Віктор САВЧЕНКО
ПРОРОЦТВО ЧЕТВЕРТОГО ЗВІРА: ДАНИЇЛ
Деякі з розшифрованих пророцтв пророка Даниїла
ПРОРОЦТВО ЧЕТВЕРТОГО ЗВІРА: ДАНИЇЛ
Деякі з розшифрованих пророцтв пророка Даниїла
ВІЩИЙ СОН ЦАРЯ
1. Вираз "колос на глиняних ногах” відомий кожному. До нього вдаються, коли кажуть про щось грандіозне, яке проте не має надійної основи. Це може бути велика споруда, зведена на хисткому грунті, сіренька людина, яку випадок виніс на верховину суспільної піраміди (мистецької, наукової, підприємницької тощо), розлоге вчення з хибною основою. Звідки походить ідіома, знають хіба що священики християнських конфесій та віруючі, які читають Біблію. А тим часом за цією ідеомою ховається одне з найбільших пророцтв людства. Називається воно "Даниїл розв’язує царів сон”, що в Книзі пророка Даниїла (гл. 2).
Хоч це й біблійний текст, але починається він у традиції цікавої східної оповіді. Ось назви деяких розділів невеликої глави, в якій наводиться пророцтво: "Мудреці не можуть вияснити царевого сна”, "Цар наказує повбивати мудреців”, "Даниїл вияснить сон” і т.п. Всього глава має вісім розділів, із яких безпосередньо пророчими є два, а саме: "Цареві снився бовван” та "Даниїл виясняє сон”. Решта розділів висвічують екзотику наймогутнішої держави людства, яку відділяє від нас, тих, хто живе на початку двадцять першого століття, відрізок часу понад дві з половиною тисячі років.
Цар Навуходоносор зійшов на престол по смерті свого батька Набополасара 604 р. до н. е. і правив Вавілонією сорок три роки; помер близько 561 р. до н.е. Він завоював Єгипет, Ассірію, Фінікію, Палестину; потім по кілька разів придушував там повстання. Тільки в Єрусалимі він побував зі своїм військом чотири рази, захопивши в полон усю тамтешню знать, пограбувавши та зруйнувавши храм. Його скарбниця набула нечуваних розмірів від награбованих цінностей. Він мав мільйони полонених з усіх кінців світу, яких використовував на архітектурних та будівельних роботах. На кожній цеглині з вавілонських споруд, що їх знаходять тепер археологи, є напис: "Навуходоносор, син Набополасара, цар Вавілонський”. Проте закінчив він життя, упавши в безум, і знову ж таки, у точній відповідності з пророцтвом Даниїла.
Аби читача не відсилати щораз до Біблії під час тлумачення образу колоса (боввана, в російськомовній Біблії – "истукана”), автор знайшов за доцільне навести тут основний текст пророцтва, до того ж не адаптуючи його на сучасну лексику. Нехай читач, бодай уявою, опиниться при дворі вавілонського царя. Адже текст писав самовидець, а зіпсувати його за багато століть не дозволила "масора” – служба, яка існує з незапам’ятних часів і завданням якої є стежити, аби при переписуванні, передруку та перекладах не потворилася думка.
2. "Мудреці не можуть вияснити царевого сна.
1 А за другого року Навуходоносорового царювання приснився Навуходоносорові сон. І занепокоївся дух його, і сон його утік від нього. 2 І сказав цар покликати чарівників та халдеїв, щоб розповіли цареві його сон. І вони поприходили, і поставали перед царським обличчям. 3 І сказав до них цар: "Снився мені сон, і занепокоївся дух мій, щоб пізнати той сон.” 4 А халдеї говорили цареві по-арамейському. "Царю, живи навіки! Оповіж перше сон своїм рабам, а ми об’явимо розв’язку”. 5 Цар відповів та й сказав до халдеїв: "Моє слово невідкличне: якщо ви не розповісте мені сна та розв’язку, будете почетвертовані, а ваші доми обернуться в руїни. 6 А якщо ви розповісте сон та його розв’язку, одержите від мене дари й нагороду та велику честь; тому об’явіть мені сон та його розв’язку. 7 Вони відповіли вдруге та й сказали: "Цар перше оповість сон своїм рабам, а ми об’явимо розв’язку”. 8 Цар відповів та й сказав: "Я знаю напевне, що ви хочете виграти час, бо бачите, що слово моє невідкладне. 9 Якщо ви не оповісте мені сна, то один у вас задум, бо ви змовилися говорити передо мною лож та неправду, аж поки зміниться час. Тому оповіжте мені сон, і я пізнаю, що ви об’явите мені, і його розв’язку”. 10 Халдеї відповіли перед царем та й сказали: "Немає на суходолі людини, що могла б об’явити цареву справу, бо жоден великий та панівний цар не питався такої речі від жодного чарівника й заклинача та халдея. 11 А справа, про яку питається цар, тяжка, і немає таких, що об’явили б її перед царем, окрім богів, що не мають своїх мешкань разом із тілом” (себто не живуть між смертними людьми).
Цар наказав повбивати мудреців.
12 За це цар розгнівався, та сильно розпінився, і наказав вигубити всіх вавилонських мудреців. 13 І вийшов наказ, і вбивали мудреців, і шукано Даниїла та його товаришів, щоб повбивати. 14 Того часу Даниїл розповів розважно та розумно Арйохові, начальникові царської сторожі, що вийшов був повбивати вавилонських мудреців. 15 Він заговорив та й сказав Арйохові, царському владиці: "Чому такий жорстокий наказ від царя?” Тоді Арйох розповів Даниїлові справу.
Даниїл виясняє сон.
16 І Даниїл увійшов, і просив просити від царя, щоб дав йому часу, і він об’явить цареві розв’язку сна. 17 Тоді Даниїл пішов до свого дому, і завідомив про справу товаришів своїх, Ананію, Мисаїла та Азарію, 18 щоб просили милости від Небесного Бога на цю таємницю, щоб не вигубили Даниїла та товаришів його разом з рештою вавилонських мудреців. 19 Тоді Даниїлові відкрита була таємниця в нічному видінні, і Даниїл прославив Небесного Бога...
Даниїл у царя.
24 Потому Даниїл пішов до Арйоха, якого цар призначив вигубити вавилонських мудреців. Пішов він та й так йому сказав: "Не губи вавилонських мудреців! Заведи мене перед царя, – і я об’явлю цареві розв’язку сна. 25 Тоді Арйох негайно привів Даниїла перед царя, та й сказав йому так: "Знайшов я мужа з синів Юдиного вигнання, що об’явить цареві розв’язку сна”. 26 Цар заговорив та й сказав Даниїлові, що йому було ймення Валтасар (це ім’я дали Даниїлові при дворі): "Чи ти можеш об’явити мені сон, якого я бачив, та його розв’язку?” 27 Даниїл відповів перед царем та й сказав: "Таємниці, про яку питається цар, не можуть об’явити цареві ані мудреці, ані заклиначі, ані чарівники, ані віщуни. 28 Але є на небесах Бог, що відкриває таємниці, і Він завідомив царя Навуходоносора про те, що буде в кінці днів. Твій сон та видіння твоєї голови на ложі твоїм — оце вони:”
Наведений текст – тільки преамбула, що передує пророцтву. Саме ж пророцтво, як уже мовилося, міститься у двох, із восьми, розділах. У першому (стихи 29 — 36) Даниїл оповідає цареві його сон, що саме по собі неймовірне, у другій (стихи 37 — 45) тлумачить цей сон, а точніше пояснює елементи сну. Аналог такому в Біблії є, це коли Йосиф витлумачив сни фараона про сім корів та сім колосків. Але там фараон оповів свій сон; у випадку ж з Даниїлом цар зажадав не тільки витлумачити сон, а й розповісти, що йому — цареві снилося.
"Цареві снився бовван.
29 Тобі, царю, приходили на ложе твоє думки твої про те, що буде потім, а Той, Хто відкриває таємницю, показав тобі те, що буде. 30 А мені ця таємниця відкрилася не через мудрість, що була б у мені більша від мудрості всіх живих, а тільки на те, щоб об’явити цареві розв’язку, і ти пізнаєш думки свого серця. 31 Ти, царю, бачив, аж ось один великий бовван, — цей величезний, а блиск його дуже сильний; він стояв перед тобою, а вигляд його був страшний. 32 Цей бовван такий: голова його з чистого золота, груди його та рамена його — зо срібла, нутро його та стегно його — з міді, 33 гомілки його — з заліза, ноги його — частинно з заліза, а частинно з глини. 34 Ти бачив, аж ось одірвався камінь сам, не через руки, і вдарив боввана по ногах його, що з заліза та з глини, — і розтрощив їх. 35 Того часу розтрощилося, як одне, — залізо, глина, мідь, срібло та золото, і вони стали немов та полова з току жнив, а вітер їх розвіяв, і не знайшлося по них жодного сліду; а камінь, що вдарив того боввана, став великою горою, і наповнив усю землю. 36 Оце той сон, а його розв’язку зараз скажемо перед царем.”
Якщо предмет тлумачення (сон) наведено цілком, то саме пояснення його Даниїлом, власне, уже пророцтво, краще з’ясовувати поступово, відповідно до кожної із чотирьох його частин, наповнюючи прикладами історії, про які не міг знати жоден із сучасників Даниїла, і які з’являлися на річці часу у суворій відповідності з метафорою пророцтва. Смисл такого способу не тільки у з’ясуванні кожного з елементів царевого сну, а також у тому, щоб збагнути образ боввана, як цілого. Адже Навуходоносорові снилася статуя, а не окремі її фрагменти.
Історія — це зміна (ротація) аналогів. Постать боввана, як і його складових, це — форма (програма), яка, вичерпавши свій ресурс в якийсь історичний період, рано чи пізно накладеться на людство в інший період. Отож в образі боввана закладено не тільки пророцтва, які вже збулися, а також ті, яким ще судилося збутися.
3. Це пророцтво про те ж саме, про що йдеться в пророцтві "Видіння над потоком Улай” (гл.8). Тут тільки вокористані інші метафори, до того ж дається своєрідний дороговказ, що всі чотири царства (світові держави) — різновиди однієї й тієї ж владної ідеї. Власне, показано програму людства на певний історичний період. Програмою було закладено три рівні трансформації, а саме: Вавілонія – Мідо-Персія, Мідо-Персія – Греція, Греція – Рим. Наступні рівні вбирали в себе основні прикмети – елементи релігії, звичаї попередніх. Тому й образ пророцтва — статуя; вона хоч і складається з різних металів, але являє собою одне ціле.
Пророцтво про боввана має дві складові: власне образ колоса і образ каменя, що його зруйнував.
Спочатку спробуємо з’ясувати, що сховано за постаттю колоса.
Одразу слід сказати, що було б поверхово розглядати елементи боввана так: голова – Вавілон, груди — Мідо-Персія, нутро — Греція, ноги — Рим. За кожним-бо з цих елементів сховано езотеричну таємницю. Як уже мовилося, релігією у Вавілоні відали халдейські жерці. А вони володіли знаннями, згідно з якими кожен предмет на землі має свою відповідність у космосі чи в потойбіччі. Наприклад, деякі метали є відображеннями відповідних їм планет. Зокрема, золото містить у собі потенційність Сонця, срібло – Місяця, мідь — Венери, залізо – Марса. У свою чергу, золото, як найстійкіший до зовнішніх впливів метал, містить у собі потенційність інших (нижчих за значенням) металів, а ці також мають дещицю потенційного принципу золота, як і інших металів. Отож найвища потенційність в ряді чотирьох металів належить золоту, за ним ідуть, відповідно, — срібло, мідь і залізо. Тому й програма змінюється з голови до ніг, а не навпаки. Ідея (програма) спалахнула, визріла й реалізувалася в голові — Вавілоні, затим поступово змінювалася в трьох наступних світових державах. Це була ідея особливого виду земної влади. Зруйнувала її інша ідея — ідея влади духовної. Але про це — нижче (в кінці оповіді про боввана). Слід тільки сказати, що і перша, і друга ідеї були неземного походження.
4. Ось що пише Геродот: "У вавилонському святилищі (храм Бела-Мардука або Зевса-Бела) існує ще інший нижній храм, а в ньому є велика золота статуя Зевса, що сидить, а біля неї поставлено великий золотий стіл, а і п’єдестал, і трон статуї також золоті. Поза храмом існує ще золотий жертовник, на якому приносять в жертву тварин дійшлого віку, бо на золотому жертовнику дозволяється приносити в жертву тварин молочного віку... В цій храмовій окрузі за часів Кіра існувала ще одна статуя з щирого золота в дванадцять ліктів.” Тобто у центральному святилищі Вавілона предмет найбільшого поклоніння всієї людності був виготовлений із золота. Вавілонія була державою жорсткого централізму. На вершині ієрархії стояв цар, під ним — сатрапи і т.д. Але й над царем, який водночас був і верховним жерцем, стояв культ Мардука. Уже це пояснює, чому голова колоса, побачена Навуходоносором уві сні, була з чистого золота. Зберігся текст описання бога Мардука з новоассірійських часів: "...його головні нутрощі — леви, його малі нутрощі – собаки, його спинний хребет — кедр, його пальці — очерет, його череп – срібло, виливання його сімені — золото.” У цій метафорі вгадується символ Вавілону лев, священна тварина зороастрійської релігії собака, релігійна ідея, якою запліднюються душі людей — золоте сім’я. Що ж до кедра, то він був священним деревом месопотамської релігії з часу її заснування і символізував безсмертя. Олію з кедрових горіхів використовували в жертовних церемоніях, деревину — для виготовлення храмових дверей. Втім, тлумачення цієї метафори — тільки здогад. Справжній його смисл могли б пояснити хіба що жерці вавілонського храму. Але вони вміли берегти таємницю.
Релігія халдеїв, а потім Вавілону формувалася упродовж кількох тисячоліть. Вона починалася з багатобожжя, де одні боги витісняли інших і перебирали на себе їхні повноваження. Існував поміж них і бог землеробства Мардук. Йому й судилося стати переможцем у боротьбі за першість. Увібравши в себе основні властивості переможених, він став верховним, всемогутнім. Хоча багато хто з богів зберігся і був також шанований. Зокрема, богиня Місяця Іштар. Але Мардук був над усіма. Нагадаємо, що він, який потім перейшов у грецький і римський пантеони богів, вважався "батьком усіх небес”. А на небі головним світилом є Сонце. Отож правомірно припустити, що державу Вавілон було засновано в рік Сонця або ж вона проіснувала під окультною протекцією цього світила. Але не тільки це. Символ Вавілону лев свідчить, що держава ця виникла, коли Сонце перебувало у зодіакальному знаку Лева. Такі утворення мали могутнє сприяння для свого зростання.
Все це – невидимий (езотеричний) план Вавілона, але без якого не було б і самої держави. Тим же, хто керував подіями в земному житті, була жива людина — цар. Тому Даниїл, пояснюючи сон Навуходоносора, сказав: "Ти, царю, цар над царями, якому Небесний Бог дав царство, владу й міць та славу. 38 І скрізь, де мешкають людські сини, польова звірина та птаство небесне, Він дав їх у твою руку, та вчинив тебе пануючим над усіма ними. Ти — голова що з золота.” Це, власне, єдине дешифрування царевого сну, але яке дає напрямок до розуміння всього пророцтва. Звісно, не сучасникам Даниїла, а тим, хто прийде у світ після збуття всіх його етапів. Та й то не всім, а лише одиницям.
5. "39 А по тобі постане інше царство, нижче від тебе...”
Навуходоносор помер 562 р. до н.е. Упродовж кількох років державою правили, один за одним, два царі — ставленики жрецької касти. Та 556 р. до н.е. на престол зійшов Набонід — син одного з вождів арамейського племені, що корінням своїм галузилося ще в шумерські часи. Він хоч і поклонявся традиційним богам Вавілонії — Мардукові,
Набу, Нергалу та іншим, але поступово став висувати на перше місце культ бога Місяця Сіна, жрицею якого була його мати. Цей бог не являвся суто вавілонським Сіном, а за символікою та формою поклоніння скоріше нагадував арамейський варіант цього бога. Упродовж 566 — 539 рр. до н.е. Набонід і його син Валтасар устигли створити державу, де бога Мардука було відсторонено на другий план, а його місце зайняв бог Місяця Сін.
Богинею місяця була також Іштар (Ашторет, пізніше Астарта), яка, крім того вважалася ще богинею родючості, шлюбу, материнства й кохання. То була давня богиня
аккадського пантеону. Її статуя стояла в палаці Марі ще у першу половину другого тисячоліття до н.е. Вигляд вона мала монументальної, дещо грубої скульптури, більшої за людський зріст. У руках богиня тримала чашу, у дні якої був канал, що пронизував статую і виходив за стіною, біля якої вона стояла. У потрібний момент крізь канал пропускалася вода чи, може, вино і тоді в чаші струмував водограй.
Ця статуя і стала метафорою для описання "Великої розпусниці” в "Об’явленні...”св. Івана Богослова: "І прийшов один із Анголів, що мають сім чаш, і говорив зо мною, кажучи: "Підійди — і я покажу тобі
засудження великої розпусниці, що сидить над багатьма водами. 2 З нею розпусту чинили земні царі, і вином розпусти її впивалися мешканці землі”. І в дусі повів він мене на пустиню. І побачив я жінку, що сиділа на червоній звірині, переповненій іменами богозневаженими, яка (звірина) мала сім голів і десять рогів. 4 ...У руці своїй вона (жінка) мала золоту чашу, повну гидоти та нечистоти розпусти її. А на чолі її було написане ім’я, таємниця: "Великий Вавилон — мати розпусти й гидоти землі.”
Чому св. Іван уживає слово "розпуста”? Тому, що в культі цієї богині чи не на першому місці стоїть сексуальність як головний чинник життя. Храм Іштар, по суті, правив за будинок розпусти, в якому "освячені” чоловіки й жінки займалися проституцією. Платня за їхню "службу” надходила до храмової скарбниці як пожертва божеству.
Починалося свято з оплакування бога Таммуза. Наступного дня після "похорон” люди кидали вгору пісок і голили голови. Жінки, які не хотіли, щоб їм голили голови, мали вибір: певного дня вони мусили були чинити в храмі розпусту з чужими чоловіками, а плату віддавали у жертву Іштар.
Нагадаємо, що це був храм богині Місяця, який з приходом Набоніда й Валтасара отримав, нарівні з храмом бога Місяця Сіна, чимале сприяння. Отож пророцтво Даниїла про груди та рамена зо срібла почало збуватися. Адже срібло містить у собі потенційність Місяця. Під золотою головою Навуходоносора ІІ виросла, так би мовити, срібна шия Набоніда й Валтасара. У Вавілоні стали поклонятися богові Місяця. Це — перехідна деталь боввана.
Вавілонію захопили мідо-перси всього за два місяці. Армія Кіра 539 р. до н.е. вступила у Вавілон, фактично не зазнавши опору, як армія-визволителька. Кір звинуватив царів Набоніда й Валтасара у непоштивому ставленні до богів власної держави, і сам приніс жертви богові Мардуку у храмі Есагіла. Мешканцям вавілонських міст було обіцяно мир і недоторканість. А тим народам, яких вавілонські царі колись насильно оселили в Месопотамії, Кір дозволив повернутися на батьківщину.
Виконавши в храмі стародавні священні церемонії, Кір отримав царство "з рук Мардука” і став називатися "царем Вавілона, царем країн”; цей титул зберігся і за його наступниками, зокрема й сином Камбісом.
У державі все залишилося, як було. Вавілон став царською резиденцією, вавілоняни продовжували обіймати
найзначніші державні посади, а жерці отримали можливість відродити древні культи. Влада Кіра не розглядалася, як чужоземне панування, хоча Вавілонія із самостійної держави перетворилася на сатрапію Ахеменідського царства. Тобто постать боввана, справді, складала єдиний організм, а не його окремі фрагменти. Іншими словами, відбулася не зміна влади, а зміна її функціонерів.
Так само сталося і з завоюванням Камбісом Єгипту. Отримавши мідо-перський престол у 530 р. до н.е., він у 525 р. до н.е. захопив Єгипет, приніс жертви єгипетським богам, отримав титул "царя Єгипту, царя країн” і був коронований за єгипетським звичаєм. А щоб надати тому законного вигляду, було створено легенду про народження Камбіса від шлюбу Кіра з єгипетською царівною Ніттетис, дочкою фараона Апрія. Через те на єгипетських рельєфах Камбіса зображено в єгипетських шатах. За єгиптянами він зберіг усі їхні державні посади й привілеї, надав повну свободу у релігійному і приватному житті ("Історія стародавнього світу”).
Отож влада, яка виникла в золотій голові, не руйнувалася, а видозмінювалася й поширювалася на нові царства.
Але повернемося до бога Місяця — Сіна. Це стародавній шумеро-аккадський бог. Він має ще назву Нанна, Наннар, Зуен, Суін. Перекладається — "той, чий підйом — сяяння”. Сін — володар оракулів і накреслень (знамень). Знак Сіна – півмісяць.
Як уже мовилося, срібна частина боввана складається з грудей і рамен (плечей). За те, що Мідо-Персія – срібні плечі й рамена свідчить увесь хід тогочасної історії.
Видимою частиною пояснення може бути те, що ця держава збирала податки зі своїх підданих сріблом. Як пише Геродот (ІІІ, 89 — 25), податок, що його мусили були платити двадцять сатрапій, сплачувався сріблом. Лише Індійська сатрапія, яка була найбагатшою, розплачувалася золотом, але й тут розрахунки велися в срібному еквіваленті. Відтак скарбниця Кіра, Дарія, Камбіса, Ксеркса, Артаксеркса нагромадила незлічену кількість срібла. Але це таки зовнішній план (ознака) пророцтва про срібні груди й рамена.
Для тих, за життя кого сталося підкорення Вавілона Мідо-Персією, не було таємницею, що це за царство. Але про те, що мине якихось двісті років і на історичній арені цю супердержаву змінить поневолена на той час Греція, ніхто і в гадці не мав. Звісно, крім пророків рівня Даниїла, для яких астрономія була не просто наукою про рух небесних тіл, а книгою доль. Віддалення чи наближення якоїсь із планет до землі віщувало часом корінні зміни в житті людства. Мабуть, якась зміна орбіти Місяця: еліпсу його руху, нахилу площини руху, впливу на цю орбіту іншого небесного тіла спонукало спочатку становлення Мідії, пізніше Мідо-Персії, як світової держави, а потім і її занепад. Прямого пояснення того, що ця імперія — срібні плечі боввана, немає. Можливо, розгадку приховано в священній книзі зороастризму "Авесті”, з якої до нашого часу дійшла тільки четверта її частина. Втім, якби ця книга збереглася повністю, то й тоді зрозуміти її було б важко, тому, що тексти, які складалися з 350000 слів, були кодифіковані.
Пояснення срібного символу пророцтва проте можна шукати не лише від початку духовного формування імперії, але і з теперішніх часів.
Етноси, з яких творилася імперія Дарія і Кіра, були стародавні іранці, перси, мідійці, атропатяни (азербайджанці), афганці та інші. Десь із середини першого тисячоліття нашої ери, коли про ту могутню державу, до якої вони колись належали, вже й забули, вони почали приймати іслам. А найбільші свята цієї релігії пов’язані з Місяцем. Наприклад, у дні посту рамазан мусульмани веселяться і їдять у нічний час. Та найголовніша ознака людності, яка лишилася після розпаду Мідо-Персії, — знак півмісяця на прапорі. А під протекцією цього супутника Землі знаходиться метал срібло. Ось чому "груди його та рамена його — зо срібла.” Отож море ісламської людності, хоч і живе тепер за законами нової віри, проте родовий свій знак — місяць (півмісяць) носить у своїй духовності.
Срібло — слово-гілка, за якою вгадується стовбур і корінь великого дерева нині ісламських народів.
Далі: Віщий сон царя 6
Copyright © Савченко В.В., 2010
1. Вираз "колос на глиняних ногах” відомий кожному. До нього вдаються, коли кажуть про щось грандіозне, яке проте не має надійної основи. Це може бути велика споруда, зведена на хисткому грунті, сіренька людина, яку випадок виніс на верховину суспільної піраміди (мистецької, наукової, підприємницької тощо), розлоге вчення з хибною основою. Звідки походить ідіома, знають хіба що священики християнських конфесій та віруючі, які читають Біблію. А тим часом за цією ідеомою ховається одне з найбільших пророцтв людства. Називається воно "Даниїл розв’язує царів сон”, що в Книзі пророка Даниїла (гл. 2).
Хоч це й біблійний текст, але починається він у традиції цікавої східної оповіді. Ось назви деяких розділів невеликої глави, в якій наводиться пророцтво: "Мудреці не можуть вияснити царевого сна”, "Цар наказує повбивати мудреців”, "Даниїл вияснить сон” і т.п. Всього глава має вісім розділів, із яких безпосередньо пророчими є два, а саме: "Цареві снився бовван” та "Даниїл виясняє сон”. Решта розділів висвічують екзотику наймогутнішої держави людства, яку відділяє від нас, тих, хто живе на початку двадцять першого століття, відрізок часу понад дві з половиною тисячі років.
Цар Навуходоносор зійшов на престол по смерті свого батька Набополасара 604 р. до н. е. і правив Вавілонією сорок три роки; помер близько 561 р. до н.е. Він завоював Єгипет, Ассірію, Фінікію, Палестину; потім по кілька разів придушував там повстання. Тільки в Єрусалимі він побував зі своїм військом чотири рази, захопивши в полон усю тамтешню знать, пограбувавши та зруйнувавши храм. Його скарбниця набула нечуваних розмірів від награбованих цінностей. Він мав мільйони полонених з усіх кінців світу, яких використовував на архітектурних та будівельних роботах. На кожній цеглині з вавілонських споруд, що їх знаходять тепер археологи, є напис: "Навуходоносор, син Набополасара, цар Вавілонський”. Проте закінчив він життя, упавши в безум, і знову ж таки, у точній відповідності з пророцтвом Даниїла.
Аби читача не відсилати щораз до Біблії під час тлумачення образу колоса (боввана, в російськомовній Біблії – "истукана”), автор знайшов за доцільне навести тут основний текст пророцтва, до того ж не адаптуючи його на сучасну лексику. Нехай читач, бодай уявою, опиниться при дворі вавілонського царя. Адже текст писав самовидець, а зіпсувати його за багато століть не дозволила "масора” – служба, яка існує з незапам’ятних часів і завданням якої є стежити, аби при переписуванні, передруку та перекладах не потворилася думка.
2. "Мудреці не можуть вияснити царевого сна.
1 А за другого року Навуходоносорового царювання приснився Навуходоносорові сон. І занепокоївся дух його, і сон його утік від нього. 2 І сказав цар покликати чарівників та халдеїв, щоб розповіли цареві його сон. І вони поприходили, і поставали перед царським обличчям. 3 І сказав до них цар: "Снився мені сон, і занепокоївся дух мій, щоб пізнати той сон.” 4 А халдеї говорили цареві по-арамейському. "Царю, живи навіки! Оповіж перше сон своїм рабам, а ми об’явимо розв’язку”. 5 Цар відповів та й сказав до халдеїв: "Моє слово невідкличне: якщо ви не розповісте мені сна та розв’язку, будете почетвертовані, а ваші доми обернуться в руїни. 6 А якщо ви розповісте сон та його розв’язку, одержите від мене дари й нагороду та велику честь; тому об’явіть мені сон та його розв’язку. 7 Вони відповіли вдруге та й сказали: "Цар перше оповість сон своїм рабам, а ми об’явимо розв’язку”. 8 Цар відповів та й сказав: "Я знаю напевне, що ви хочете виграти час, бо бачите, що слово моє невідкладне. 9 Якщо ви не оповісте мені сна, то один у вас задум, бо ви змовилися говорити передо мною лож та неправду, аж поки зміниться час. Тому оповіжте мені сон, і я пізнаю, що ви об’явите мені, і його розв’язку”. 10 Халдеї відповіли перед царем та й сказали: "Немає на суходолі людини, що могла б об’явити цареву справу, бо жоден великий та панівний цар не питався такої речі від жодного чарівника й заклинача та халдея. 11 А справа, про яку питається цар, тяжка, і немає таких, що об’явили б її перед царем, окрім богів, що не мають своїх мешкань разом із тілом” (себто не живуть між смертними людьми).
Цар наказав повбивати мудреців.
12 За це цар розгнівався, та сильно розпінився, і наказав вигубити всіх вавилонських мудреців. 13 І вийшов наказ, і вбивали мудреців, і шукано Даниїла та його товаришів, щоб повбивати. 14 Того часу Даниїл розповів розважно та розумно Арйохові, начальникові царської сторожі, що вийшов був повбивати вавилонських мудреців. 15 Він заговорив та й сказав Арйохові, царському владиці: "Чому такий жорстокий наказ від царя?” Тоді Арйох розповів Даниїлові справу.
Даниїл виясняє сон.
16 І Даниїл увійшов, і просив просити від царя, щоб дав йому часу, і він об’явить цареві розв’язку сна. 17 Тоді Даниїл пішов до свого дому, і завідомив про справу товаришів своїх, Ананію, Мисаїла та Азарію, 18 щоб просили милости від Небесного Бога на цю таємницю, щоб не вигубили Даниїла та товаришів його разом з рештою вавилонських мудреців. 19 Тоді Даниїлові відкрита була таємниця в нічному видінні, і Даниїл прославив Небесного Бога...
Даниїл у царя.
24 Потому Даниїл пішов до Арйоха, якого цар призначив вигубити вавилонських мудреців. Пішов він та й так йому сказав: "Не губи вавилонських мудреців! Заведи мене перед царя, – і я об’явлю цареві розв’язку сна. 25 Тоді Арйох негайно привів Даниїла перед царя, та й сказав йому так: "Знайшов я мужа з синів Юдиного вигнання, що об’явить цареві розв’язку сна”. 26 Цар заговорив та й сказав Даниїлові, що йому було ймення Валтасар (це ім’я дали Даниїлові при дворі): "Чи ти можеш об’явити мені сон, якого я бачив, та його розв’язку?” 27 Даниїл відповів перед царем та й сказав: "Таємниці, про яку питається цар, не можуть об’явити цареві ані мудреці, ані заклиначі, ані чарівники, ані віщуни. 28 Але є на небесах Бог, що відкриває таємниці, і Він завідомив царя Навуходоносора про те, що буде в кінці днів. Твій сон та видіння твоєї голови на ложі твоїм — оце вони:”
Наведений текст – тільки преамбула, що передує пророцтву. Саме ж пророцтво, як уже мовилося, міститься у двох, із восьми, розділах. У першому (стихи 29 — 36) Даниїл оповідає цареві його сон, що саме по собі неймовірне, у другій (стихи 37 — 45) тлумачить цей сон, а точніше пояснює елементи сну. Аналог такому в Біблії є, це коли Йосиф витлумачив сни фараона про сім корів та сім колосків. Але там фараон оповів свій сон; у випадку ж з Даниїлом цар зажадав не тільки витлумачити сон, а й розповісти, що йому — цареві снилося.
"Цареві снився бовван.
29 Тобі, царю, приходили на ложе твоє думки твої про те, що буде потім, а Той, Хто відкриває таємницю, показав тобі те, що буде. 30 А мені ця таємниця відкрилася не через мудрість, що була б у мені більша від мудрості всіх живих, а тільки на те, щоб об’явити цареві розв’язку, і ти пізнаєш думки свого серця. 31 Ти, царю, бачив, аж ось один великий бовван, — цей величезний, а блиск його дуже сильний; він стояв перед тобою, а вигляд його був страшний. 32 Цей бовван такий: голова його з чистого золота, груди його та рамена його — зо срібла, нутро його та стегно його — з міді, 33 гомілки його — з заліза, ноги його — частинно з заліза, а частинно з глини. 34 Ти бачив, аж ось одірвався камінь сам, не через руки, і вдарив боввана по ногах його, що з заліза та з глини, — і розтрощив їх. 35 Того часу розтрощилося, як одне, — залізо, глина, мідь, срібло та золото, і вони стали немов та полова з току жнив, а вітер їх розвіяв, і не знайшлося по них жодного сліду; а камінь, що вдарив того боввана, став великою горою, і наповнив усю землю. 36 Оце той сон, а його розв’язку зараз скажемо перед царем.”
Якщо предмет тлумачення (сон) наведено цілком, то саме пояснення його Даниїлом, власне, уже пророцтво, краще з’ясовувати поступово, відповідно до кожної із чотирьох його частин, наповнюючи прикладами історії, про які не міг знати жоден із сучасників Даниїла, і які з’являлися на річці часу у суворій відповідності з метафорою пророцтва. Смисл такого способу не тільки у з’ясуванні кожного з елементів царевого сну, а також у тому, щоб збагнути образ боввана, як цілого. Адже Навуходоносорові снилася статуя, а не окремі її фрагменти.
Історія — це зміна (ротація) аналогів. Постать боввана, як і його складових, це — форма (програма), яка, вичерпавши свій ресурс в якийсь історичний період, рано чи пізно накладеться на людство в інший період. Отож в образі боввана закладено не тільки пророцтва, які вже збулися, а також ті, яким ще судилося збутися.
3. Це пророцтво про те ж саме, про що йдеться в пророцтві "Видіння над потоком Улай” (гл.8). Тут тільки вокористані інші метафори, до того ж дається своєрідний дороговказ, що всі чотири царства (світові держави) — різновиди однієї й тієї ж владної ідеї. Власне, показано програму людства на певний історичний період. Програмою було закладено три рівні трансформації, а саме: Вавілонія – Мідо-Персія, Мідо-Персія – Греція, Греція – Рим. Наступні рівні вбирали в себе основні прикмети – елементи релігії, звичаї попередніх. Тому й образ пророцтва — статуя; вона хоч і складається з різних металів, але являє собою одне ціле.
Пророцтво про боввана має дві складові: власне образ колоса і образ каменя, що його зруйнував.
Спочатку спробуємо з’ясувати, що сховано за постаттю колоса.
Одразу слід сказати, що було б поверхово розглядати елементи боввана так: голова – Вавілон, груди — Мідо-Персія, нутро — Греція, ноги — Рим. За кожним-бо з цих елементів сховано езотеричну таємницю. Як уже мовилося, релігією у Вавілоні відали халдейські жерці. А вони володіли знаннями, згідно з якими кожен предмет на землі має свою відповідність у космосі чи в потойбіччі. Наприклад, деякі метали є відображеннями відповідних їм планет. Зокрема, золото містить у собі потенційність Сонця, срібло – Місяця, мідь — Венери, залізо – Марса. У свою чергу, золото, як найстійкіший до зовнішніх впливів метал, містить у собі потенційність інших (нижчих за значенням) металів, а ці також мають дещицю потенційного принципу золота, як і інших металів. Отож найвища потенційність в ряді чотирьох металів належить золоту, за ним ідуть, відповідно, — срібло, мідь і залізо. Тому й програма змінюється з голови до ніг, а не навпаки. Ідея (програма) спалахнула, визріла й реалізувалася в голові — Вавілоні, затим поступово змінювалася в трьох наступних світових державах. Це була ідея особливого виду земної влади. Зруйнувала її інша ідея — ідея влади духовної. Але про це — нижче (в кінці оповіді про боввана). Слід тільки сказати, що і перша, і друга ідеї були неземного походження.
4. Ось що пише Геродот: "У вавилонському святилищі (храм Бела-Мардука або Зевса-Бела) існує ще інший нижній храм, а в ньому є велика золота статуя Зевса, що сидить, а біля неї поставлено великий золотий стіл, а і п’єдестал, і трон статуї також золоті. Поза храмом існує ще золотий жертовник, на якому приносять в жертву тварин дійшлого віку, бо на золотому жертовнику дозволяється приносити в жертву тварин молочного віку... В цій храмовій окрузі за часів Кіра існувала ще одна статуя з щирого золота в дванадцять ліктів.” Тобто у центральному святилищі Вавілона предмет найбільшого поклоніння всієї людності був виготовлений із золота. Вавілонія була державою жорсткого централізму. На вершині ієрархії стояв цар, під ним — сатрапи і т.д. Але й над царем, який водночас був і верховним жерцем, стояв культ Мардука. Уже це пояснює, чому голова колоса, побачена Навуходоносором уві сні, була з чистого золота. Зберігся текст описання бога Мардука з новоассірійських часів: "...його головні нутрощі — леви, його малі нутрощі – собаки, його спинний хребет — кедр, його пальці — очерет, його череп – срібло, виливання його сімені — золото.” У цій метафорі вгадується символ Вавілону лев, священна тварина зороастрійської релігії собака, релігійна ідея, якою запліднюються душі людей — золоте сім’я. Що ж до кедра, то він був священним деревом месопотамської релігії з часу її заснування і символізував безсмертя. Олію з кедрових горіхів використовували в жертовних церемоніях, деревину — для виготовлення храмових дверей. Втім, тлумачення цієї метафори — тільки здогад. Справжній його смисл могли б пояснити хіба що жерці вавілонського храму. Але вони вміли берегти таємницю.
Релігія халдеїв, а потім Вавілону формувалася упродовж кількох тисячоліть. Вона починалася з багатобожжя, де одні боги витісняли інших і перебирали на себе їхні повноваження. Існував поміж них і бог землеробства Мардук. Йому й судилося стати переможцем у боротьбі за першість. Увібравши в себе основні властивості переможених, він став верховним, всемогутнім. Хоча багато хто з богів зберігся і був також шанований. Зокрема, богиня Місяця Іштар. Але Мардук був над усіма. Нагадаємо, що він, який потім перейшов у грецький і римський пантеони богів, вважався "батьком усіх небес”. А на небі головним світилом є Сонце. Отож правомірно припустити, що державу Вавілон було засновано в рік Сонця або ж вона проіснувала під окультною протекцією цього світила. Але не тільки це. Символ Вавілону лев свідчить, що держава ця виникла, коли Сонце перебувало у зодіакальному знаку Лева. Такі утворення мали могутнє сприяння для свого зростання.
Все це – невидимий (езотеричний) план Вавілона, але без якого не було б і самої держави. Тим же, хто керував подіями в земному житті, була жива людина — цар. Тому Даниїл, пояснюючи сон Навуходоносора, сказав: "Ти, царю, цар над царями, якому Небесний Бог дав царство, владу й міць та славу. 38 І скрізь, де мешкають людські сини, польова звірина та птаство небесне, Він дав їх у твою руку, та вчинив тебе пануючим над усіма ними. Ти — голова що з золота.” Це, власне, єдине дешифрування царевого сну, але яке дає напрямок до розуміння всього пророцтва. Звісно, не сучасникам Даниїла, а тим, хто прийде у світ після збуття всіх його етапів. Та й то не всім, а лише одиницям.
5. "39 А по тобі постане інше царство, нижче від тебе...”
Навуходоносор помер 562 р. до н.е. Упродовж кількох років державою правили, один за одним, два царі — ставленики жрецької касти. Та 556 р. до н.е. на престол зійшов Набонід — син одного з вождів арамейського племені, що корінням своїм галузилося ще в шумерські часи. Він хоч і поклонявся традиційним богам Вавілонії — Мардукові,
Шумерський зіккурат бога Місяця Сіна
Набу, Нергалу та іншим, але поступово став висувати на перше місце культ бога Місяця Сіна, жрицею якого була його мати. Цей бог не являвся суто вавілонським Сіном, а за символікою та формою поклоніння скоріше нагадував арамейський варіант цього бога. Упродовж 566 — 539 рр. до н.е. Набонід і його син Валтасар устигли створити державу, де бога Мардука було відсторонено на другий план, а його місце зайняв бог Місяця Сін.
Богинею місяця була також Іштар (Ашторет, пізніше Астарта), яка, крім того вважалася ще богинею родючості, шлюбу, материнства й кохання. То була давня богиня
Богиня плодючості і материнства Астарта
аккадського пантеону. Її статуя стояла в палаці Марі ще у першу половину другого тисячоліття до н.е. Вигляд вона мала монументальної, дещо грубої скульптури, більшої за людський зріст. У руках богиня тримала чашу, у дні якої був канал, що пронизував статую і виходив за стіною, біля якої вона стояла. У потрібний момент крізь канал пропускалася вода чи, може, вино і тоді в чаші струмував водограй.
Ця статуя і стала метафорою для описання "Великої розпусниці” в "Об’явленні...”св. Івана Богослова: "І прийшов один із Анголів, що мають сім чаш, і говорив зо мною, кажучи: "Підійди — і я покажу тобі
засудження великої розпусниці, що сидить над багатьма водами. 2 З нею розпусту чинили земні царі, і вином розпусти її впивалися мешканці землі”. І в дусі повів він мене на пустиню. І побачив я жінку, що сиділа на червоній звірині, переповненій іменами богозневаженими, яка (звірина) мала сім голів і десять рогів. 4 ...У руці своїй вона (жінка) мала золоту чашу, повну гидоти та нечистоти розпусти її. А на чолі її було написане ім’я, таємниця: "Великий Вавилон — мати розпусти й гидоти землі.”
Чому св. Іван уживає слово "розпуста”? Тому, що в культі цієї богині чи не на першому місці стоїть сексуальність як головний чинник життя. Храм Іштар, по суті, правив за будинок розпусти, в якому "освячені” чоловіки й жінки займалися проституцією. Платня за їхню "службу” надходила до храмової скарбниці як пожертва божеству.
Починалося свято з оплакування бога Таммуза. Наступного дня після "похорон” люди кидали вгору пісок і голили голови. Жінки, які не хотіли, щоб їм голили голови, мали вибір: певного дня вони мусили були чинити в храмі розпусту з чужими чоловіками, а плату віддавали у жертву Іштар.
Нагадаємо, що це був храм богині Місяця, який з приходом Набоніда й Валтасара отримав, нарівні з храмом бога Місяця Сіна, чимале сприяння. Отож пророцтво Даниїла про груди та рамена зо срібла почало збуватися. Адже срібло містить у собі потенційність Місяця. Під золотою головою Навуходоносора ІІ виросла, так би мовити, срібна шия Набоніда й Валтасара. У Вавілоні стали поклонятися богові Місяця. Це — перехідна деталь боввана.
Вавілонію захопили мідо-перси всього за два місяці. Армія Кіра 539 р. до н.е. вступила у Вавілон, фактично не зазнавши опору, як армія-визволителька. Кір звинуватив царів Набоніда й Валтасара у непоштивому ставленні до богів власної держави, і сам приніс жертви богові Мардуку у храмі Есагіла. Мешканцям вавілонських міст було обіцяно мир і недоторканість. А тим народам, яких вавілонські царі колись насильно оселили в Месопотамії, Кір дозволив повернутися на батьківщину.
Виконавши в храмі стародавні священні церемонії, Кір отримав царство "з рук Мардука” і став називатися "царем Вавілона, царем країн”; цей титул зберігся і за його наступниками, зокрема й сином Камбісом.
У державі все залишилося, як було. Вавілон став царською резиденцією, вавілоняни продовжували обіймати
найзначніші державні посади, а жерці отримали можливість відродити древні культи. Влада Кіра не розглядалася, як чужоземне панування, хоча Вавілонія із самостійної держави перетворилася на сатрапію Ахеменідського царства. Тобто постать боввана, справді, складала єдиний організм, а не його окремі фрагменти. Іншими словами, відбулася не зміна влади, а зміна її функціонерів.
Так само сталося і з завоюванням Камбісом Єгипту. Отримавши мідо-перський престол у 530 р. до н.е., він у 525 р. до н.е. захопив Єгипет, приніс жертви єгипетським богам, отримав титул "царя Єгипту, царя країн” і був коронований за єгипетським звичаєм. А щоб надати тому законного вигляду, було створено легенду про народження Камбіса від шлюбу Кіра з єгипетською царівною Ніттетис, дочкою фараона Апрія. Через те на єгипетських рельєфах Камбіса зображено в єгипетських шатах. За єгиптянами він зберіг усі їхні державні посади й привілеї, надав повну свободу у релігійному і приватному житті ("Історія стародавнього світу”).
Отож влада, яка виникла в золотій голові, не руйнувалася, а видозмінювалася й поширювалася на нові царства.
Вавілон. Реконструкція за розкопками
Але повернемося до бога Місяця — Сіна. Це стародавній шумеро-аккадський бог. Він має ще назву Нанна, Наннар, Зуен, Суін. Перекладається — "той, чий підйом — сяяння”. Сін — володар оракулів і накреслень (знамень). Знак Сіна – півмісяць.
Місяць і Плеяди. Фрагмент зображення зоряного неба
на глиняній дощечці з Вавілона.
на глиняній дощечці з Вавілона.
Як уже мовилося, срібна частина боввана складається з грудей і рамен (плечей). За те, що Мідо-Персія – срібні плечі й рамена свідчить увесь хід тогочасної історії.
Видимою частиною пояснення може бути те, що ця держава збирала податки зі своїх підданих сріблом. Як пише Геродот (ІІІ, 89 — 25), податок, що його мусили були платити двадцять сатрапій, сплачувався сріблом. Лише Індійська сатрапія, яка була найбагатшою, розплачувалася золотом, але й тут розрахунки велися в срібному еквіваленті. Відтак скарбниця Кіра, Дарія, Камбіса, Ксеркса, Артаксеркса нагромадила незлічену кількість срібла. Але це таки зовнішній план (ознака) пророцтва про срібні груди й рамена.
Рельєф на скелі з зображенням Дарія І і полонених вождів
повстанців
повстанців
Для тих, за життя кого сталося підкорення Вавілона Мідо-Персією, не було таємницею, що це за царство. Але про те, що мине якихось двісті років і на історичній арені цю супердержаву змінить поневолена на той час Греція, ніхто і в гадці не мав. Звісно, крім пророків рівня Даниїла, для яких астрономія була не просто наукою про рух небесних тіл, а книгою доль. Віддалення чи наближення якоїсь із планет до землі віщувало часом корінні зміни в житті людства. Мабуть, якась зміна орбіти Місяця: еліпсу його руху, нахилу площини руху, впливу на цю орбіту іншого небесного тіла спонукало спочатку становлення Мідії, пізніше Мідо-Персії, як світової держави, а потім і її занепад. Прямого пояснення того, що ця імперія — срібні плечі боввана, немає. Можливо, розгадку приховано в священній книзі зороастризму "Авесті”, з якої до нашого часу дійшла тільки четверта її частина. Втім, якби ця книга збереглася повністю, то й тоді зрозуміти її було б важко, тому, що тексти, які складалися з 350000 слів, були кодифіковані.
Пояснення срібного символу пророцтва проте можна шукати не лише від початку духовного формування імперії, але і з теперішніх часів.
Етноси, з яких творилася імперія Дарія і Кіра, були стародавні іранці, перси, мідійці, атропатяни (азербайджанці), афганці та інші. Десь із середини першого тисячоліття нашої ери, коли про ту могутню державу, до якої вони колись належали, вже й забули, вони почали приймати іслам. А найбільші свята цієї релігії пов’язані з Місяцем. Наприклад, у дні посту рамазан мусульмани веселяться і їдять у нічний час. Та найголовніша ознака людності, яка лишилася після розпаду Мідо-Персії, — знак півмісяця на прапорі. А під протекцією цього супутника Землі знаходиться метал срібло. Ось чому "груди його та рамена його — зо срібла.” Отож море ісламської людності, хоч і живе тепер за законами нової віри, проте родовий свій знак — місяць (півмісяць) носить у своїй духовності.
Срібло — слово-гілка, за якою вгадується стовбур і корінь великого дерева нині ісламських народів.
Далі: Віщий сон царя 6
Copyright © Савченко В.В., 2010