус вирахував так само, як і автор цієї книжки. Але цей часовий відрізок він не зміг вписати в літочислення, тобто сказати, в якому році нашої ери прийде влада-звір і в якому її діяння закінчаться. Надто це була велика таємниця. Її дано було відкрити тільки комусь із тих, хто народився й виріс за часів четвертого звіра і зазнав на собі його правління.
Слід сказати, що Нострадамус усе ж дав орієнтир на дорозі часу, сказавши: "По тому в Атилі зародиться імперія Антихриста... і передуватиме тому затемнення Сонця, найтемніше і найнепроглядніше від часу сотворіння світу і до смерті і страти Ісуса Христа аж до нашого (тобто 1556 р.) часу.” Але й ці слова були великою таємницею. Адже про Темний сателіт — астральну складову аури нашої планети, яка дедалі "згущувалася” з наближенням до 1881 року, як і про зміну зодіакального кола Сонця (тривалістю 25920 років), яка припала на 1881 рік, знала обмежена кількість людей. До того ж у час войовничого матеріалізму вони не мали голосу. Це й було те "затемнення”, про яке писав Нострадамус. А саме: астральна складова аури планети домінувала над усіма іншими. Тобто та частина аури планети, яка відповідає за "їсти, пити, розмножуватись”, отримала нечуване сприяння. Вона стала контуром, що наклався на кожну сутність, підсиливши її тваринну складову. Це було затемнення світлого в людстві і в людині. Тільки в такий період могла з’явитися влада-звір.
31. Чому пророк з Вавілона дав аж три часові складові: "до одного часу”, "і часів”, "і половини часу”? Чи не простіше було б написати пророцтво однією (сумарною) величиною?
За цим, напевне, сховані три періоди влади.
Спробуємо з’ясувати, які саме.
Перший період — "один час”, тобто 49 років; він становить — 1917 – 1966 рр. Це був етап Ленінсько-Сталінського брутального нищення людей. Микита Хрущов, який у 1953 році по смерті вождя став першим секретарем ЦК КПРС, хоч і засудив культ особи Сталіна, але тоталітарно-репресивна машина діяла майже в такому ж режимі, як і раніше. Тобто Хрущов був продовженням Сталіна.
14 жовтня 1964 р. Хрущова зняли з престолу, а на його місце сів Леонід Брежнєв. До 1966 р. він був першим секретарем, а вже з 1966-го, справді, на 49-му році влади звіра, було впроваджено нову назву керівника пертії — генерального секретаря. Тобто цар ("ріг”) став уже називатися по-іншому. Це була не просто зміна назви, це був крок до надмірної централізації влади. Треба сказати, що Хрущова скинули не через жорстокість, а скоріше навпаки. Тобто "ранній” Брежнєв був також продовженням попередніх лідерів.
Не торкаючись поки "часів” — другого — нетривалого періоду влади, який відбився у пророцтві, спробуємо з’ясувати, що означають слова "половина часу”, якими завершується діяння звіра.
Відповідно до моїх розрахунків, кінець влади припадає на 13 серпня 1991 року (за Нострадамусом це 7 червня 1991 р.). Які події сталися у цей час? Десь у ці дні було заарештовано Президента СРСР Михайла Горбачова у Криму (в Форосі), а вже 19 серпня оголосила про себе ГКЧП (Державна комісія з надзвичайного стану). 21 серпня гекачепістів заарештували. До влади прийшов демократ Борис Єльцин, який звільнив Президента, по суті, вже не існуючої держави. 24 серпня Верховна Рада Української РСР проголосила декларацію про незалежність. Тобто від "імперії Антихриста” відпала друга за чисельністю населення і площею республіка. Отож пророцтво Даниїла збулося день у день.
Тепер, віднявши від 13 серпня 1991 р. 24 роки і 6 місяців (половину часу), отримаємо 13 лютого 1967 р. — початок другого (нетривалого) періоду пророцтва — "часів”. А вже від цієї дати, віднявши 3 місяці і 8 днів (98) днів, потрапимо у 5 листопада 1966-го — початок другого періоду пророцтва. Як уже мовилося, на цей період припадає початок курсу на надмірну централізацію влади і зміна назви царя ("рога”).
32. Вищенаведене — тільки чорновий варіант дешифрування Даниїлового пророцтва. Але його можна прочитати й точніше. А саме: якщо відрізок часу (у 49 років) не абстрактний, а як відстань між двома верстовими стовпами, то отже його початок — попередній верстовий стовп. Таким стовпом є день Пасхи. Отож влада звіра мусила б прийти в день Пасхи, або ж у якийсь із днів періоду, в який її можуть призначити священики, чи в наближені до цього періоду дні. Таким періодом для старозаповітної Пасхи є інтервал між серединою березня та першою половиною квітня; у православних — між 22 березня і 24 квітня.
Навряд чи тих, хто переміг у заколоті 7-го листопада 1917 року, можна було назвати владою. Це була сила, потуга, але ще не влада. Влада почала вимальовуватися з 10 — 18 січня 1918 року, коли Третій Всеросійський з’їзд Рад проголосив про створення Російської Федерації. Та вже в березні 1918 року Четвертий Всеросійський з’їзд Рад прийняв рішення про перенесення столиці з Петербурга в Москву. А 4 — 10 квітня 1918-го в Москві відбувся П’ятий Всеросійський з’їзд Рад, який прийняв першу радянську Конституцію РФРСР.
Владою група терористів стала тоді, коли вона вгніздилася в Кремлі ("від березня 1918 Кремль Московський став місцем перебування Радянського уряду”, УРЕ, т.7).
У цьому випадку почнемо розрахунки з кінця влади звіра, а саме з дня, коли офіційно, законнообраними Президентами трьох православних народів Борисом Єльциним, Леонідом Кравчуком і Владиславом Шушкевичем у Біловезькій Пущі (Білорусія) було денонсовано Союзний договір. Це сталося 7 грудня 1991р. Якщо від цієї дати відняти 73 роки 9 місяців і 8 днів, то отримаємо 29 лютого 1918-го. Вочевидь це був початок посту перед старозаповітною Пасхою. Даниїл-бо користувався іудейською мірою часу.
Отож маємо два значення пророцтва четвертого звіра: фактичний період діянь звіра — з 7 листопада 1917 р. по 13 серпня 1991 р. і період офіційної влади звіра — з 29 лютого 1918 р. по 7 грудня 1991 р.
33. У пророцтвах про сімдесят тижнів та про час, часи і половину часу Даниїл оперував мірою часу у сорок дев’ять днів, де за одним днем було сховано один рік. Якщо він пише "сімдесят тижнів”, то це означає 490 (70х7) днів; в езотеричному розумінні це — 490 років. Якщо він пише "час”, "половину часу”, то це означає одиницю часу (49 років), половину одиниці часу (24,5 року). Тобто у першому випадку Даниїл сховав дні (пророчі роки) за тижнями, у другому — за одиницею часу ("час”, "половина часу”), що дорівнює все тим же 49 рокам.
За аналогією спробуємо з’ясувати і слова дванадцятої глави "А від часу, коли буде припинена стала жертва, щоб була поставлена гидота спустошення, мине тисяча двісті і дев’ядесят день. 12 Благословенний той,хто чекає, і досягне до тисячі трьох сотень тридцяти й п’яти днів!”
Почнемо зі слів "А від часу...” У звичайному розумінні це може означати "від моменту, коли прийняте рішення про відміну сталої жертви.” У пророчому – "від кінця тижня”, тобто на 49-му році семитижневика. Відомо, що в іудейській релігії сталу жертву було відмінено 33 року н. е. Це відправний пункт пророцтва. Далі Даниїл уже не ховається за словами "тиждень” і "час”. Він пише "день”. Про який день ідеться? Про день у попередньому розумінні слова, тобто пророчий рік? Тоді події чи період в історії, який названо "гидотою спустошення”, триватиме 1290 років. Якщо цей відрізок часу бере початок з 33-го р.н.е., коли було припинено сталу жертву, то він мусив би закінчитися в 1323-му (1290 + 33) . "Благословенний той, хто чекає і досягне до тисячі трьох сотень тридцяти і п’яти днів!” Тобто через 1335 років після припинення жертви настануть добрі часи. На нашій метриці часу це — 1368 (1335 + 33) рік.
Справді, на всіх трьох метриках часу (див. графіки на стор. 107) період в межах 1323 — 1368 рр. найспокійніший у другому тисячолітті. Навіть для Київської Русі, яка на той час була під татаро-монгольським ігом, це були роки стабільності (хоча й рабської).
Може бути й друга версія, а саме: у євреїв тиждень вважався суботою, а сім днів — днями суботи. Власне, як і у нас тепер. Тільки ми кажемо "неділя”. Це слово означає і семиденник і назву останнього дня семиденника. Але оскільки в іудейському численні існує семитижневик — 49 днів, то "малий” тиждень, тобто справді 7 днів, у них називався ще одним днем "великого” тижня. Отож імовірно припустити, що для "запечатання” періоду подій Даниїл узяв саме один день "великого” тижня, тобто, власне, тиждень. А він дорівнює семи дням, а один день дорівнює одному пророчому року. Якщо це так, то події, про які йдеться у гл. 12-й, мусили б статися 1290 х 7 + 33 = 9063-му та 1335 х 7 + 33 = 9378-му роках. Тривалість між періодами гидоти спустошення і тим, чого чекають і досягнуть: 9378 — 9063 = 315 років.
Отож перша версія повністю узгоджується з психічним станом людності планети, тобто відповідає найнижчому значенню активності Темного сателіта для цього періоду. Другу перевірити неможливо. Хоча така віддаленість пророцтва від дня написання також викликає сумнів щодо способу його дешифрування. Сумніву ж щодо самого пророцтва не виникає. Тому, що всі передбачення Даниїла, коли підходив час, збувалися.
34. Це був чоловік, справді, незвичайного дарування. Як уже оповідалося, він у молоді роки із полоненого став довіреною особою царя вавілонського, при дворі якого був великий штат магів ("маг” — від слова "мудрий”), котрі володіли космогонічними знаннями халдейсько-єгипетського окультизму. Даниїл був першим поміж них. Йому навіть дозволялося молитися своєму Богові. Коли ж царем став Дарій, то Даниїлові довірили одне з трьох найвищих у державі місць, над якими стояв тільки сам цар. Про його надзвичайні можливості свідчить хоча б історія, описана в 6-й главі "Книги пророка Даниїла”.
Даниїл у левовій ямі
"Тоді цей Даниїл блищав над найвищими урядниками та сатрапами (їх було сто двадцять), бо в ньому був високий дух, і цар задумував поставити його над усім царством. 5 Тоді найвищі урядники та сатрапи стали шукати причини оскаржити Даниїла в справі царства, але жодної причини чи вади знайти не змогли, бо той був вірний і жодну помилку чи ваду не було знайдено на нього.
6 Тоді ці люди сказали: "Ми не знайдемо на цього Даниїла жодної причини, якщо не знайдемо проти нього в законі його Бога.” 7 Тоді найвищі урядники та ті сатрапи, поспішили до царя, і так йому говорили: "Царю Даріє, живи навіки! 8 Нарадилися всі найвищі урядники царства, заступники та сатрапи, радники та підсатрапи встановити царську постанову та видати заборону, щоб аж до тридцяти день кожен, хто буде просити яке прохання від якогобудь бога чи людини, крім від тебе, о царю, був укинений до лев’ячої ями. 9 Тепер, царю, затверди цю заборону, і напиши це писання, яке не може бути змінене за законом мідян та персів, що не міг би бути відмінений.”
Ідеться про звичайну інтригу, яку вигадали придворні аби позбутися не схожого на них. І Даниїл таки потрапив у їхню пастку. Після підписання царем указу він не припиняв молитися тричі на день, на чому його й заскочили. Дарій змушений був наказати вкинути пророка до лев’ячої клітки "19 Тоді цар пішов до свого палацу, і провів ніч у пості, і до нього не впроваджено наложниці, а сон його помандрував від нього. 20 Того часу цар устав за зірниці на світанку, в поспіху пішов до лев’ячої ями. 21 А як цар наближався до ями, до Даниїла, то кликнув сумним голосом. Цар заговорив та й сказав до Даниїла: "Даниїле, рабе Бога живого, чи твій Бог, Якому ти завжди служиш, міг урятувати тебе від левів?” 22 Тоді Даниїл заговорив із царем: "Царю, навіки живи! 23 Мій Бог послав Свого Ангола і позамикав пащі левів, і вони не пошкодили мені, бо перед Ним знайдено мене невинним, а також перед тобою, царю, я не зробив шкоди.” Тоді цар сильно зрадів, і сказав вивести Даниїла з ями, і жодної шкоди не знайдено на ньому, бо він вірував у Бога свого. 25 І сказав цар, і привели тих мужів, що донесли на Даниїла, і повкидали до лев’ячої ями їх, їхніх дітей та їхніх жінок. І вони не сягнувши ще до дна ями, як леви вже похапали їх, і потрощили всі їхні кості.”
Описане в гл.6-й є надзвичайне, але люди зі здатностями впливати на тварин існують і в наш час. Для Даниїла ж ця властивість була тільки складовою його великого дару, яким його наділила Вища Сила. Цей дар не підтверджує його пророцтв, але свідчить про аномальні, як для людини, можливості цього чоловіка.
Про значимість "Книги пророка Даниїла” свідчить той факт, що її вміщено в єврейські тексти Агіографи, тобто в число писань, що відрізняються божественним походженням. Ця книга завжди вважалася священною як для іудеїв, так для християн.
Дослідники знайшли, що про неї було відомо в часи Маккавеїв (167 р. до н.е.), а також є письмові свідчення про те, що її показували Александрові Македонському у 332 році до н.е. після взяття ним Єрусалима. Зокрема звернули його увагу на пророцтво про грецького царя, який зруйнує царство персидське.
Copyright © Савченко В.В., 2010