П'ЯТИЙ АНГОЛ
Продовження
19. "10 А п'ятий Ангол вилив чашу свою на престола звірини. І затьмарилося царство її, і люди від болю кусали собі язики, 11 і Бога Небесного вони зневажали від болю свого й від своїх болячок, — та в учинках своїх не покаялись!"
Крім начальника НКВС Генріха Ягоди. У камері перед розстрілом він сказав:
"А Бог усе ж є... Від Хазяїна (Сталіна) я не заслужив нічого, крім вдячності за віддану службу, від Бога я мусив був заслужити найсуворішої кари. Погляньте, де я тепер, та поміркуйте, чи є Бог." Ці слова сказав один із найжорстокіших катів людства, на совісті якого були мільйони життів, людина, котра п'ятнадцать років входила в тісне коло наближених до Сталіна осіб. Навіть "царі" (перші секретарі компартій союзних республік) не були так близько до вождя, як Ягода.
Але "престол звірини" — то не тільки місце в Кремлі та люди, що очолювали СРСР. Справжній "престол" — це ті, хто створював державу і "звірину" — комуністичну партію. А саме: Троцький, Зінов'єв, Каменєв, — троє із семи голів (крім Сталіна), про які пише св. Іван Богослов і, мабуть, Нострадамус:
"З дому сім смерть, смертельні наслідки
(З дому вийдуть семеро, несучи смерть у смертельній свиті).
Град, гроза, чумне зло, лютість.
Через східного Короля на Заході всі кинуть втікати.
(Через Західного Короля на Сході...)
Підкорить собі своїх колишніх переможців."
Тіснувато стало Хазяїнові на цьому престолі, надто коли Троцький розпочав викривальну війну проти нього. А то була одна з найбільших голів семиголової звірини, яка до того ж створила власне вчення. І весь міжнародний комуністичний рух хитався між вождем нової імперії та троцькізмом — писанням "євангеліста" від сатани. А під боком ще були Каменєв і Зінов'єв, за якими тягнувся з дореволюційних часів імідж засновників і теоретиків радянської держави.
Але цих, а також інші фігури, дещо нижчого рівня, як, наприклад, Бухарін (улюбленець партії, творець нової конституції), Риков, Рудзутак і їм подібні, скинути з шахівниці було не так-то просто. Шахіст мусив був добре покумекати, з якого боку до них підступитись, як прорахувати перебіг подій на кілька років наперед.
Рішення було знайдене.
Першого грудня 1934 року вбивають Кірова — другу людину в компартії і головного конкурента на престол. Ця подія стала початком і справжнім Апокаліпсисом для "ленінської гвардії", стрижнем, на який нанижуться всі судові процеси. Характерно, що розпочалося нищення звірини самої себе, а точніше скидання змієм старої шкіри, 1935 р., сума цифр якого дорівнює вісімнадцяти. Але події 35-го були заплановані кимось ще 1926-го — з такою ж сумою цифр — 18. Тоді, після розгону троцькістської демонстрації 7-го листопада Сталін постав як повноправний правитель імперії. 1926 і 1935 рр. стали для нього двома "вершинами гороскопу" — життєвими екстремумами, які забарвили усе подальше життя в певну "гаму" абсолютної влади.
В наведеному вище уривку з "Об'явлення..." слово люди виділено. В Біблії випадковостей не буває і все має смисл. Часом за "дрібницею" ховається велика таємниця. Що мав на увазі автор, виокремивши це слово? Що людьми їх можна назвати тільки умовно, а чи те, що вони є особливими з поміж загалу?
20. Отож 1935 р. почалося нищення цих, не схожих на інших, людей, архітекторів і будівничих нового суспільства, тих, хто сидів на новому престолі, і тих, хто будував його. Без перебільшення можна сказати, що будівельним матеріалом були людські життя, кров і страждання. В ім'я ідеї вони — архітектори і будівничі винищували окремих людей, цілі родини, верстви, племена і народи. Так, зарізяки Муравйова, посланого в Україну Леніним, розстрілювали в Києві кожного, хто носив козацькі вуса чи говорив по-українському. А за наказом Троцького було влаштовано геноцид кубанського й донського козацтв, геноцид людей, котрі брали участь у махновському русі.
"9 Коли має хто вухо, нехай слухає:
10 Коли хто до полону веде —
сам піде в полон.
Коли хто мечем убиває,
такий мусить сам бути
вбитий мечем!" (гл. 13)
Троцького спочатку депортують, а потім, уже в Латинській Америці, уб'ють льодорубом.
Зінов'єва й Каменєва заарештували в Москві 16 грудня, після вбивства Кірова. Зінов'єв отримав десять, Каменєв п'ять років ув'язнення. Але вбивство Кірова, арешт і засудження Зінов'єва й Каменєва були тільки прелюдією до великої драми, що тривала від 1935-го до 1941-го р.р. і тримала "публіку" у великому напруженні.
Та перенесемося в день 21 травня 1924 р., коли вирішувалася доля Сталіна, як керівника держави. Ось що пише Б.Бажанов — секретар Сталіна тих років, котрому пощастило втекти за кордон:
"Пленум відбувався в залі засідань Президії ВЦВК. На невеликій низенькій естраді за столом головуючого сидів Каменєв і поряд з ним — Зінов’єв. Поруч на естраді стояв столик, за яким сидів я (як завжди, я секретарював на Пленумі ЦК). Члени ЦК сиділи на стільцях рядами, обличчям до естради. Троцький сидів у третьому ряді, біля середнього проходу, біля нього — П’ятаков і Радек. Сталін сів праворуч на борт естради, обличчям до вікна і естради так, що члени ЦК не могли бачити його обличчя, але я весь час міг за ним дуже добре спостерігати.
Каменєв відкрив засідання і прочитав ленінського листа. Запанувала тиша. Обличчя Сталіна зробилося похмурим і напруженим. Відповідно до заздалегідь обміркованого сценарію, слово одразу ж узяв Зінов’єв.
"Товариші, ви всі знаєте, що посмертна воля Ілліча, кожне слово Ілліча для нас закон. Не раз ми клялися виконати те, що нам заповів Ілліч. І ви прекрасно знаєте, що цю клятву ми виконаємо. Але є один пункт, за яким ми щасливі констатувати, що побоювання Ілліча не виправдались. Всі ми були свідками нашої спільної роботи протягом останніх місяців і, як і я, ви могли б з задоволенням бачити, що те, чого побоювався Ілліч, не сталося. Я кажу про нашого генерального секретаря і про небезпеку розколу в ЦК."
Звісно, це була неправда. Члени ЦК чудово знали про розкол в ЦК. Всі мовчали. Зінов’єв запропонував переобрати Сталіна генеральним секретарем. Троцький також мовчав, але енергійною мімікою зображував своє крайнє презирство до всієї цієї комедії.
Каменєв, зі свого боку, переконував членів ЦК залишити Сталіна генеральним секретарем. Сталін із стиснутими щелепами і напруженим обличчям весь час дивився у вікно: вирішувалась його доля.
Оскільки всі мовчали, то Каменєв запропонував голосувати. "Хто за те, щоб залишити товариша Сталіна генеральним секретарем ЦК? Хто проти? Хто утримався?" Голосували простим підняттям рук. Я ходив по рядах і рахував голоси, повідомляючи Каменєву тільки загальний результат. Більшість голосувала за те, щоб Сталіна залишити, проти — невелика група Троцького. Але було кілька, що утримались (зайнятий підрахунком рук, я навіть не помітив, хто саме, дуже про це шкодую).
Зінов’єв і Каменєв виграли. Якби вони знали, що їм пощастило забезпечити кулю у власну потилицю!
Через півтора роки, коли Сталін усунув Зінов’єва й Каменєва від влади, Зінов’єв, нагадуючи про те засідання пленуму і як йому й Каменєву пощастило врятувати Сталіна від падіння й політичного небуття, з гіркотою сказав: "Чи знаєте, товаришу Сталін, що таке вдячність?" Товариш Сталін витяг люльку з рота і відповів: "Ну, а як же, знаю, дуже добре знаю, це така собача хвороба".
"Каменєв Лев Борисович помер 25. 08. 36 року у віці 58 років. Причина смерті — прочерк. Місце смерті — Москва.
Каменєва Ольга Давидівна померла 11. 09. 41 року в віці 58 років. Причина смерті — прочерк. Місце смерті — прочерк.
Каменєв Олександр Львович помер 15. 07. 39 року у віці 33 років. Причина смерті — прочерк. Місце смерті — прочерк."
Зінов'єва розстріляли також 25 серпня 36-го року.
Такі офіційні папери від НКВС уже пізніше отримували родичі сотень тисяч розстріляних.
Ягода забрав собі кулі, що ними були вбиті творці більшовицької імперії. Коли його також розстріляли, кулі забрав собі Єжов, котрий укоротив віку Ягоді. Потім розстріляли і Єжова і кулі назавжди залишилися в його справі. "Кулі револьверні, сплющені, загорнуті в папірці з написом "Каменєв", "Зінов'єв" — так сказано в описі доданому до справи.
"6 І відплатіть ви йому, як і він вам
платив,
і вдвоє подвойте йому за
вчинки його!
Удвоє налийте до чаші, що нею
він вам наливав!"
Це пишеться в гл. 18-ій "Об'явлення..." "Загибель Вавилону", але воно повною мірою стосується і подій 1—16-го грудня 1934 року. Чистка почалася з відрубання зайвих голів звірини. Але щоб зняти також усю стару шкіру "змія", потрібен був спеціальний репресивний апарат. І його створили. НКВС було перетворено на величезну армію з дивізіями, сотнями тисяч охоронців. Єжов збільшив учетверо платню в своєму відомстві. Енкаведистам передали кращі квартири, будинки відпочинку, лікарні, на периферії вони стають абсолютною владою.
21. Настав 1937-й рік, коли переозброєний після генеральної чистки НКВС розпочав тотальне нищення старої ленінської гвардії — будівничих престолу. Смерті не уникнув жоден, хто прямо чи опосередковано був пов'язаний з Леніним, Зінов'євим, Каменєвим, Троцьким і взагалі з жовтневими подіями 1917 р.
За розстрілом Ягоди також стояла не стільки (і не тільки) смерть керівника відомства, який не виправдав довіри, а ціла когорта ленінського гарту, що потай співчувала старим партійцям. Їх усіх було знищено. Така ж доля спіткала і організатора розстрілу царської родини, давнього друга Троцького, голову червоного Уралу Олександра Білобородова. Не допомогла і смертельна хвороба — рак горла.
«Кров моя на вас і дітях ваших...» На кожному з них була кров — більше чи менше.
За вказівкою Сталіна розстрілювали не тільки "ворогів народу", а також їхні сім'ї й дітей, яким виповнилося дванадцять років.
За його ж вказівкою запроваджувалися тортури під час слідства. Так, перший допит у Суханівській в'язниці часто починали з жорстокого побиття нагаями — аби образити, принизити, зламати. Дружину брата Орджонікідзе Папулія тут засікли канчуками до смерті. В камері тортур ленінградського НКВС в'язнів саджали на цементну підлогу і накривали ящиком, з чотирьох боків якого стирчали цвяхи. Таким ящиком, розміром із кубометр, накрили велетня командарма Дибенка.
"Та в учинках своїх не покаялись..." Каяття-бо приходить з вірою в Бога, а всі вони були причетні до руйнування віри Христової та храмів.
Повикликали з-за кордону послів, радників посольств, аташе, торгпредів, резидентів розвідок і рядових розвідників — усіх їх очікувала та сама доля... Заманювали до Москви чільних функціонерів Комінтерну... А кого не пощастило заманити, того ліквідовували агенти оновленої НКВС.
У цій бійні, напевне, більше загинуло безневинних, тобто тих, хто не заплямував себе кров'ю, але то були "тріски" при рубці лісу. Функціонери-кати з відомства Єжова не мали часу дошукуватись до істини — їх підганяли, їм-бо відведено було півтора року. В "рубці лісу" брали участь тисячі партійних керівників, котрі входили в "трійки" і "особливі наради". Протягом 1937-го винищили старих революціонерів, тих, хто створив обидві революції — лівих і правих есерів, стариків-народовольців, анархістів. До нищення будівничих престолу (архітекторів на той час уже вистріляли) Сталін залучав широкий загал і робив співучасником дійства (містерії) кожного. СРСР став суцільною катівнею. Це тоді "затьмарилося царство її (звірини) і люди від болю кусали язики". Чому "язики"? Та тому, що на допитах у них вимагали зізнання у всіх смертних гріхах. А також у тому, до чого вони ніяк не були причетні.
Це тоді (1939 р.) вождь російських фашистів, що мешкав у штаті Коннектекут, А. Вонеяцький з надзвичайною похвалою відгукнувся про Сталіна, який у себе "знищив більше комуністів, ніж Гітлер, Муссоліні, Чан-Кайши разом узяті". А тогочасний лідер російських фашистів, що перебував у Маньчжурії, Ротзаєвський писав: "Я готовий узяти на себе відповідальність за всі дії російської фашистської партії. Я готовий стати перед судом, готовий померти, якщо це необхідно! Я хочу розпочати нове життя, як націонал-комуніст і переконаний сталініст!"
За що така шана від двох фашистів? Тільки за нищення комуністів-ленінців, а, може, за голодомор в Україні, який надовго підірвав генофонд нації?
До речі, Ротзаєвського заманили в радянське посольство в Пекіні, вивезли в Союз і там розстріляли на Луб’янці.
7-го квітня 1939 р. не стало кривавого карлика Єжова. На суді йому приписували: "Єжов та його спільники практично готували на 7 листопада 1938 р. путч". На що він відповів: "За своєю природою я ніколи не міг зносити над собою насильства. Тому й писав усіляку нісенітницю... До мене застосовували найжорстокіше побиття".
"...Удвоє налийте до чаші, що нею він вам наливав!.."
У грудні 1938 р. на посаду голови НКВС було призначено Берію.
"Зайшовши до кабінету, Диксон поклав плащ на стілець, дістав з-під нього альпеншток і, заплющивши очі, швагонув ним з усієї сили по голові Троцького, котрий саме читав. Жертва пронизливо верескнула."
Це сталося 20 серпня 1940 року.
"Я чую цей крик усе своє життя, "— казав "Диксон" —Рамон дель Ріо Маркоде — виконавець волі Сталіна, котрий двадцять років відсидів у в’язниці за це вбивство.
Агонія найбільшої, після Леніна, голови звірини тривала цілу добу.
То була друга (вдала) спроба вбивства. Про перший замах, який було здійснено 24 травня 1940 року, Сікейрос писав: "Ми, учасники національно-революційної війни в Іспанії, вважали, що настав час здійснити задуману нами операцію по захопленню так званої фортеці Троцького в кварталі Койоакан." Нападники буквально начинили кулями кімнату, де ховався Троцький з дружиною та онуком. Але ті встигли забитися в куток під ліжком... Потім кожен прожитий день вождь світового пролетаріату №2 розцінював, як подарунок долі.
Вождя поховали в садибі його останнього сховища в Койоакане (Мексіка), яке багато років слугувало йому фортецею і водночас кліткою, що її пильно охороняли. Бетонний обеліск на його могилі з викарбуваними на ньому серпом і молотом відділяють тисячі кілометрів від Янівки під Бобринцем в Україні, де прийшла у земний світ найстрахітливіша постать кінця другого тисячоліття.
У Троцького було двоє синів. Сергій, молодший, загинув у сталінському концтаборі 1937-го року. Лев, старший, котрий емігрував 1929-го року і був правою рукою батька в його політичній діяльності, "загадково" помер від апендициту в одній з емігрантських клінік Парижа. Так само непомітно померли дві доньки Троцького від першого шлюбу.
"6 І відплатіть ви йому, як і він вам
платив,
і вдвоє подвойте йому за
вчинки його!"
Убивство Троцького було чи не найбільшим подарунком Сталінові від Берії.
За час свого царювання Сталін убив Менжинського, Ягоду, Єжова, а також Абакумова, котрий уже під час правління над силовими структурами Берії обіймав найвищі посади в НКВС. Уникнув його важкої руки тільки сам Берія, який на чужому сумному досвіді вирахував дні своєї страти і наніс по вождеві попереджувальний удар. Сталін діяв як кримінальний злочинець найвищого класу, як пахан: після чергової хвилі вбивств, вчинених за його наказом, кидав виконавців на розтерзання натовпу.
22. "Я — не Сталін, але в Сталіні і я", — подейкували більшовики. Та якщо казати про рядового громадянина тих часів, то без перебільшення в кожному був Сталін, як у віруючого Бог. А тільки друге ім'я йому було СТРАХ: весь обмір страху: від побоювання до тваринного жаху.
Першого року нашої ери народився син Божий Ісус Христос. А 1818-го у світ прийшов син сатани — Карл Маркс. Напевне, і тут був свій Іван-антихриститель, котрий сповістив усім темним "благу" звістку про його прихід. Знали про нього також пророки далекої і близької минувшини, як і про апостола його вчення, "принца темряви" (за висловом Нострадамуса) Сталіна. Знали й описали, але в метафоричній формі, бо "Вам (Посвяченим) дано знати таємниці Царства Божого, але тим, котрі перебувають зовні, все те дається в притчах; щоб, бачачи, вони могли бачити, але не сприймати; і слухаючи, вони могли слухати, але не розуміти, щоб у будь-який час вони не були обернені і гріхи їхні їм не були б пробачені". (Бути оберненим означає набути знання, що належать винятково Посвяченим.)
"Горе тій людині, що бачить у Торі тільки простий виклад і звичайні слова! ...Словесний текст — це тільки одяг Тори. Горе тому, хто сприйме це покривало за саму Тору".
Таке ж можна сказати і про Біблію і, зокрема, про "Об'явлення св. Івана Богослова", яке поміж окультних людей вважається одним із найпророчіших.
Чаша гніву Господнього, що її вилив п'ятий Ангол на престол звірини, поза всяким сумнівом, — події пов'язані з нищенням Сталіним архітекторів та будівничих Радянської держави. На всіх тогочасних діях видно руку сатани.
Але за тими жахіттями проглядається якась вища доцільність.
Сталін спочатку винищував претендентів на престол (чи трон). Для цього він створив жорстокий апарат із людей без табутивного бар’єру, тобто тих,які не бояться смертного гріха. Ці винищують ленінську гвардію, поміж якої не було, мабуть, жодного, хто б не заплямував себе кров'ю. Тобто руками одних катів знищуються інші. Тоді він добирає нову когорту людей з такими ж якостями. І вже вони винищують недавніх винищувальників по всій країні. Через півтора-два роки, в 1935—1937 р.р. було знищено всіх підданих Ягоди, а затим, вже новобранці, починають винищувати людей Єжова. Кати винищували катів. Працював гігантський сепаратор, який все найжорстокіше, найбездушніше відкидав. І це були не сотні, а сотні тисяч нелюдей, що багато років заливали всю країну кров'ю; тепер їх вимітало з земного життя. Відповідно в земному суспільстві збільшувався відсоток тих, хто не викупався в чужих стражданнях. Казати тоді про оздоровлення було ще рано; в повітрі-бо було більше страху ніж кисню. Але селекція відбулася. Вже діти переляканих на смерть людей, коли настала їхня черга перебрати кермо влади, не мали внутрішньої потреби ставити когось до стінки. Принаймні більшість із них. Як сказано в релігійних джерелах, сатана запрограмований на самознищення. Що й сталося в радянській імперії.
ШОСТИЙ АНГОЛ
23. "12 Шостий же Ангол вилив чашу свою на річку велику Єфрат, — і вода її висохла, щоб приготувати дорогу царям, які від схід сонця. 13 І я бачив, що виходили з уст змія, і з уст звірини, і з уст неправдивого пророка три духи нечисті, як жаби, — 14 це духи демонські, що чинять ознаки. Вони виходять до царів усього всесвіту, щоб зібрати їх на війну того великого дня Вседержителя Бога. 15 Ось іду, немов злодій! Блаженний, хто чуйний, і одежу свою береже, щоб нагим не ходити, і щоб не бачили ганьби його!
16 І зібрав їх на місце, яке по-єврейському зветься Армагедон".
Народ — це ріка, яка тече в часі від покоління до покоління. Єфрат — люд православний, один з найбільших у світі носіїв християнства, що його вигублено було фізично — голодоморами, концтаборами, епідеміями, і духовно — підмінено в ньому споконвічні людські цінності, навіть такі, як відданість батькові й матері. Приклад — Павлик Морозов. Відданість визнавалася тільки компартії і товаришу Сталіну. На зруйнованому вщент християнстві знайшлося місце для східних царів, тих, що очолювали народи мусульманського світу і входили до складу політбюро. А також розчищалася дорога для злиття із китайським людським морем — поки не на рівні народів, а на рівні ідеологій.
«Русский с китайцем —
братья навек...» — співалося в тогочасній пісні.
Три духи нечисті, що виходили (ці слова виділені, що вказує на їхнє особливе значення) з уст змія (марксизму—ленінізму), звірини (компартії) і неправдивого пророка (Сталіна) — то Комінтерн (1-й, 2-й та 3-й), надто його конгреси, що відбулися вже за часів правління Сталіна: 5-й 17 червня — 8 липня 1924 р., 6-й 17 липня — 1 вересня 1928 р., та 7-й 25 липня — 25 серпня 1935 р. Делегати, роз'їхавшись, несли ознаки змія у весь світ, а головне — настанови звірини. А були вони такі:
1. Більшовизація компартій світу, перетворення їх у сильні масові структури та оволодіння ними ідейними, тактичними й організаційними основами ленінізму (5-й конгрес).
2. Підготовка пролетаріату до нових класових боїв, що наближалися у зв'язку з назріванням світової економічної кризи 1929—1933 р.р. Боротьба на захист СРСР і китайської революції (6-й конгрес).
3. Настанова (ще ленінська), що в разі виникнення війни, перетворити її повністю з імперіалістичної на громадянську.
Тактика єдиного фронту, вироблена 7-м конгресом, була застосована під час антифашистських боїв в Іспанії 1936 р.
Як видно, ідеї (настанови) Комінтерну були спрямовані на руйнування, агресію, кровопролиття. Вони ж — ідеї і є духи демонські, що чинять ознаки, себто залучають спільників. І ними охоплена була вся планета. "...Вони виходили до царів всесвіту, щоб зібрати їх на війну", а точніше спровокувати всесвітню бійню.
А той, хто це розумів, мусив ходити був нишком, немов злодій, і ховати свої погляди, як ховають від чужих очей наготу. "Блаженний, хто чуйний і одежу свою береже, щоб нагим не ходити і щоб не бачили ганьби його!"
Якщо відкинути окультний план, то переважна більшість членів Комінтерну була ідейними чи платними агентами звірини.
24. І, нарешті, останнє і найважливіше із чаші; що її вилив шостий ангел: "...16 І зібрав їх на місце, яке по-єврейському зветься Армагедон".
Місце Армагедон — це Іспанія, країна, де червона звірина, скориставшись крайнім її економічним виснаженням, 1931 р. перемогла і створила республіку, подібну до сталінської. Власне, підставив свій народ під перемогу компартії диктатор Прімо де Рівера, який разом із французькими військами 1929 року завершив загарбання Марокко. Всяка війна пов'язана не тільки з кров'ю, а ще й лягає непосильним економічним тягарем на суспільство. І цим завжди користується червона звірина. В Іспанії вона легко перевела імперіалістичну війну в буржуазно-демократичну революцію, перемогою якої ж сама і скористалася (за російським сценарієм 1917 р.). Слід зазначити, що одним із заходів червоного іспанського уряду була конфіскація майна церкви і відокремлення її від держави. Тобто діяло все те ж сатанинство.
Та була ще одна потуга подібного штибу — фашизм, який набував дедалі більшої сили в Європі. Він так само рвався до влади і так само користувався прорахунками правлячого режиму. 18 липня 1936 р. фашисти на чолі з генералом Франко підняли заколот. Зіткнулися дві сили, за одною з яких стояла Німеччина, за другою Радянський Союз. Як відомо, Сталін негайно відгукнувся на заколот в Іспанії, перекинувши туди безліч агентів НКВС, військових радників, танки, літаки. І погнали ці сили "добровольців" з усього світу, і зібрались вони на місці, "яке по-єврейському зветься Армагедон".
Чому місце Армагедон? Тут ідеться не лише про місце в просторі, яким стала Іспанія, а також і в часі, бо все тільки починалося. Далі агресія коричневого "змія" перекинулася на більшу частину Європи. А пізніше — у 41-му відбулося зіткнення обох фрагментів змія — коричневого з червоним. Але початок, проба сил сталася саме в Іспанії.
Хоча тоді перемогла коричнева звірина, але й червона не залишилася в програші. За наказом Сталіна генерал Олександр Орлов (справжнє прізвище Лев Фельдман), що був заступником головного військового радника республіканської армії, домовився з червоним іспанським урядом і вивіз до СРСР 600 тонн золота. Це золото зберігалося в печері приморського містечка Картахена. Всіх, хто брав участь у вивезенні, було знищено.
Іспанському народові його так і не повернено, а "неповерненець" Орлов, який на порозі великої чистки встиг утекти до США, за нерозголошення таємниці виторгував у Сталіна для себе і своїх рідних, що мешкали в СРСР, життя.
До речі, золото він вивіз під ім'ям представника Національного банку США Блекстона.
Крім офіційних функцій заступника Головного радника, Орлов мав за кордоном ще дві: очолював криваве полювання на троцькістів, що були з'їхалися з усього світу захищати червоний режим, та ангажування агентів НКВС.
Приклад вивезення з країни подібної кількості золота був, коли Камбис — перський завойовник, удершись в Єгипет, викрав у Фівах весь золотий запас, що являв собою зливок — золоте коло діаметром чотирнадцять метрів і вагою сімсот вісімдесят тонн. Камбис розрубав його на десять тисяч шматків і на п'яти тисячах верблюдів вивіз до Персії. Це було у п'ятому столітті до народження Христа. Якби пророкові, що описував Армагедон в Іспанії, знадобився історичний прототип, то скоріше за все наведено було б саме цей випадок.
В окультному плані термін "Армагедон" означає катаклізми, пов'язані з численними небезпеками і великими стражданнями. Його неправильно розуміти, як саму лише війну. Армагедон має на меті розкласти всі енергії людства. Правлять ним темні сутності матеріального й нематеріального світів. Іншими словами: це спроба зруйнувати усталений поступ еволюції та спрямувати розвиток за сценарієм темних. Захоплення влади в Російській імперії червоними і в кайзерівській Німеччині коричневими не обмежувалося тільки перемогою кланів тих і тих; ішлося про зміну людської сутності, про заміну в ній гуманістично-християнських пріоритетів на вигадані Марксом і Ніцше.
Хто ж обслуговував ці дві тотожні релігії? Як відомо, в Радянському Союзі на середину лютого 1937 р. поміж секретарів обкомів нижчу освіту мало 70 відсотків; райкомів — 80. В Німеччині ситуація була не кращою. Але це були запеклі, жорстокі люди, покоління їх прийшло в матеріальний світ в роки, наближені до страшного 1881-го. Більшість із них відрізнялася характером фанатичним і, отже, володіла медіумічними здібностями. Простір може похитнути не тільки ревіння натовпу, а й дихання злостивості. Вся Європа на той час була проникнута цим диханням, і воно хвилями чорної небезпеки накочувалося на всі континенти.
Далі: Сьомий Ангол
Copyright © В.В. Савченко, 2010
Продовження
19. "10 А п'ятий Ангол вилив чашу свою на престола звірини. І затьмарилося царство її, і люди від болю кусали собі язики, 11 і Бога Небесного вони зневажали від болю свого й від своїх болячок, — та в учинках своїх не покаялись!"
Крім начальника НКВС Генріха Ягоди. У камері перед розстрілом він сказав:
"А Бог усе ж є... Від Хазяїна (Сталіна) я не заслужив нічого, крім вдячності за віддану службу, від Бога я мусив був заслужити найсуворішої кари. Погляньте, де я тепер, та поміркуйте, чи є Бог." Ці слова сказав один із найжорстокіших катів людства, на совісті якого були мільйони життів, людина, котра п'ятнадцать років входила в тісне коло наближених до Сталіна осіб. Навіть "царі" (перші секретарі компартій союзних республік) не були так близько до вождя, як Ягода.
Але "престол звірини" — то не тільки місце в Кремлі та люди, що очолювали СРСР. Справжній "престол" — це ті, хто створював державу і "звірину" — комуністичну партію. А саме: Троцький, Зінов'єв, Каменєв, — троє із семи голів (крім Сталіна), про які пише св. Іван Богослов і, мабуть, Нострадамус:
"З дому сім смерть, смертельні наслідки
(З дому вийдуть семеро, несучи смерть у смертельній свиті).
Град, гроза, чумне зло, лютість.
Через східного Короля на Заході всі кинуть втікати.
(Через Західного Короля на Сході...)
Підкорить собі своїх колишніх переможців."
Тіснувато стало Хазяїнові на цьому престолі, надто коли Троцький розпочав викривальну війну проти нього. А то була одна з найбільших голів семиголової звірини, яка до того ж створила власне вчення. І весь міжнародний комуністичний рух хитався між вождем нової імперії та троцькізмом — писанням "євангеліста" від сатани. А під боком ще були Каменєв і Зінов'єв, за якими тягнувся з дореволюційних часів імідж засновників і теоретиків радянської держави.
Але цих, а також інші фігури, дещо нижчого рівня, як, наприклад, Бухарін (улюбленець партії, творець нової конституції), Риков, Рудзутак і їм подібні, скинути з шахівниці було не так-то просто. Шахіст мусив був добре покумекати, з якого боку до них підступитись, як прорахувати перебіг подій на кілька років наперед.
Рішення було знайдене.
Першого грудня 1934 року вбивають Кірова — другу людину в компартії і головного конкурента на престол. Ця подія стала початком і справжнім Апокаліпсисом для "ленінської гвардії", стрижнем, на який нанижуться всі судові процеси. Характерно, що розпочалося нищення звірини самої себе, а точніше скидання змієм старої шкіри, 1935 р., сума цифр якого дорівнює вісімнадцяти. Але події 35-го були заплановані кимось ще 1926-го — з такою ж сумою цифр — 18. Тоді, після розгону троцькістської демонстрації 7-го листопада Сталін постав як повноправний правитель імперії. 1926 і 1935 рр. стали для нього двома "вершинами гороскопу" — життєвими екстремумами, які забарвили усе подальше життя в певну "гаму" абсолютної влади.
В наведеному вище уривку з "Об'явлення..." слово люди виділено. В Біблії випадковостей не буває і все має смисл. Часом за "дрібницею" ховається велика таємниця. Що мав на увазі автор, виокремивши це слово? Що людьми їх можна назвати тільки умовно, а чи те, що вони є особливими з поміж загалу?
20. Отож 1935 р. почалося нищення цих, не схожих на інших, людей, архітекторів і будівничих нового суспільства, тих, хто сидів на новому престолі, і тих, хто будував його. Без перебільшення можна сказати, що будівельним матеріалом були людські життя, кров і страждання. В ім'я ідеї вони — архітектори і будівничі винищували окремих людей, цілі родини, верстви, племена і народи. Так, зарізяки Муравйова, посланого в Україну Леніним, розстрілювали в Києві кожного, хто носив козацькі вуса чи говорив по-українському. А за наказом Троцького було влаштовано геноцид кубанського й донського козацтв, геноцид людей, котрі брали участь у махновському русі.
"9 Коли має хто вухо, нехай слухає:
10 Коли хто до полону веде —
сам піде в полон.
Коли хто мечем убиває,
такий мусить сам бути
вбитий мечем!" (гл. 13)
Троцького спочатку депортують, а потім, уже в Латинській Америці, уб'ють льодорубом.
Зінов'єва й Каменєва заарештували в Москві 16 грудня, після вбивства Кірова. Зінов'єв отримав десять, Каменєв п'ять років ув'язнення. Але вбивство Кірова, арешт і засудження Зінов'єва й Каменєва були тільки прелюдією до великої драми, що тривала від 1935-го до 1941-го р.р. і тримала "публіку" у великому напруженні.
Та перенесемося в день 21 травня 1924 р., коли вирішувалася доля Сталіна, як керівника держави. Ось що пише Б.Бажанов — секретар Сталіна тих років, котрому пощастило втекти за кордон:
"Пленум відбувався в залі засідань Президії ВЦВК. На невеликій низенькій естраді за столом головуючого сидів Каменєв і поряд з ним — Зінов’єв. Поруч на естраді стояв столик, за яким сидів я (як завжди, я секретарював на Пленумі ЦК). Члени ЦК сиділи на стільцях рядами, обличчям до естради. Троцький сидів у третьому ряді, біля середнього проходу, біля нього — П’ятаков і Радек. Сталін сів праворуч на борт естради, обличчям до вікна і естради так, що члени ЦК не могли бачити його обличчя, але я весь час міг за ним дуже добре спостерігати.
Каменєв відкрив засідання і прочитав ленінського листа. Запанувала тиша. Обличчя Сталіна зробилося похмурим і напруженим. Відповідно до заздалегідь обміркованого сценарію, слово одразу ж узяв Зінов’єв.
"Товариші, ви всі знаєте, що посмертна воля Ілліча, кожне слово Ілліча для нас закон. Не раз ми клялися виконати те, що нам заповів Ілліч. І ви прекрасно знаєте, що цю клятву ми виконаємо. Але є один пункт, за яким ми щасливі констатувати, що побоювання Ілліча не виправдались. Всі ми були свідками нашої спільної роботи протягом останніх місяців і, як і я, ви могли б з задоволенням бачити, що те, чого побоювався Ілліч, не сталося. Я кажу про нашого генерального секретаря і про небезпеку розколу в ЦК."
Звісно, це була неправда. Члени ЦК чудово знали про розкол в ЦК. Всі мовчали. Зінов’єв запропонував переобрати Сталіна генеральним секретарем. Троцький також мовчав, але енергійною мімікою зображував своє крайнє презирство до всієї цієї комедії.
Каменєв, зі свого боку, переконував членів ЦК залишити Сталіна генеральним секретарем. Сталін із стиснутими щелепами і напруженим обличчям весь час дивився у вікно: вирішувалась його доля.
Оскільки всі мовчали, то Каменєв запропонував голосувати. "Хто за те, щоб залишити товариша Сталіна генеральним секретарем ЦК? Хто проти? Хто утримався?" Голосували простим підняттям рук. Я ходив по рядах і рахував голоси, повідомляючи Каменєву тільки загальний результат. Більшість голосувала за те, щоб Сталіна залишити, проти — невелика група Троцького. Але було кілька, що утримались (зайнятий підрахунком рук, я навіть не помітив, хто саме, дуже про це шкодую).
Зінов’єв і Каменєв виграли. Якби вони знали, що їм пощастило забезпечити кулю у власну потилицю!
Через півтора роки, коли Сталін усунув Зінов’єва й Каменєва від влади, Зінов’єв, нагадуючи про те засідання пленуму і як йому й Каменєву пощастило врятувати Сталіна від падіння й політичного небуття, з гіркотою сказав: "Чи знаєте, товаришу Сталін, що таке вдячність?" Товариш Сталін витяг люльку з рота і відповів: "Ну, а як же, знаю, дуже добре знаю, це така собача хвороба".
"Каменєв Лев Борисович помер 25. 08. 36 року у віці 58 років. Причина смерті — прочерк. Місце смерті — Москва.
Каменєва Ольга Давидівна померла 11. 09. 41 року в віці 58 років. Причина смерті — прочерк. Місце смерті — прочерк.
Каменєв Олександр Львович помер 15. 07. 39 року у віці 33 років. Причина смерті — прочерк. Місце смерті — прочерк."
Зінов'єва розстріляли також 25 серпня 36-го року.
Такі офіційні папери від НКВС уже пізніше отримували родичі сотень тисяч розстріляних.
Ягода забрав собі кулі, що ними були вбиті творці більшовицької імперії. Коли його також розстріляли, кулі забрав собі Єжов, котрий укоротив віку Ягоді. Потім розстріляли і Єжова і кулі назавжди залишилися в його справі. "Кулі револьверні, сплющені, загорнуті в папірці з написом "Каменєв", "Зінов'єв" — так сказано в описі доданому до справи.
"6 І відплатіть ви йому, як і він вам
платив,
і вдвоє подвойте йому за
вчинки його!
Удвоє налийте до чаші, що нею
він вам наливав!"
Це пишеться в гл. 18-ій "Об'явлення..." "Загибель Вавилону", але воно повною мірою стосується і подій 1—16-го грудня 1934 року. Чистка почалася з відрубання зайвих голів звірини. Але щоб зняти також усю стару шкіру "змія", потрібен був спеціальний репресивний апарат. І його створили. НКВС було перетворено на величезну армію з дивізіями, сотнями тисяч охоронців. Єжов збільшив учетверо платню в своєму відомстві. Енкаведистам передали кращі квартири, будинки відпочинку, лікарні, на периферії вони стають абсолютною владою.
21. Настав 1937-й рік, коли переозброєний після генеральної чистки НКВС розпочав тотальне нищення старої ленінської гвардії — будівничих престолу. Смерті не уникнув жоден, хто прямо чи опосередковано був пов'язаний з Леніним, Зінов'євим, Каменєвим, Троцьким і взагалі з жовтневими подіями 1917 р.
За розстрілом Ягоди також стояла не стільки (і не тільки) смерть керівника відомства, який не виправдав довіри, а ціла когорта ленінського гарту, що потай співчувала старим партійцям. Їх усіх було знищено. Така ж доля спіткала і організатора розстрілу царської родини, давнього друга Троцького, голову червоного Уралу Олександра Білобородова. Не допомогла і смертельна хвороба — рак горла.
«Кров моя на вас і дітях ваших...» На кожному з них була кров — більше чи менше.
За вказівкою Сталіна розстрілювали не тільки "ворогів народу", а також їхні сім'ї й дітей, яким виповнилося дванадцять років.
За його ж вказівкою запроваджувалися тортури під час слідства. Так, перший допит у Суханівській в'язниці часто починали з жорстокого побиття нагаями — аби образити, принизити, зламати. Дружину брата Орджонікідзе Папулія тут засікли канчуками до смерті. В камері тортур ленінградського НКВС в'язнів саджали на цементну підлогу і накривали ящиком, з чотирьох боків якого стирчали цвяхи. Таким ящиком, розміром із кубометр, накрили велетня командарма Дибенка.
"Та в учинках своїх не покаялись..." Каяття-бо приходить з вірою в Бога, а всі вони були причетні до руйнування віри Христової та храмів.
Повикликали з-за кордону послів, радників посольств, аташе, торгпредів, резидентів розвідок і рядових розвідників — усіх їх очікувала та сама доля... Заманювали до Москви чільних функціонерів Комінтерну... А кого не пощастило заманити, того ліквідовували агенти оновленої НКВС.
У цій бійні, напевне, більше загинуло безневинних, тобто тих, хто не заплямував себе кров'ю, але то були "тріски" при рубці лісу. Функціонери-кати з відомства Єжова не мали часу дошукуватись до істини — їх підганяли, їм-бо відведено було півтора року. В "рубці лісу" брали участь тисячі партійних керівників, котрі входили в "трійки" і "особливі наради". Протягом 1937-го винищили старих революціонерів, тих, хто створив обидві революції — лівих і правих есерів, стариків-народовольців, анархістів. До нищення будівничих престолу (архітекторів на той час уже вистріляли) Сталін залучав широкий загал і робив співучасником дійства (містерії) кожного. СРСР став суцільною катівнею. Це тоді "затьмарилося царство її (звірини) і люди від болю кусали язики". Чому "язики"? Та тому, що на допитах у них вимагали зізнання у всіх смертних гріхах. А також у тому, до чого вони ніяк не були причетні.
Це тоді (1939 р.) вождь російських фашистів, що мешкав у штаті Коннектекут, А. Вонеяцький з надзвичайною похвалою відгукнувся про Сталіна, який у себе "знищив більше комуністів, ніж Гітлер, Муссоліні, Чан-Кайши разом узяті". А тогочасний лідер російських фашистів, що перебував у Маньчжурії, Ротзаєвський писав: "Я готовий узяти на себе відповідальність за всі дії російської фашистської партії. Я готовий стати перед судом, готовий померти, якщо це необхідно! Я хочу розпочати нове життя, як націонал-комуніст і переконаний сталініст!"
За що така шана від двох фашистів? Тільки за нищення комуністів-ленінців, а, може, за голодомор в Україні, який надовго підірвав генофонд нації?
До речі, Ротзаєвського заманили в радянське посольство в Пекіні, вивезли в Союз і там розстріляли на Луб’янці.
7-го квітня 1939 р. не стало кривавого карлика Єжова. На суді йому приписували: "Єжов та його спільники практично готували на 7 листопада 1938 р. путч". На що він відповів: "За своєю природою я ніколи не міг зносити над собою насильства. Тому й писав усіляку нісенітницю... До мене застосовували найжорстокіше побиття".
"...Удвоє налийте до чаші, що нею він вам наливав!.."
У грудні 1938 р. на посаду голови НКВС було призначено Берію.
"Зайшовши до кабінету, Диксон поклав плащ на стілець, дістав з-під нього альпеншток і, заплющивши очі, швагонув ним з усієї сили по голові Троцького, котрий саме читав. Жертва пронизливо верескнула."
Це сталося 20 серпня 1940 року.
"Я чую цей крик усе своє життя, "— казав "Диксон" —Рамон дель Ріо Маркоде — виконавець волі Сталіна, котрий двадцять років відсидів у в’язниці за це вбивство.
Агонія найбільшої, після Леніна, голови звірини тривала цілу добу.
То була друга (вдала) спроба вбивства. Про перший замах, який було здійснено 24 травня 1940 року, Сікейрос писав: "Ми, учасники національно-революційної війни в Іспанії, вважали, що настав час здійснити задуману нами операцію по захопленню так званої фортеці Троцького в кварталі Койоакан." Нападники буквально начинили кулями кімнату, де ховався Троцький з дружиною та онуком. Але ті встигли забитися в куток під ліжком... Потім кожен прожитий день вождь світового пролетаріату №2 розцінював, як подарунок долі.
Вождя поховали в садибі його останнього сховища в Койоакане (Мексіка), яке багато років слугувало йому фортецею і водночас кліткою, що її пильно охороняли. Бетонний обеліск на його могилі з викарбуваними на ньому серпом і молотом відділяють тисячі кілометрів від Янівки під Бобринцем в Україні, де прийшла у земний світ найстрахітливіша постать кінця другого тисячоліття.
У Троцького було двоє синів. Сергій, молодший, загинув у сталінському концтаборі 1937-го року. Лев, старший, котрий емігрував 1929-го року і був правою рукою батька в його політичній діяльності, "загадково" помер від апендициту в одній з емігрантських клінік Парижа. Так само непомітно померли дві доньки Троцького від першого шлюбу.
"6 І відплатіть ви йому, як і він вам
платив,
і вдвоє подвойте йому за
вчинки його!"
Убивство Троцького було чи не найбільшим подарунком Сталінові від Берії.
За час свого царювання Сталін убив Менжинського, Ягоду, Єжова, а також Абакумова, котрий уже під час правління над силовими структурами Берії обіймав найвищі посади в НКВС. Уникнув його важкої руки тільки сам Берія, який на чужому сумному досвіді вирахував дні своєї страти і наніс по вождеві попереджувальний удар. Сталін діяв як кримінальний злочинець найвищого класу, як пахан: після чергової хвилі вбивств, вчинених за його наказом, кидав виконавців на розтерзання натовпу.
22. "Я — не Сталін, але в Сталіні і я", — подейкували більшовики. Та якщо казати про рядового громадянина тих часів, то без перебільшення в кожному був Сталін, як у віруючого Бог. А тільки друге ім'я йому було СТРАХ: весь обмір страху: від побоювання до тваринного жаху.
Першого року нашої ери народився син Божий Ісус Христос. А 1818-го у світ прийшов син сатани — Карл Маркс. Напевне, і тут був свій Іван-антихриститель, котрий сповістив усім темним "благу" звістку про його прихід. Знали про нього також пророки далекої і близької минувшини, як і про апостола його вчення, "принца темряви" (за висловом Нострадамуса) Сталіна. Знали й описали, але в метафоричній формі, бо "Вам (Посвяченим) дано знати таємниці Царства Божого, але тим, котрі перебувають зовні, все те дається в притчах; щоб, бачачи, вони могли бачити, але не сприймати; і слухаючи, вони могли слухати, але не розуміти, щоб у будь-який час вони не були обернені і гріхи їхні їм не були б пробачені". (Бути оберненим означає набути знання, що належать винятково Посвяченим.)
"Горе тій людині, що бачить у Торі тільки простий виклад і звичайні слова! ...Словесний текст — це тільки одяг Тори. Горе тому, хто сприйме це покривало за саму Тору".
Таке ж можна сказати і про Біблію і, зокрема, про "Об'явлення св. Івана Богослова", яке поміж окультних людей вважається одним із найпророчіших.
Чаша гніву Господнього, що її вилив п'ятий Ангол на престол звірини, поза всяким сумнівом, — події пов'язані з нищенням Сталіним архітекторів та будівничих Радянської держави. На всіх тогочасних діях видно руку сатани.
Але за тими жахіттями проглядається якась вища доцільність.
Сталін спочатку винищував претендентів на престол (чи трон). Для цього він створив жорстокий апарат із людей без табутивного бар’єру, тобто тих,які не бояться смертного гріха. Ці винищують ленінську гвардію, поміж якої не було, мабуть, жодного, хто б не заплямував себе кров'ю. Тобто руками одних катів знищуються інші. Тоді він добирає нову когорту людей з такими ж якостями. І вже вони винищують недавніх винищувальників по всій країні. Через півтора-два роки, в 1935—1937 р.р. було знищено всіх підданих Ягоди, а затим, вже новобранці, починають винищувати людей Єжова. Кати винищували катів. Працював гігантський сепаратор, який все найжорстокіше, найбездушніше відкидав. І це були не сотні, а сотні тисяч нелюдей, що багато років заливали всю країну кров'ю; тепер їх вимітало з земного життя. Відповідно в земному суспільстві збільшувався відсоток тих, хто не викупався в чужих стражданнях. Казати тоді про оздоровлення було ще рано; в повітрі-бо було більше страху ніж кисню. Але селекція відбулася. Вже діти переляканих на смерть людей, коли настала їхня черга перебрати кермо влади, не мали внутрішньої потреби ставити когось до стінки. Принаймні більшість із них. Як сказано в релігійних джерелах, сатана запрограмований на самознищення. Що й сталося в радянській імперії.
ШОСТИЙ АНГОЛ
23. "12 Шостий же Ангол вилив чашу свою на річку велику Єфрат, — і вода її висохла, щоб приготувати дорогу царям, які від схід сонця. 13 І я бачив, що виходили з уст змія, і з уст звірини, і з уст неправдивого пророка три духи нечисті, як жаби, — 14 це духи демонські, що чинять ознаки. Вони виходять до царів усього всесвіту, щоб зібрати їх на війну того великого дня Вседержителя Бога. 15 Ось іду, немов злодій! Блаженний, хто чуйний, і одежу свою береже, щоб нагим не ходити, і щоб не бачили ганьби його!
16 І зібрав їх на місце, яке по-єврейському зветься Армагедон".
Народ — це ріка, яка тече в часі від покоління до покоління. Єфрат — люд православний, один з найбільших у світі носіїв християнства, що його вигублено було фізично — голодоморами, концтаборами, епідеміями, і духовно — підмінено в ньому споконвічні людські цінності, навіть такі, як відданість батькові й матері. Приклад — Павлик Морозов. Відданість визнавалася тільки компартії і товаришу Сталіну. На зруйнованому вщент християнстві знайшлося місце для східних царів, тих, що очолювали народи мусульманського світу і входили до складу політбюро. А також розчищалася дорога для злиття із китайським людським морем — поки не на рівні народів, а на рівні ідеологій.
«Русский с китайцем —
братья навек...» — співалося в тогочасній пісні.
Три духи нечисті, що виходили (ці слова виділені, що вказує на їхнє особливе значення) з уст змія (марксизму—ленінізму), звірини (компартії) і неправдивого пророка (Сталіна) — то Комінтерн (1-й, 2-й та 3-й), надто його конгреси, що відбулися вже за часів правління Сталіна: 5-й 17 червня — 8 липня 1924 р., 6-й 17 липня — 1 вересня 1928 р., та 7-й 25 липня — 25 серпня 1935 р. Делегати, роз'їхавшись, несли ознаки змія у весь світ, а головне — настанови звірини. А були вони такі:
1. Більшовизація компартій світу, перетворення їх у сильні масові структури та оволодіння ними ідейними, тактичними й організаційними основами ленінізму (5-й конгрес).
2. Підготовка пролетаріату до нових класових боїв, що наближалися у зв'язку з назріванням світової економічної кризи 1929—1933 р.р. Боротьба на захист СРСР і китайської революції (6-й конгрес).
3. Настанова (ще ленінська), що в разі виникнення війни, перетворити її повністю з імперіалістичної на громадянську.
Тактика єдиного фронту, вироблена 7-м конгресом, була застосована під час антифашистських боїв в Іспанії 1936 р.
Як видно, ідеї (настанови) Комінтерну були спрямовані на руйнування, агресію, кровопролиття. Вони ж — ідеї і є духи демонські, що чинять ознаки, себто залучають спільників. І ними охоплена була вся планета. "...Вони виходили до царів всесвіту, щоб зібрати їх на війну", а точніше спровокувати всесвітню бійню.
А той, хто це розумів, мусив ходити був нишком, немов злодій, і ховати свої погляди, як ховають від чужих очей наготу. "Блаженний, хто чуйний і одежу свою береже, щоб нагим не ходити і щоб не бачили ганьби його!"
Якщо відкинути окультний план, то переважна більшість членів Комінтерну була ідейними чи платними агентами звірини.
24. І, нарешті, останнє і найважливіше із чаші; що її вилив шостий ангел: "...16 І зібрав їх на місце, яке по-єврейському зветься Армагедон".
Місце Армагедон — це Іспанія, країна, де червона звірина, скориставшись крайнім її економічним виснаженням, 1931 р. перемогла і створила республіку, подібну до сталінської. Власне, підставив свій народ під перемогу компартії диктатор Прімо де Рівера, який разом із французькими військами 1929 року завершив загарбання Марокко. Всяка війна пов'язана не тільки з кров'ю, а ще й лягає непосильним економічним тягарем на суспільство. І цим завжди користується червона звірина. В Іспанії вона легко перевела імперіалістичну війну в буржуазно-демократичну революцію, перемогою якої ж сама і скористалася (за російським сценарієм 1917 р.). Слід зазначити, що одним із заходів червоного іспанського уряду була конфіскація майна церкви і відокремлення її від держави. Тобто діяло все те ж сатанинство.
Та була ще одна потуга подібного штибу — фашизм, який набував дедалі більшої сили в Європі. Він так само рвався до влади і так само користувався прорахунками правлячого режиму. 18 липня 1936 р. фашисти на чолі з генералом Франко підняли заколот. Зіткнулися дві сили, за одною з яких стояла Німеччина, за другою Радянський Союз. Як відомо, Сталін негайно відгукнувся на заколот в Іспанії, перекинувши туди безліч агентів НКВС, військових радників, танки, літаки. І погнали ці сили "добровольців" з усього світу, і зібрались вони на місці, "яке по-єврейському зветься Армагедон".
Чому місце Армагедон? Тут ідеться не лише про місце в просторі, яким стала Іспанія, а також і в часі, бо все тільки починалося. Далі агресія коричневого "змія" перекинулася на більшу частину Європи. А пізніше — у 41-му відбулося зіткнення обох фрагментів змія — коричневого з червоним. Але початок, проба сил сталася саме в Іспанії.
Хоча тоді перемогла коричнева звірина, але й червона не залишилася в програші. За наказом Сталіна генерал Олександр Орлов (справжнє прізвище Лев Фельдман), що був заступником головного військового радника республіканської армії, домовився з червоним іспанським урядом і вивіз до СРСР 600 тонн золота. Це золото зберігалося в печері приморського містечка Картахена. Всіх, хто брав участь у вивезенні, було знищено.
Іспанському народові його так і не повернено, а "неповерненець" Орлов, який на порозі великої чистки встиг утекти до США, за нерозголошення таємниці виторгував у Сталіна для себе і своїх рідних, що мешкали в СРСР, життя.
До речі, золото він вивіз під ім'ям представника Національного банку США Блекстона.
Крім офіційних функцій заступника Головного радника, Орлов мав за кордоном ще дві: очолював криваве полювання на троцькістів, що були з'їхалися з усього світу захищати червоний режим, та ангажування агентів НКВС.
Приклад вивезення з країни подібної кількості золота був, коли Камбис — перський завойовник, удершись в Єгипет, викрав у Фівах весь золотий запас, що являв собою зливок — золоте коло діаметром чотирнадцять метрів і вагою сімсот вісімдесят тонн. Камбис розрубав його на десять тисяч шматків і на п'яти тисячах верблюдів вивіз до Персії. Це було у п'ятому столітті до народження Христа. Якби пророкові, що описував Армагедон в Іспанії, знадобився історичний прототип, то скоріше за все наведено було б саме цей випадок.
В окультному плані термін "Армагедон" означає катаклізми, пов'язані з численними небезпеками і великими стражданнями. Його неправильно розуміти, як саму лише війну. Армагедон має на меті розкласти всі енергії людства. Правлять ним темні сутності матеріального й нематеріального світів. Іншими словами: це спроба зруйнувати усталений поступ еволюції та спрямувати розвиток за сценарієм темних. Захоплення влади в Російській імперії червоними і в кайзерівській Німеччині коричневими не обмежувалося тільки перемогою кланів тих і тих; ішлося про зміну людської сутності, про заміну в ній гуманістично-християнських пріоритетів на вигадані Марксом і Ніцше.
Хто ж обслуговував ці дві тотожні релігії? Як відомо, в Радянському Союзі на середину лютого 1937 р. поміж секретарів обкомів нижчу освіту мало 70 відсотків; райкомів — 80. В Німеччині ситуація була не кращою. Але це були запеклі, жорстокі люди, покоління їх прийшло в матеріальний світ в роки, наближені до страшного 1881-го. Більшість із них відрізнялася характером фанатичним і, отже, володіла медіумічними здібностями. Простір може похитнути не тільки ревіння натовпу, а й дихання злостивості. Вся Європа на той час була проникнута цим диханням, і воно хвилями чорної небезпеки накочувалося на всі континенти.
Далі: Сьомий Ангол
Copyright © В.В. Савченко, 2010