Віктор САВЧЕНКО
ПРОРОЦТВО ЧЕТВЕРТОГО ЗВІРА: ДАНИЇЛ
Деякі з розшифрованих пророцтв пророка Даниїла
ПРОДУБЛЬОВАНЕ ПРОРОЦТВОПРОРОЦТВО ЧЕТВЕРТОГО ЗВІРА: ДАНИЇЛ
Деякі з розшифрованих пророцтв пророка Даниїла
1. Той, хто уважно читав "Книгу пророка Даниїла”, напевне, завважив схожість деяких передбачень. При глибокому ж їх осмисленні рано чи пізно приходиш до висновку, що в них справді йдеться про те ж саме, хоча й зашифроване різними метафоричними кодами. Так, у розділі "Даниїл розв’язує царів сон” (гл. 2) персонажів пророцтва поєднує те, що вони — метали: золото, срібло, мідь, залізо. У "Видінні над потоком Улай” (гл. 8) використані образи тварин — баран, козел та роги. У пророчому ж видінні чотирьох звірів (гл.7) подано сюрреалістичні образи звірів — лева з орлиними крилами, ведмедя з трьома ребрами в зубах, барса з крилами й чотирма головами та ще якогось звіра — з рогами та залізними зубами.
Для початку порівняємо складові двох пророцтв: "Даниїл розв’язує царів сон” та "Видіння над потоком Улай”.
Як уже мовилося у попередніх розділах цієї книжки, де розглянуто ті два пророцтва, "груди й рамена зо срібла” боввана, що снився цареві Навуходоносорові, то Мідо-Персія, і "баран, що колов на захід, і на південь” з "Видіння над потоком Улай” — також Мідо-Персія.
Чому така впевненість? Тому, що першою деталлю боввана була золота голова. "Ти — голова, що з золота,”— сказав Даниїл Навуходоносорові. Оскільки цей цар був фактично останнім з халдейської династії, яка правила Вавілоном, а, як відомо з історії, його змінив цар Набонід ("царство — нижче від тебе”), мати якого була жрицею храму бога Місяця — Сіна. Він і його син Валтасар відсунули центральне божество вавілонян Мардука на друге місце, наперед же витягли Сіна.
В поясненні Даниїлового "Видіння над потоком Улай”, що йому розтлумачив архангел Гавриїл, сказано: "20 Той баран, якого ти бачив, що мав ті два роги, — це царі мідян та персів” (гл. 8). Ще раз нагадаємо, що Мідо-Персія стала світовою державою після захоплення нею ослабленого Вавілону 539 р. до н. е. Отож маємо двічі закодоване одне і те ж пророцтво про Мідо-Персію, яка проіснувала до 331 р. до н. е.
2. Наступною деталлю боввана було "нутро його та стегно його — з міді”. Відповідно наступним образом з "Видіння над потоком Улай” був "козел із кіз”. Архангел Гавриїл пояснив Даниїлові: "А козел, той волохатий, це цар Греції, а той великий ріг, що між очима його, це перший цар.” Нагадаємо, що "ріг” — символ влади. Якщо баран мав два роги, адже це було об’єднане царство мідян і персів, то цар Греції правив одноосібно. Це був Александр Македонський, який 331 р. до н. е. переміг перську династію Ахеменідів, зробивши Грецію світовою державою. Треба сказати, що якщо в пророцтві про боввана йдеться про Грецію досить лаконічно: "...царство третє інше, що з міді, буде панувати над усією землею”, то у "Видінні над потоком Улай” про неї йдеться детальніше: "22 А той зламаний ріг, і що стали на його місце чотири, – це чотири царства постануть із цього народу, але вже не в його силі.” Зламаний ріг — це смерть Александра Македонського 323 р. до н.е. (помер він у Вавілоні), а відтак зламана централістська влада. Натомість імперію було поділено між чотирма його полководцями, які стали засновниками відповідних династій. Зокрема, Селевкові дісталася Вавілонія, якою його династія володіла близько 200 років.
Отож наступна деталь боввана, після срібних грудей і рамен, — "нутро його та стегно його — з міді”, так само, як і другий образ пророцтва "Видіння над потоком Улай”, це передбачення з’яви на світовій арені Грецького царства. Що й відбулося у точній відповідності.
3. "40 А царство четверте буде сильне, як залізо, бо залізо товче й розбиває все, і так воно стовче і розіб’є, як залізо, що все розбиває.” (гл. 2).
"23 А в кінці їхнього царства (чотирьох грецьких династій), коли покінчать своє ті грішники, постане цар нахабний та вправний у підступах.” (гл. 8).
Йдеться про Рим, який, перемігши найсильнішу грецьку династію Птолемеїв (Птолемей – полководець Александра Македонського, який заснував династію), що на той час правила Єгиптом, виріс у пізнішу світову державу. "Цар нахабний...” — то Август Октавіан, який став імператором і який царював упродовж 43 років.
Отож маємо закодоване двома різними способами пророцтво на ті ж самі історичні етапи, які відбувалися у точній послідовності, змінюючи один одного. Диву даєшся у правдивості тих передбачень, адже писалися вони за кілька століть до того, як сталися події; десь близько 550 — 540 р. до н.е.
4. Та існує ще один повтор тих самих пророцтв, але вже без зв’язку його етапів один з одним. Це "Пророцьке видіння чотирьох звірів”: "2 Даниїл заговорив та й сказав: "Бачив я в своєму видінні вночі, аж ось чотири небесні вітри вдарили на Велике море. 3 І чотири великі звірі піднялися з моря, різні один від одного. 4 Передній був, як лев, а крила в нього орлині. Я бачив, аж ось були вирвані йому крила, і він був піднятий від землі, і поставлений на ноги, як людина, і серце людське було йому дане. 5 А ось звір інший, другий, подібний до ведмедя, і був поставлений на одному боці, і було три ребрі в його пащі між зубами його. І йому сказали так: Уставай, — їж багато м’яса! 6 Потому я бачив, аж ось звір інший, мов барс, а в нього на спині чотири пташині крилі. Цей звір мав чотири голови, і була йому дана влада. 7 Потому я бачив у видінні тієї ночі, аж ось четвертий звір, страшний і грізний, та надмірно міцний, і в нього великі залізні зуби. Він жер та трощив, а решту ногами своїми топтав, і він різнився від усіх звірів, що були перед ним, і мав десять рогів, аж ось поміж ними піднявся ріг інший, малий, а три з тих передніх рогів були вирвані з коренем перед ним. І ось у того рога очі, як очі людські, і уста, що говорили про великі речі” (гл. 7).
Уважніше вдумавшись у це пророцтво, можна помітити, що попри схожість із попередніми, воно докорінно відрізняється від них. Схожість у тому, що тут розглядаються чотири дійові особи, так само, як і в пророцтві про боввана, і що ці дійові особи сховані за сюрреалістичними образами звірів, як у "Видінні над потоком Улай”. Справді, лев, ведмідь, барс — символи Вавілону, Мідо-Персії, Греції. Четвертий звір, що "в нього великі залізні зуби”, – Рим. До того ж про цього — останнього звіра і в пророцтві про боввана і у "Видінні над потоком Улай” сказано найбільше.
І все ж це — не третє повторення передбачень на становлення Мідо-Персії, Греції та Риму, а пророцтво на подальші й далекі часи.
Чому?
В Біблії не вжито жодного слова, яке не несло б змістового навантаження. Якщо в звичайній художній (і не тільки) літературі скільки завгодно епітетів, образів, порівнянь, метафор, вилучення яких не позначається на думці, то в Писанні кожне речення це — формула. Зміна якогось із "знаків” – слів неминуче потягне за собою і зміну (спотворення) думки.
У пророцтві про четвертого звіра є одна особливість, яка докорінно відрізняє його від пророцтв про боввана та барана, козла й рогів. І полягає вона ось у чому.
У пророцтві про боввана сказано:”31 Ти, царю, бачив, аж ось один великий бовван... 32 Цей бовван такий: голова його – з чистого золота, груди та рамена його — зо срібла, нутро його та стегно його — з міді, ноги його частинно з заліза, а частинно з глини”. У "Видінні над потоком Улай” сказано: "3 І звів я очі та й побачив, аж ось один баран стоїть перед потоком...” "5 І я придивлявся, аж ось козел із кіз приходить...” "9 А з одного з них (чотирьох рогів) вийшов один малий ріг...”
У пророцтві про чотирьох звірів сказано: "3 І чотири великі звірі піднялися з моря, різні один від одного. 4 Передній був як лев... 5 А ось звір інший, другий, подібний до ведмедя... 6 Потому я бачив, аж ось звір інший мов барс...”
Як бачимо, різниця між уривками з наведених двох і третім текстами у тому, що у пророцтві про боввана, барана, козла й рога метафори названо у ствердній формі, у пророцтві ж про чотирьох звірів ужиті слова: "як”, "подібний”, "мов”. Тобто тут ідеться про державні утворення — аналоги влад, від Вавілону до Риму. Такі влади наділені всіма основними властивостями деспотичних режимів Вавілонії ("як лев”), Мідо-Персії ("подібний до ведмедя”), Греції ("мов барс”), ну й, звісно, Риму.
Отож пророцтво чотирьох звірів – це пророцтво на імперії (адже всі вищеназвані держави були світовими імперіями), які колись мали з’явитися у світі, і які матимуть усі ознаки чотирьох попередніх наймогутніших режимів світу.
5. Йдеться про влади, які формувалися вищою силою у земному світі. Символ боввана повною мірою відбиває властивості тих влад: від золотої голови — ідеї, до обростання її (ідеї) досвідом аналогічних тоталітарних режимів і до розбивання боввана, тобто вичерпування її – ідеї ресурсу в земному світі. Пророцтвами про боввана, барана, козла, рога та чотирьох звірів Даниїл показав не тільки послідовність основних історичних подій від 550 р. до н. е., а також виникнення форми (астрального кліше), її формування у земному світі, вихід із земного світу в астральний і знову накладання її на державне утворення, аналогічне до того, що колись панувало у світі людей.
Що це за державне утворення?
Якщо взяти за аналог усю постать боввана, а не його складові, то йдеться, мабуть, про те ж саме, про що писав у "Об’явленні...” св. Іван Богослов: "2 А звірина (в російському перекладі "зверь”), що я її бачив, подібна до барса була, а ноги її – як ведмежі, а паща її — немов лев’яча паща” (гл. 13). Це пророцтво св. Іван писав десь через п’ятсот — п’ятсот п’ятдесят років після Даниїла. І воно отже не могло бути пророцтвом на Рим, бо яке ж то пророцтво, якщо про нього пишуть у час, коли події уже сталися?
Таким чином, і Даниїл і св. Іван казали про те ж саме — про державне утворення, програмою розвитку якого була вже існуюча форма.
Гермес Трисмегіст писав:
" Вони викликали з глибин похмурої безодні форму, аби втілити в неї своє лихе бажання.”
"Слухняна з’явилася вона з царства мертвих у своєму магічному вбранні.”
"Коли вона проходила по землі, чудові квіти в’яли від її отруйного вогняного дихання.” (Т.Бургон).
Напевне, пророки знали про темну силу, завдяки якій вона — форма накладеться на земний світ. Як доведено у книзі "І бачив я звірину...”, суспільством, на яке наклалася вся форма, а не один з її фрагментів, була радянська імперія.
6. Є ще одна, суттєва, відмінність між пророцтвами на боввана та барана, козла й рога з одного боку, і пророцтвом на чотирьох звірів — з іншого. Перші два поєднані між собою: у випадку царевого сну – цільною формою боввана, у випадку "Видіння над потоком Улай” — тим, що тварини взаємодіють між собою, наприклад, козел перемагає барана, а з рога (влади) цього козла виросло чотири подоби рога, а з однієї з них (подоб) виріс "малий ріг” і т.п. Тобто в обох цих пророцтвах ідеться про безперервний процес переходу влади від однієї потуги до іншої.
У пророчому ж видінні чотирьох звірів окремі складові пророцтва подані осібно одна від одної. Наприклад, "4 Передній був, як лев... 5 А ось звір інший, другий, подібний до ведмедя... 6 Потому я бачив, аж ось звір інший, мов пантера ( в російському перекладі "барс”)... 7 Потому я бачив у видіннях тієї ночі, аж ось четвертий звір...” Тобто ці звірі ніяким чином один з одним не пов’язані. З великого моря, на яке чотири небесні вітри вдарили, чотири великі звірі піднялися, не схожі один до одного. Це можна ще так сказати: на великій, найбільш залюдненій території планети постали чотири імперії (тоталітарні влади), але безвідносно одна до одної. Різнилися ж вони так, як відрізнялася влада вавілонська від мідо-перської, а та – від грецької. Четверта ж буде різнитися від усіх попередніх. Тобто маємо три астральні форми, які накладатимуться на земний світ після того, як збудуться пророцтва про боввана та барана, козла й рога. Власне, це астральні аналоги минулих влад.
Четверта ж форма особлива...
7. Під час видіння чотирьох звірів Даниїл запитав у сутності, що була біля Старого Днями, про "істоту того”. І отримав коротку відповідь: "17 Ці великі звірі, що їх чотири, — це чотири царі встануть з землі” ("земля” — людність).
За всіма прикметами, звір "передній, як лев, а крила в нього орлині” — Римська імперія кінця третього століття — язичницька, багатобожна держава. Чому лев? Напевне тому, що владна вертикаль тут була аналогічна вавілонській, символом якої був лев. Імператор Діоклетиан, який прийшов до влади 284 р., утворив із чотирьох величезних провінцій Римської імперії сто менших; у сто першу, особливу, адміністративну одиницю було виділено Рим. Отже тетрархію імператорів було скасовано, а сто провінцій все ж розділили на чотири території, які назвали префектурами; префекти виконували ту ж роль, що й імператори, але вони були просто чиновниками найвищого рівня, над якими стояв імператор. Для порівняння, Вавілонія налічувала сто двадцять сатрапій, керівниками, над якими стояли сатрапи, а над сатрапами — три найвищі урядовці, і вже вони звітували перед царем. Тобто Діоклетиан запозичив ту ж саму владну вертикаль, яку очолювали вавілонські царі. Таку ж вертикаль запозичила й радянська імперія. Зокрема, станом на 1962 рік у Радянському Союзі було 107 областей, якими правили п’ятнадцять республіканських керівників, і вони вже звітували перед генсеком.
Чому крила орлині? Лев, як уже мовилося, є символом Вавілона. А вавілонська ідеологія (духовність) трималася на вірі двох етносів — халдеїв і арамеїв. Халдеї поклонялися переважно Мардукові, арамеї — богові Місяця Сінові. Зокрема династія халдейських царів мала за центральне божество Мардука, династія ж арамейська, яка прийшла на зміну халдейській, на переше місце виставляла Сіна і сприяла храмам цього бога, з яких центральним був храм богині Іштар. Це і є два крила, які пов’язували земну вавілонську владу з небесною.
Орел — хижий птах, який літав у небі Мардука й Сіна.
Астральна форма звіра, схожого на лева з двома орлиними крилами, десь через півтисячі років наклалася на іншу людність, об’єднану в аналогічну Вавілонській імперію. Отож "орел”, який літав у небі Мардука й Сіна, став літати в небі (потойбіччі) хижого бога Марса й Зевса. Власне, Мардук і Зевс — те ж саме — "батько всіх небес”. На зовнішньому ж плані орел — символ Римської імперії.
Одним з головних заходів Діоклетиана була боротьба із християнством, яке на той час поширилося в містах і навіть в армії, до того ж уже мало розгалужену, добре організовану й багату церковну адміністрацію, що, по суті, й стало причиною цькувань людей цієї віри, поміж яких, до речі, було немало й вельмож; в їх числі – навіть дружина й донька Діоклетиана.У лютому місяці 303 р. вийшов перший едикт проти християн, незабаром — ще два, якими заборонялося відправлення християнського культу, наказувалося руйнувати церкви, палити книги, а майно християнських общин конфісковувати. Кожен християнин мусив був публічно зректися своєї віри і принести жертви імператорові, якого шанували як бога, та язичницьким ідолам. А тих, хто відмовлявся підкоритися наказам, переслідували, ув’язнювали, піддавали тортурам і навіть убивали. В абсолютно точній відповідності, з римським нищенням, але набагато жорстокіше, адже то був час найбільшої активності Темного сателіта за всю історію людства, відбувалося нищення Христової віри у 1917 році. Згадаймо ще раз указ Леніна за номером 66613/2 від 1-го травня 1919 р. "Попов надлежит арестовывать как контрреволюционеров и саботажников, расстреливать беспощадно (виділення Леніна) и повсеместно. И как можно больше. Церкви надлежат закрытию. Помещения храмов опечатывать и превращать в склады.”
8. "Я бачив, аж ось були вирвані йому крила, і він був піднятий від землі, і поставлений на ноги, як людина, і серце людське було йому дане” (гл.7, ст.4). 311 року август Галерій припинив утиски християн. А 313-го імператор Костянтин у місті Медіолані видав свій знаменитий едикт, за яким Христова релігія дорівнювалася у правах до всіх інших релігійних систем. Конфісковане чи розграбоване майно церков поверталося власникові або за нього сплачувалося відшкодування. А 325 року відбувся перший вселенський собор християн у малоазійському місті Нікеї. Після нього християнство поступово стало перетворюватися з гнобленої на державну релігію. "І він (звір, схожий на лева) був піднятий від землі...” Піднятий від землі – це піднесений над земною, переважно язичницькою людністю, а над нею – тільки небесний світ. Отже з прийняттям християнства (віри в Бога Живого) звір став, як людина, і серце людське було йому дане, себто у світі поширилася християнська мораль, яка тримається на гуманістичних заповідях, а не на силі й жорстокості. І цю мораль сповідувала влада (звір).
Образ звіра, схожого на лева, має дві складові: перша — правління Діоклетиана, друга — правління Костянтина. Діоклетиан прийшов як хижак, Костянтин — як людина; за правління Костянтина найбільший хижак (римська влада) — цар звірів лев набув людських прикмет. До речі, 325 р. Костянтин відкрив Нікейський собор (зібрання), сам будучи ще язичником. Це під його тиском більшість єпископів засудила аріанство — тих, хто вважав Ісуса нижчим від Бога. На цьому ж соборі було уточнено християнську ієрархію ("гору”), а також прийнятий християнський календар — розподіл свят за місяцями й числами. Тоді ж на вершині тієї "гори”, про яку писалося ще в пророцтві про боввана, опинилися два єпіскопи Рима та Александрії — вони отримали титул папи. Ці ж двоє, а також єпископ Антіохії стали називатися патріархами. Тобто було створено керівну вертикаль віри ("гори”).
Отож усе вказує на те, що звір — подоба лева з двома крилами — то Римська імперія (на той час ще юридично не поділена на дві держави), якою правили два Августи — дві голови одного орла (герб Візантії). Першим прийняв християнство Костянтин, який скоро став царем Східної Римської імперії. Він обрав для своєї столиці древньогрецьке місто Візантій, що знаходилося на європейському березі Боспору Фракійського, на півострові, і отже було надійно захищене природою від нападників. Костянтин дав йому назву: Новий Рим—Костянтинополь. Держава ж Костянтина згодом стала називатися Візантією.
Але ще раз повернемося до четвертого стиха. "4 Передній був, як лев, а крила в нього орлині.” Іншими словами, звір не був левом, а — лише його подобою, проте крила мав справді орлині. Тобто маємо аналог лева, але із справжніми крилами. "Я бачив, аж ось були вирвані йому крила”, — владу було позбавлено її рідних (притаманних тільки їй) атрибутів, а саме — крил хижого птаха — орла. Це сталося 476 р., коли командуючий імператорською гвардією Одоакр, за походженням з германського племені скирів, скинув з престолу шістнадцятирічного імператора, прозваного за малолітство августулом, знищивши тим і сам інститут Західноримської імперії. Імператорські клейноди він відіслав до Константинополя, а в Італії створив власне королівство — державу Одоакра.
Західноримська імперія перестала існувати. На її місці виникли нові держави.
Заслуговує на увагу такий факт. Засновником Рима і римської держави був Ромул (754 р. до н. е.). Малолітнього імператора, на якому закінчилася Римська імперія, також звали Ромулом (476 р. н. е.). Отож римська держава почалася з Ромула і, проіснувавши 1230 років, закінчилася Ромулом.
9. Усі державні утворення, що їх передбачив Даниїл, обов’язково мали своєю духовною основою якусь із вір (релігію). Віра — невидима субстанція, яка гуртує людність. На початку першого тисячоліття нашої ери в багатобожному середовищі Римської імперії зачалося християнство, якому згодом судилося стати планетарною релігією.
Для дешифрування образу другого, після крилатого лева, звіра — ведмедя, мабуть, треба також мати на увазі, що йдеться не про владу як таку, а про владу, в основі якої лежить якась віра, тобто теократичну владу. "5 А ось звір інший, другий, подібний до ведмедя, і був поставлений на одному боці, і було три ребрі в його пащі між зубами його. І йому сказали так: Уставай, — їж багато м’яса!” Чому подібний до ведмедя? Напевне, тому, що він (звір, влада) є аналогом Мідо-Персії, де символом був ведмідь. Нині це народи мусульманського світу.
Чому "три ребрі в його пащі”? Напевне, тому, що іслам виник на Аравійському півострові, котрий був провінцією Римської імперії і який розділявся ще з часів александрійського географа Птолемея на три частини: Аравію пустельну, Аравію щасливу, Аравію кам’янисту. Перша — переважно піщаний степ з розкиданими де-не-де пальмовими гайками-оазами. Віддавна тут мешкали кочівники-ізмаїльтяни. Друга — досить родюча земля. Її населяли люди, які вважали себе нащадками Сима — старшого Ноєвого сина. Це була багата осідла людність, яка славилася бальзамами, прянощами, золотом, коштовним камінням. Третя — займала колишні мідійські землі. Тут мешкали ідумеяни, амалиттяни, а також могутнє незалежне плем’я ізмаїлітів. Аравія кам’яниста – країна пастухів. Це та біблійна Аравія, кам’янистою пустелею якої євреї, що перейшли Червоне море, втікаючи від фараонового війська, кочували сорок років. До речі, іудейський цар Ірод Великий був ідумеянином.
Наведене — так би мовити, зовнішній план країни, з якої вийшла одна з найчисельніших релігій світу. Та є ще інший — духовний план цього "первинного бульйону”, в якому зачалося майбутнє мусульманство. Те, що панівними вірами в доісламський період були зороастризм (віра мідо-персів), іудаїзм (віра євреїв) і християнство, яке виникло у першому століття нової ери. Ці три віри й лягли в основу ісламу.
Напевне, це і є "три ребрі в його (ведмедя) пащі”. Чому саме образ ребра використав Даниїл, а не іншої складової людського тіла, важко сказати. Скоріше за все, це слово-гілка, за якою сховано переможеного (людину, народ). Справді, Аравійський півострів був тривалий час окупований Римом — власне, являвся провінцією Римської імперії.
До цього слід додати, що етноси, які проживають на Аравійському півострові з часів біблійних патріархів, попри римську колонізацію, і донині, зберегли недоторканими свою мову, звичаї та зовнішні етнічні ознаки.
"Поставлений на одному боці” чого? Чи не"Великого моря” (людності)? Іслам зародився на Аравійському півострові і вже через якихось півстоліття охопив мало не всю Азію та Північну Африку, тобто землі на — південному боці Середземного моря.
Звертає на себе увагу деяка відмінність російськомовного перекладу слів "и вот четыре ветра небесные боролись на великом море” та україномовного — "аж ось чотири небесні вітри вдарили на Велике море.” Ці два переклади не так суперечать один одному, як доповнюють. Схоже, що йдеться про чотири астральні форми (програми), які змагалися за те, якій із них, коли і в яке суспільство бути втіленою. Першою перемогла вавілонська схема влади, але духовне наповнення їй дісталося християнське. Другою у змаганні виявилася мідо-перська форма влади, а духовним її наповненням став іслам.
І ще про одну з неузгодженостей у перекладі наведених слів: у російському тексті море назване "великим” у значенні розмірів чи значущості, в українському ж — у значенні назви, тобто, як Середземне, Чорне тощо. Це суттєва відмінність, бо в першому випадку море означає велику людність, у другому ж, — справді, назву моря. Пояснення може бути таке: російськомовну Біблію перекладено зі староєврейської, де відсутні великі літери взагалі, українську ж — з грецької, де великі літери існують. Та як би там не було, але і в цьому випадку слова "великое море” і "Велике море” також доповнюють одне одне. Йдеться про велику людність. До речі, Середземне море в біблійній езотериці має назву "Велике”. Отож "Велике море” — це людність великої імперії, всередині якої знаходиться море Середземне. Нагадаємо, що в окультизмі людський рід називають джерелом, народ — рікою, людність імперії — морем. Римська імперія була чи не найбільшою світовою імперією.
"Немає жодного божества, крім Бога...”
Отож місце, де з’явився другий звір (ведмідь), це все та ж людність, яка розпросторилася з обох боків Середземного моря, але не вся, а тільки та, що була "на одному кінці” його.
"І йому сказали так: Уставай, їж багато м’яса!”
В своїй основі іслам — гуманістичне і віротерпиме вчення, надто щодо споріднених з ним християн та іудеїв. У Корані сказано: "А якщо вони схиляються до миру, то схились і ти до нього і покладайся на Бога: адже Він — Той, що чує і знає!” (сура 8, аят 6).
Так, коли каліф Умар ібн ал-Хаттабу (634 — 644 рр., другий тесть Пророка Мухаммада) прибув до Єрусалима, захопленого арабами, то поставився до іновірців "людей Писання” (християн, іудеїв) з підкресленою повагою. Жодному з них не причинив шкоди. А зустрівшись з патріархом Софронієм, запевнив його, що життю і майну мешканців нічого не загрожує. Потім Умар попрохав патріарха провести його святими для всіх "людей Писання” місцями. Під час відвідин храму Гробу Господнього настав час обов’язкової для кожного мусульманина молитви і каліф попрохав у патріарха дозволу помолитись. Софроній запропонував йому прочитати молитву прямо там, де він стояв. Проте Умар відповів: "Якщо я так вчиню, то мусульмани зажадають заволодіти цим місцем. Вони скажуть: "Тут молився Умар”. Узявши в руки молитовний килимок, він вийшов з церкви і почав молитися прямо на землі.
А ось настанова самого Пророка Мухаммада військам, що йшли в бій:
— не займайте невинних або тих, хто хворіє і лежить у ліжку;
— не руйнуйте будинки мешканців міста, які не чинять опору;
— не позбавляйте їх засобів до існування;
— не вирубуйте фруктових дерев і не займайте пальм.
"Мухаммад — посланець Бога”
Пророк казав: "Якщо вбиваєш ворога — вбивай добре (тобто без муки), якщо забиваєш худобу — забивай добре.” (Енциклопедія для дітей. Релігії світу).
Так іслам починався. Та вже до 644 р. він поширився практично на увесь Аравійський півострів. Усього за кілька десятиліть територія халіфата охопила всю Північну Африку й Іспанію, а також Єгипет, Близький Схід, Іран та Середню Азію. Зрозуміло, що таке навальне поширення з допомогою однієї тільки сили слова неможливе.
"...Уставай, їж багато м’яса! Натуралістично, але правдиво. Пізніше поширення ісламу відбувалося вже шляхом завоювання й нищення іновірців. На відміну від звичайних завойовницьких воєн, які доти, хоч і закінчувалися перемогою якоїсь із сторін, але на віру переможеного, як правило, ніхто не зазіхав. Навіть, траплялося, коли завойовник приносив жертву богові завойованого народу. Впровадження ж ісламу, означене було крайнім релігійним фанатизмом, який частково можна пояснити темпераментом південців — арабів, мідійців, персів, турків-сельджуків і генетично споріднених з ними етносів.
Від 622 року, коли іслам став релігією, у людському світі змінилося багато поколінь, але ставлення до віри пророка Магомета ніскільки не послабшало. Тепер, на порозі третього тисячоліття, мусульмани так само оберігають свої релігійні основи, як і за життя перших каліфів. Коран для них став Основним законом — Конституцією. Тогочасний мусульманський світ, по суті, був релігійною державою–імперією. З часом вона розпалася за етнічними ознаками, але й зараз усі, хто зцементований вірою в Аллаха, складають все ту ж імперію-віру, яка налічує близько півтора мільярда людей.
Наївно думати, що такі дві могутні релігії, як християнство й іслам виникли тільки стараннями одержимих людей — апостолів Христа, перших християн, а також послідовників Магомета. Ці люди були виконавцями програм, які складалися Вищою Силою. Перед тим, як відбутися в земному світі, ті програми вже існували в потойбіччі, де все, що було, є і буде, вже є. Пророкові Даниїлові дано було побачити їх та описати в завуальованій формі.
Чому Даниїл не залишив пророцтв, наприклад, на буддійський світ?
Тому, що він належав до вірних Бога Живого — іудаїзму, з якого з часом мали вирости християнство – православне й католицьке та іслам — гілки віри, створені Вищою Силою для неєвреїв.
10. Перед тим, як перейти до образу третього звіра – барса з чотирма головами і чотирма пташиними крилами, розглянемо третю за чисельністю віруючих світову релігію, основою якої є Біблія, — православ’я. Воно хоч і значно менше за кількістю віруючих ісламського і католицького світів, але виникло також на Великому морі. До речі, тварина барс за розмірами тіла, мабуть, перебуває у такій самій пропорції до розмірів тіл лева та ведмедя, як православ’я чисельно — до католицизму та ісламу. Але це чисто візуальне сприйняття і пророчого підтексту воно, мабуть, не несе.
Якщо глянути на карту "Великого моря”, а саме на людність Європи, країн Сходу а також Єгипту, посеред яких знаходиться Середземне море і на які пророкував Даниїл, то на ній, справді, живуть люди трьох віросповідань — католицького, мусульманського та православного. Центром католицизму є Рим, мусульманства — Мекка, православ’я — Константинополь (нині Стамбул). Католицькою вірою проникнуті переважно романо-германські етноси, мусульманською — народи, які живуть з південного боку Середземного моря, православною — греки та слов’янство. Інших більш-менш чисельних конфесій тут немає. Оце і є три звірі — лев, ведмідь і барс. Чому звірі? Тому, що всі три релігії державні. Наприклад, імператором Юстиніаном І (527 — 565) була висунута ідея "симфонії царства і священства” – союз світської та духовної влади, яку закріпив імператор Василій І Македонянин (867 — 886). У мусульманському світі священне писання Коран, як уже мовилося, також регламентує всі дії і взаємини громадян і держави. Отже три "звірі” Даниїла — це утворення, які тримаються на духовності, тобто теократичні держави.
"6 Потому я бачив, аж ось звір інший, мов барс, а в нього на спині чотири пташині крилі. Цей звір мав чотири голові, і була йому дана влада.” За всіма ознаками йдеться про грецьку державу, адже барс — символ Греції. На таку державу перетворилася Східна Римська імперія і стала називатися Візантією. Спершу це була велика імперія, до складу якої входили частина Європи, Мала Азія, народи, що на той час населяли Північну Африку. З часом вона звузилася і зафіксувалася на територіях, що на них споконвіку жили греки і де панівною мовою була грецька. Держава ставала, по суті, етнічно грецькою, якщо не рахувати насильно приєднаних і васальних слов’ян — болгар, сербів, хорватів.
Після поділу Римської імперії на Західну і Східну корінною церквою християнства стала Константинопольська.Єдиною мовою церковних служб була грецька. Це диктувалося тим, що Східна Римська імперія — Візантія залишалася монолітною; її людність цементувала Христова віра. Західна ж Римська імперія в кінці п’ятого століття розпалася на кілька незалежних держав. Ослаблена, вона стала об’єктом нападів. Так, 452 року в Північну Італію вдерлися гунни. Папі Леву І проте пощастило переконати їхнього вождя Атиллу не чинити шкоди Римові і вийти з країни. Римські папи, не маючи реальної сили, яка б їх захистила від вторгнень, змушені були шукати захисту десь-інде. Зокрема 800 року Папа Лев ІІІ коронував Карла Великого (768 — 814) на "імператора Заходу”. Мабуть, з цієї події й з’явилася шпарина між Візантією та Римом. З часом вона збільшувалася і в 1054 р. стався вже справжній розкол. Формальним приводом до того стала не надто значна історична подія: патріарх Константинопольський Михаїл Керулларій і папський легат кардинал Гумберт ди Сільва Кандид відлучили один одного від церкви.
До речі, слово "католицизм” — грецьке, воно означає "вселенський”, "всезагальний” і входить в оригінал Нікео-Константинопольського Символа віри: "Вірую... у вселенську Церкву...” Вже пізніше, коли різницю між західним і східним шляхами християнства було визначено, слово "католицтво” закріпилося за Західною церквою.
Слово "православ’я” — також переклад з грецького "ортодоксія”; воно означає правильно думати або правильно славити Бога. І хоч ця назва походить ще з часів семи Малоазійських церков, але вона закріпилася за Східною Церквою тільки в Середньовіччя. Доти Візантійську Церкву називали здебільшого Грецькою.
Чому "на спині чотири пташині крилі”? Тому, що Греція, у той час, коли її символом був барс, складалася з чотирьох царств, які утворилися з імперії Александра Македонського після несподіваної смерті імператора. Це були Греція, Фінікія й частина Малої Азії, Вавілон і Сірія, Єгипет. Першим царством правила династія Кассандра, другим — династія Лизимакосів, третім — династія Селевків і четвертим — династія Птолемеїв. Оце і є чотири крила на тварині, яка нагадувала барса.
Чому чотири голови? Слід розуміти, що голова — то орган управління всім тілом. Якщо мається на увазі це, то мусило б бути чотири органи управління духовною державою. Справді, в період формування православ’я ("ортодоксії”) у п’ятому столітті церква не мала ще єдиного керівного органу і складалася з чотирьох автокефальних церков, а саме: константинопольської, александрійської, антіохійської та єрусалимської.
Барс мав ще чотири пташиних крила. Напевне, це символ того, що він, попри те, що був звіром (владою), мав зв’язок з духовним, небесним світом. Втім, наполягати на такій версії було б не надто доказово... І голови, і пташині крила це, скоріше за все, слова-гілки, за якими, можливо, сховані інші, конкретніші значення.
Єдине, про що можна казати з немалою долею впевненості, що пророцтво на трьох звірів — схожих на лева, ведмедя й барса, то – пророцтво на виникнення трьох держав — аналогів (форм) влад минулих, але ідеологією яких була віра в Бога Живого (а не в ідолів), а святе Писання кожної з них мало за основу Біблію.
Треба сказати, з часом від усіх трьох вір відокремиться частина віруючих, які матимуть свої погляди на предмет віри. Так, від Римської Церкви відійшли ті, хто не визнає верховенства папи, заперечує чернецтво, а головну роль у культі відводить не обрядам, а проповіді; вони назвали себе протестантами. Це відокремлення сталося 1517 року, коли Папа Лев Х почав відпускати гріхи своїм вірним за гроші — продавати індульгенції. Кошти йому були потрібні на спорудження храму святого Петра в Римі. Проти цього виступив монах августинського ордена, університетський професор Мартін Лютер. Усередині цього століття протестантство вже стало конфесією. Стануться відгалуження й у православ’ї, зокрема, старообрядці в Росії тощо. У мусульманському світі також існує не одна течія ісламу.
Copyright © Савченко В.В., 2010