С. Праск

Тож хто такі екстрасенси і якими

вищими силами даровані їм ці здібності?

(Продовження)

У ті закайдановані часи на будь-яку духовну думку, яка б свідчила про сутність Бога, було накладене владою строге табу. Отож дістати духовну літературу було великою проблемою. Неможливо було розжитися навіть на Біблію. Її тоді, окрім обмеженої кількості для православних храмів, не видавали, вже не говорячи про якісь духовні теологічні дослідження в цій царині. Тому чи не єдиним джерелом духовних знань та релігійної інформації залишалося радіо Ватікану та протестантські радіопередачі із Західної Європи та Північної Америки. Слава Богу, що ті радіостанції не так затято глушили радянські спецслужби, отож до пізньої ночі слухав їхні радіовисилання, ретельно занотовував у зошит усе найцікавіше. До того часу, як в Радянському Союзі почалася нова горбачовська ера гласності, у мене був уже списаний теологічною інформацією цілий товстий зошит, що поряд з читанням і перечитуванням Біблії, давали мені досить ґрунтовні знання з питань релігії та Віри, як такої, і її наукової суті зокрема, що підтверджувалася моїми власними дослідженнями. А цілковиту логічність та істинність їх підтверджував масовий потік найрізноманітнішої інформації про незвичайні природні явища та інші дива уже в другій половині 80-их років, коли з радянської преси були частково зняті заідеологізовані кайдани цензури. Тепер уже не потрібно було чипіти ночами над радіоприймачами, предостатньо потрібної теїстиної і духовної інформації появилося й у нашій пресі, навіть у вчорашніх суто атеїстичних часописах «Наука и религия» чи «Людина і світ», вже не говорячи про цілу навалу різних екстрасенсів та неопізнаних літальних апаратів, ба й навіть розповіді про спілкування «інопланетян» з нашими землянами.  Такі зміни явно не узгоджувалися з вчорашньою комуністичною ідеологією. Так і хочеться зацитувати, як на мене, комічне чи невіглаське твердження «Краткого философского словаря», виданого в Москві у 1954 році про кібернетику, що, мовляв, це: «… реакционная лженаука, возникшая в США после второй мировой войны… Кибернетика направлена против материалистической диалектики, современной научной физиологии, обоснованной И.П. Павловым, и марксисткого научного понимания законов общественной жизни… Кибернетика ярко выражает одну с основных черт буржуазного мировоззрения – это бесчеловечность, стремление превратить трудящихся в придаток машины, в орудие производства и орудие войны».

Щось подібне писалося тоді і про генетику, а тим більше про різні надприродні явища. Чи не тому ми неймовірно дрімуче відстали від передової наукової думки світу в час так званого «розвинутого соціалізму», (маючи чверть усіх науковців нашої Землі-матінки) а відтак в технічному поступі, тим більше в розумінні існування Вищого Розуму, цебто Бога. Видать, ці «науковці» були «липовими», низько професійними, або скованими ідеологічними лещатами атеїстичного дурману-світогляду. Виявляється, справді є істинним твердження, що малі знання нас віддаляють від Бога, а великі – наближають до Нього. Наше вчорашнє більшовицьке неуцтво дійсно все катастрофічніше віддаляло нас від істини буття, від справжнього наукового тлумачення його.

Одначе повернімося до реалій того часу. Всі, мабуть, пам’ятають, який інформаційний бум спричинили спроби Кашпіровського і Чумака лікувати (а правильніше) кодувати по телевізору людей, вже не кажучи про цілу навалу різноманітних сенсаційних статтей у пресі про лікувальні можливості новоявлених екстрасенсів. Для мене це стало своєрідним полігоном біоенергетичних досліджень. Вони допомогли мені остаточно пересвідчитися в існуванні у природі загадкових, протилежних за полярністю біоенергій, про які в ті часи, ба й тепер, практично нічого не відомо нашій науці. Точніше, офіційна наука до них ставилася скептично, навіть насмішкувато, прирівнюючи її до звичайної містики, якої, мовляв, не існує в природі, бо так твердить твердолоба матеріалістична ідеологія, хоча про цю таїнну енергію знали звіддавен не тільки церква чи віруючі люди, а й різні знахарі чи чарівники. І найцікавіше, що ті протилежні енергії можуть співіснувати чи взаємодопов-нювати одна одну, приміром, не лише в природі, а й у людському тілі. Гадаю, що тут читачеві слід детальніше пояснити цей феномен.

 Виступ по телевізору Кашпіровського, Чумака та інших модних тоді новоспечених ескулапів-екстрасенсів я вирішив перевірити на енергетичність своїми біорамками. Яким було моє здивування, коли пересвідчився, що їхня загадкова енергія справді передається миттєво на великі відстані не тільки телевізійними, а й радіохвилями. Приміром, лишень на екрані з’являвся Чумак, як мої біорамки миттєво сходилися докупи, цебто спрямовувалися на його зображення в телевізорі, вказуючи на потужню мінусову енергетику. А як тільки він зникав з екрана, рамки знову займали нейтральне горизонтальне положення. Це ж саме спостерігалося і під час телесеансів чи виступів інших екстрасенсів. Тим більше креми чи мазі, які заряджав по телевізору Чумак, теж набирали мінусового чи негативного (я довго не міг визначення придумати) заряду. Щоправда, на мене і мою матір гіпноз чи якийсь інший вплив, приміром, того ж Кашпіровського зовсім не діяли. Однак одна жінка, яку чомусь позаочі називали відьмою (бо ніби уміла причарувати, і до неї бігали дівки за отими чарами), що інколи навідувалася до моєї матері, під час одного з сеансів Кашпіровського вела себе більш, ніж дивно. Ми з матір’ю аж перелякалися, коли її почала викручувати в різні боки якась невідома сила і вона, вирячивши очі, не могла нічого з тим вдіяти. З нашею «гостею» це тривало аж до закінчення телесеансу. Потім вона ніяк не могла пояснити свого більш ніж кумедного поводження. Одначе мені стало зрозуміло, що ця жінка відьмацького роду, на відміну від нас, була повністю підвладна волі екстрасенса. Значить, вони – одного поля ягоди, тільки Кашпіровський, мабуть, був кількома рангами вищий у їхній диявольській ієрархії. Правда, після тих сеансів в одного сусіда зник довголітній варикоз вен на ногах, а в іншого дивно розсмокталися післяопераційні шви. Одне слово, виникало все більше і більше нових запитань, ніж відповідей.

Якесь внутрішнє чуття підказало мені спробувати пере-вірити фотографію А. Чумака в газеті. І знову несподіванка! Рамки над світлиною екстрасенса перехрестилися, що вказувало на його мінусову енергетику. Я почав експериментувати з іншими фотографіями, що потрапляли під руки. Всі вони вказували на плюсову енергетику, лишень фотографія Леоніда Макаровича Кравчука засвідчувала мінусову, негативну. Почав перевіряти світлини інших екстрасенсів, що з’являлися в пресі, зокрема в тодішній «Молоді України», всі вони мали потужню негативну енергетику, окрім Надії Ніколаєвої з Донбасу. Цей феномен поставив переді мною ще одну загадку, правильніше, привідкрив новий штрих, що ота загадкова біоенергія кожної людини залишається навіть на її фотознімку. Аж тепер остаточно розкрилася переді мною загадка, яким чином екстрасенси можуть одержувати чи зчитувати інформацію навіть з фотознімків тієї чи іншої особи, що знаходиться від них десь за тридев’ять земель.

Згодом від фотографій перейшов до живих людей. Виявилося, що в переважної більшості з них енергетика від голови до пояса має плюсовий заряд, а нижче пояса і аж до ступнів ніг – мінусовий. Права рука – плюсовий, а ліва – мінусовий. Проте в невеличкої кількості досліджувальних спостерігалося все навпаки: зверху – мінусова енергетика, а знизу – плюсова. Це загадка, яку й досі не можу пояснити. До речі, цей загадковий феномен підтвердила несподівана стаття в «Літературній Україні» від 20 липня 1989 року про подібні дослідження з вивчення біоенергетичної системи людини кандидатом геологічних наук Зоєю Митрофанівною Гречишніковою з Києва. Сенсаційна стаття називалася «Людина живе після смерті!» Виявилося, що і Зоя Митрофанівна, мабуть, ще раніше від мене відкрила оту загадкову енергетичну дипольність людини, прийшовши до висновку, що у 95-98 відсотків людей внутрішнє біополе має позитивний заряд, цебто зверху до пахової лінії, а нижче неї – негативний. У решти людей, а це 2-5% – навпаки. Цікава деталь: за моїми дослідженнями саме з цього невеликого середовища у 2 – 5 відсотків є найбільше, я б навіть сказав абсолютно переважаюча більшість людей з екстрасенсорними здібностями, особливо, як в народі кажуть, з «поганим оком».

Та не це мене найбільше вразило в цій статті. А те, що науковець своїми дослідженнями довела про існування людської душі (про яку йтиметься в наступних розділах книги) навіть коли людина помирає. Отож після смерті її власне біополе не зникає, не розчиняється в безвісті. Цебто воно залишається протягом дев’яти днів увесь час десь поруч в домі померлого. Але на дев’ятий день, рівно в той час, коли людина померла, оте її біополе (цебто душа) зникає і знову появляється в домі через 40 днів, одначе лишень на одну добу. Хіба ці дослідження київського науковця, тоді ще кандидата геологічних наук, не перегукуються, а правильніше, не підтверджують церковних канонів про відзначення по покійникові дев’ятин, сороковин, річниці? Хіба це не підтверджує споконвічної християнської, ба й дохристиянської тези про безсмертя душі? Виявляється, що люди споконвіків якимось чином знали, коли душа покійного повертається на певний час до своєї земної обителі. Виникає закономірне запитання: а звідки і яким чином наші далекі, як ми звикли вважати, напівдикі чи дикі предки знали про це?

Це для мене було справді сенсаційним відкриттям! Воно мене просто шокувало. Щоправда, мені в той час уже вдалося виявити ще одну особливість людського біополя, за якою можна діагнозувати захворювання того чи іншого органу людини. Навіть тоді, коли ще в організмі не відбулися органічні зміни, цебто в самому зародку хвороби, себто на енергетичному рівні, коли людина її ще не відчуває і яку можна дуже легко вилікувати чи попередити. Допитливого читача, напевне, вже заінтригувало, яким чином про це можна дізнатися. Виявляється, дуже просто, за допомогою тих же біорамок. Як я вже виклав вище, у переважної більшості людей біополе позитивне. Ті ж органи тіла, в яких почався хворобливий процес, мають протилежний, негативний заряд. Його легко виявити біорамками, бо над хворим місцем рамки зійдуться. Якщо ж людину зурочено чи наслано на неї пристріт, то цей негативний заряд можна виявити в області сонячного сплетіння. А при сильному навроченні може взагалі зникнути позитивний заряд в людини, а відтак і сама дипольність. Подібне спостерігається і в хворої людини на рак, коли ракові метастази розповсюдилися по всьому організмі.

Тут неважко пояснити, яким чином знахар, чи б пак екстрасенс, усуває недугу без будь-яких ліків. Він просто ліквідовує в біополі хворого оту мінусову енергетичну пробоїну, цебто, якщо сказати простіше, залатує її своєю біоенергетикою. І коли орган знову одержує свою природню позитивну енергію, перезарядившись, сам усуває недугу. І коли хвороба ще не спричинила руйнівних органічних змін, недуга проходить дуже швидко, практично миттєво. Довше потрібно лікувати задавнену хворобу, а ще, крий Боже, з серйозними органічними змінами.

Як підсумок вищесказаному, можна з повною сміливістю константувати, що коли подібні чудодійні зцілення під силу звичайному знахареві чи екстрасенсу, то які лікувальні можливості посильні Вищому Розумові, цебто нашому Творцю Небесному!

Звісно, мимоволі виникає закономірне запитання: а що ж то за дивна біоенергія, звідки вона береться? З цього приводу не можу оминути ще однієї наукової статті в травневому номері журналу «Наука і суспільство» за 1989 рік. Називається вона «Три кольори аури». Це інтерв’ю з тоді ще кандидатом біологічних наук Тамілою Петрівною Решетніковою, співробітницею інституту фізіології рослин і генетики АН УРСР. Вона вже довгий час вивчала дію біополя на живі організми, зокрема трансмутацію хімічних елементів. У статті йшла мова про винахід сенсаційного приладу Анатолієм Берідзе-Стаховським для лікування найстрашнішої хвороби минулого століття – раку. Головне, що багатьох він таки вилікував від тої невиліковної недуги. Берідзе, філолог за освітою, музикант за покликанням, працюючи оркестрантом Київського драмтеатру ім. І. Франка, паралельно досліджував й біополе людини, конструював спеціальні прилади, замовляючи деталі на підприємствах і якимось особливим способом (у це він нікого не посвячував, тримав у таємниці) заряджав їх невідомою енергією.

Мене зацікавило це інтерв’ю з п. Решетніковою, бо мені свого часу випала нагода особисто зустрітися з Анатолієм Берідзе у його власній квартирі на вулиці Саксаганського (забув який номер будинку) у Києві. На початку вісімдесятих років минулого століття, рятуючись від загадкової недуги (про яку вже йшлося вище), я приїхав у Київську обласну клінічну лікарню на сеанси гіпнозу та голкотерапії Адольфа Михайловича Дембо. Однак його гіпноз на мене не діяв, хоча решта пацієнтів уже після кількох його слів міцно засинали, отож надіявся на голкотерапію. Якось мій приятель із студентських літ, а нині всесвітньовідомий Народний артист України Богдан Ступка, що в ті роки саме переїхав на працю зі Львова до Києва (в котрого я зупинився на тимчасове проживання) якось мені сказав, що в них у театральному оркестрі є один музикант, що теж займається лікуванням людей. Отож ми з Богданом Сильвестровичем пішли до нього додому. Отим винахідником загадкового антиракового приладу виявився невисокий чоловік середнього віку, що володів гарною українською мовою, незважаючи на своє грузинське прізвище. Він мешкав у невеличкій квартирі один. Перше, що впало в око, це всі столи, що знаходилися в помешканні, були завалені різноманітними металічними деталями, інструментами, якимись матеріалами. Житло його скорше нагадувало якусь інструментальну майстерню з різноманітними металорізальними і металосвердильними верстатами, ніж квартиру. Тут же й лежало кілька, мабуть, уже готових приладів, які він іменував генераторами. А от яку загадкову енергію вони генерували чи виділяли, не сказав. Довідавшись про мій діагноз, який ставили лікарі, відразу зауважив, що він не займається подібними медичними проблемами, а лишень лікуванням раку.

Отож п. Решетнікова Т. П., побачивши у своєї знайомої генератор Берідзе, спочатку поставилася до нього досить скептично, мовляв, якась залізяка собі, та й годі, нікуди не вмикається, – то що ж може статися, коли між його полюсами якусь секунду потримати руки. Ну й вона спробувала. Спочатку нічого не відчувала. Як раптом через якийсь час її занепокоїв гострий біль у тих місцях, де колись було запалення. Потім її почало хилити на сон. Знайома порадила їй прилягти на ліжко. Нарешті повірила, що апарат справді заряджений якоюсь енергією. А оскільки полем її досліджень була фізіологія росту пшениці, вирішила дію приладу випробувати і на зерні, яке вона й негайно висіяла поряд з контрольним неопроміненим зерном. Тим часом через тиждень ще раз на секунду опромінилася загадковим генератором. Больові відчуття посилилися, а після третього разу ледь придибала додому, так її зморило на сон. Посеред ночі прокинулася від гострого болю. Не могла поворухнутися. Здавалося, що її кожну клітину тіла вивертала навиворіт якась загадкова сила. Мабуть з півгодини перебувала, здавалося, на межі між життям і смертю. Думала, що не доживе до ранку. Не могла прийти до тями. Переживала, що ж буде з нею, коли прийме аж 7 необхідних сеансів, як рекомендував Берідзе.

Я пригадував, що й зі мною щось подібне відбувалося після привезеної сорочки від вищезгаданого цілителя Гаврила. Одне слово, дія цього приладу і дія знахаря Гаврила виглядали якщо не тотожніми, то дуже подібними.

Пані Решетнікова все старалася збагнути, що діється з нею, на якому рівні все це відбувається? Адже чітко відчувала вплив якоїсь сторонньої енергії, невластивої її організмові. На якому рівні? – усе задавала собі питання. А ще виявилося, що опромінена генератором пшениця росла вдвічі швидше від контрольної. Значить, невідома енергія впливала навіть на ріст рослин.

Раптом її, наче блискавка, осінила думка: це зв’язано з ядром! Так, ядро атома, поглинаючи енергію біополя, переходить в інший енергетичний стан і спричиняє таким чином зміни в самій матерії. До речі, у Реріха є опис подібного стану людини, коли вона переживає «Космічне осяяння». Звідси випливає, що коли ядро під впливом якихось чинників переходить в інший енергетичний стан – це викликає так звану трансмутацію, цебто перетворення одних елементів у інші. А змінюються елементи – зазнають змін і ферментивні процеси в організмі. Але це ж потрібно перевірити експериментально. Решетнікова Т. П. згадала, що в неї є знайома в однім інституті, яка проводить досліди на дуже чутливому приладі методом ядерного магнітного резонансу. І яким було її здивування, коли порівняла характеристики контрольних і опромінених зерен. Просто не йняла віри: опромінені зернини мали зовсім інший енергетичний стан. Отже справді відбувалося поглинання енергії протонами, про що досі учені лишень здогадувалися. Це повідомлення здивувало Берідзе, з яким їй вдалося налагодити товариські стосунки. Він теж був вражений від енергетичних змін у живому організмі під впливом його генератора.

Науковця Решетнікову ще більше заінтригували ці вражаючі результати, вона активно продовжувала дослідження! Однак робота з таким потужним генератором не проходила безслідно. Навіть короткочасні сеанси опромінення зерен пшениці впливали на її серце так, що воно починало терпнути, боліти. Один фізик порадив той біль знімати, цебто викачувати свіжим яйцем, як сільські бабусі-знахарки викачують пристріт чи наврочення, цебто дію «лихого ока», а щоб було зрозуміліше, звичайного чаклунства, дія якого вже розтлумачена сучасною наукою. Свіже куряче яйце – то зародок, який активно вбирає енергію, особливо його білок, цебто знімає чуже, зазвичай негативне біополе, накладене чаклуном на власне біополе людини. В залежності від сили насланої чаклунської негативної біоенергії, життєвий тонус навроченої дитини чи дорослої людини може пригнічуватися настільки, що вона не лише відчуває хворобливий стан, а й навіть може померти, адже кожна клітина  тіла  навроченого  миттєво  набуває  протилежного,   цебто згубного негативного заряду.

І тут думки моїх власних досліджень цілком збігалися з науковими висновками кандидата біологічних наук п. Решетнікової, бо до того я вже провів багато дослідів у цьому напрямку. І аж тепер збагнув настирливе нагадування знахарів, щоб викачані яйця викидати в таке місце, де не ходять люди. Адже воно увібрало в себе всю шкідливу мінусову наслану біоенергію, яка може перейти на іншу людину. Я пересвідчився багаторазово в цім особисто, визначаючи біоенергетику таких яєць біорамкою.

На жаль, п. Решетнікова не змогла завершити свої дослід-ження у співпраці з Анатолієм Берідзе, бо він раптово помер. Однак їй, на відміну від мене, він таки частково відкрив таємницю, сказавши якось: «Запам’ятайте Таміло Петрівно, в генераторі – це не моє поле, а космічний промінь анти-гравітаційного походження». Правда, залишилося таємницею, яку Берідзе забрав з собою в могилу, що це за промінь і як конструювати, а найголовніше заряджати цим променем генератори, виготовлені ним. Бо деякі з них були такі потужні, що під їхнім невидимим промінням зменшувалася вага металевих   предметів!  А  ще він  запевняв  її,  що  заряд  у  цих

генераторах вічний!

Потім науковець Решетнікова продовжила досліди, тільки вже з участю екстрасенсів, навіть використовувала землю з місць аномальних явищ, де люди бачили на землі оті загадкові НЛО, аби потримати над взятим звідти ґрунтом торбинку із зерном. І знову ж вражаючі зміни! Виявилося, що екстрасенси можуть впливати навіть на кров людини. А в Біблії ж сказано, що душа людини в крові! Решетніковій вдалося дослідити, що під впливом екстрасенсів, а відтак і знахарів, у крові людей і тварин, наприклад, вміст заліза зменшується, а магнію – збільшується. Отож екстрасенс може впливати на людину не лише психологічно, а й на енергетичному, і навіть на фізичному рівні, цебто відбувається таж сама трансмутація елементів у нашій крові. До речі, є цікава наукова книга французького дослідника Керврана «Трансмутація в біології». Її автор стверджує, що за деяких умов у природі, приміром, хімічний елемент калій може перетворюватися в кальцій, магній на натрій, або навпаки, алюміній на кремній тощо. Вчений пояснює, що це відбувається за участі космічної енергії або ж під дією ферментативних процесів в організмі. У всякому разі, живий організм має пережити стресовий, або ж передстресовий стан, щоб сталися такі зміни. Можливо, (а я переконаний, що це так) вплив біополя на людський організм теж спричиняє певний стресовий стан. Бо що таке біополе людини? Це та ж таки космічна енергія, тільки трансформована організмом. Коли ж відбувається трансмутація в живому організмі – у біополі утворюються ніби дірки, через які надходить потужний струмінь інформації чи енергії, що, ясна річ, по іншому вже впливає на людину, ніж її власна.

Чому я так детально зупинився на цих загадкових явищах? Передусім, аби кожен задумався, що екстрасенсорика – це не безневинне і невразливе, хоча й, ніби, невидиме явище, із ним не можна безрозсудно гратися, а тим більше випробовувати на собі. Я намагався в цьому розділі пояснити, які зміни можуть відбутися у вашім організмі під дією різних екстрасенсів. Тому мене часто непокоїть підозра: чи не відбулося свого часу своєрідне кодування людей підступними диявольськими силами через телеекранне засилля різних сумнівних цілителів, адже ті телепередачі дивилися тоді чи не всі мешканці (від дитини до похилої людини) СРСР, цебто і хворі, і цілком здорові люди, в організмі яких практично моментально відбувалися всі вище висвітлені процеси не лише на енергетичному, а й фізичному, цебто органічному рівні. Хіба після такого ейфорійного телевізійного затуманення теле-глядача сеансами Кашпіровського і Чумака не спостерігалися в людей масові хворобливі відхилення психічного характеру? На той час я, серйозно вивчаючи впродовж кількох попередніх років це загадкове явище, був уже твердо впевнений в існуванні паралельно з нами невидимого світу, який прадавні євреї називали Шеолом, себто отих загадкових сил з позитивною чи негативною енергетикою, яких обмежені атеїсти обзивали міфом, хворобливою уявою чи вигадками марновірних людей, затуманених релігійним дурманом. Однак нинішні дослідження в цій найпотаємнішій царині нашого буття підтверджують саме оті «вигадки марновірних релігійних людей» як незаперечну реальність. Цебто збуваються слова Святого Писання: «Я погублю мудрість премудрих, а розум розумних відкину». Бо хіба нині мало відкинуто наукових, ще вчора, здавалося, незаперечних істин, цебто не гіпотез, а навіть наукових теорій! Однак остаточно пересвідчився в правильності своїх висновків тоді, коли несподівано відкрив, що освячена на Водохрещі вода має позитивний, тобто протилежний енергетичний заряд, ніж звичайна вода. Одначе про це піде розповідь у наступному розділі. А на підкріплення своїх застережень щодо обережності в спілкуванні з різними «цілителями» наведу свідчення однієї людини (не буду називати її імені), батько якої, за її переконливими твердженнями, був «чорним знахарем»:

«… Мій батько все життя займався знахарством. Скільки його пам’ятаю, він усе сидів згорбленим у своїй комірчині за столом, на якім стояв таріль з водою і щось шепотів. У нашім дворі завжди було повно людей, незалежно від пори року. Їхали вони звідусюд до відомого на всю округу ворожбита-знахаря рятуватися від різних недуг, яким вже ради не давали лікарі.

Якось (я тоді ще був маленьким) він гукнув мене і нічого не кажучи, висмикнув по соломині з чотирьох кутів хати. Тоді ще в людей будинки були під солом’яною стріхою. І ми зайшли до його комірчини. Він сів за стіл, швиденько із соломи склав хреста на воді у великім тарелі і почав щось шепотіти. Потім глянув на воду і промовив: «Він помре». Як не дивно, і я теж на цій відьмацькій воді раптом виразно побачив труну і страшно перелякався, миттю вискочив з комірчини. Правда, батько нічого мені не сказав, але більше вже до неї не кликав.

А одного разу привезли до нас небаченої вроди молоду дівчину. Її батьки були готові все віддати, аби врятувати свою кровинку від загадкової недуги. Мене після попереднього випадку більше не тягнуло до батькової комірчини, але на цей раз вражаюча врода дівчини не давала спокою. Цікаво: чи житиме? Підкрався до комірчини, зазирнув через трохи прочинені двері. Батько щось шепотів, однак на воді я знову побачив щось на зразок труни – і мені стало ясно, що цю красуню чекає смерть. Хотілося крикнути цим людям: тікайте звідси мерщій! Адже я розумів, що її привезли сюди на загибель. Але чи повірили б ці нещасні люди мені?

З часом цей випадок забувся. Якось уже дорослим хлопцем на ніч поліз на горище спати. На духмяному свіжому сіні сон мене зборов миттєво. Як раптом відчув, що на мене навалюється щось важке і масивне, страшне і темнюще, як нічний морок і починає мене душити. Я страшно злякався, але якось скинув це темне страховисько із себе і утік до хати. Коли переляк минув, я подумав, що мені щось у сні привиділося. Отож через деякий час знову поліз відпочити в сіні на вишках. Та лиш тільки очі зімкнув, як ота чорна загадкова нічна потвора знову почала мене душити. Мабуть, хотіла побороти. Проте я не піддався. На цей раз не змовчав і сказав про це батькові. Однак, на мій подив, його це не збентежило, не здивувало, лишень застеріг: «Ти хоч не вдар його, а то буде велика біда». Я мусив поїхати з дому і більше туди не повертався.

Мій батько, правда, дуже довго жив, але смерть його була надзвичайно важкою. Він страшенно мучився, ніяк не міг померти, отож посеред зими мусили дах зривати. Аналізуючи тепер його чорне ворожбитство, усе більше приходжу до висновку, що він нікому нічого доброго не зробив, підкоряючись диктату тої таємничої демонської, а значить нечистої сили, від якої все життя залежав, лишень занапастив душі тих нещасних людей, що шукали в нього рятунку, а знайшли смерть і вічні пекельні муки, бо добровільно віддали себе в руки злої сили».

Що ще можна до цього свідчення додати? Хіба те, що не доведи нас, Господи, користуватися послугами невідь-яких цілителів чи екстрасенсів, бо не відомо, з якими потойбічними чи паралельними вищими силами вони зв’язані. Пригадаймо, як висловився про енергію свого приладу Берідзе: «В генераторі космічний промінь антигравітаційного походження». Бо гравітація – це і є загадкова енергія Небесного Творця Всесвіту, тому вона за всією логікою мусить бути позитивною, в чому ми пересвідчимося в наступному розділі. Тоді промінь антигравітаційного походження має бути протилежним за зарядом, цебто негативний, мінусовий. Чи не тому його енергія знімалася свіжим курячим яйцем, коли п. Решетнікова одержала велике передозування її, проводячи досліди із зернами пшениці. Адже ця загадкова енергія могла привести її до смерті. Тут дуже багато схожого з тим, коли людину наврочено, вона теж тоді переносить подібні муки.

Далі: Розділ 11