З листів до автора 2
Продовження
Добридень, шановний Вікторе Васильовичу!
Отримав Вашу книгу, дуже Вам вдячний! Прочитав залпом, без олівця, а потім ще раз з олівцем.
Хоч я й сам багато розмірковував над "Об’явленням...", та рецензувати Вашу книгу не берусь. У мене недостатній для цього багаж. Скажу тільки, що, як на мене, Ваша книга епохальна і пророча, що її можна поставити поряд з книгами древніх пророків.
Що відомо мені з того, що мало б відношення до Вашої книги, але не потрапило до неї?
Мені відомо (на жаль, не записував джерел), що древня мудрість, яка потрапила до іудейської Тори, а потім до Біблії, була запозичена, частково через Моїсея з Єгипту, а частково з Вавілону, через Ездру та через Голову Халдейської Академії Магів Даниїла. Але та древня мудрість до Єгипту та Вавілону, в ході іонійських воєн, потрапила з Індії.
А до Індії, як твердять самі індійські брамани, ( брамани — охоронці п’ятдесяти брам господніх; звідки ті брами, українцеві не треба пояснювати), та мудрість була принесена з Наддніпрянщини, разом з Рікведами та санскритом, з тризубом і свастикою, зі священними синім та жовтим кольорами, з астрологією та ворожінням, з кастуванням суспільства, з колесом та об’їждженими кіньми та волами, зі знанням періодичності сімки і тройственності божественних втілень. А та мудрість дійшла до нас (хоч і понівечена часом та лжепророками) під іменем Кабали.
Саме Кабала є джерелом всіх великих світових релігій. Саме вона є "математичним" обгрунтуванням відносин людини з Богом. Саме вона давала алгоритм вирахування астрономічних та календарних явищ: Різдва Світу, Великодня, Трійці, Купала, Масляниці та інш. Масляниці — наддніпрянські добровольці-Спасителі (може, й Спасительниці), яких хрестили маслом, і з дорученнями (петиціями), святим духом-вогнем "живцем" відправляли до Бога. Мабуть, останнє зафіксоване спалення Масляниці відоме з VII століття до Різдва Христового (коло Пожарної балки під Полтавою). Христос (навхрест помазаний маслом) — помазаник, тобто — Масляниця-Спаситель. Християни — помазаними... (з грецької)...
...І ще...
До "нашої" Біблії не була включена книга Єноха. Там, крім неприйнятних для жерців-пастирів текстів про ангелів, що сотнями розгулювали поміж людей Халдеї, зваблювали халдейських жінок, навчали чоловіків ремеслам, ковальству, бойовим єдиноборствам! (як убивати ворога), було багато "математичних викладок" — великих рядів цифр, які ніхто не зрозумів і тому, можливо, ту книгу й відкинуто. Але у Біблії православних ефіопів та книга є. Вона, нібито є і у Британській бібліотеці (перевірити б через інтернет), у перекладі на англійську?.. Чи немає її, часом, перекладеної на нашу чи російську? Можливо, Ви розібралися б і в тих числах?
Велике Вам спасибі за книгу. Можливо, і я щось надрукую, то вишлю Вам.
12.06.01. О. Берека, Нікополь.
Дорогий Вікторе!
Ось які думки і "одкровення" відвідали мене під час читання твоєї книги "І бачив я звірину..." Аналізуючи ті чи інші світові події, ми запитуємо: чому вони трапилися в якийсь суворо визначений історичний період? Дехто називає це загадковим збігом обставин. Але якщо розглянути події в цифровій відповідності їх виникнення, то календарна дата не здаватиметься такою вже загадковою, хоча все-таки сама по собі вона — загадка. Твоя книга — окультне дослідження негативних подій в історії людства і їх тлумачення мовою чисел. Безумовно, є ще й світлі дати! Але трагічні події більше вражають, ніж радісні, бо щастя ми сприймаємо як належне, а трагедію — як випадок.
Почну з деяких неточностей у книзі...
Попри твоє вимогливе ставлення до інформаційно-статистичного матеріалу, на жаль, не вдалося уникнути деяких неточностей. Так, ти пишеш, що Олександр Ульянов з соратниками готував замах на життя царя Олександра ІІІ на 4 квітня 1887 року, тобто у річницю невдалого замаху Дмитра Каракозова на життя Олександра ІІ. Але у "Советском энциклопедическом словаре" стоїть дата замаху 1 березня 1887 року. А це річниця загибелі Олександра ІІ...
На 142-й — одній із знакових сторінок книги серед років, сума цифр яких складає 18, відсутній 2709 рік. Це прикро, але не "трагічно", бо помилка, після її виправлення, підтвердила правило, а графік періодичної зміни активності Темного сателіта став точнішим.
А тепер про мої власні спостереження у світлі твоєї теорії. По-перше, вражає трагічна доля царя Олександра ІІ, на яку він наче був приречений датами народження і смерті — 1818 — 1881 р.р. На його життя було скоєно кілька замахів, а саме у 1866-му, 1867-му, 1879-му, 1880-му роках. Хотілося б прочитати твоє тлумачення цього у наступному виданні книги.
До речі, Карл Маркс, який також народився 1818-го року, пережив 1881 рік — основну знакову дату твоєї книги "І бачив я звіірину..." на два роки.
А ось — головне. Якось мені потрапив до рук журнал "Элита России" за травень 2001 р. В ньому йшлося про те, що коли Бісмарк ознайомився з працями К.Маркса, то сказав: "Цікава ідея. Непогано було б випробувати її на якомусь народові, якого не шкода. Наприклад, на росіянах."
Я зацікавився життєвим шляхом Отто фон Бісмарка. Головна його політична діяльність під час перебування на посаді першого рейхсканцлера Германської імперії припала на 1871 - 1890 роки. Тобто почалася через рік після народження Володимира Ульянова (1870) р.) і закінчилася через рік після з’яви на світ Адольфа Гітлера (1889 р.) — майбутнього рейхсканцлера, а потім фюрера фашистської Німеччини. До речі, Гітлер народився на 18-му році рейхсканцлерства Бісмарка. Отже Бісмарк став немов би посередником між двома харизматичними особистостями — Леніним і Гітлером. Один з них перевіряв на Росії (Радянському Союзі) марксистську ідею, другий — фашистську. Обидва ідеологічні напрямки прийшли з Німеччини, а радянський Союз став полігоном для їх здійснення. Отож протистояння між цими країнами, ще з часів Германської і Російської імперій — не є несподіванкою.
Звертає на себе увагу ще один факт, який зайвий раз підтверджує твою концепцію: Маркс практично завершив роботу над "Капіталом" у 1881-му (сума цифр — 18), а другий том "Майн капф" Гітлера вийшов у 1926-му році — сума цифр — також 18.
Ці міркування я міг би висловити й при нашій зустрічі, але, на мою думку, тобі слід їх зберегти для майбутнього видання книги, а це можливе за умови, якщо вони будуть записані.
Хай щастить!
Сергій Андреєв
01.07.2001
(Сергій Юрійович Андреєв, член Національної Спілки письменників України, кандидат технічних наук).
Глубокоуважаемый Виктор Васильевич!
Поздравляю Вас с выходом книги "І бачив я звірину...", которая явилась завершенным трудом Ваших многолетних исследований, фрагменты которых были опубликованы в различных периодических изданиях и передачах по радио и с нетерпением ожидаемых читателями и поклонниками Ваших литературных произведений.
Прочитал Вашу книгу буквально за ночь, не отрываясь. Книга вызвала интерес, заставила глубже осмыслить бытие на многострадальной Земле, проблему Добра и Зла и их происхождение.
Хотелось бы отметить Вашу глубокую эрудицию и энциклопедические знания в различных областях культуры (религия, искусство, история, биографические сведения, наука о земле и другие), что позволило Вам в определенной мере обосновать и доказательно расшифровать пророчество Иоанна Богослова и предвидения великого ясновидца Мишеля де Нотрдама.
После первого эмоционального восприятия изучил Ваш труд более осмысленно. Особый интерес вызвал раздел "Темный сателит (Орб") и его взаимосвязь с землетрясениями и другими природными явлениями.
В целом положительно оценивая книгу, хотелось бы высказать и некоторые замечания.
Прежде всего, ключевая проблема — число 666. В самом "Откровении святого Иоанна Богослова" сказано: "Здесь мудрость. Кто имеет ум, тот сочти число зверя, ибо это число человеческое (выделение мое); число его шестьсот шестьдесят шесть". Обращаю внимание на то, что 666 — это сущностное понятие Человечества, т.е. это процесс развития высшего Я (или Эго) в материальном мире, процесс диференциации или кристаллизации Духа в Материи. Следует отметить, что коренным числом нашей стадии эволюции является число девять. Это число Адама—Кадмона — небесного человека, достигшего человеческой стадии в Период Земли. На иврите Адам пишется без гласных "АДМ" и его числовое значение есть А = 1, Д = 4, М = 40. Сложение этих чисел и дает число Адама или Человечества (1+4+40=9). Если обратиться к книге Откровений, то мы видим, что число зверя (666) является якобы препятствием развития человечества. Суммируя шестерки, получаем число 18, которое в свою очередь представляет (1+8=9) число Человечества, являющегося само собой причиной всего зла, препятствующего собственному прогрессу.
В отношении Орба следует отметить, что это не какое-то космическое биополе, "туман" (по Вашему образному выражению, стр. 37), который то приближается к Земле, то удаляется от нее, а результат деятельности Человечества в материальном физическом мире, обусловленном необходимостью духовного развития при постоянной борьбе или сопротивлении материи Духу, проникающего в нее. Отсюда и появляется понятие Зла в виде Сатаны, который в свою очередь является Божественным творением, созданным для построения материальных форм, направленных на развитие высшего Эго.
Поэтому все проявления зла, которые раскрыты в Вашей книге на основе тщательного анализа с использованием научных подходов, канонического труда Иоанна Богослова и пророчества ясновидца Нострадамуса, по моему мнению, является закономерным проявлением Божественного Плана развития Космического Создания. Эту мысль сформулировал Г.И.Шипов в своей монографии "Теория физического вакуума" (М.: "НТ — Центр. 1993. С..214): "...материальный мир представляется своеобразной школой духовности, в которой человек совершенствует свои духовные качества через любовь, красоту, совесть, добро, истину, искусство, науку. Никому не удается пройти в верхние "светлые" сферы тонкого мира, минуя духовное развитие в мире материальном."
И по христианской идеологии страдания также являются основой духовного развития.
Представленный в Вашей книге Орб адекватен окультному понятию "Астральный свет". Елена Петровна Блаватская в "Теософском словаре" дает такое определение: "Астральный свет (окк.) — невидимая область, которая окружает нашу платену, а также и каждую другую, и соответствует как второй Принцип Космоса (третий — это Жизнь, для которой он является носителем) Линг-Ширира, или астральному двойнику человека... Элифас Леви называет его Великим Змеем и Драконом, от которого на человечество излучается всякое злое влияние..." И далее Е.Блаватская поясняет его происхождение : "...Это действительно так: Астральный свет не дает ничего, чего бы он не получил; именно в этом земном плавильном тигле все злые эманации земли (моральные и физические), которые питают (вот где и зарождается Змий — А.С.П.). Астральный Свет, преобразуясь в их самую тонкую сущность и, усиленный, излучается обратно, вызывая эпидемии — моральные, психические и физические..." и является "мастерской Природы всего Космоса; духовно, также, как и физически..."
Однако на Земле рождались, рождаются и будут рождаться люди, несущие главные качества, направленные на создание и развитие Человечества по основным законам развития Космоса — Добро, Любовь, Красота. Их деятельность вполне способна по Божественному Плану победить Зло, которое есть "Зло" только в нашем понимании. На самом же деле "Зло" и есть основа развития как Человечества, так и всего Мироздания, ибо, как было сказано выше, только в физическом материальном плане бытия может развиваться Дух или Сознание. А грехопадение Человека и заключается в овладении знаниями законов развития Единого Сознания в материальном мире, развитие форм материи в процессе эволюции.
В книге, к сожалению, имеются некоторые бездоказательные утверждения. Так, в отношении основательницы Международного Теософского Общества Е.Блававтской, по моему мнению, Вы недостаточно корректны, обвиняя ее в разрушении христианства (стр. 116). Это относится и к формированию групп почитателей Блаватской и Рерихов с целью воздействия на сознание людей и разрушение национальной украинской идеи (стр. 201—202). В этом просматривается воинстующее качество христиаства, которое относит к Дьяволу всех (в том числе и признаных во всем мире Е.П.Блаватскую и К.Н.Рериха), кто мешает представителям церкви стоять между человеком и Богом.
Несмотря на высказанные замечания, считаю, что Ваша книга своевременно вышла в свет и безусловно поможет читателю осмыслить историю проявления Зла и задуматься над тем, как жить в будущем и избежать его кровавого проявления.
В заключении хотелось бы пожелать Вам выполнить исследование проявления Добра на Земле (хотя бы числа Христа — 888) на примере жизни Святых, Великих Посвященных, ученых, философов, поэтов, художников, композиторов, политических деятелей и показать, что только благодаря их жизни, их мыслям, их творчеству Человечество развивается в сторону Добра. А Апокалипсис — это не конец света, а переход из одной эпохи развития в другую в соответствии с циклами развития — создание, сохранение (или развитие), разрушение.
С уважением и наилучшими пожеланиями творческих успехов.
Член Международного Теософского Общества
докт. техн. наук А.С.Пригунов
31.07.2001
Вельмишановний Вікторе Васильовичу!
У своїй книзі "І бачив я звірину..." Ви сміливо піднімаєте питання, до яких звернені погляди багатьох читачів і дослідників, але які серйозного наукового підгрунтя ще не отримали. Ви присвятили свою працю магічній дії окремих чисел. Не виключено, що магія тут справді є. Та може бути, що за періодичністю в 9 і 18 одиниць часу приховано закономірність, пов’язану, наприклад, з періодичними впливами Сонця, що відомо вже давно. Наприклад, мені пощастило вирахувати величину часу, який минув від прийнятого людством року народження Ісуса Христа 25.12.04 р. до н.е. (я співставив конфігурацію розташування планет на небі на той час з конфігурацією атомів у молекулі води) аж до 21 червня 2000 року і отримати 24030 місяців — число, яке ділиться без залишку на 9 (2670) і на 18 (1335). Як бачимо, "молекулярно-планетні" періоди в 9 місяців чи півтора роки вмонтовані в молекулярно-планетну подібність. Звичайно, пошуки такої часової періодичності цікаві з точки зору пророцтва на майбутнє, що найбільше цінується людиною, та водночас викликає й недовіру, бо означає вторгнення в сферу діяльності Бога... На мою думку, настав час глибших досліджень, пошуків, наукових обгрунтувань існування Всевишнього Розуму. Прямі докази, мабуть, у принципі неможливі, бо якщо Бог існує, то, на моє глибоке переконання, умовою його існування мусить бути неможливість його виявлення. Але будь-які пошуки у цьому напрямку стимулюватимуть фундаментальні дослідження.
Шановний Вікторе Васильовичу, Ваші відкриття співзвучні моїм дослідженням, наприклад, щодо визначення реперних точок історії, якими, напевне, користувався й монах Діонісій Малий, вираховуючи точний рік народження Христа. Мені навіть здається, що я відкрив його методику розрахунків.
Зауважу, що пошук круглих магічних часових періодів надзвичайно складний, бо якщо проаналізувати величини фізичних сталих (констант), то можна помітити, що всі вони являють собою ірраціональні числа — нескінчений неперіодичний десятковий дріб. Ваші ж числа мають базу 9, тобто кругле число. Напевне, річ у тому, що відомі світові константи — це константи матеріального світу, Ваш же код — число 18 (9) належить до констант іншого виміру.
Хотів би звернути Вашу увагу на вислів проф. Острецова І.М., який сказав: "Загальна парадигма мусить базуватися на триєдиній спільності Христа, за якою сховано єдність раціонального, ірраціонгального і духовного світів." Якщо цей вислів повернути на 180 градусів, то тоді ми живемо в ірраціональному світі, а паралельний світ — раціональний. До речі, вчені з Прінстона ще десять років тому зробили припущення про існування на квантовому рівні паралельних світів.
Підсумовуючи, хочу сказати, що пошуки Ваші надзвичайно цікаві, надзвичайно важливі і ... невдячні, бо отримати схвалення того нового, яке малозрозуміле для більшості, важко.
Бажаю успіхів — проф.Прісняков Володимир Федорович.
(Академік НАНУ, Лауреат Державної Премії, Заслужений діяч науки).
Зі статті Олекси Різниченка, підготовленої для публікації і надісланої авторові.
Приїзд Віктора Савченка до Одеси став сенсацією. Він виступив, презентуючи свою книгу "І бачив я звірину...”, у науковій бібліотеці ім. Горького. Потім було дві передачі по обласному телебаченню. Про його книгу заговорили, засперечалися. Для мене ж особисто прочитане у книзі стало ще одним поясненням тих подій, прихований сенс яких я намагався витлумачити. Ще в 1953 році, коли помер Сталін, я написав вірш, присвячений покійнику, що починався словами: "Клянемся вам, родной товарищ Сталин...” Соромно, але так було. Та коли прийшов зі школи і почав було говорити про смерть Сталіна, мати випередила мене: "Слава тобі, Господи, здох антихрист! — і перехрестилася.— В душі своїй знай, що Бог є, що антихрист зробив голодомор, але в школі про це не говори..."
Потім дивився я в фільмах на убивства "буржуїв”, на роззявлені пащеки Давидових, комісарів усіляких, на очі сповнені ненависті, і розумів: у них вселився біс.
А вже студентом прочитав "БЕСЫ” Ф.Достоєвського і зрозумів, що так воно й є: в імперії панує антихрист і його біси.
Коли ж мені потрапили на очі "ДЗЯДИ” А.Міцкевича, надто той розділ, де поляк здивовано спостерігає зустрічних людей, чиї душі здаються йому загадковими коконами, і він з тривогою і страхом передбачає, що з тих коконів може колись вилупитися диявол, я дивувався геніальності А.Міцкевича, який так точно передбачив майбутнє.
Але є в книзі Віктора Савченка таке, чого і я не знав — то розшифрування числа звірини, визначення сутності "змія великого, вужа стародавнього”, — яко марксизму-ленінізму. Це дуже вірно і правильно!
В поемі, присвяченій пам’яті Ніни Строкатої-Караванської, я під роком 1935 — роком найстрашніших репресій, розмістив "ПЕСНЮ БЕСОВ”, отих самих, яких було висіяно в лоно Російської імперії в кінці 19 століття.
Чому російською мовою? — питає мене дехто. Тому, що мені видавалося, що українською ці біси не уміли говорити, та й це було б неприродно якось.
ПЕСНЯ БЕСОВ
Мы, бесы, славно веселилися,
в Россию, мать таку, вселилися,
слюною брызгая, мы тешимся,
всех заражая нашим бешенством!
Как занялись душ перековками,
погнали верных на церковки мы,
руками их кресты срываючи,
их ртами "каки” изрыгаючи!
А мы и сами удивляемся,
что на веревках не качаемся,
что всех прикончив, не кончаемся,
хотя людьми не притворяемся:
Ведь мы рогов своих не тратили,
мы просто всех вас орогатили,
кто ж быть хотел святым ли, правым ли,
тем помогли мы — в рай отправили.
Но если ангелы небесные
прервут нам игры наши бесные,
мы в наше пекло эмигрируем!
…Или в безрогих мимикрируем!
Спостерігаючи за слухачами Савченка, бачачи, як зараз читають його книжку, я приходжу до висновку, що книга ця надзвичайно потрібна для нашого оздоровлення, для виходу з патової ситуації, в яку потрапив наш народ після 72 років панування сатани.
Є надія, що пророцтва Іоанна Богослова й Мішеля Нострадамуса про відродження України і про її світле майбуття (див. Стор. 220, 258, тощо) все-таки збудуться! Ці сторінки в книзі Віктора Савченка є найпривабливішими і, треба сказати, виписані автором дуже добре й доказово.
Змучена тортурами, голодоморами, війнами душа українця прагне саме таких слів, саме таких пророцтв. Чудово, що такі книги з’являються останнім часом — це і "Шлях аріїв” Юрія Канигіна, і "Феномен України” Олекси Братка-Кутинського, і книги Юрія Шилова тощо.
Книжка Віктора Савченка — чудова і потрібна.
Як би було добре перевидати її тисячними тиражами!
Олекса Різниченко
(Член Національної Спілки письменників України, поет, лауреат премій ім. Павла Тичини та Костянтина Паустовського, репресований, реабілітований в часи незалежності). 01.09.2002
Продовження
Добридень, шановний Вікторе Васильовичу!
Отримав Вашу книгу, дуже Вам вдячний! Прочитав залпом, без олівця, а потім ще раз з олівцем.
Хоч я й сам багато розмірковував над "Об’явленням...", та рецензувати Вашу книгу не берусь. У мене недостатній для цього багаж. Скажу тільки, що, як на мене, Ваша книга епохальна і пророча, що її можна поставити поряд з книгами древніх пророків.
Що відомо мені з того, що мало б відношення до Вашої книги, але не потрапило до неї?
Мені відомо (на жаль, не записував джерел), що древня мудрість, яка потрапила до іудейської Тори, а потім до Біблії, була запозичена, частково через Моїсея з Єгипту, а частково з Вавілону, через Ездру та через Голову Халдейської Академії Магів Даниїла. Але та древня мудрість до Єгипту та Вавілону, в ході іонійських воєн, потрапила з Індії.
А до Індії, як твердять самі індійські брамани, ( брамани — охоронці п’ятдесяти брам господніх; звідки ті брами, українцеві не треба пояснювати), та мудрість була принесена з Наддніпрянщини, разом з Рікведами та санскритом, з тризубом і свастикою, зі священними синім та жовтим кольорами, з астрологією та ворожінням, з кастуванням суспільства, з колесом та об’їждженими кіньми та волами, зі знанням періодичності сімки і тройственності божественних втілень. А та мудрість дійшла до нас (хоч і понівечена часом та лжепророками) під іменем Кабали.
Саме Кабала є джерелом всіх великих світових релігій. Саме вона є "математичним" обгрунтуванням відносин людини з Богом. Саме вона давала алгоритм вирахування астрономічних та календарних явищ: Різдва Світу, Великодня, Трійці, Купала, Масляниці та інш. Масляниці — наддніпрянські добровольці-Спасителі (може, й Спасительниці), яких хрестили маслом, і з дорученнями (петиціями), святим духом-вогнем "живцем" відправляли до Бога. Мабуть, останнє зафіксоване спалення Масляниці відоме з VII століття до Різдва Христового (коло Пожарної балки під Полтавою). Христос (навхрест помазаний маслом) — помазаник, тобто — Масляниця-Спаситель. Християни — помазаними... (з грецької)...
...І ще...
До "нашої" Біблії не була включена книга Єноха. Там, крім неприйнятних для жерців-пастирів текстів про ангелів, що сотнями розгулювали поміж людей Халдеї, зваблювали халдейських жінок, навчали чоловіків ремеслам, ковальству, бойовим єдиноборствам! (як убивати ворога), було багато "математичних викладок" — великих рядів цифр, які ніхто не зрозумів і тому, можливо, ту книгу й відкинуто. Але у Біблії православних ефіопів та книга є. Вона, нібито є і у Британській бібліотеці (перевірити б через інтернет), у перекладі на англійську?.. Чи немає її, часом, перекладеної на нашу чи російську? Можливо, Ви розібралися б і в тих числах?
Велике Вам спасибі за книгу. Можливо, і я щось надрукую, то вишлю Вам.
12.06.01. О. Берека, Нікополь.
Дорогий Вікторе!
Ось які думки і "одкровення" відвідали мене під час читання твоєї книги "І бачив я звірину..." Аналізуючи ті чи інші світові події, ми запитуємо: чому вони трапилися в якийсь суворо визначений історичний період? Дехто називає це загадковим збігом обставин. Але якщо розглянути події в цифровій відповідності їх виникнення, то календарна дата не здаватиметься такою вже загадковою, хоча все-таки сама по собі вона — загадка. Твоя книга — окультне дослідження негативних подій в історії людства і їх тлумачення мовою чисел. Безумовно, є ще й світлі дати! Але трагічні події більше вражають, ніж радісні, бо щастя ми сприймаємо як належне, а трагедію — як випадок.
Почну з деяких неточностей у книзі...
Попри твоє вимогливе ставлення до інформаційно-статистичного матеріалу, на жаль, не вдалося уникнути деяких неточностей. Так, ти пишеш, що Олександр Ульянов з соратниками готував замах на життя царя Олександра ІІІ на 4 квітня 1887 року, тобто у річницю невдалого замаху Дмитра Каракозова на життя Олександра ІІ. Але у "Советском энциклопедическом словаре" стоїть дата замаху 1 березня 1887 року. А це річниця загибелі Олександра ІІ...
На 142-й — одній із знакових сторінок книги серед років, сума цифр яких складає 18, відсутній 2709 рік. Це прикро, але не "трагічно", бо помилка, після її виправлення, підтвердила правило, а графік періодичної зміни активності Темного сателіта став точнішим.
А тепер про мої власні спостереження у світлі твоєї теорії. По-перше, вражає трагічна доля царя Олександра ІІ, на яку він наче був приречений датами народження і смерті — 1818 — 1881 р.р. На його життя було скоєно кілька замахів, а саме у 1866-му, 1867-му, 1879-му, 1880-му роках. Хотілося б прочитати твоє тлумачення цього у наступному виданні книги.
До речі, Карл Маркс, який також народився 1818-го року, пережив 1881 рік — основну знакову дату твоєї книги "І бачив я звіірину..." на два роки.
А ось — головне. Якось мені потрапив до рук журнал "Элита России" за травень 2001 р. В ньому йшлося про те, що коли Бісмарк ознайомився з працями К.Маркса, то сказав: "Цікава ідея. Непогано було б випробувати її на якомусь народові, якого не шкода. Наприклад, на росіянах."
Я зацікавився життєвим шляхом Отто фон Бісмарка. Головна його політична діяльність під час перебування на посаді першого рейхсканцлера Германської імперії припала на 1871 - 1890 роки. Тобто почалася через рік після народження Володимира Ульянова (1870) р.) і закінчилася через рік після з’яви на світ Адольфа Гітлера (1889 р.) — майбутнього рейхсканцлера, а потім фюрера фашистської Німеччини. До речі, Гітлер народився на 18-му році рейхсканцлерства Бісмарка. Отже Бісмарк став немов би посередником між двома харизматичними особистостями — Леніним і Гітлером. Один з них перевіряв на Росії (Радянському Союзі) марксистську ідею, другий — фашистську. Обидва ідеологічні напрямки прийшли з Німеччини, а радянський Союз став полігоном для їх здійснення. Отож протистояння між цими країнами, ще з часів Германської і Російської імперій — не є несподіванкою.
Звертає на себе увагу ще один факт, який зайвий раз підтверджує твою концепцію: Маркс практично завершив роботу над "Капіталом" у 1881-му (сума цифр — 18), а другий том "Майн капф" Гітлера вийшов у 1926-му році — сума цифр — також 18.
Ці міркування я міг би висловити й при нашій зустрічі, але, на мою думку, тобі слід їх зберегти для майбутнього видання книги, а це можливе за умови, якщо вони будуть записані.
Хай щастить!
Сергій Андреєв
01.07.2001
(Сергій Юрійович Андреєв, член Національної Спілки письменників України, кандидат технічних наук).
Глубокоуважаемый Виктор Васильевич!
Поздравляю Вас с выходом книги "І бачив я звірину...", которая явилась завершенным трудом Ваших многолетних исследований, фрагменты которых были опубликованы в различных периодических изданиях и передачах по радио и с нетерпением ожидаемых читателями и поклонниками Ваших литературных произведений.
Прочитал Вашу книгу буквально за ночь, не отрываясь. Книга вызвала интерес, заставила глубже осмыслить бытие на многострадальной Земле, проблему Добра и Зла и их происхождение.
Хотелось бы отметить Вашу глубокую эрудицию и энциклопедические знания в различных областях культуры (религия, искусство, история, биографические сведения, наука о земле и другие), что позволило Вам в определенной мере обосновать и доказательно расшифровать пророчество Иоанна Богослова и предвидения великого ясновидца Мишеля де Нотрдама.
После первого эмоционального восприятия изучил Ваш труд более осмысленно. Особый интерес вызвал раздел "Темный сателит (Орб") и его взаимосвязь с землетрясениями и другими природными явлениями.
В целом положительно оценивая книгу, хотелось бы высказать и некоторые замечания.
Прежде всего, ключевая проблема — число 666. В самом "Откровении святого Иоанна Богослова" сказано: "Здесь мудрость. Кто имеет ум, тот сочти число зверя, ибо это число человеческое (выделение мое); число его шестьсот шестьдесят шесть". Обращаю внимание на то, что 666 — это сущностное понятие Человечества, т.е. это процесс развития высшего Я (или Эго) в материальном мире, процесс диференциации или кристаллизации Духа в Материи. Следует отметить, что коренным числом нашей стадии эволюции является число девять. Это число Адама—Кадмона — небесного человека, достигшего человеческой стадии в Период Земли. На иврите Адам пишется без гласных "АДМ" и его числовое значение есть А = 1, Д = 4, М = 40. Сложение этих чисел и дает число Адама или Человечества (1+4+40=9). Если обратиться к книге Откровений, то мы видим, что число зверя (666) является якобы препятствием развития человечества. Суммируя шестерки, получаем число 18, которое в свою очередь представляет (1+8=9) число Человечества, являющегося само собой причиной всего зла, препятствующего собственному прогрессу.
В отношении Орба следует отметить, что это не какое-то космическое биополе, "туман" (по Вашему образному выражению, стр. 37), который то приближается к Земле, то удаляется от нее, а результат деятельности Человечества в материальном физическом мире, обусловленном необходимостью духовного развития при постоянной борьбе или сопротивлении материи Духу, проникающего в нее. Отсюда и появляется понятие Зла в виде Сатаны, который в свою очередь является Божественным творением, созданным для построения материальных форм, направленных на развитие высшего Эго.
Поэтому все проявления зла, которые раскрыты в Вашей книге на основе тщательного анализа с использованием научных подходов, канонического труда Иоанна Богослова и пророчества ясновидца Нострадамуса, по моему мнению, является закономерным проявлением Божественного Плана развития Космического Создания. Эту мысль сформулировал Г.И.Шипов в своей монографии "Теория физического вакуума" (М.: "НТ — Центр. 1993. С..214): "...материальный мир представляется своеобразной школой духовности, в которой человек совершенствует свои духовные качества через любовь, красоту, совесть, добро, истину, искусство, науку. Никому не удается пройти в верхние "светлые" сферы тонкого мира, минуя духовное развитие в мире материальном."
И по христианской идеологии страдания также являются основой духовного развития.
Представленный в Вашей книге Орб адекватен окультному понятию "Астральный свет". Елена Петровна Блаватская в "Теософском словаре" дает такое определение: "Астральный свет (окк.) — невидимая область, которая окружает нашу платену, а также и каждую другую, и соответствует как второй Принцип Космоса (третий — это Жизнь, для которой он является носителем) Линг-Ширира, или астральному двойнику человека... Элифас Леви называет его Великим Змеем и Драконом, от которого на человечество излучается всякое злое влияние..." И далее Е.Блаватская поясняет его происхождение : "...Это действительно так: Астральный свет не дает ничего, чего бы он не получил; именно в этом земном плавильном тигле все злые эманации земли (моральные и физические), которые питают (вот где и зарождается Змий — А.С.П.). Астральный Свет, преобразуясь в их самую тонкую сущность и, усиленный, излучается обратно, вызывая эпидемии — моральные, психические и физические..." и является "мастерской Природы всего Космоса; духовно, также, как и физически..."
Однако на Земле рождались, рождаются и будут рождаться люди, несущие главные качества, направленные на создание и развитие Человечества по основным законам развития Космоса — Добро, Любовь, Красота. Их деятельность вполне способна по Божественному Плану победить Зло, которое есть "Зло" только в нашем понимании. На самом же деле "Зло" и есть основа развития как Человечества, так и всего Мироздания, ибо, как было сказано выше, только в физическом материальном плане бытия может развиваться Дух или Сознание. А грехопадение Человека и заключается в овладении знаниями законов развития Единого Сознания в материальном мире, развитие форм материи в процессе эволюции.
В книге, к сожалению, имеются некоторые бездоказательные утверждения. Так, в отношении основательницы Международного Теософского Общества Е.Блававтской, по моему мнению, Вы недостаточно корректны, обвиняя ее в разрушении христианства (стр. 116). Это относится и к формированию групп почитателей Блаватской и Рерихов с целью воздействия на сознание людей и разрушение национальной украинской идеи (стр. 201—202). В этом просматривается воинстующее качество христиаства, которое относит к Дьяволу всех (в том числе и признаных во всем мире Е.П.Блаватскую и К.Н.Рериха), кто мешает представителям церкви стоять между человеком и Богом.
Несмотря на высказанные замечания, считаю, что Ваша книга своевременно вышла в свет и безусловно поможет читателю осмыслить историю проявления Зла и задуматься над тем, как жить в будущем и избежать его кровавого проявления.
В заключении хотелось бы пожелать Вам выполнить исследование проявления Добра на Земле (хотя бы числа Христа — 888) на примере жизни Святых, Великих Посвященных, ученых, философов, поэтов, художников, композиторов, политических деятелей и показать, что только благодаря их жизни, их мыслям, их творчеству Человечество развивается в сторону Добра. А Апокалипсис — это не конец света, а переход из одной эпохи развития в другую в соответствии с циклами развития — создание, сохранение (или развитие), разрушение.
С уважением и наилучшими пожеланиями творческих успехов.
Член Международного Теософского Общества
докт. техн. наук А.С.Пригунов
31.07.2001
Вельмишановний Вікторе Васильовичу!
У своїй книзі "І бачив я звірину..." Ви сміливо піднімаєте питання, до яких звернені погляди багатьох читачів і дослідників, але які серйозного наукового підгрунтя ще не отримали. Ви присвятили свою працю магічній дії окремих чисел. Не виключено, що магія тут справді є. Та може бути, що за періодичністю в 9 і 18 одиниць часу приховано закономірність, пов’язану, наприклад, з періодичними впливами Сонця, що відомо вже давно. Наприклад, мені пощастило вирахувати величину часу, який минув від прийнятого людством року народження Ісуса Христа 25.12.04 р. до н.е. (я співставив конфігурацію розташування планет на небі на той час з конфігурацією атомів у молекулі води) аж до 21 червня 2000 року і отримати 24030 місяців — число, яке ділиться без залишку на 9 (2670) і на 18 (1335). Як бачимо, "молекулярно-планетні" періоди в 9 місяців чи півтора роки вмонтовані в молекулярно-планетну подібність. Звичайно, пошуки такої часової періодичності цікаві з точки зору пророцтва на майбутнє, що найбільше цінується людиною, та водночас викликає й недовіру, бо означає вторгнення в сферу діяльності Бога... На мою думку, настав час глибших досліджень, пошуків, наукових обгрунтувань існування Всевишнього Розуму. Прямі докази, мабуть, у принципі неможливі, бо якщо Бог існує, то, на моє глибоке переконання, умовою його існування мусить бути неможливість його виявлення. Але будь-які пошуки у цьому напрямку стимулюватимуть фундаментальні дослідження.
Шановний Вікторе Васильовичу, Ваші відкриття співзвучні моїм дослідженням, наприклад, щодо визначення реперних точок історії, якими, напевне, користувався й монах Діонісій Малий, вираховуючи точний рік народження Христа. Мені навіть здається, що я відкрив його методику розрахунків.
Зауважу, що пошук круглих магічних часових періодів надзвичайно складний, бо якщо проаналізувати величини фізичних сталих (констант), то можна помітити, що всі вони являють собою ірраціональні числа — нескінчений неперіодичний десятковий дріб. Ваші ж числа мають базу 9, тобто кругле число. Напевне, річ у тому, що відомі світові константи — це константи матеріального світу, Ваш же код — число 18 (9) належить до констант іншого виміру.
Хотів би звернути Вашу увагу на вислів проф. Острецова І.М., який сказав: "Загальна парадигма мусить базуватися на триєдиній спільності Христа, за якою сховано єдність раціонального, ірраціонгального і духовного світів." Якщо цей вислів повернути на 180 градусів, то тоді ми живемо в ірраціональному світі, а паралельний світ — раціональний. До речі, вчені з Прінстона ще десять років тому зробили припущення про існування на квантовому рівні паралельних світів.
Підсумовуючи, хочу сказати, що пошуки Ваші надзвичайно цікаві, надзвичайно важливі і ... невдячні, бо отримати схвалення того нового, яке малозрозуміле для більшості, важко.
Бажаю успіхів — проф.Прісняков Володимир Федорович.
(Академік НАНУ, Лауреат Державної Премії, Заслужений діяч науки).
Зі статті Олекси Різниченка, підготовленої для публікації і надісланої авторові.
Приїзд Віктора Савченка до Одеси став сенсацією. Він виступив, презентуючи свою книгу "І бачив я звірину...”, у науковій бібліотеці ім. Горького. Потім було дві передачі по обласному телебаченню. Про його книгу заговорили, засперечалися. Для мене ж особисто прочитане у книзі стало ще одним поясненням тих подій, прихований сенс яких я намагався витлумачити. Ще в 1953 році, коли помер Сталін, я написав вірш, присвячений покійнику, що починався словами: "Клянемся вам, родной товарищ Сталин...” Соромно, але так було. Та коли прийшов зі школи і почав було говорити про смерть Сталіна, мати випередила мене: "Слава тобі, Господи, здох антихрист! — і перехрестилася.— В душі своїй знай, що Бог є, що антихрист зробив голодомор, але в школі про це не говори..."
Потім дивився я в фільмах на убивства "буржуїв”, на роззявлені пащеки Давидових, комісарів усіляких, на очі сповнені ненависті, і розумів: у них вселився біс.
А вже студентом прочитав "БЕСЫ” Ф.Достоєвського і зрозумів, що так воно й є: в імперії панує антихрист і його біси.
Коли ж мені потрапили на очі "ДЗЯДИ” А.Міцкевича, надто той розділ, де поляк здивовано спостерігає зустрічних людей, чиї душі здаються йому загадковими коконами, і він з тривогою і страхом передбачає, що з тих коконів може колись вилупитися диявол, я дивувався геніальності А.Міцкевича, який так точно передбачив майбутнє.
Але є в книзі Віктора Савченка таке, чого і я не знав — то розшифрування числа звірини, визначення сутності "змія великого, вужа стародавнього”, — яко марксизму-ленінізму. Це дуже вірно і правильно!
В поемі, присвяченій пам’яті Ніни Строкатої-Караванської, я під роком 1935 — роком найстрашніших репресій, розмістив "ПЕСНЮ БЕСОВ”, отих самих, яких було висіяно в лоно Російської імперії в кінці 19 століття.
Чому російською мовою? — питає мене дехто. Тому, що мені видавалося, що українською ці біси не уміли говорити, та й це було б неприродно якось.
ПЕСНЯ БЕСОВ
Мы, бесы, славно веселилися,
в Россию, мать таку, вселилися,
слюною брызгая, мы тешимся,
всех заражая нашим бешенством!
Как занялись душ перековками,
погнали верных на церковки мы,
руками их кресты срываючи,
их ртами "каки” изрыгаючи!
А мы и сами удивляемся,
что на веревках не качаемся,
что всех прикончив, не кончаемся,
хотя людьми не притворяемся:
Ведь мы рогов своих не тратили,
мы просто всех вас орогатили,
кто ж быть хотел святым ли, правым ли,
тем помогли мы — в рай отправили.
Но если ангелы небесные
прервут нам игры наши бесные,
мы в наше пекло эмигрируем!
…Или в безрогих мимикрируем!
Спостерігаючи за слухачами Савченка, бачачи, як зараз читають його книжку, я приходжу до висновку, що книга ця надзвичайно потрібна для нашого оздоровлення, для виходу з патової ситуації, в яку потрапив наш народ після 72 років панування сатани.
Є надія, що пророцтва Іоанна Богослова й Мішеля Нострадамуса про відродження України і про її світле майбуття (див. Стор. 220, 258, тощо) все-таки збудуться! Ці сторінки в книзі Віктора Савченка є найпривабливішими і, треба сказати, виписані автором дуже добре й доказово.
Змучена тортурами, голодоморами, війнами душа українця прагне саме таких слів, саме таких пророцтв. Чудово, що такі книги з’являються останнім часом — це і "Шлях аріїв” Юрія Канигіна, і "Феномен України” Олекси Братка-Кутинського, і книги Юрія Шилова тощо.
Книжка Віктора Савченка — чудова і потрібна.
Як би було добре перевидати її тисячними тиражами!
Олекса Різниченко
(Член Національної Спілки письменників України, поет, лауреат премій ім. Павла Тичини та Костянтина Паустовського, репресований, реабілітований в часи незалежності). 01.09.2002