Віктор САВЧЕНКО
І БАЧИВ Я ЗВІРИНУ...
Деякі з розшифрованих пророцтв св. Івана Богослова
"Хто має розум, нехай порахує число звірини,бо воно
число людське. А число її шістсот шістдесят шість."
("Об’явлення св. Івана БОГОСЛОВА")
І БАЧИВ Я ЗВІРИНУ...
Деякі з розшифрованих пророцтв св. Івана Богослова
"Хто має розум, нехай порахує число звірини,бо воно
число людське. А число її шістсот шістдесят шість."
("Об’явлення св. Івана БОГОСЛОВА")
ПРЕСТОЛ САТАНИ
1. У розділі "Число звірини” знайдено ключ до таємниці "Об’явлення...”. Це, власне, знак, який "викликає в свідомості початок, причину і наслідок, що виходять від Бога, відображаються і в сліпій природі, і в свідомості людини, і у світі чистих духів.” Ключем є число 18. З його допомогою ми підняли, ні поки тільки відхилили, покривало над апокаліптичними пророцтвами, про які йдеться в гл. 16 "Сім чаш гніву Божого нищать землю.” Спробуємо й далі відмикати потаємні тексти.
Одразу слід сказати, що помиляється той, хто за числом 666 сподівається побачити тільки конкретну історичну постать. Вона-бо — постать може виявитися лише мізерною видимою часткою великого невидимого лиха.
Помилявся і Ф.Енгельс, один із двох головних творців сатанинської релігії. Цікаво знати, що його найбільше бентежила гл. 13, де називається число звірини. Дослідження Енгельса базуються на висновках тюбінгенської теологічної школи, котра стверджувала, що звірина, число 666 це — імператор Нерон. У цьому числі буцім-то зашифроване ім’я імператора. Слова "кесар Нерон”, написані давньоєврейськими літерами і перекладені на відповідні до літер числа, складають суму 666. А в гл. 13, як вважає Енгельс, передбачене повернення Нерона, який не помер після пожежі в Римі, а десь сховався. До речі, Нерон помер у 68 р. н.е.
Треба сказати, що у древньоєврейському алфавіті деякі літери мають одне число, якщо вони стоять на початку чи всередині слова, й інше, якщо вони стоять у кінці слова. Так, літері "Нун” (н) на початку слова "Нерон” відповідає число 50, а в кінці — число 70. Тобто слово "Нерон” може бути прочитане по-різному. Втім, можливо, ті, хто цю розгадку пропонує, врахували й цей момент.
Багато дослідників датують час написання "Об’явлення...” 69-м роком н.е. За церковними ж даними це — 95 р. н.е., тобто після двадцяти семи років по смерті Нерона. Нащо було пророкові обгортати в щільну метафоричну тканину недавні події? Яке ж це пророцтво, якщо воно пророкує події минулого?
Енгельс вважав, що десять рогів на звірині, то кількість римських імператорів. Але ж число десять (рогів) св. Іван запозичив із пророцтв Даниїла (Дан. 7; 7). Отже, події в Римській імперії міг пророкувати хтось, хто жив до часів Римської імперії. Це Даниїл. Пророцтва ж Даниїла щодо десяти рогів св. Іван використав лише як аналог. Так само він використав біблійні пророцтва щодо Вавілону. До речі, це свідчить про циклічність і повторюваність (за тим самим сценарієм) історичних подій.
Поза всяким сумнівом, Енгельс був видатним ученим. Але витоки християнства він досліджував від сатани. І, отже, не міг піднятися вище матеріалістичного розуміння символіки св. Івана Богослова. Щоб його збагнути потрібні не тільки знання, а також відповідний стан душі. А який стан душі міг бути у творця сатанинства? Історію раннього християнства Енгельс вивчав не з метою дослідити витоки цієї релігії, аби її вдосконалити, а щоб розвалити. До вирішення проблеми було залучено ще одну видатну особистість — О.Блаватську. Маркс, Енгельс, Блаватська — ось основне ядро, котре працювало напередодні 1881 р. над руйнуванням християнства.
Релігія, віра створюють другий — нематеріальний план буття, без якого людина перетворюється на істоту, з якою за рівнем звірства не могли б змагатися навіть тварини-хижаки. Адже ні поміж вовків, ні поміж гієн не буває такого нищення собі подібних, яке почалося після приходу до влади червоного сатанинства. Втім, квітка Маркса не проросла б і не розпустилася б таким буйним цвітом, якби ментальний план планети, а відтак людність не були вражені Темним сателітом. У душі кожного — в кого менше, в кого більше вгніздилося щось від нечистого.
Число 18 висвічує постаті людей, ідеї, події, які в останньому столітті другого тисячоліття призвели світ до катастрофи. Водночас це знак вселенського процесу творення; земні події для нього тільки окремішній випадок.
2. Все, що відбувалося в земному світі до того і по тому, як звірина з моря виходила, Іван Богослов побачив на небі, перебуваючи там у дусі. Він не тільки заглянув у "голографічну” програму майбутніх подій, а й зустрівся з головним їх "архітектором”. Це сталося з Іваном на острові Патмос (один із островів в Егейському морі), де він працював на рудниках, відбуваючи заслання. Його було звільнено після смерті імператора Доміціана. "Апокаліпсис” він написав під час заслання і після нього. Відтак звернувся до семи церков, що в Азії:
"9 Я, Іван, ваш брат і спільник у біді, і в царстві, і в терпінні в Ісусі, був на острові, що зветься Патмос, за слово Боже і за свідчення Ісуса Христа. 10 Я був у дусі Господнього дня, і почув за собою голос гучний, немов сурми, 11 який говорив: "Що бачиш,– напиши те до книги, і пошли до сімох Церков: до Ефесу, і до Смірни, і до Пергаму, і до Тіятирів, і до Сард, і до Філядельфії, і до Лаодикії.”
Церкви ці знаходилися на Малоазійському півострові (див. мапу).
"12 І я глянув, щоб побачити голос, що говорив зо мною. І, оглянувшись, я побачив сім свічників золотих; 13 а посеред семи свічників "Подібного до Людського Сина (Ісуса Христа), одягненого в довгу одежу і підперезаного” по грудях золотим поясом. 14 А "Його голова та волосся - білі, немов біла вовна, як сніг; а очі Його - немов полум’я огняне. 15 А ноги Його подібні до міді”, розпалені, наче з печі; а "голос Його - немов шум великої води.” 16 І сім зір Він держав у правиці Своїй, а з уст Його меч обосічний виходив, а обличчя Його, немов сонце, що світить у силі своїй.
17 І коли я побачив Його, то до ніг Його впав, немов мертвий. І поклав Він на мене правицю Свою та й промовив мені: "Не лякайся! Я Перший і Останній, 18 і Живий. І був Я Мертвий, а ось Я Живий на вічні віки. І маю ключі Я від смерті й аду. 19 Отже, напиши, що ти бачиш, і що є, і що має бути по цьому! 20 Таємниця семи зір, що бачиш ти їх на правиці Моїй, і семи свічників золотих: сім зір, - то Анголи семи Церков, а сім свічників, що ти бачиш, то сім Церков.”
Св. Іван Богослов писав ці рядки в 90—100-х роках нашої ери, коли церква християнська ще не розділилася на дві основні гілки — православ’я та католицизм, і коли її живили сім джерел духу (церков), закладених першими євангелістами. Це було не пізніше 90-х років н.е., тобто на самому початку становлення християнства, одним з ідеологів якого був св. Іван. Тому при читанні всіх семи текстів послань виникає думка, а чи не послання це самого Івана? Адже в кожному наводиться специфічна, притаманна тільки конкретній церкві, проблема. Іван же бачив їх та передбачав, до чого вони можуть призвести.
Але як би там не було, а думка належить Вищій Силі, хоч вона і прийшла в голову Іванові.
Нам, кому довелося пізнати на собі всі лиха апокаліптичних пророцтв, цікаво знати, як закладалося православ’я. Бо тоді можна буде, бодай гіпотетично, простежити прорахунки віри, що спричинилися уже в кінці другого тисячоліття до проростання звірини на православному грунті.
3. У своїх посланнях Ісус Христос звертається до анголів семи церков. Слід розуміти, що це не конкретні духовні особи, котрі правили церквами, а справді анголи. Конкретні-бо особи змінювали один одного на посаді, а відтак несли відповідальність тільки за свій період правління.
Напевне, не варто наводити всі тексти послань, які кожен може прочитати в Біблії, обмежимось тільки зауваженнями (докорами), що їх висловив Ісус Христос кожному з анголів церков.
"1 До Ангола Церкви в Ефесі напиши:
...Але маю на тебе, що ти покинув свою першу любов. 5 Отож пам’ятай, звідки ти впав, і покайся, і вчинки давніші роби. Коли ж ні, то до тебе прийду незабаром, і зрушу твого свічника з його місця, якщо не покаєшся...”
Треба розуміти, що поміж правителів церкви і віруючих в м. Ефесі означився відхід від першооснови віри, що й стурбувало Ісуса Христа.
"А до Ангола Церкви в Смірні напиши.”
До ангола цієї церкви зауважень не було.
"А до Ангола Церкви в Пергамі напиши:”
Про цю церкву мова піде окремо, оскільки в посланні до неї є зауваження, що торкаються кожного із сучасних нам людей.
"І до Ангола Церкви в Тіятирі напиши:
...20 Але маю на тебе, що жінці Єзавелі, яка каже, ніби вона пророкиня, ти попускаєш повчати та зводити рабів Моїх, чинити розпусту та їсти ідольські жертви. 21 І Я дав їй часу, щоб покаялася,— та вона не схотіла покаятися в розпусті своїй. 22 І ось я кину її на ложе, а тих, що чинять із нею розпусту, у велику біду, коли тільки у вчинках своїх не покаються, 23 а дітей її поб’ю смертю. І пізнають усі Церкви, що Я Той, Хто нирки й серця вивіряє, і Я кожному з вас дам за вчинками вашими.”
Схоже, що "під дахом " Тіятирської церкви діяла "пророкиня”, котра руйнувала віру ("розпусту чинила”) і що вона мала послідовників ("діти її”). А "Я той, Хто нирки і серця вивіряє”— на біблійній мові це — розумовий цент
"А до Ангола Церкви в Сардах напиши:
...Я знаю діла твої, що маєш ім’я, ніби живий, а ти мертвий. 2 Будь чуйний та решту зміцнюй, що мають померти. Бо Я не знайшов твоїх діл закінченими перед Богом Моїм. 3 Отож пам’ятай, як ти взяв і почув, і бережи, і покайся. А коли ти не чуйний, то на тебе прийду, немов злодій, і ти знати не будеш, якої години на тебе прийду.”
Слід розуміти, що віра в Сардах була занедбана і церква існувала про людське око. "Решту зміцнюй, що мають померти” — утримай у вірі бодай тих, котрі не до кінця відійшли від церкви. "Будь чуйним” — прислухайся до того, що я кажу.
"І до Ангола Церкви з Філядельфії напиши:”
До ангола цієї церкви зауважень немає.
"14 І до Ангола Церкви в Лаодикії напиши:
...Я знаю діла твої, що ти ні холодний, ані гарячий. Якби то холодний чи гарячий ти був! 16 А що ти літеплий, і ні гарячий, ані холодний, то виплюну тебе з Своїх уст... 17 Бо ти кажеш: "Я багатий, і збагатів, і не потребуєш нічого.” А не знаєш, що ти нужденний, і мізерний, і вбогий, і сліпий, і голий! 18 Раджу тобі купити в Мене золота, в огні перечищеного, щоб збагатитись, і білу одежу, щоб ганьба наготи твоєї не видна була, а мастю на очі намастити очі свої, щоб бачити. Кого Я люблю, тому докоряю й караю того. Будь же ревний і покайся!”
Йдеться про підміну духовних цінностей матеріальними. Церква в Лаодикії, збагатившись, занедбала основне своє призначення — бути джерелом духовної енергії для вірних. "Раджу купити в Мене золота, в огні перечищеного...” — метафора, за якою легко вгадується віра, що зазнала випробувань вогнем (перших християн часто спалювали живцем). Отож пломінець Лаодикійської церкви ледь-ледь жеврів.
Таким чином, в шести із семи заснованих євангелістами церков в Тіятирській помічені елементи відступництва, в Сардах правили абияк, в Лаодикійській церкві захопилися збагаченням на шкоду вірі. Краща ситуація була в Ефесі і лише Смірнська та Філадельфійська розвивалися повноцінно.
Втім, це були тільки застереження. Церкви-бо діяли. Як свідчить історія, вже через двісті років увесь Малоазійський півострів, що його омивають Середземне, Егейське, Чорне (Понт Евксінський) моря, протоки Босфор і Дарданели, а з ним Сірія, Палестина, Александрія, як і частина Південної Європи, вже були під Христом.
Тодішнє християнство ще не являло собою цілісної релігії, як у догматичному плані, так і в організаційному. І сім церков скоріше за все являли собою сім витоків віри, які згодом об’єдналися в релігію, що стала називатися православною (від грецького правовірний, православний). Остаточно ж християнство було оформлене на вселенських церковних соборах Нікейському (325р. н.е.) та Константинопольському (381 р. н. е.). Тоді ж в основу православ’я було покладено символ віри. Вже пізніше з православ’я вийшов католицизм (від грецького головний, всесвітній), а з нього відгалузилася протестантська віра. Але основним, сакральним, у християнстві є православ’я. Через те і пророцтва св. Івана більшою мірою стосуються православного, слов’янського люду. Надто апокаліптичні.
З поділом Римської імперії на незалежні імперії Західну і Східну релігія Христа стала державною спочатку в Східній імперії — Візантії, а потім і в Західній — Римі.
Отож послання Ісуса Христа до семи азійських церков, що його опублікував в "Об’явленні...” св. Іван Богослов, містило в собі велику енергетику, якої вистачило на багато поколінь настоятелів аж до об’єднання церков.
Які ж проблеми долали анголи на шляху до об’єднання?
В Ефеській церкві були лжеапостоли: "і випробував тих, хто себе називав апостолами, але ними не є, і знайшов, що фальшиві вони...” В Смірні жили люди, котрі ворогували з цією церквою. В Філадельфійській церкві були такі ж негаразди: "Я зроблю, щоб декого з зборища сатани, із тих, що себе називають юдеями, та ними не є, але кажуть неправду,— ось Я зроблю, що вони "прийдуть та вклоняться перед ногами твоїми”...”
Лжеапостольства християнська (як і будь-яка інша) віра до кінця не подолала, як і тих, хто називає себе християнами, а насправді "ними не є, а зборище сатани”. На ріці віри, що витікає в часі з семи своїх джерел, завжди траплятимуться подібні неурядиці.
4. Тепер про звернення до ангола Пергамської церкви. В послідовності звернень вона хоч і стоїть на третьому місці, але об’єкт, про який ідеться в посланні до ангола цієї церкви, потребує особливої уваги, оскільки стосується кожного православного чи католика, хто прийшов у земний світ у дев’ятнадцятому і двадцятому століттях. Тому автор і порушив хронологію звернень щодо цієї церкви. У цьому випадку є сенс навести цілком усе послання.
"12 А до Ангола Церкви в Пергамі напиши: "Оце каже той, що має меча обосічного:
13 "Я знаю діла твої, і що де ти живеш, там престол сатани. І тримаєш ти Ймення Моє, і ти не відкинувся від віри Моєї навіть за днів, коли в вас, де живе сатана, був убитий Антипа (Антипа — єпископ Пергамський. За переказами, його в часи гонінь було спалено в розжареному мідному бикові), свідок Мій вірний. 14 Але трохи Я маю на тебе, бо маєш там тих, хто тримається науки Валаама, що навчав був Балака покласти спотикання перед синами Ізраїля, щоб їли ідольські жертви й розпусту чинили. (Валаам — Пророк з міста Пефора, що в Месопотамії. Підказав цареві Моавітському Балаку (Валаку) навернути поступово ізряїльтян до ідолослужіння). 15 Так маєш і ти таких, що тримаються науки Николаїтської (єретики апостольського часу) так само. 16 Тож покайся! Коли ж ні, то до тебе прийду незабаром, і воюватиму з ними мечем Своїх уст. 17 Хто має вуха, хай чує, що Дух промовляє Церквам: переможцеві дам їсти приховану манну, і дам йому білого каменя (високу духовність), а на камені написане ймення нове, якого не знає ніхто,— тільки той, хто приймає його.”
Місто Пергам було колись столицею Пергамського царства (283 — 133 роки до н.е.), що знаходилося на Південному Заході Малої Азії. Назву воно отримало від слова "пергамент”, якого тут багато і якісно виробляли. Пергам славився бібліотекою, що налічувала понад 200 тис. томів і поступалася тільки Александрійській. Місто було оздоблене пишними будівлями з білого мармуру, а на його акрополі височів храм Зевса з вівтарем надзвичайної краси — справжнє диво світу. Це і був той престол сатани, про який казав Ісус Христос св. Іванові.
В 133 році до н.е. цар Аттал ІІІ заповів Пергамське царство Римові, після чого воно перетворилося на римську провінцію, яка дістала назву Азія.
Зевс у грецькій міфології — бог блискавки і грому, а також небесний батько всіх речей. В арійській символіці він — "Всесвітній батько небес”, що те ж саме. Отож не дивно, що цей вівтар згодом опинився в Берліні.
Його виявив 1873 року німецький археолог Карл Гуманн. Вівтар розібрали по камінчику, дбайливо нумеруючи кожен з них, і, склавши в 462 скрині, доправили в Німеччину на військовому кораблі, що його спеціально прислав кайзер Вільгельм.
У цій події на передньому плані видно інтерес ученого і зацікавленість держави в археологічних дослідженнях. В той же період робляться відкриття за відкриттями в царині античних знахідок англійськими, французькими, німецькими та іншими вченими. Велику кількість фрагментів (колон, скульптур та ін.) з храму Артеміди в Ефесі (місто, яке також належало колись до Пергамського царства), доправили в Британський музей, багато старожитностей осіло в Луврі та Берлінському музеї. Отож нічого дивного, що цим опікався сам кайзер.
Та був і другий план. Вівтар забирають з мусульманського світу і ставлять у центрі християнського на самому передодні окультного 1881 року, коли тінь від Темного сателіта (Орба) була найгустішою ("найбільше затемнення Сонця” за Нострадамусом). Це час напруженої роботи над другим і третім томами "Капіталу” — вченням нової релігії, коли по всій Європі (в Росії також) ширилися гуртки сатанистів, час, коли з Темного сателіта (або одухотворена Темним сателітом) у земний світ уже прийшла найбільша з голів звірини — Ленін, а всього за шість років після перевезення вівтаря (можливо, на той час його вже було й зібрано в Берлінському музеї) прийде у світ ще одна голова звірини, яка носитиме приховане ім’я Зевса — грім, удар блискавки — БРОНштейн (Троцький). Не варто повторювати роки народження інших голів — це була одна генерація.
І ще таке: нагадаємо, що Сонце проходить через кожен знак свого небесного Зодіаку упродовж 2160 років. Всього знаків Зодіаку — дванадцять. 1881-й — це рік, коли Сонце переходило зі знаку Риб у знак Водолія і водночас коли завершилося все зодіакальне коло, тобто 2160 х 12 = 25920 років (2+5+9+2+0= 18).
Яке це має відношення до "престолу сатани” в Пергамі?
Якщо припустити, що вівтар храму Зевса спорудили в рік заснування царства, то виходить, що він простояв: 283 (рік заснування царства) + 1873 (рік перенесення храму до Німеччини) = 2156 років, тобто всього на чотири роки менше зодіакальних 2160. Якщо ж рахувати з останнього року циклу - 1881-го в глиб віків, то вийде: 1881 + 283 = 2164. У цьому випадку на чотири роки більше.
Отож є всі підстави вважати, що Пергамський вівтар храму Зевса почали будувати (або вже побудували) за чотири роки після заснування (чи проголошення) Пергамського царства, і він простояв рівно стільки років, скільки їх налічує один знак сонячного Зодіаку.
Якщо все наведене — збіг обставин, випадок, то ніщо у цьому світі так точно не сплановано, як випадок.
Питання тільки в тому, хто спланував і чию волю виконували археолог Карл Гуманн і кайзер Вільгельм, переносячи вівтар храму Зевса з Малої Азії в Європу, до того ж у час, коли сатанинство вже провело свою першу — генеральну репетицію (Паризька комуна), а по Європі бродив привид комунізму?
Можна з певністю сказати, що воля то була нелюдська.
До речі, про значення слова "комунізм”. Про нього можна прочитати у всіх довідкових виданнях. А от щодо значення слова "комуніст” — тобто той, хто сповідує ідею комунізму, то про нього в жодній радянській енциклопедії не пишуть, хіба що в значенні "Комуніст України” тощо. Але дещо проясняє Т.Шевченко, коли у своєму щоденнику за 1857 рік називає Стеньку Разіна комуністом, бо він грабував купців на Волзі і Каспійському морі. А ось тлумачення цього слова в західноєвропейських тлумачних словниках: "Комуністи — це морські грабіжники в ХІV—XVII століттях, які здійснювали свої грабунки від берегів Іспанії до Швеції та Норвегії.”
5. Правомірне й таке запитання: чому Ісус Христос назвав престолом сатани саме Пергамський вівтар Зевса? Адже, крім нього, ще раніше побудували храм вавілонського Зевса-Бела. Ось що про нього пише Геродот: "Він існував ще за моїх років: був чотирикутним, а кожна з його сторін мала дві стадії (одна стадія — близько двохсот метрів). Всередині храмової округи було побудовано вежу завдовжки в одну стадію, завширшки так само. На цій вежі височить ще одна, на ній — інша, а всіх їх сім веж. Сходження на них побудовано із східної сторони і йде гвинтоподібно навколо всіх веж. Десь на середині сходження існує майданчик з сидіннями для відпочинку, де сидять і відпочивають ті, що сходять. На останній вежі існує великий храм. Усередині храму стоїть велике ліжко з витонченими ніжками, а біля нього золотий стіл. Проте в тому місці немає жодної статуї. Ніколи там не ночує ніхто з людей, крім однієї-єдиної місцевої жінки, яку з поміж інших обирає сам бог, як кажуть халдеї, які є його жерцями.”
"Ці самі халдеї кажуть, але я не вірю тому, що вони говорять, ніби сам бог часто сходить у храм і відпочиває на ліжку. Таке саме відбувається і в єгипетських Фівах, за словами єгиптян (бо і там у храмі Фіванського Зевса спить якась жінка, що, як вони кажуть, ніколи не спілкується з чоловіками).”
"...У вавилонському святилищі існує ще інший нижній храм, а в ньому є велика золота статуя Зевса, що сидить, а біля неї поставлено великий золотий стіл, а і п’єдестал і трон статуї також золоті. Поза храмом існує ще золотий жертовник. Є ще інший великий жертовник, на якому приносять в жертву тварин дійшлого віку, бо на золотому жертовнику дозволяється приносити в жертву лише тварин молочного віку.”
Реконструкція Вавілонської вежі
Як видно, і вавілоняни, і єгиптяни в ті часи поклонялися тому ж самому богові. Щоправда у Вавілоні він звався Зевсом-Белом або ж Белом-Мардуком.
А є ж іще храм Зевса Олімпійського в Афінах, колони якого стоять і по наші дні.
Отож, чому Ісус Христос казав саме про Пергамський вівтар храму Зевса, а не про будь-який інший?
Чи не тому, що "в вас, де живе сатана, був убитий Антипа, свідок мій вірний”?
Навряд.
Скоріше, йому була відома подальша доля цього вівтаря, як і його окультна роль у сплеску сатанинства наприкінці другого тисячоліття нової ери.
6. Дещо можна збагнути і невтаємниченому, якщо подивитись на Біблію як на програму всього християнського світу. В її текстах поміж пророцтв, які не піддаються однозначному тлумаченню, є й такі, що попереджають світ про важливі події майбутнього з дивовижною точністю. Це Книга Буття, Книга пророка Даниїла та "Об’явлення св. Івана Богослова”.
Ось приклад: дата народження на світ Ісуса Христа, ім’я, характер, прикмети, явлення народові, суть його вчення, подробиці народження і смерті — все це було описано більше, як за п’ять століть до пришестя.
У 6 столітті до н.е. Архангел Гавриїл з’явився перед пророком Даниїлом і повідомив:
"Від виходу наказу, щоб вернути Ізраїля й збудувати Єрусалим, аж до Владики Месії сім тижнів та шістдесят і два тижні. І вернеться народ, і відбудований буде майдан і вулиця, і то буде за тяжкого часу. І по тих шістдесяти і двох тижнях буде погублений Месія, хоч не буде на ньому вини. А це місто і святиню знищить народ володаря, що прийде, а кінець його — у повідді. І аж до кінця буде війна, гострі спустошення. І Він зміцнить заповіта для багатьох за один тиждень, а за півтижня припинить жертву та жертву хлібну.”
Це пророцтво було виголошене тоді, коли Навуходоносор — цар халдеїв загарбав Ізраїль, а Єрусалим зруйнував. Та ось — 457 р. до н.е. цар Артоксеркс повелів розпочати відбудову Єрусалима. Між цим роком і роком появи Христа мусило пройти 7 тижнів і 62 тижні, тобто 483 дні (в Старому Заповіті пророчий день означає рік). Отож 483 - 457 = 26. Тобто подія мала статися 26 року н.е. А якщо врахувати, що наказ про відновлення Єрусалима було видано восени 457 р до н.е., то насправді вона мала статися 27 р. н.е. Саме цього року й було охрещено Ісуса Христа. І сам Христос сказав тоді, маючи на увазі біблійне пророцтво: "Сповнився час”.
Далі в пророцтвах сказано: відданий буде смерті Христос у половині тижня, тобто в середині останнього з 77 тижнів, визначених для народу іудейського. Помер Ісус на Голгофі 31 року, за три з половиною роки після хрещення. А в 70-му році н.е. Єрусалим знову було вщент зруйновано, як і передбачено в пророцтвах Даниїла.
Прикладів, коли біблійні пророцтва збувалися з високою точністю багато і всі вони, так чи інакше, пов’язані з Пророчими ерами, тобто зі знаками небесного сонячного Зодіаку, кожен з яких дорівнює 2160 років.
Якщо зобразити коло небесного сонячного Зодіаку та проставити на ньому Пророчі ери (див. мал.), то можна завважити, що сума цифр кожної з них дорівнює дев’яти чи вісімнадцяти. Так, сума цифр чисел 2160 = 9; 4320 (2160 х 2) = 9; 6480 (2160 х 3) = 18; 8640 (2160 х 4) = 18; 10800 (2160 х 5) = 9; 12960 (2160 х 6) = 18; 15120 (2160 х 7) = 9; 17280 (2160 х 8) = 18; 19440 (2160 х 9) = 18; 21600 (2160 х 10) = 9; 23760 (2160 х 11) = 18; 25920 (2160 х 12) = 18. Тобто сума цифр будь-якої з Пророчих ер кратна 9-ти.
Сума всіх дванадцяти сум (9 + 9 + 18 + 18 + 9 +18 +9 + 18 +18 + 9 + 18 + 18) = 171 (1+7 + 1) також дорівнює 9.
Схоже, що коло Пророчих ер — це основна метрика часу, за якою кимось плануються події в земному світі. Зарубками на тій метриці є роки з сумою цифр 18. Ось найважливіші з них: світ було створено 5508 р. до н.е. — сума цифр — 18. Якщо від точки небесного сонячного Зодіаку, що перебуває на рубежі між двома ерами, а саме 24039, відняти 5508, то отримаємо 18531, рік, коли було "створено” світ; сума цифр його також дорівнює 18. Тобто світ Авраама був створений під знаком 18 і закінчився він у часі під знаком 18. По тому почався світ Христа, та часовою метрикою залишилося небесне сонячне зодіакальне коло з його особливими позначками.
Але й коло пророчих ер є складовою більшого циклу — так званого "полярного дня” — періоду одного повного оберту полюсів Землі в небі. Це ще зветься хвилею життя на нашій планеті; тривалість її дорівнює 2592000 років, тобто 50 секунд простору на століття. А час, необхідний для того, щоб хвиля життя покинула планету і, обійшовши весь планетний ланцюг Сонячної системи, знову повернулася сюди, потрібно 15552000 років.Склавши теософічно цифри цього числа, отримаємо все ті ж 18 і зрештою — 9 (1 + 8).
Дев’ять — це великий числовий ключ, який відмикає всі таємниці. Шість днів творення, про які пишеться в Біблії, це шість полярних днів (2592000 х 6 = 155552000), тобто тривалість часу, протягом якого всі хвилі послідовно проходять по землі до з’яви людської хвилі в кінці шостого дня або на початку сьомого.
А як справа з метрикою часу в інших релігіях, наприклад, в індійській?
Тут вважають, що Всесвіт змінюється тричі під час кожного періоду (кальпи): він переходить із стану творення й становлення в стан тривалого існування, а затим — руйнування. А тільки на відміну від біблійних понять, ця релігія оперує часовими відстанями набагато порядків тривалішими. Так, тривалість існування Всесвіту — доба Брахми — складає 8 640 000 000 років — сума цифр 18. Ця доба складається з 2 тисяч махаюг (великих юг-періодів). Одна махаюга, або ж період Ману, складає 4320000 років — сума цифр 9. Ця велика юга, в свою чергу, поділяється на чотири звичайні юги: 1) сатьяюга — золотий вік 1 728 000 земних років — сума цифр 18; 2) третаюга — срібний вік 1 296 000 років — сума цифр 18; 3) двапараюга — мідний вік 864 000 років — сума цифр 18; 4) каліюга — залізний вік — 432 000 років — сума цифр 9.
До речі, Рама народився 5490 р. до н.е. — сума цифр також 18.
7. Але повернемося до "престолу сатани” в Пергамі. Якщо рік заснування цього "престолу” збігається з початком останньої Пророчої ери, а саме 279 р. до н.е. (на колі небесного сонячного Зодіаку це 23760 р., див. мал.), то "перевівши стрілку на циферблаті” ще на одну Пророчу епоху назад (на 2160), ми опинимося в 21600 році сонячного Зодіаку, або ж у 2439 (2160 + 279) р. до н.е.
Яка ж важлива подія сталася в цей рік?
Точної дати, напевне, вже не скаже жоден археолог, але на рубежі 2500 — 2400 років до н.е. між державою Аккад і шумерськими містами-державами довгий час точилася війна, яка закінчилася перемогою Акада, цар якого Саргон І (Шаррумкен) був одним із найбільших завойовників і найжорстокіших деспотів давньої історії. Себе він величав "царем чотирьох сторін світу”. Він і справді утворив велику імперію між Верхнім і Нижнім морями, тобто між Середземним морем та Персидською затокою. На заході він досяг Кріту, на півночі — гірського кряжу Тавр (теперішня Туреччина). По суті це був Чингізхан того часу. Такі події, утворення таких держав неодмінно "прив’язані” до початку Пророчих ер. І якщо археологи подають приблизний час 2500 — 2400 р. до н.е., то це означає, що головна подія сталася 2439 до н.е. або ж у наближені роки.
Як відомо з історії, вавілонська релігія склалася на основі теїстичних уявлень шумерських, аккадських та інших племен в Месопотамії в 4 — 1 тисячоліттях до н.е. Спочатку поширеними були уявлення про грізних богів водного хаосу Апсу і Тіамат, бога рослинності Тамуза та ін. В цей же період виникає божество неба і небесних світил. В 3 тисячолітті до н.е. з’являється догмат про єдність світу богів і світу царів. Верховним богом стає Мардук, який увібрав у себе культи інших богів. Ця важлива віха стала визначальною в перебігу подій для всієї месопотамської людності. Становлення основного божества регламентувало життя окремої людини, етносу, всіх народів і племен імперії на багато майбутніх поколінь.
Є всі підстави вважати, що подія становлення Мардука головним божеством сталася в пророчий 2439 р. до н.е. водночас із становленням царства Саргона І.
Отож 2439-го р. до н.е. (21600 рік за небесним сонячним Зодіаком) семітський узурпатор Шаррумкен (Саргон), колишній придворний сановник кішського царя Урзабабу, нападає на шумерського царя Лугальзагессі, перемагає його і стає наймогутнішим і найсильнішим царем вавілонським (точніше сказати: протовавілонським). А у Вавілоні основним божеством був Зевс-Бел, або ж (що те ж саме) Бел-Мардук.
"Під ярмом цих правителів Шумер тяжко страждав: аккадські намісники обкладали його даниною, він змушений був постачати гнобителям військові загони для ведення завойовницьких воєн, митців і вчених аккадські царі забирали до своїх міст, скарби з храмів перекочовували до Аккаду, багато вільних громадян потрапляло в рабство.” В цій цитаті, якщо замінити слово Шумер на Україну (чи на назву якоїсь іншої республіки колишнього Союзу), а Аккад на СРСР, то вона цілком відповідатиме ситуації в Країні Рад. Недарма св. Іван Богослов сховав свої пророчі тексти за словами "Новий Вавилон”. Обидві імперії зароджувалися, й існували в крові.
Таким чином 2439 (21600) і 279 (23760) пророчі роки до н.е. пов’язані тим, що в першому з них утворилося нове велике царство Аккад, а в другому — Пергамське царство, які поклонялися тому ж самому божеству. І якби до 90 — 100 р. н.е., коли св. Іван оприлюднив послання до семи церков, збереглася статуя Зевса-Бела, то, напевне, не вівтар з Пергаму опинивля б у Берліні напередодні 1881 (25920) року, а вона.
8. Такі аналогії, як і числа, кратні дев’яти, переконують, що, справді, існує сила, котра планує події в людському світі, і планує відповідно до раз і назавжди визначеної метрики часу. Існує й вимір, проникнувши в який, можна побачити "голографічний” макет подій як минулих, так і майбутніх.
Отож переведемо "стрілку на циферблаті” на одну Пророчу еру вперед від 23760-го і потрапимо в 25920-й, останній, рік небесного сонячного Зодіаку, або ж у 1881-й рік н.е.— рік закладин нової релігії для нової імперії. Які події були пов’язані з цим роком і до чого вони призвели, уже оповідалося вище.
Тепер переведемо "стрілку” ще на одну позначку на "циферблаті” і опинимося в кінці першої Пророчої ери нового кола небесного сонячного Зодіаку — в 2160-му р. За нашим літочисленням це буде 4040 рік (1881 +2160). Які події будуть "прив’язані” до цього року — важко сказати. Але щось значуще таки мусить статися.
Цікаві факти:
Гітлер перед тим, як почати Другу світову війну відвідав у Берлінському музеї вівтар Зевса.
Есесівці на своїх одностроях носили символіку Зевса — дві блискавки.
У 1945 році Радянська Армія вивезла вівтар до Радянського Союзу, а в жовтні 1958-го Радянський уряд повернув його НДР.
Символом блискавки є молот (див. УРЕ, т.13, слово "символ”). Отож на гербі Радянського Союзу стоїть все та ж зевсова символіка.
Copyright © Савченко В.В., 2010