С. Праск
НЛО – вигадки чи реальність? Звідки вони? Ким послані і для чого?
Цей розділ так і напрошується розпочати з думок відомої болгарської віщунки-ясновидиці Ванги. Вона ствердно відповіла на запитання стосовно літаючих тарілок, цебто НЛО в земній атмосфері. Навіть назвала якусь невідому планету Вамфім, що є третьою від планети Земля, звідки вони прилітають. З іншого ж боку Ванга стверджувала, що до неї являються якісь істоти в блискучому одязі, котрих, одначе, ніхто зі сторонніх не бачив. І що, мовляв, вони постійно оточують її, навіть інколи пробують промовляти її вустами, після цього сліпа провидиця цілий день слабувала, почувалася дуже зле. Або ж її вислів: «Цей рік не був добрим, проте новий буде населений новими духами. Вони принесуть єлей і багато надій. Чекайте змін, багато змін на краще».
Як бачимо, провидиця, причому абсолютно сліпа, наголошувала саме на духах. Ці слова вона мовила ще в далекі вісімдесяті роки минулого століття.
Ба й справді, незабаром ці зміни прийшли не лише для Болгарії, а й до нас, змінивши суспільний лад. Та не про це мова. Виходячи з її слів, вона спілкувалася, або як висловлювалася – чула підказки не якихось загадкових тілесних істот, а духів. Не будемо поки що виясняти, яких саме: Божих чи диявольських! Головне, що ці сили явно не від світу цього, а надприродні, виходячи з наших земних уявлень. Нас наразі цікавить питання, чи існують надприродні сили, чи це, може, звичайна забобонна вигадка церковників різних конфесій.
Феномен Ванги (детальніше про це піде в наступному розділі) можна витлумачити в трьох аспектах. Або це духи, або ж істоти, що існують в інших часових вимірах і тому невидимі земній людині, або ж невідомі високорозвинуті цивілізації, котрі досягнули такого рівня розвитку, що можуть з великих відстаней впливати на земну людину, адже багато учених нині вважає, що найшвидше, власне, миттєво у Всесвіті може поширюватися лишень думка, незалежно від відстані до космічного об’єкта. Згадаймо дослідження професора Нажима Валітова, про що йшлося в попередніх розділах, що швидкість розповсюдження інформації у Всесвіті перевищує швидкість світла, цебто інформація між космічними об’єктами поширюється миттєво, незалежно від відстаней між ними, тому й Бог всевидющий.
А тепер щодо НЛО, про яке, як і про екстрасенсів (про яких теж піде детальніше в наступних розділах), у 80-их роках минулого століття писали чи не всі газети світу. Тому українські часописи тут не виняток. Я в ті часи зібрав масу вирізок з доступних мені інформаційних джерел, де про ці дивні феномени писали не лише любителі-дилетанти, а й маститі науковці з різноманітних сфер знань. Вони були «на слуху» в усіх. Щоправда, одні вірили, інші, прагматичніші поглядами, ставилися до того скептично, як до звичайної фантастики хворих на містичні перебільшення людей. До отого другого типу невір відносився й мій товариш зі студентських літ, впертий «Хома невірний», учитель географії Л. Ш. Він вважав усі ці балачки забобонними вигадками, як і будь-яку містику назагал. Аж якось одного разу (а учителював аж у Рафалівці Володимирецького району Рівненщини) він посеред ночі затарабанив мені у вікно. Зайшов до хати блідий, перестрашений і тремтячим голосом почав розповідати, що аж впродовж шести чи семи годин не міг добратися на своїм «Москвичі» від села Яринівки (до якої 20 кілометрів) до Костополя. Виявилося, що відразу за Яринівкою його почав супроводжувати у повітрі якийсь літальний апарат, що спрямував на його авто потужній промінь, від якого, здавалося, довкіл було видніше, ніж удень. Але й це ще не все. Коли невідомий літальний об’єкт опускався нижче, автомобіль ніби паралізовувало, він збавляв швидкість. Як не старався натискати на важіль газу, нічого не допомагало. Навпаки, двигун почав глухнути, зупинявся. Що не робив нічний подорожувальник, але автомобіль не слухався, залишався ніби паралізованим і повз по-черепашому. Товариш боявся вийти з машини, аби з ним чогось не трапилося ще гірше. І аж пізно вночі оте загадкове НЛО дало йому спокій, коли авто доповзло під саме місто. Та дивна подія перетворила Л. Ш. з насмішкуватого «Хоми невірного» у пристрасного прихильника думки, що НЛО – це не фантастика, а реальність. Одне слово, його переконання миттєво змінилися, як у біблійного Савла, що потім став апостолом Павлом.
Свідчення про загадкові літальні апарати різної форми відомі людству звіддавен, ще з до біблійних часів, про що йшлося вже вище, ба й зафіксовані в Старім Заповіті. Приміром, у Другій книзі царів (гл. 2, вірш 11) мовиться: «І сталося, як вони все йшли та говорили (цебто Ілля з Єлисеєм), аж ось появився огняний віз та огняні коні, і розлучили їх один від одного. І вознісся Ілля у вихорі на Небо». Після цього біблійного випадку історія людства не знає іншого випадку, аби хтось живим вознісся на Небеса. Але є одна цікава річ! Активність НЛО чомусь завжди посилюється чи появляється в якісь складні періоди життя на нашій планеті. Наприклад, у час Другої світової війни. Згадки про Божих синів чи «синів неба», від яких, коли вони вступали в шлюбні відносини із земними жінками, народжувалися велетні висотою 4-5 метри з небаченою силою, не тільки є у Біблії (Книга Буття), а й у стародавніх китайських текстах, про що вже йшлося в попередніх розділах книги.
Так от з часів Другої світової війни теж є згадки очевидців про подібні дивні літальні апарати, яким не шкодили ні кулі, ні навіть снаряди. Вони часто супроводжували німецьких та американських льотчиків, однак не відповідали на їхні атаки. Спочатку німці і американці сприймали їх, як новітню зброю свого противника, але згодом пересвідчилися, що ці неопізнані літальні апарати, котрі могли миттєво зникати і не зазнавали ушкоджень від куль і снарядів, неземного походження.
Нове «нашестя» НЛО почалося у 80-ті роки минулого століття. Є багато фантастичних свідчень про їх різноманіття і карколомні маневрування в повітрі, що не піддаються земній логіці речей. Особливо ті, які могли миттєво змінювати свою форму, маючи дуже масштабні розміри. Якщо військові та секретні служби великих країн уже давно таємно вивчали цей загадковий феномен, то, приміром, цивільний Всесоюзний комітет з проблем енергоінформаційного обміну в природі у СРСР був створений лишень в листопаді 1988 року як громадська організація, цебто на любительських засадах, при правлінні Спілки наукових та інженерних товариств СРСР. Очолив комітет академік Академії медичних наук Влаїль Казначеєв. Через рік, 29 жовтня 1989 року, в «Молоді України» свої думки з цього приводу висловив учений секретар цього Всесоюзного комітету, тоді ще кандидат технічних наук Геннадій Задніпровський. Загалом він вів мову про екстрасенсорику (про це йтиметься в наступних розділах), але й зупинився і на цьому загадковому феномені. Зокрема, на запитання кореспондента, чи справді у той час був пік активності НЛО і що думають з цього приводу члени вищої комісії, він відповів: «Дійсно, пік є. Уже третій за останні 20 років. Перший був у 66 – 67 роках, другий – у 77 – 79. Проте тоді (звісно ж, з ідеологічних причин) не писали так, як сьогодні, але активність була дуже високою і тільки в нашій країні є дані про зустрічі з понад 900 об’єктами. Цього року після появи в Кабардино-Балкарії об’єкта циліндричної форми 500 метрів довжини, який пройшов на невеликій висоті зі швидкістю десь 100 кілометрів на годину, почався черговий пік активності НЛО. Є дві гіпотези їхнього походження. Перша: це позаземні цивілізації. Друга: це невідомі, принципово нові форми життя, які здатні матеріалізуватися».
Далі Геннадій Задніпровський стосовно таких частих відвідин Землі невідомими об’єктами зауважує: «Мова йде про наше випромінювання просто в космос. Випромінюються наші думки. Уявіть собі, скільки там зла і всього такого. Але ж цю інформацію хтось приймає. Он воно як! То кому ж воно треба таке випромінювання, там, у космосі? І чи не настав час серйозно говорити про екологію космосу, про екологію нашої свідомості? А те, що з цим не все благополучно, незаперечний факт. Можливо, що поява НЛО пов’язана саме з цим. Навряд чи нам завдають зло, бо як ми вже казали, система (цебто ієрархія Вселенського Розуму) має бути зацікавлена у підтримці будь-яких форм розуму, але якимось чином попередити можуть».
Ба й справді, нашестя НЛО і масова поява різних екстрасенсорних здібностей у людей чомусь співпадають, правильніше, передують якимось катаклізмам чи кардинальним суспільним змінам в житті Землян. А, може, відволікають увагу від можливих непоправних збурень внутрі самих суспільств, що могли б привести до найкатастрофічніших наслідків, наприклад, який трапився із тим же Фаетоном, про що вже йшлося в попередніх розділах книги? Наприклад, перед Першою і Другою світовими війнами. Мимоволі знову згадується розповідь Ванги, що саме перед Другою світовою війною до неї явився воїн незвичайної вроди у блискучому одязі з попередженням про великі зміни, багато народу загине, а «ти ж стоятимеш на цьому місці і провіщатимеш про мертвих і живих». Однак виникає логічне питання: а для кого і з якою метою? Якими силами це здійснюється? І ще безліч отих різних «Чому?».
Професор Київського університету, відомий біолокатор Олег Горошко в «Літературній Україні» від 1 листопада 1990 року стверджував: «Сліди посадок «літаючих тарілок» можна умовно розділити на дві категорії. Перша – це посадка з якоюсь технологічною метою. Наприклад, беруть воду чи «висмоктують» із землі якісь мінерали. Про це свідчать факти. Тобто довкіл є певні мікроелементи, а в тому місці, де приземлилося НЛО, вони відсутні. Сліди посадок однотипні: чітко фіксоване саме місце приземлення та наявність захисного польового бар’єру у вигляді кола навколо нього. Друга категорія посадок НЛО – з дослідницькою метою. Наприклад, контакт з людьми. В такому випадку «літаючі тарілки» не завжди оточують себе захисним польовим бар’єром».
На запитання кореспондента: «А що таке захисний польовий бар’єр?», уже інший учений, кандидат фізико-математичних наук Олександр Пугач відповів: «Це зона дії якогось невідомого нам надзвичайно потужного енергетичного поля, де людина не може рухатися, будь-які двигуни перестають працювати, зброя не стріляє».
Наприклад, діаметр такого захисного поля «тарілки», що приземлилася 2 грудня 1989 року на болоті поблизу села Жовтневого Бородинського району Київської області, становив тридцять п’ять метрів. Сама ж «тарілка» за описом очевидців мала радіус десь до 9 метрів. Чоловіки-очевидці, котрі пішли на болото «добути» мотиля для рибалки, потрапивши в оту зону дії захисного поля, немов одразу закостеніли, не могли зробити й кроку, навіть головою повернути. Та й мову враз відняло. Отак стовбичили хвилин з п'ятнадцять, поки аж «тарілка» не відлетіла. Подібних свідчень очевидців предоста.
Загадковими є й незвичні методи переміщення цих неопізнаних об’єктів. Олександр Горошко на це зреагував так: «Справді, сам спосіб руху «тарілок» дуже вже незвичний, і в рамках існуючих законів його пояснити практично неможливо. Я думаю, що тут діє таке явище, як телепортація. Суть його в тому, що предмет в одному місці зникає, а в іншому – з’являється. Ми, земляни, цього явища практично відтворити не можемо. Хоча у випадку полтергейту (а це суто земне явище), буває, що люди спостерігають, як предмет в одній кімнаті зникає, а в іншій з’являється. Тобто самого факту руху як такого ми не помічаємо. Можна зробити висновок, що й «тарілки» у багатьох випадках не літають, а телепортують…»
Ще один не менш цікавий факт. За свідченнями очевидців, НЛО літають практично безшумно, цебто двигуни в нашому земному розумінні на них просто відсутні. Ба ще й можуть деякі з них миттєво змінювати свою форму і розміри. Але навіть найбільшому невігласові зрозуміло, що для того, аби рухатися в просторі, потрібна якась енергія. На що Олег Горошко відповів: «Одна з гіпотез така: «тарілка» та всі її незвичайні дії – це кінцева ланка якогось надзвичайно потужного силового джерела, що живить літальний апарат за допомогою невидимого нам променя. До речі, й земляни вже мають розробки (правда, поки що теоретичні) передачі електроенергії з космічних електростанцій на землю. Я особисто схиляюся до ідеї телепортації, бо при різких маневрах, які здійснюють НЛО, мали б створюватися колосальні, навіть вбивчі для всього живого перевантаження».
З думкою ученого можна погодитися. Справді, для людського фізичного тіла це так, але не для невидимої людської душі, що має, як на мене, енергетичний склад, причому особливий, неземний, нематеріальний. Їй такі навантаження, переконаний, абсолютно безпечні. Цікавість викликає припущення професора Горошка про подібну природу переміщення НЛО з полтергейтом. Якщо це так, то і періодичні «навали» загадкових НЛО можуть бути дією отих злих, не лише земних, а й піднебесних сатанинських сил. Бо хоч убийте, я не повірю, що дії полтергейту, то Божі сили, після цього як довелося спостерігати подібне явище в одному будинкові села Корчів’я, неподалік Костополя, що на Рівненщині, в кінці минулого століття. Для родини цього дому то було справжнісіньке лихо, навіть трагедія. Не дай, Боже, подібне й найлютішому ворогові пережити. Однак після кількох служб Божих невідома зла сила залишила людей в спокої. Тож звідси ми можемо зробити висновок, що якою б не була могутньою зла диявольська сила, проте Божа, підпорядкована нашому Творцю Небесному, все таки могутніша. І якщо різні НЛО – це прояви демонічних сил, то можна лиш уявити яка незбагненна могуть таїться в нашого Небесного Творця. Однак, повернімося до загадкових НЛО. З інформацій у пресі та інших наукових повідомлень і свідчень надибуємо на факти, де ті необізнані об’єкти діють не лише не толерантно, а й навіть вороже супроти людини, позбавляючи її не тільки здоров’я, а й життя. Отож зустрічі з ним для гомосапієнса не є безпечними, а відтак мимоволі народжується думка, що ними керують не сили добра і любові. Бо чи міг би Отець Небесний шкодити своєму творінню, цебто людині. Взяти хоча б одне повідомлення «Молоді України» з отих «тарілкоактивних» років минулого століття. Про цю незвичну подію тоді писали й інші газети. Два літаки: Тбілісі-Таллін та Ленінград-Тбілісі летіли зустрічними курсами. Раптом екіпажі повідомляють на деспечерську: попереду великий диск, від якого відходять промені, три з них спрямовані до землі, а два вгору. Диспечер чомусь скомандував ленінградському екіпажеві трохи змінити курс і зблизитися з об’єктом. Диск опинився на рівні літака, підняв один промінь і спрямував його на кабіну пілота. У цей час за штурвалом був другий льотчик, він якось встиг заслонитися рукою од нестерпно-сліпучого світла. Командир літака відпочивав поруч у сусідньому кріслі. Промінь діаметром десь 20 см. пройшовся й по ньому. Обидва пілоти відчули дивний жар у тілі.
За кілька місяців командир авіалайнера помер у Боткінській лікарні з дивним записом в історії хвороби: «Організм вражений впливом випромінювання від неопізнаного літаючого об’єкта». Другий пілот незабаром теж був списаний з авіації за інвалідністю. Він періодично втрачав свідомість. Електрокардіограми та електроенцефалограми пілота теж були незвичними. Обстеження засвідчили, що в нього змінений ізотопний склад тіла.
В цій же «Молоді України» від 18 вересня 1991 року було ще одне сенсаційне повідомлення, взяте з матеріалів польської преси. В ньому йдеться, що один американський астронавт, виконуючи таємну місію НАСА, пропав безвісти 28 років тому… і лиш недавно повернувся на Землю. Однак офіційно НАСА залишила цю подію без коментарів: тобто жодного слова про зникнення командира корабля Чарльза Гінсона і дивне його повернення. Проте приватні особи з НАСА висловлювалися, ніби ця подія зв’язана з чимось таким, що не піддається поясненню. Вони втратили контакт з астронавтом Гінсоном о 3 годині 58 хвилин після старту. А оскільки місія його була таємною, вони не могли заявляти про це публічно, – пояснив журналісту Меннові офіційний представник НАСА. В їхніх документах Гінсон фігурує, як особа, що пропала безслідно.
Так тривало до 26 березня 1991 року. Цього весняного дня, через 28 років зникнення в космосі, військово-морська американська частина прийняла радіограму Гінсона. Невдовзі в океані виловили капсулу з Чарльзом на борту. Фізично він почувався добре, але психічний стан астронавта бажав кращого, бо його слова важко було зв’язати в одне логічне ціле. На запитання, де він стільки часу перебував, той лиш роздратовано вигукував: «Ніколи більше! Ви повинні зрозуміти… Це наші вороги».
Усі документи, так як місія Гінсона мала чисто військовий характер, були знищені. Навіть не залишилося доказів, що Гінсон перебував у штаті НАСА, хоча всі співробітники похилого віку його чудово пам’ятали. Виникає питання, як могла прожити людина 28 років із запасом пального, продуктів харчування та води, розрахованими на 6 місяців? І якщо це правда – то без участі позаземних сил це було б неможливо!
І коли вже мова зайшла про космічні польоти, не можна не згадати дивну фразу американського астронавта Ніла Армстронга після посадки «Аполлона-11» на Місяці 21 липня 1969 року. Він навіть не здивовано, а емоційно вигукнув у мікрофон відразу після посадки на Місяці спускового апарату космічного корабля: «Хотів би знати, що це таке? Прямо перед нами з протилежного боку кратера сидять інші космічні кораблі – величезні – і спостерігають за нами!»
Він був першим землянином, що ступив на місячну поверхню. Про висловлені астронавтом слова запевняє читачів у своїй монографії і американський космічний конструктор Моріс Шатлен, один з авторів системи зв’язку «Союз-Аполлон». Найголовніше, що цей здивований вигук астронавта чули не тільки спеціалісти НАСА, адже частота, на якій працювали космонавти, була відома. Тому цю унікальну радіопередачу вловили й радіолюбителі. І якщо це не жарт чи розігриш Амстронга, або галюцінації, то це справді й донині залишається загадкою.
До речі, під час експедиції «Аполлон-12» за космічним кораблем землян довгий час летів якийсь великий об’єкт. Астронавти думали, що це остання ступінь ракети, але коли об’єкт повернув услід за «Аполлоном» в бік Місяця, зрозуміли, що це не остання ступінь. Потім цей загадковий об’єкт ще раз змінив курс і пролетів поруч корабля, освітивши його сліпучим променем.
НЛО супроводжувало і політ «Аполлона-13». А на поверхні Місяця раптом з незрозумілих причин був зірваний добре підготовлений експеримент з проведення вибуху невеликого ядерного заряду. Цікавим є те, що, за твердженням астронавтів, поруч в цей час знаходився НЛО.
А ось як прокоментував ці місячні дива в шостому числі часопису «На грани невозможного» за 1992 рік генеральний директор «Уфоцентра» Володимир Ажажа.
Місячних загадок є багато. Спеціалісти НАСА видали каталог, в якому зібрали подібні місячні загадки приблизно за чотири століття спостережень за нашим нічним світилом. Ось деякі з них. У 1871 році англійський астроном Бірт в кратері Платона виявив тіла правильної геометричної форми. Найголовніше, що вони рухалися і випускали світлові сигнали.
Спостерігалися й інші дивні явища: то появлялися, то
зникали кратери, стіни, гігантські куполи. У 1957 році астрономи спостерігали, як несподівано на місячній поверхні спалахнув гігантський хрест. Йому навіть дали назву «Мальтійський». А в 1963 році американські астрономи нарахували на Місяці аж 31 об’єкт, що світився, довжиною 5 кілометрів і шириною 300 метрів. Вони переміщувалися в певному напрямку, нагадуючи стрій. А поміж ними снували менші об’єкти – довжиною 150 метрів.
Відомий астроном К. Саган впевнений, що під місячною поверхнею розташовані гігантські печери. Подібні думки ніби й підтримують і в Пулківській обсерваторії. Про внутрішню пустотілість Місяця засвідчує його щільність, що дорівнює 3.34 гр/см3, коли щільність землі складає 5.5 гр/см3.
Та найцікавішою є чи не остання сенсаційна новина, про яку Володимир Ажажа довідався в Японії в листопаді 1991 року на міжнародному симпозіумі «Космос і НЛО». Японські уфологи передали йому тоді відеофільм, який знімали 800-кратним телескопом. Одне слово, японському дослідникові Я. Муцусіме вдалося буквально підкараулити політ над Місяцем матеріальних тіл. На екрані вони виглядають як сфери, що світяться. Та найсенсаційніше, що ці сфери кидають тінь на поверхню Місяця! Ці об’єкти переміщуються по орбітах в різних площинах – вздовж екватора, по меридіану і навскоси. Комп’ютерна обробка зображень виявила, що найкрупніша куля має діаметр 20 кілометрів, а швидкість в межах 200 кілометрів за секунду. Подібні параметри загадкових об’єктів просто фантастичні, адже природні тіла навряд чи могли рухатися по орбіті з такою швидкістю.
Може, й справді, як заявляють деякі спеціалісти, що Місяць використовують якісь позаземні цивілізації, або невідомі надприродні сили. Адже хіба є краще від Місяця небесне тіло для спостереження за Землею. Та й не менш загадковим є факт, що Місяць, зробивши один оберт навколо Землі, тільки один раз обертається навколо своєї осі. Цебто він постійно повернутий до нашої планети лишень одним боком. Чи не загадковим є таке співпадання. Чи це не наштовхує на думку, що наш супутник створений і функціонує саме з тією метою. Ба й фази місяця не випадкові. Бо чи можливо у безмежному Всесвіті, аби з такою філігранною точністю небесне тіло внаслідок звичайної випадковості сформувало свій рух, щоб стати одночасно і часовим мірилом для землян, і саме нічним світилом, та ще й до того мати певний вплив на природні і життєві процеси на Землі.
Доречно тут згадати ще одну цікаву деталь: американські
астронавти, котрі побували на Місяці, згодом стали глибоко віруючими людьми.
Безпосередньо із засиллям НЛО багато уфологів пов’язують й ще одне загадкове явище, так званий «луговий феномен». Чи як інколи його називають мистецтвом нечистої сили. Найчастіше такі «художества» появляються на житніх чи пшеничних ланах або на луках з високотрав’ям. Візерунки з майстерно викладених стебел бувають найрізноманітнішими, а головне, величезними за розмірами і дуже геометрично правильними за формою. Їх можна побачити лишень з висоти. Та найцікавіше, що в зоні подібних кругів дивно ведуть себе мікрофони, а то й зовсім не працюють. Але коли вийти за межі цього круга, мікрофони починають працювати нормально. А біолокаційні рамки фіксують наявність підвищеної енергетики, подібно до місць посадок НЛО.
Одне слово, на нашій грішній землі різних чудес, пов’язаних з НЛО, з екстрасенсорикою, так званим полтергейстом, предостатньо. А скільки виникає нових, начебто за суттю і релігійних сект із своїми фанатичними «месіями», що чекають, навіть визначають дати чергового кінця світу. Скільки уже їх було, мабуть, важко й пригадати, тому напрошується логічний висновок: все таки в світі існують якісь вищі сили, котрі мають здатність оволодівати і керувати людським розумом як для добрих, так і для злих справ. Найприкріше, що внаслідок вчорашньої ба й нинішньої дехристиянізації суспільства та стрімкого поширення матеріалізму і безбожжя (бо хіба не Содом і Гомера, коли уряди легалізують одностатеві шлюби, що стає вже хворобою всього суспільства), шальки терезів усе більше й більше схиляються у бік зла. Можливо, оті різноманітні дива – це ілюзорний плід диявола, аби таким чином заманити більше зневірених у свої оманливі тенета, зародити сумнів, а там і остаточно вбити у людській свідомості віру в Бога, нашого Небесного Творця. Або ж чи не найхитрішим винаходом диявола є твердження про його не існування в природі як такого. Мовляв, це фантазії хворих на голову людей з викривленою психікою. А раз нема диявола, значить, і Бог – звичайнісінький міф. Бо хіба, приміром, оті часті «кінці світу», вигадані спокушеними фанатиками або хитрунами, не руйнують в людських душах віру в Святе Письмо, в рятівні ідеали Христового віровчення, в святість і любов, а відтак і в Бога. Чи не таким чином оті підступні демонічні сили намагаються заволодіти умами не мільйонів, а мільярдів землян для іншої мети, що, на жаль, веде не до вічного життя, а до вічної погибелі,
яка приготовлена Творцем для диявола і його демонів.
І чи не прислухатися нам до слів колишнього маршала
королівських ВПС сера Віктора Годдарда: «Астральний світ ілюзій, що кишить схильними до містифікації духами, добре відомий своїми різноманітними діями, спрямованими на приголомшення людини».
Чи не ті «схильні до містифікації» духи (тобто демонічні диявольські сили) несуть відповідальність за всі прояви і дії НЛО? Може, літаючі тарілки не прилітають з якоїсь далекої планети і не є посланцями якоїсь загадкової високо розвинутої цивілізації. А більше всього, вони наші безпосередні сусіди, цебто частина нашого невидимого паралельного світу, де буття (матерія та енергія) визначається радикально протилежними, цебто відмінними життєво-часовими параметрами. Давні люди не тільки знали, а й признавали цей факт. Навіть первісні оригінальні тексти Біблії містили слово «Шеол», що означає невидимий світ. І що цей невидимий світ має не тільки добрих (Божих), а й злих (диявольських) духів. Навіть у Святім Письмі сказано: не довіряйтеся всім духам, а випробовуйте їх.
Хоча я особисто вважаю, навіть і переконаний, що проблему НЛО слід поділити на дві частини. На ті, що зв’язані з «жартунами» нашого невидимого паралельного світу зі своїми «барабашками» і фокусами перевтілення, навіть здатності матеріалізовуватися, цебто світу диявола; і можливими реальними літальними об’єктами інших цивілізацій. Адже наш Всесвіт безконечний, то чому б Творцю Небесному не створити в інших світах людиноподібних істот, аби прослідкувати шлях їхнього розвитку в різних умовах. Бо якщо це правда, що в 1947 році американцям вдалося збити такий літальний реальний, а не енергетичний псевдооб’єкт, то це стверджує, що у Всесвіті існують інші, значно розвинутіші від нашої земної цивілізації, бо енергетичні літальні об’єкти збити неможливо. Ба й таке існування невідомих цивілізацій в інших світах не суперечить біблійному віровченню, адже Біблія писана саме для землян, а не для інопланетян з інших далеких світів.
Далі: Розділ 9