ПРОРОЦТВО ЧЕТВЕРТОГО ЗВІРА
Продовження
17. Впадає в око, що описанню четвертого звіра Даниїл приділяє більше уваги ніж трьом іншим. Він відділяє його від попередніх: "Потому я бачив у видіннях тієї ночі, аж ось четвертий звір...” (ст.. 7). Пророка, справді, найбільше вразило видіння четвертого звіра, тому, що він у стихах 19 — 21 повторив його описання уже з новими деталями: "пазурі мідяні”, "а вид його (рога) більший, як у його друзів. Я бачив, що цей ріг учинив бій зо святими, — і переміг їх.” До речі, у св. Івана Богослова йдеться про те ж саме: "7 І їй (звірині) дано провадити війну зо святими, та їх перемогти” ( "Об’явлення...”, гл. 13).
І сутність, до якої звернувся Даниїл з проханням пояснити "істоту” того, сказала: "Четверте царство буде на землі, яке буде різнитися від усіх царств, і пожере всю землю, і вимолотить та розтрощить її” (ст. 23).
До того, як постав із землі четвертий звір, існувало дві основні форми правління: монархічна та демократична. У деяких країнах обидві ці форми співіснували. Траплялося, що владу захоплювали тиран, узурпатор, військова хунта. Така влада трималася на силі і тривала стільки, на скільки часу дозволяла економіка країни. Це, як правило, жорстокі, але недовговічні режими. А от щоб владу у найбільшій імперії світу захопили терористи, озброєні "вченням”, такого світ, справді, не знав. Ті, хто прийшов до влади у 1917-ім, спершу пройшли школу Сергія Нечаєва, який писав: "Містифікація — найкращий і чи не єдиний спосіб привести людей до революції”. "...Достатньо убити пару мільйонів, і колеса революції будуть змащені”, "...Наш ідеал — жахливе, абсолютне, всеохоплююче і нещадне знищення.” Нечаєв створив власну всеросійську секту з назвою "Ад” ("Пекло”), що діяла за його "Катехізисом”. Але нечаєвським "робітничим гурткам” Точинського (Одеса), Федосєєва (Центральна Росія) та іншим не вистачало ідейного наповнення — тієї "містифікації”, яку члени гуртків могли б нести в маси. І тоді, через одинадцять років після виходу в світ "Катехізису”, з’явився третій — основний том "Капіталу” — "учення змія”. Це, власне, був меч, про який замолоду писав К.Маркс:
"Бачиш цей меч —
Князь темряви продав мені його...
Ти (сатана) летиш в провалля.
І я зі сміхом кинусь за тобою...
І незабаром кину людству
Мої прокляття титанічні.
Моє прийнявши вчення,
Світ згине по-дурному.”
І тоді той, кому судилося згодом стати першим апостолом новоявленого "месії”, сказав: "Мы пойдем другим путем.” І створив партію, яка увібрала в себе жорстокість нечаївців і науковість "вчення”, ідеєю якого було довести рівність між сильним і хирлявим, обдарованим і нездарою, працьовитим і неробою, іншими словами, перетворити людське суспільство з усталеним порядком, основою якого були біблійні заповіді, на хаос. Ні — створити новий порядок і змусити людей жити за цим — новим порядком. А оскільки першооснова нового порядку була хибна, то й суспільство виліпилося, справді, не схоже на жодне з тих, які були відомі в історії людства. Влада цього суспільства, не будучи монархією, насправді була наділена найвищим єдиноначалом. Енергетичні ресурси окремої людини, сім’ї, роду, племені, всі до краплини висмоктувалися у величезну істоту, назва якій держава, від чого істота зросла до нечуваних розмірів. Ця держава (влада) і була четвертим звіром, що його побачив у видіннях Даниїл. Про те, як цей звір "пожер всю землю, і вимолотив її, і розтрощив її” описано в моїй книзі "І бачив я звірину...” (вид. "Січ”, 2000 р.), у якій ідеться про "звірину” св. Івана Богослова. Тут же слід пояснити тільки те, що саме побачили Даниїл і та сутність, яка йому пояснила "істоту” (смисл) четвертого звіра.Слова "пожер всю землю” — не стільки "гілка”, скільки метафора. Вони можуть бути прочитані як вбивство 62 мільйонів тільки радянських людей і як тотальне придушення людських свобод. І в наш час побутує ідіома "його з’їли”, що означає вижили, несправедливо принизили тощо. Слово "пожер” вживається у гіршому значенні — вбив. Адже це був звір. Даниїл, вочевидь, мав на увазі не лише людність держави, де з’явився звір, а й, справді, людність усього світу. Адже прихід до влади звіра у найбільшій державі став прикладом для всіх лівих сил планети. Простий люд, введений в оману гаслами звіра про рівність, братерство, справедливий поділ землі та інших багатств, зажадав від своїх урядів такого ж. На земній кулі не було народу, який не вразила б червона бацила. Як, мабуть, не було й держави, де ця бацила (члени комінтернів) не діяла. Людність, знаючи про гріхи своїх влад, навіть не уявляла, що мине не так багато часу і їй доведеться згадувати слова шекспірівського короля Ліра: "А погані були не такі вже й погані”. Спершу про це згадають у новоствореному Радянському Союзі, згодом — у країнах соцспівдружності... Тоді ж, коли "четвертий звір страшний, надмірний... жер та трощив, а решту ногами своїми топтав”, в Іспанії з’явився його фрагмент, але набрати обертів нищення йому зашкодив інший — коричневий звір — гітлерівська Німеччина.Обидві потуги були породженням чорного егрегора Самаеля, час кінця якого наближався. Сатана запрограмований на самознищення.
18. Коли Даниїл описує звіра вдруге, то в цьому описанні з’являються слова "а пазурі його мідяні”. Пазурі — те, що звір вгороджує в тіло жертви. Чому "мідяні”? Адже залізні міцніші. Перше, що спадає на думку, що це метафора на кулю, адже кулі, випущені з пістолета, гвинтівки, автомата, кулемета мали мідну оболонку, вони й впивалися в тіло. Вочевидь, Даниїлові було про це відомо. Він побачив люту мільйонноруку владу, з кожної руки якої вилітала смерть у мідній оболонці. І те його настільки вразило, що він написав у кінці цього пророцтва: "Мене, Даниїла, сильно лякали думки мої, і змінилася ясність моя, але це слово (відкрите пророцтво четвертого звіра) я заховав у своїм серці.” Тобто він описав бачене ним завуальовано, відкриту ж інформацію сховав у пам’яті. Бо якби він був описав те, що побачив насправді, то його — першого з поміж магів вавілонського двору запідозрили б у несерйозності. Адже вогнепальної зброї тоді ще не було і в помині. Наприклад, у Європі її почали використовувати тільки з ХІV століття. Звертає на себе увагу, що бездимні порохи, руйнівна сила яких значно перевищує руйнівну силу димних, були винайдені в роки наближені до 1881-го. Так, піроксиліновий порох уперше виготовив 1884 року французький інженер П.В’єл, піроколодійний розробив Д.Менделєєв 1890 —1893 рр. А трохи раніше — 1867 р. шведський інженер і підприємець Альфред Нобель отримав патент на виготовлення динаміту — вибухової речовини сильної дробильної дії. Та й теоретичні основи атомної зброї також були розроблені на початку двадцятого століття. Тобто пекельної сили енергія була відкрита в ніч людства. Самаель готувався до останнього бою з архангелом Михаїлом.
Щоб описати вбивства з допомогою вогнепальної зброї, які Даниїл побачив в інформаційному полі потойбіччя, потрібна спеціальна термінологія, а головне – підготовлений читач. Навряд чи 2500 років тому хтось спромігся б уявити собі знаряддя вбивства, які застосовуватимуть люди в далекому майбутньому. Так само, як і нам — людям початку третього тисячоліття важко уявити, про який вид енергії йдеться в словах св. Івана Богослова: "9 І вийшли вони (війська сатани) на ширину землі, і оточили табір святих та улюблене місто. І зійшов огонь з неба, — і пожер їх.” Це може бути ядерна, а, можливо, і якась інша зброя. Втім, за терміном "огонь” може ховатись саме очищувальна субстанція, наприклад, слово правди, слово добра.
19. Біблійні терміни це — здебільшого метафори, за якими криються цілком реальні події. Їх може збагнути тільки людина, яка з’являється на світ водночас з тими подіями. Тому той, кому дано їх побачити до того, як вони матеріалізуються, а саме побачити їхню "голографічну” програму, мусить, аби їх описати, вживати слова "гілки”, стовбур яких схований у "тумані”. Коли ж настає час здійснення пророцтва, "туман”— час рідшає і тоді той, хто має добрий зір, може розпізнати крону дерева. Тобто ідентифікувати події, про які йдеться в закодованому тексті, з тими, що людина пережила (переживає).
Можна побачити те, про що йдеться в тайнописі й задовго до його реалізації, але це дано тільки людям найвищої духовності. Таким, поза сумнівом, був і св. Іван Богослов. Тексти Даниїла він не просто зрозумів, а й побачив у них деталі, яких не зміг розгледіти пророк з Вавілона.
Але повернемося до слів "а пазурі його мідяні, він жер та трощив” (ст. 20). Чи проектуються ці слова на діяльність відомого нам уже четвертого звіра? З наведених слів видно, що реалізація в промисловості винаходів бездимних порохів і вибухівки, речовин, які мають велетенську дробильну дію, починається з кінця дев’ятнадцятого століття і швидко набирає темпів під час першої світової війни (початок двадцятого століття). Увесь світовий досвід використання вогнепальної зброї та вибухівки увібрала в себе революційна й пореволюційна Росія. Отож влада (четвертий звір) була наділена силою трощити (дробити) і пазурями мідними (кулями) впиватися в плоть. Але мідь, мідна оболонка куль, мабуть, також тільки наслідок. Цей метал окультна наука вважає кристалізованим відповідником планети Венери. Загалом ця планета несе любов і мудрість і вважається доброю, але вона має і свої негативні аспекти, про які, напевне, було відомо Даниїлові – знавцеві халдейської мудрості, основою якої була астрономія й астрологія.
"23 Він (той, до кого Даниїл звернувся за поясненням) сказав: "Четвертий звір — четверте царство буде на землі, яке буде різнитися від усіх царств, і пожере всю землю, і вимолотить її та розтрощить її.” Тут звертає на себе увагу слово "вимолотить”. Воно походить від слова "молот”. А цей інструмент — деталь герба Радянського Союзу і водночас символ, за яким сховано справжню його суть — блискавку (див. УРЕ, т. 13, слово "символ”). А блискавка є символом "батька всіх небес” Зевса, вівтар якого у місті Пергамі св. Іван Богослов назвав престолом сатани. Зевс у час Даниїла мав ще назву Зевса-Бела або Бела-Мардука. Отож на прапорі й гербі нового Вавілона була символіка старого Вавілона.
20. У стиху 24-м утретє пишеться про десять рогів звірини. Сутність пояснює Даниїлові: "А десять рогів визначають, що з того царства встане десять царів, а по них встане інший, що буде різнитися від попередніх, і скине трьох царів.” Тобто вже йдеться не про зашифроване "мовою гілок” поняття влади, а про справжнього її представника — царя. "25 І він буде говорити слова проти Всевишнього, і буде думати позмінювати свята та права, і вони віддані будуть у його руку аж до одного часу, і часів і половини часу.”
Як уже мовилося, все вказує на те, що за цим царем криється постать Сталіна. Прийшовши до влади, він практично винищив усіх, хто мав хоч найменше відношення до попердньої влади. І не тільки їх, а й членів їх сімей, тобто — "з коренем”. Так, до 1938 року не залишилося жодного із соратників першого вождя революції і їх дітей. До цього ж часу, у той чи інший спосіб, були знищені діти Троцького, і сам другий вождь пролетаріату — це був особистий подарунок Сталіну від Берії. І останніми розстріляли Зінов’єва й Каменєва разом з їхніми сім’ями 1939 року. Якби у Леніна були діти, то їх спіткала б така ж доля.
Сталін мав більше влади, ніж будь-який самодержець. І він це розумів. Коли його мати якось простодушно запитала: "Хто ти тепер, Йосипе?”, то почула у відповідь: "Ну, я як цар, чи що...”
Тепер щодо слів "буде різнитися від попередніх...” Сталін, справді, відрізнявся від багато в чому схожих між собою Леніна, Троцького, Каменєва, Зінов’єва, Дзержинського, Свердлова — звичайних міщан і вихованців міст. Він до кінця життя так і не вивчився до пуття розмовляти російською мовою, мав церковну освіту (його виключили з останнього курсу духовної семінарії).
Це був перст долі: чоловіка, родом з грузинської глибинки, "князя”, як зневажливо називали великороси грузинів, винесло на саму верховину влади найбільшої у світі імперії. Сталін таки відрізнявся від усіх, з ким він прийшов до влади. Навіть тілесно — на ногах у нього зрослися два пальці, що вважається знаком сатани.
Та водночас при всіх зовнішній, ментальній, етнічній відмінностях, це був "цар”, який, винищивши батьків нової влади, суворо дотримувався "правил гри”, встановлених тими ж батьками. І одним, чи не основним, правилом було нищення православної віри, яке розпочав Ленін у 1919 році своїм наказом за номером 13666/2. Сталін робив це упродовж усього свого життя, аж до смерті (березень 1953 р.).
21. "25 І він буде говорити слова проти Всевишнього, і буде думати позмінювати свята та права, і вони віддані будуть у його руку аж до одного часу, і часів і половини часу.” Щоб переконатися у правдивості цих слів, варто погортати старі альбоми з панорамами церковних площ і церков Києва та порівняти їх з теперішніми. Динамітом, винайденим у ніч людства, було підірвано велику кількість церковних споруд, які являли собою не тільки осередки поліпшення людського духу, а й значні історико-мистецькі пам’ятки.
Мої (автора цих рядків) батьки мешкали у м. Вознесенську Миколаївської області на вулиці Церковній. Вулиця вела на пагорб, де стояв храм. Бувало, бабуся брала мене на великодню всеночну. Я й зараз пам’ятаю богослужіння, священика з кадилом, запах, що з нього линув, святково вбраних людей з кошиками довкола церкви, в яких були паски, крашанки, сало і все, чим сім’я мала розговітися у перший день свята. Це було не просто свято, це був день очищення.
І ось, десь перед війною, вулицю Церковну перейменовують на вулицю імені Берії. Вже після війни закривають церкву і у суворій відповідності до наказу вождя світового пролетаріату від 1919 року перетворюють її на склад; пізніше, коли не стало Сталіна, приміщення храму використовують як кінотеатр і дискотеку, а вулицю знову перейменовують на... ім. Рози Люксембург. Символічно, що прізвище ревного виконавця нищення храмів Берії походить від староіудейського імені Берія, яке означає "той, що приносить нещастя”. Нещастя він приніс і своєму патрону, якого в очі улесливо називав "великий, мудрий”. Дослідники вважають, що смерть Сталіна — його рук діло. Якби Сталінові був відомий первинний смисл слова "берія”, то навряд чи він поставив би праворуч від себе менгрела Лаврентія.
"І буде думати позмінювати свята та права.” Тут і пояснювати зайве. За час комуністичного режиму найбільшим святом було 7 листопада – день заколоту 1917 року та Перше травня — день прийняття указу № 13666/2 А комуністичним різдвом став день народження Леніна, ну, і т.п. Святкування християнських свят, хрещення немовлят вважалося ідеологічним криміналом, надто для членів партії. Треба сказати, що й тепер, на межі тисячоліть, коли архангел Михаїл переміг "змія великого, вужа стародавнього” (форму), у свідомість багатьох людей (переважно тих, хто перебував колись на різних рівнях влади) так і не повернулося боже наповнення. Здебільшого це непогані люди. Вони просто інші, продовжують жити за тимчасовою програмою, яка вже відійшла в комору астральної пам’яті.
22. Наведемо кінець 25-го стиха: "...і вони (святі Всевишнього) віддані будуть у його руку аж до одного часу, і часів і половини часу.” Як відомо, за одним біблійним днем криється рік. У своєму пророцтві про сімдесят тижнів Даниїл точно подав роки відбудови зруйнованого Навуходоносором ІІ єрусалимського храму, прихід Месії (Христа) і його вбивство, зруйнування, вже римлянами, в 70 р. н. е. другого храму і депортацію іудеїв з їхньої землі. У пророцтві четвертого звіра такої часової точності немає. Натомість пишеться "до одного часу, і часів і половини часу”. Хоча схоже, що за цими словами також схований конкретний термін. Річ у тім, що пророцтво про сімдесят тижнів стосується подій, які відбувалися за старим літочисленням. Тобто Даниїл оповів про те, що мало статися на авраамовій дорозі часу, на якій "перебував” і він сам. Та настав час, коли християнський світ змінив календар. Зокрема, в Європі нове літочислення (від Різдва Христового) було введене заднім числом аж у 7-му столітті. Київська ж Русь датувала свої події за старим — авраамовим календарем до 1200-х років. Пророкові з Вавілона, напевне, було відомо про майбутню зміну старої метрики часу на нову. Можна здогадуватися, що слова "аж до одного часу...” означають одиницю часу, якою можна вимірювати "відстань” на будь-якій часовій дорозі.
Якщо літочислення до нашої ери в основному було єдиним, то пізніше з’явилися християнське й мусульманське, які вели свої "родоводи” від авраамової метрики, тобто окремі групи людей стали жити за своїми календарями. Даниїл же користувався якоюсь універсальною одиницею виміру. Отож напрошується висновок, що слова "половина часу” — це половина тієї універсальної одиниці.
23. "26 Та засяде суд, і скинуть його панування, щоб його знищити та вигубити аж до кінця.” Тут ідеться не про царя (рога), бо сказано "вигубити до кінця”, тобто вигубити багатьох. В україномовній Біблії у св. Івана Богослова компартійну владу названо "звіриною”, словом, яке може бути прочитане як в однині, так і в множині, в залежності від наголосу, але і в першому і в другому випадках воно символізує лихо. Навряд чи це недогляд перекладача. Даниїл побачив звіра – справді страшного. Св. Іван уже з ближчої відстані розгледів його — це була не одна особина, а згуртована зграя, яка діяла, як один великий звір. Думається, що в російськомовній Біблії цей момент в "Об’явленні св. Ів.Богослова” не враховано і "звірину” названо "звіром”, як і в Даниїла. І це, мабуть, не з недогляду, а через брак відповідника, який би ніс одразу два смисли. Наприклад, якщо використати слово "зверь”, то це буде тільки однина, а якщо — "зверье”, то це буде тільки множина. У цьому випадку довелося б написати: "Кто имеет ум, тот сочти число зверья; ибо это число человеческое. А число его (зверья) шестьсот шестьдесят шесть.” Але ж тоді порушилася б метафора. Тому російські перекладачі знайшли за краще вжити слово "зверь”; цим вони також засвідчили зв’язок між Івановим пророцтвом і Даниїловим.
24. "Та засяде суд” — ідеться звісно не про земний суд. На планеті на той час не було сили, яка б могла судити й покарати звіра. Йдеться про суд над "формою” (програмою) і її складниками (носіями). Так само слово "вигубити” може означати не обов’язково фізичне знищення. Погана людина часто помирає своєю смертю, але суду їй не уникнути — якщо не в матеріальному світі, то в потойбіччі.
Ось що написано про суд у гл. 14 "Об’явлення...” у розділі "Настає година суду Божого”: "І побачив я (св. Ів.Богослов) іншого Ангола, що летів серед неба, і мав благовістити вічну Євангелію мешканцям землі, і кожному людові, і племені, і язику, і народові. 7 І він говорив гучним голосом: "Побійтеся Бога та славу віддайте Йому, і вклоніться тому, хто створив небо (потойбічний світ) і землю (земний світ), і море (людність), і водні джерела (людські роди). 8 А інший, другий Ангол летів слідом, казав: "Упав, упав великий Вавилон (це написано за п’ятсот років після падіння Вавілона), город великий, бо лютим вином розпусти своєї він напоїв усі народи!” 9 А інший, третій Ангол летів услід за ним, гучним голосом кажучи: "Коли хто вклоняється звірині та образу її, і приймає знамено на чолі своїм чи на руці своїй, 10 то той питиме з вина Божого гніву, вина не змішаного (мається на увазі не розведеного водою; греки, наприклад, пили вино, змішавши його з водою) в чаші гніву Його, і буде мучений в огні й сірці перед Анголами святими та перед Агнцем (Христом). 11 А дим їхніх мук підійматиметься вічні віки. І не мають спокою день і ніч усі ті, хто вклоняється звірині та образу її, і приймає знамено ймення його.”
В обох текстах ідеться про суд у потойбіччі над одним і тим же злочинцем, ім’я якому "звір” ("звірина”). Ми, ті, хто живе на початку третього тисячоліття, є свідками і учасниками суду, але вже в земному світі. Тобто не над "формою”, а над матеріальними її носіями. Ми бачимо, як недавно ще монолітна зграя розпалася на фрагменти. Частина їх, згадавши свої етнічні корені, сприяла (сприяє) очищенню замулених "джерел” і "рік”. Тобто тут сталася заміна звірячої сутності на людську. Друга частина ("птахи нечисті та ненавидні” — падальщики) заходилася грабувати ("розкльовувати тіло звірини”), все, що було нажите трьома поколіннями людей, але насправді належало компартії, бо люди, які це наживали, були рабами. Третя частина — це ті, які все ще сповідують релігію звіра; це, власне, звір у його первинному значенні. Його колір червоний, його символи — серп і молот. Не зайве нагадати, що червоний колір символізує кров, тваринну сутність людської душі, "Кама Рупу” — червоне чудовисько в нас, те, що відповідає в людині за "їсти, пити, розмножуватись”. Якщо ця складова домінує над іншими, наприклад, над ментальною аурою, то маємо звіра в людській подобі. Довжина хвилі червоного кольору, як уже згадувалось, дорівнює 7560 ангстрем, що в сумі складає 18, тобто все ті ж три шістки або число Марса 9 (1 + 8). Серп в окультизмі означає те ж саме, що й коса: "19 І Ангол кинув додолу серпа свого, і зібрав виноград на землі, і вкинув в велике чавило Божого гніву. 20 І потовчено було чавило за містом, і потекла кров із чавила...” ("Об’явлення...”, гл. 14). Молот символізує блискавку (атрибут Зевса – він же вавілонський бог Бел-Мардук) і армагеддон — руйнування матеріальних і духовних набутків людства. До цих символів слід додати ще імена Маркса й Леніна і матимемо основу магічного ланцюга – астральну істоту, колективну душу, яка живить земного звіра. Цих магічних ланцюгів стільки ж, скільки держав утворилося після зруйнування "нового Вавилону”, а також країн соцспівдружності. Але вони — магічні ланцюги вже кволі і не утворюють страхітливого чорного егрегора, як це було, скажімо, п’ятдесят років тому.
Писання Маркса й Леніна уже нічого не важать, оскільки Марксові твори знають десятки, Леніна, мабуть, — сотні, тобто гуртують не вчення, а символи. Люди, які прийшли в ніч людства, відходять, нові покоління, не отримавши достатнього сприяння Темного сателіта, байдужі до уподобань звіра. Тобто магічний ланцюг звіра дедалі тане.
25. Тексти пророцтв складні для розуміння не тільки своїми метафоричністю чи "темним стилем”, а ще й тим, що в них перемежовуються події земні і їхні програми астрального світу. При читанні пророцтв часом складається враження, що події, які стануться в земному світі, вже відбулися у потойбіччі і вже там оцінені й засуджені (або схвалені). Тобто напрошується думка, що там судять програму, а не її матеріальне втілення. Втім, це тільки квола спроба розібратися... Матеріальний і астральний (зоряний) світи — це два плани буття; між ними немає перетинки, яку зрештою можна було б подолати, і водночас це дві сфери пробування людської сутності, що її направлено в земний світ. Увібравшись у матерію, вона десь третину часу все ж перебуває в астральнім світі (під час сну), нічого звідти не виносячи. Але поміж людей є постаті, яким дано проносити інформацію з потойбіччя в земний світ. Такими були Даниїл та св. Іван Богослов. Ці два пророки хоч і жили в різні часи, але зв’язок між ними тісніший ніж, скажімо, між св. Іваном Богословом і авторами Євангелія.
Далі: Пророцтво четвертого звіра 26
Copyright © Савченко В.В., 2010
Продовження
17. Впадає в око, що описанню четвертого звіра Даниїл приділяє більше уваги ніж трьом іншим. Він відділяє його від попередніх: "Потому я бачив у видіннях тієї ночі, аж ось четвертий звір...” (ст.. 7). Пророка, справді, найбільше вразило видіння четвертого звіра, тому, що він у стихах 19 — 21 повторив його описання уже з новими деталями: "пазурі мідяні”, "а вид його (рога) більший, як у його друзів. Я бачив, що цей ріг учинив бій зо святими, — і переміг їх.” До речі, у св. Івана Богослова йдеться про те ж саме: "7 І їй (звірині) дано провадити війну зо святими, та їх перемогти” ( "Об’явлення...”, гл. 13).
І сутність, до якої звернувся Даниїл з проханням пояснити "істоту” того, сказала: "Четверте царство буде на землі, яке буде різнитися від усіх царств, і пожере всю землю, і вимолотить та розтрощить її” (ст. 23).
До того, як постав із землі четвертий звір, існувало дві основні форми правління: монархічна та демократична. У деяких країнах обидві ці форми співіснували. Траплялося, що владу захоплювали тиран, узурпатор, військова хунта. Така влада трималася на силі і тривала стільки, на скільки часу дозволяла економіка країни. Це, як правило, жорстокі, але недовговічні режими. А от щоб владу у найбільшій імперії світу захопили терористи, озброєні "вченням”, такого світ, справді, не знав. Ті, хто прийшов до влади у 1917-ім, спершу пройшли школу Сергія Нечаєва, який писав: "Містифікація — найкращий і чи не єдиний спосіб привести людей до революції”. "...Достатньо убити пару мільйонів, і колеса революції будуть змащені”, "...Наш ідеал — жахливе, абсолютне, всеохоплююче і нещадне знищення.” Нечаєв створив власну всеросійську секту з назвою "Ад” ("Пекло”), що діяла за його "Катехізисом”. Але нечаєвським "робітничим гурткам” Точинського (Одеса), Федосєєва (Центральна Росія) та іншим не вистачало ідейного наповнення — тієї "містифікації”, яку члени гуртків могли б нести в маси. І тоді, через одинадцять років після виходу в світ "Катехізису”, з’явився третій — основний том "Капіталу” — "учення змія”. Це, власне, був меч, про який замолоду писав К.Маркс:
"Бачиш цей меч —
Князь темряви продав мені його...
Ти (сатана) летиш в провалля.
І я зі сміхом кинусь за тобою...
І незабаром кину людству
Мої прокляття титанічні.
Моє прийнявши вчення,
Світ згине по-дурному.”
І тоді той, кому судилося згодом стати першим апостолом новоявленого "месії”, сказав: "Мы пойдем другим путем.” І створив партію, яка увібрала в себе жорстокість нечаївців і науковість "вчення”, ідеєю якого було довести рівність між сильним і хирлявим, обдарованим і нездарою, працьовитим і неробою, іншими словами, перетворити людське суспільство з усталеним порядком, основою якого були біблійні заповіді, на хаос. Ні — створити новий порядок і змусити людей жити за цим — новим порядком. А оскільки першооснова нового порядку була хибна, то й суспільство виліпилося, справді, не схоже на жодне з тих, які були відомі в історії людства. Влада цього суспільства, не будучи монархією, насправді була наділена найвищим єдиноначалом. Енергетичні ресурси окремої людини, сім’ї, роду, племені, всі до краплини висмоктувалися у величезну істоту, назва якій держава, від чого істота зросла до нечуваних розмірів. Ця держава (влада) і була четвертим звіром, що його побачив у видіннях Даниїл. Про те, як цей звір "пожер всю землю, і вимолотив її, і розтрощив її” описано в моїй книзі "І бачив я звірину...” (вид. "Січ”, 2000 р.), у якій ідеться про "звірину” св. Івана Богослова. Тут же слід пояснити тільки те, що саме побачили Даниїл і та сутність, яка йому пояснила "істоту” (смисл) четвертого звіра.Слова "пожер всю землю” — не стільки "гілка”, скільки метафора. Вони можуть бути прочитані як вбивство 62 мільйонів тільки радянських людей і як тотальне придушення людських свобод. І в наш час побутує ідіома "його з’їли”, що означає вижили, несправедливо принизили тощо. Слово "пожер” вживається у гіршому значенні — вбив. Адже це був звір. Даниїл, вочевидь, мав на увазі не лише людність держави, де з’явився звір, а й, справді, людність усього світу. Адже прихід до влади звіра у найбільшій державі став прикладом для всіх лівих сил планети. Простий люд, введений в оману гаслами звіра про рівність, братерство, справедливий поділ землі та інших багатств, зажадав від своїх урядів такого ж. На земній кулі не було народу, який не вразила б червона бацила. Як, мабуть, не було й держави, де ця бацила (члени комінтернів) не діяла. Людність, знаючи про гріхи своїх влад, навіть не уявляла, що мине не так багато часу і їй доведеться згадувати слова шекспірівського короля Ліра: "А погані були не такі вже й погані”. Спершу про це згадають у новоствореному Радянському Союзі, згодом — у країнах соцспівдружності... Тоді ж, коли "четвертий звір страшний, надмірний... жер та трощив, а решту ногами своїми топтав”, в Іспанії з’явився його фрагмент, але набрати обертів нищення йому зашкодив інший — коричневий звір — гітлерівська Німеччина.Обидві потуги були породженням чорного егрегора Самаеля, час кінця якого наближався. Сатана запрограмований на самознищення.
18. Коли Даниїл описує звіра вдруге, то в цьому описанні з’являються слова "а пазурі його мідяні”. Пазурі — те, що звір вгороджує в тіло жертви. Чому "мідяні”? Адже залізні міцніші. Перше, що спадає на думку, що це метафора на кулю, адже кулі, випущені з пістолета, гвинтівки, автомата, кулемета мали мідну оболонку, вони й впивалися в тіло. Вочевидь, Даниїлові було про це відомо. Він побачив люту мільйонноруку владу, з кожної руки якої вилітала смерть у мідній оболонці. І те його настільки вразило, що він написав у кінці цього пророцтва: "Мене, Даниїла, сильно лякали думки мої, і змінилася ясність моя, але це слово (відкрите пророцтво четвертого звіра) я заховав у своїм серці.” Тобто він описав бачене ним завуальовано, відкриту ж інформацію сховав у пам’яті. Бо якби він був описав те, що побачив насправді, то його — першого з поміж магів вавілонського двору запідозрили б у несерйозності. Адже вогнепальної зброї тоді ще не було і в помині. Наприклад, у Європі її почали використовувати тільки з ХІV століття. Звертає на себе увагу, що бездимні порохи, руйнівна сила яких значно перевищує руйнівну силу димних, були винайдені в роки наближені до 1881-го. Так, піроксиліновий порох уперше виготовив 1884 року французький інженер П.В’єл, піроколодійний розробив Д.Менделєєв 1890 —1893 рр. А трохи раніше — 1867 р. шведський інженер і підприємець Альфред Нобель отримав патент на виготовлення динаміту — вибухової речовини сильної дробильної дії. Та й теоретичні основи атомної зброї також були розроблені на початку двадцятого століття. Тобто пекельної сили енергія була відкрита в ніч людства. Самаель готувався до останнього бою з архангелом Михаїлом.
Щоб описати вбивства з допомогою вогнепальної зброї, які Даниїл побачив в інформаційному полі потойбіччя, потрібна спеціальна термінологія, а головне – підготовлений читач. Навряд чи 2500 років тому хтось спромігся б уявити собі знаряддя вбивства, які застосовуватимуть люди в далекому майбутньому. Так само, як і нам — людям початку третього тисячоліття важко уявити, про який вид енергії йдеться в словах св. Івана Богослова: "9 І вийшли вони (війська сатани) на ширину землі, і оточили табір святих та улюблене місто. І зійшов огонь з неба, — і пожер їх.” Це може бути ядерна, а, можливо, і якась інша зброя. Втім, за терміном "огонь” може ховатись саме очищувальна субстанція, наприклад, слово правди, слово добра.
19. Біблійні терміни це — здебільшого метафори, за якими криються цілком реальні події. Їх може збагнути тільки людина, яка з’являється на світ водночас з тими подіями. Тому той, кому дано їх побачити до того, як вони матеріалізуються, а саме побачити їхню "голографічну” програму, мусить, аби їх описати, вживати слова "гілки”, стовбур яких схований у "тумані”. Коли ж настає час здійснення пророцтва, "туман”— час рідшає і тоді той, хто має добрий зір, може розпізнати крону дерева. Тобто ідентифікувати події, про які йдеться в закодованому тексті, з тими, що людина пережила (переживає).
Можна побачити те, про що йдеться в тайнописі й задовго до його реалізації, але це дано тільки людям найвищої духовності. Таким, поза сумнівом, був і св. Іван Богослов. Тексти Даниїла він не просто зрозумів, а й побачив у них деталі, яких не зміг розгледіти пророк з Вавілона.
Але повернемося до слів "а пазурі його мідяні, він жер та трощив” (ст. 20). Чи проектуються ці слова на діяльність відомого нам уже четвертого звіра? З наведених слів видно, що реалізація в промисловості винаходів бездимних порохів і вибухівки, речовин, які мають велетенську дробильну дію, починається з кінця дев’ятнадцятого століття і швидко набирає темпів під час першої світової війни (початок двадцятого століття). Увесь світовий досвід використання вогнепальної зброї та вибухівки увібрала в себе революційна й пореволюційна Росія. Отож влада (четвертий звір) була наділена силою трощити (дробити) і пазурями мідними (кулями) впиватися в плоть. Але мідь, мідна оболонка куль, мабуть, також тільки наслідок. Цей метал окультна наука вважає кристалізованим відповідником планети Венери. Загалом ця планета несе любов і мудрість і вважається доброю, але вона має і свої негативні аспекти, про які, напевне, було відомо Даниїлові – знавцеві халдейської мудрості, основою якої була астрономія й астрологія.
"23 Він (той, до кого Даниїл звернувся за поясненням) сказав: "Четвертий звір — четверте царство буде на землі, яке буде різнитися від усіх царств, і пожере всю землю, і вимолотить її та розтрощить її.” Тут звертає на себе увагу слово "вимолотить”. Воно походить від слова "молот”. А цей інструмент — деталь герба Радянського Союзу і водночас символ, за яким сховано справжню його суть — блискавку (див. УРЕ, т. 13, слово "символ”). А блискавка є символом "батька всіх небес” Зевса, вівтар якого у місті Пергамі св. Іван Богослов назвав престолом сатани. Зевс у час Даниїла мав ще назву Зевса-Бела або Бела-Мардука. Отож на прапорі й гербі нового Вавілона була символіка старого Вавілона.
20. У стиху 24-м утретє пишеться про десять рогів звірини. Сутність пояснює Даниїлові: "А десять рогів визначають, що з того царства встане десять царів, а по них встане інший, що буде різнитися від попередніх, і скине трьох царів.” Тобто вже йдеться не про зашифроване "мовою гілок” поняття влади, а про справжнього її представника — царя. "25 І він буде говорити слова проти Всевишнього, і буде думати позмінювати свята та права, і вони віддані будуть у його руку аж до одного часу, і часів і половини часу.”
Як уже мовилося, все вказує на те, що за цим царем криється постать Сталіна. Прийшовши до влади, він практично винищив усіх, хто мав хоч найменше відношення до попердньої влади. І не тільки їх, а й членів їх сімей, тобто — "з коренем”. Так, до 1938 року не залишилося жодного із соратників першого вождя революції і їх дітей. До цього ж часу, у той чи інший спосіб, були знищені діти Троцького, і сам другий вождь пролетаріату — це був особистий подарунок Сталіну від Берії. І останніми розстріляли Зінов’єва й Каменєва разом з їхніми сім’ями 1939 року. Якби у Леніна були діти, то їх спіткала б така ж доля.
Сталін мав більше влади, ніж будь-який самодержець. І він це розумів. Коли його мати якось простодушно запитала: "Хто ти тепер, Йосипе?”, то почула у відповідь: "Ну, я як цар, чи що...”
Тепер щодо слів "буде різнитися від попередніх...” Сталін, справді, відрізнявся від багато в чому схожих між собою Леніна, Троцького, Каменєва, Зінов’єва, Дзержинського, Свердлова — звичайних міщан і вихованців міст. Він до кінця життя так і не вивчився до пуття розмовляти російською мовою, мав церковну освіту (його виключили з останнього курсу духовної семінарії).
Це був перст долі: чоловіка, родом з грузинської глибинки, "князя”, як зневажливо називали великороси грузинів, винесло на саму верховину влади найбільшої у світі імперії. Сталін таки відрізнявся від усіх, з ким він прийшов до влади. Навіть тілесно — на ногах у нього зрослися два пальці, що вважається знаком сатани.
Та водночас при всіх зовнішній, ментальній, етнічній відмінностях, це був "цар”, який, винищивши батьків нової влади, суворо дотримувався "правил гри”, встановлених тими ж батьками. І одним, чи не основним, правилом було нищення православної віри, яке розпочав Ленін у 1919 році своїм наказом за номером 13666/2. Сталін робив це упродовж усього свого життя, аж до смерті (березень 1953 р.).
21. "25 І він буде говорити слова проти Всевишнього, і буде думати позмінювати свята та права, і вони віддані будуть у його руку аж до одного часу, і часів і половини часу.” Щоб переконатися у правдивості цих слів, варто погортати старі альбоми з панорамами церковних площ і церков Києва та порівняти їх з теперішніми. Динамітом, винайденим у ніч людства, було підірвано велику кількість церковних споруд, які являли собою не тільки осередки поліпшення людського духу, а й значні історико-мистецькі пам’ятки.
Мої (автора цих рядків) батьки мешкали у м. Вознесенську Миколаївської області на вулиці Церковній. Вулиця вела на пагорб, де стояв храм. Бувало, бабуся брала мене на великодню всеночну. Я й зараз пам’ятаю богослужіння, священика з кадилом, запах, що з нього линув, святково вбраних людей з кошиками довкола церкви, в яких були паски, крашанки, сало і все, чим сім’я мала розговітися у перший день свята. Це було не просто свято, це був день очищення.
І ось, десь перед війною, вулицю Церковну перейменовують на вулицю імені Берії. Вже після війни закривають церкву і у суворій відповідності до наказу вождя світового пролетаріату від 1919 року перетворюють її на склад; пізніше, коли не стало Сталіна, приміщення храму використовують як кінотеатр і дискотеку, а вулицю знову перейменовують на... ім. Рози Люксембург. Символічно, що прізвище ревного виконавця нищення храмів Берії походить від староіудейського імені Берія, яке означає "той, що приносить нещастя”. Нещастя він приніс і своєму патрону, якого в очі улесливо називав "великий, мудрий”. Дослідники вважають, що смерть Сталіна — його рук діло. Якби Сталінові був відомий первинний смисл слова "берія”, то навряд чи він поставив би праворуч від себе менгрела Лаврентія.
"І буде думати позмінювати свята та права.” Тут і пояснювати зайве. За час комуністичного режиму найбільшим святом було 7 листопада – день заколоту 1917 року та Перше травня — день прийняття указу № 13666/2 А комуністичним різдвом став день народження Леніна, ну, і т.п. Святкування християнських свят, хрещення немовлят вважалося ідеологічним криміналом, надто для членів партії. Треба сказати, що й тепер, на межі тисячоліть, коли архангел Михаїл переміг "змія великого, вужа стародавнього” (форму), у свідомість багатьох людей (переважно тих, хто перебував колись на різних рівнях влади) так і не повернулося боже наповнення. Здебільшого це непогані люди. Вони просто інші, продовжують жити за тимчасовою програмою, яка вже відійшла в комору астральної пам’яті.
Молох
22. Наведемо кінець 25-го стиха: "...і вони (святі Всевишнього) віддані будуть у його руку аж до одного часу, і часів і половини часу.” Як відомо, за одним біблійним днем криється рік. У своєму пророцтві про сімдесят тижнів Даниїл точно подав роки відбудови зруйнованого Навуходоносором ІІ єрусалимського храму, прихід Месії (Христа) і його вбивство, зруйнування, вже римлянами, в 70 р. н. е. другого храму і депортацію іудеїв з їхньої землі. У пророцтві четвертого звіра такої часової точності немає. Натомість пишеться "до одного часу, і часів і половини часу”. Хоча схоже, що за цими словами також схований конкретний термін. Річ у тім, що пророцтво про сімдесят тижнів стосується подій, які відбувалися за старим літочисленням. Тобто Даниїл оповів про те, що мало статися на авраамовій дорозі часу, на якій "перебував” і він сам. Та настав час, коли християнський світ змінив календар. Зокрема, в Європі нове літочислення (від Різдва Христового) було введене заднім числом аж у 7-му столітті. Київська ж Русь датувала свої події за старим — авраамовим календарем до 1200-х років. Пророкові з Вавілона, напевне, було відомо про майбутню зміну старої метрики часу на нову. Можна здогадуватися, що слова "аж до одного часу...” означають одиницю часу, якою можна вимірювати "відстань” на будь-якій часовій дорозі.
Якщо літочислення до нашої ери в основному було єдиним, то пізніше з’явилися християнське й мусульманське, які вели свої "родоводи” від авраамової метрики, тобто окремі групи людей стали жити за своїми календарями. Даниїл же користувався якоюсь універсальною одиницею виміру. Отож напрошується висновок, що слова "половина часу” — це половина тієї універсальної одиниці.
23. "26 Та засяде суд, і скинуть його панування, щоб його знищити та вигубити аж до кінця.” Тут ідеться не про царя (рога), бо сказано "вигубити до кінця”, тобто вигубити багатьох. В україномовній Біблії у св. Івана Богослова компартійну владу названо "звіриною”, словом, яке може бути прочитане як в однині, так і в множині, в залежності від наголосу, але і в першому і в другому випадках воно символізує лихо. Навряд чи це недогляд перекладача. Даниїл побачив звіра – справді страшного. Св. Іван уже з ближчої відстані розгледів його — це була не одна особина, а згуртована зграя, яка діяла, як один великий звір. Думається, що в російськомовній Біблії цей момент в "Об’явленні св. Ів.Богослова” не враховано і "звірину” названо "звіром”, як і в Даниїла. І це, мабуть, не з недогляду, а через брак відповідника, який би ніс одразу два смисли. Наприклад, якщо використати слово "зверь”, то це буде тільки однина, а якщо — "зверье”, то це буде тільки множина. У цьому випадку довелося б написати: "Кто имеет ум, тот сочти число зверья; ибо это число человеческое. А число его (зверья) шестьсот шестьдесят шесть.” Але ж тоді порушилася б метафора. Тому російські перекладачі знайшли за краще вжити слово "зверь”; цим вони також засвідчили зв’язок між Івановим пророцтвом і Даниїловим.
24. "Та засяде суд” — ідеться звісно не про земний суд. На планеті на той час не було сили, яка б могла судити й покарати звіра. Йдеться про суд над "формою” (програмою) і її складниками (носіями). Так само слово "вигубити” може означати не обов’язково фізичне знищення. Погана людина часто помирає своєю смертю, але суду їй не уникнути — якщо не в матеріальному світі, то в потойбіччі.
Ось що написано про суд у гл. 14 "Об’явлення...” у розділі "Настає година суду Божого”: "І побачив я (св. Ів.Богослов) іншого Ангола, що летів серед неба, і мав благовістити вічну Євангелію мешканцям землі, і кожному людові, і племені, і язику, і народові. 7 І він говорив гучним голосом: "Побійтеся Бога та славу віддайте Йому, і вклоніться тому, хто створив небо (потойбічний світ) і землю (земний світ), і море (людність), і водні джерела (людські роди). 8 А інший, другий Ангол летів слідом, казав: "Упав, упав великий Вавилон (це написано за п’ятсот років після падіння Вавілона), город великий, бо лютим вином розпусти своєї він напоїв усі народи!” 9 А інший, третій Ангол летів услід за ним, гучним голосом кажучи: "Коли хто вклоняється звірині та образу її, і приймає знамено на чолі своїм чи на руці своїй, 10 то той питиме з вина Божого гніву, вина не змішаного (мається на увазі не розведеного водою; греки, наприклад, пили вино, змішавши його з водою) в чаші гніву Його, і буде мучений в огні й сірці перед Анголами святими та перед Агнцем (Христом). 11 А дим їхніх мук підійматиметься вічні віки. І не мають спокою день і ніч усі ті, хто вклоняється звірині та образу її, і приймає знамено ймення його.”
В обох текстах ідеться про суд у потойбіччі над одним і тим же злочинцем, ім’я якому "звір” ("звірина”). Ми, ті, хто живе на початку третього тисячоліття, є свідками і учасниками суду, але вже в земному світі. Тобто не над "формою”, а над матеріальними її носіями. Ми бачимо, як недавно ще монолітна зграя розпалася на фрагменти. Частина їх, згадавши свої етнічні корені, сприяла (сприяє) очищенню замулених "джерел” і "рік”. Тобто тут сталася заміна звірячої сутності на людську. Друга частина ("птахи нечисті та ненавидні” — падальщики) заходилася грабувати ("розкльовувати тіло звірини”), все, що було нажите трьома поколіннями людей, але насправді належало компартії, бо люди, які це наживали, були рабами. Третя частина — це ті, які все ще сповідують релігію звіра; це, власне, звір у його первинному значенні. Його колір червоний, його символи — серп і молот. Не зайве нагадати, що червоний колір символізує кров, тваринну сутність людської душі, "Кама Рупу” — червоне чудовисько в нас, те, що відповідає в людині за "їсти, пити, розмножуватись”. Якщо ця складова домінує над іншими, наприклад, над ментальною аурою, то маємо звіра в людській подобі. Довжина хвилі червоного кольору, як уже згадувалось, дорівнює 7560 ангстрем, що в сумі складає 18, тобто все ті ж три шістки або число Марса 9 (1 + 8). Серп в окультизмі означає те ж саме, що й коса: "19 І Ангол кинув додолу серпа свого, і зібрав виноград на землі, і вкинув в велике чавило Божого гніву. 20 І потовчено було чавило за містом, і потекла кров із чавила...” ("Об’явлення...”, гл. 14). Молот символізує блискавку (атрибут Зевса – він же вавілонський бог Бел-Мардук) і армагеддон — руйнування матеріальних і духовних набутків людства. До цих символів слід додати ще імена Маркса й Леніна і матимемо основу магічного ланцюга – астральну істоту, колективну душу, яка живить земного звіра. Цих магічних ланцюгів стільки ж, скільки держав утворилося після зруйнування "нового Вавилону”, а також країн соцспівдружності. Але вони — магічні ланцюги вже кволі і не утворюють страхітливого чорного егрегора, як це було, скажімо, п’ятдесят років тому.
Писання Маркса й Леніна уже нічого не важать, оскільки Марксові твори знають десятки, Леніна, мабуть, — сотні, тобто гуртують не вчення, а символи. Люди, які прийшли в ніч людства, відходять, нові покоління, не отримавши достатнього сприяння Темного сателіта, байдужі до уподобань звіра. Тобто магічний ланцюг звіра дедалі тане.
25. Тексти пророцтв складні для розуміння не тільки своїми метафоричністю чи "темним стилем”, а ще й тим, що в них перемежовуються події земні і їхні програми астрального світу. При читанні пророцтв часом складається враження, що події, які стануться в земному світі, вже відбулися у потойбіччі і вже там оцінені й засуджені (або схвалені). Тобто напрошується думка, що там судять програму, а не її матеріальне втілення. Втім, це тільки квола спроба розібратися... Матеріальний і астральний (зоряний) світи — це два плани буття; між ними немає перетинки, яку зрештою можна було б подолати, і водночас це дві сфери пробування людської сутності, що її направлено в земний світ. Увібравшись у матерію, вона десь третину часу все ж перебуває в астральнім світі (під час сну), нічого звідти не виносячи. Але поміж людей є постаті, яким дано проносити інформацію з потойбіччя в земний світ. Такими були Даниїл та св. Іван Богослов. Ці два пророки хоч і жили в різні часи, але зв’язок між ними тісніший ніж, скажімо, між св. Іваном Богословом і авторами Євангелія.
Далі: Пророцтво четвертого звіра 26
Copyright © Савченко В.В., 2010