Віктор САВЧЕНКО
І БАЧИВ Я ЗВІРИНУ...
Деякі з розшифрованих пророцтв св. Івана Богослова
"Хто має розум, нехай порахує число звірини, бо воно число людське. А число її шістсот шістдесят шість."
("Об’явлення св. Івана БОГОСЛОВА")
І БАЧИВ Я ЗВІРИНУ...
Деякі з розшифрованих пророцтв св. Івана Богослова
"Хто має розум, нехай порахує число звірини, бо воно число людське. А число її шістсот шістдесят шість."
("Об’явлення св. Івана БОГОСЛОВА")
"І СУДЖЕНО МЕРТВИХ...”
1. Слід застерегти читача: якщо апокаліптичні пророцтва щодо земного світу (13—18 глави) не стільки тлумачилися, як підтверджувалися реальними подіями, то в подальших текстах "Об’явлення...” йдеться про те, що має статися після нас. Отже тут можна тільки гадати. Але гадати, спираючись на попередній досвід, а саме: на знання деяких відповідників слів — "гілок” і "коренів”, на знання аналогів, що їх вживав пророк, ну, і що надзвичайно важливо, — на розуміння впливу Темного сателіта на земний світ. Думається, що Іванові Богослову було відомо і про сонячний Зодіак, і про Орб, і, напевне, про кабалістичну суму — число вісімнадцять. Адже він пройшов школу Ісуса, а відтак був посвяченим.
"Об’явлення...” св. Івана складається з двадцяти двох глав. По суті це 22 надійно замкнені скрині з інформацією про майбутнє. Мабуть, у минулі часи були люди, котрі в міру того, як пророцтва збувалися, ідентифікували бачене ними з текстами "Об’явлення...” Не випадково й мені, тому, хто прийшов у земний світ у двадцятому столітті, в державі, де з "моря” семиголова звірина вийшла, пощастило в затуманеному тексті пророцтва розгледіти сучасні події. І знову ж таки, це стало можливим завдяки віднайденню ключа, який було сховано в тринадцятій "скрині”. Пробне розшифрування кількох глав підтвердило, що це таки ключ. (Подальші дослідження засвідчили, що ключ цей підходить не лише до "скринь” "Об’явлення...”
Події пророцтв, напевне, подаються в хронологічній послідовності, відповідно до порядку і кількості літер давньоєврейського алфавіту. Але мені вони висвічувалися не завжди послідовно. Так, перед тим, як було побачено суть семи чаш гніву (гл. 16), відкрився смисл розділів "Велика розпусниця” і "Таємниця жінки й звірини” (гл. 17), "Загибіль Вавилону” та "Плач за Вавилоном” (гл. 18).
2. Тепер повернемося до розділу "Вавилон остаточно загине” (гл. 18)
"21 І один сильний Ангол узяв великого каменя, як жорно, і кинув до моря, говорячи:
"З таким розгоном буде
кинений Вавилон, місто
велике,
— і вже він не знайдеться!”
Як мовилося раніше, "місто” — то держава, "море” — людність імперії. Легко уявити собі, як виплескується вода з водойми, в яку хтось кинув великого каменя. Слід тільки трохи домислити, уявивши, що водойму складали води, які не змішуються (не зовсім змішуються) і відрізняються одна від одної. Коли камінь упав, то кожен вид води вихлюпнувся, який ближче, який далі від місця падіння. Що й сталося 1990 року з Радянським Союзом. По тому, як відокремилися Україна, Литва, Латвія, Естонія, Білорусія, Молдова, Азербайджан, Грузія, Вірменія, Узбекистан, Казахстан, Туркменистан, Таджикистан, Киргизстан, Союзу ("Вавилона”) не стало, "— і вже він не знайдеться!”
Це ті "води”, які вихлюпнулися на більшу відстань. На меншу, недостатню для здобуття повного суверенітету, вихлюпнулися Чечня, Дагестан, Північна Осетія, Інгушетія, Татарстан та інші "води”, що утворюють "море” нинішньої Російської Федерації. Рано чи пізно вони також відділяться. Тримати їх у кулаці можна було тільки за сильної централізованої влади. Тепер, коли інтереси людей (нехай і об’єднаних у великі корпорації) стоять над державними, енергії (коштів, ресурсів) на утримання колись загарбаних, але нескорених народів, не вистачить. Це просто недоцільно.
3. Подіям у людському світі зраділи мешканці неба. "По цьому почув я наче гучний голос великого натовпу в небі, який говорив:
"Алілуя! Спасіння і слава,
і сила Господеві нашому,
2 правдиві бо та справедливі
суди Його.
Бо Він засудив ту велику
розпусницю,
що землю зіпсула своєю
розпустою, і помстився за кров Своїх
рабів з її рук!” (гл. 19).
Нагадаємо, що "велика розпусниця” це — Москва; землю зіпсула своєю розпустою” — людей отруїла лжевченням марксизмом-ленінізмом.
"...6 І почув я голос великого натовпу, і наче шум великої води, і мов голос громів гучних, що вигукували:
"Алілуя, бо
запанував Господь,
наш Бог Вседержитель!
Радіймо та тішмося,
і дамо славу Йому,
бо весілля Агнця настало,
і жона Його себе
приготувала!” (гл. 19).
Настали післяапокаліптичні часи. Християнська віра, витримавши жахливе випробування, вистояла у двобої з темними і приготувалася до свого оновлення. "Весілля Агнця”, "Жона себе приготувала” — метафори, за якими вгадуються христова віра і сутності, що готуються у земний світ.
"...8 Їй дано було зодягнутися
в чистий та світлий вісон,
бо вісон — то праведність святих” (гл. 19).
Йдеться про чисті, незаймані душі ("жона Агнця”), що їх буде запліднено оновленою вірою.
Пишеться: "гучний голос великого натовпу в небі...” та "голос великого натовпу і наче шум великої води...” Тобто двічі згадується натовп у небі, який славив Бога за те, що він засудив велику розпусницю і зруйнував Вавілон; йдеться про сутності тих невинних, кого замордовано в часи ленінсько-сталінського тоталітаризму. Тільки в Радянському Союзі їх було 62 млн. Це, справді, був шум великої води. Св.Іван опинився в інформаційному полі страждань тих багатьох мільйонів, або, мовлячи словами "гілок”, — у "шумі води”. Їх було так багато, що їхні спільні крики нагадували "голос громів”.
"...9 І сказав він (ангел) мені: Напиши: Блаженні покликані на весільну вечерю Агнця!” І сказав він мені: "Це правдиві Божі слова!”
3. Схема концентрації Темного сателіта, його тінь на земний світ та активність, а відтак — пік звірства поміж людей у період з середини дев’ятнадцятого по середину двадцятого століття пояснюють багато моментів у главах 19—20 "Об’явлення...” І не тільки пояснюють, а й дають орієнтовну часову відстань між подіями, що про них в завуальованій формі пише пророк. Щоправда у наведених уривках (гл. 19) описується тільки польову програму того, що колись станеться на землі, за аналогією з гл. 12-ою, де йдеться про війну на небі між Архангелом Михаїлом та змієм великим, вужем стародавнім. Все те, як видно, збулося з великою точністю й у відповідності до схеми і графіка активності Орба, наведених у розділах "Престол сатани” й "Темний сателіт (Орб)”цієї книги.Тобто змія та його анголів було скинено у земний світ, де вони накоїли багато лиха.
"11 І побачив я небо відкрите. І ось білий кінь, а Той, Хто на ньому сидів, зветься Вірний і Правдивий і Він справедливо судить і воює. Він ім’я має написане, якого не знає ніхто, тільки Він Сам. 13 І зодягнений Він був у шату покрашену кров’ю. А Йому на ім’я: Слово Боже.”
Чому "небо відкрите”? Тому, що доти воно було закрите густим полем Темного сателіта. Сутності, що проходили крізь нього для втілення, у земному світі, більшою чи меншою мірою потворилися. Тепер же активність Орба з року в рік слабшає, а його сфера дедалі віддаляється від Землі.
"Білий кінь...” — кінь — тварина призначена для перевезення людей та вантажу. Перевезення відбувається в просторі й часі; якщо простір можна визначити трьома координатами, то час — тільки одним вектором (напрямком). Отож "білий кінь” - це час на шляху до епохи без брехні і крутійства. Поміж людності з поновленою совістю будуть і суди і війни, але спрямовані не на загарбання, а на визволення, як на небі так і на землі. У земному світі вони вже тепер тривають: згадаймо хоча б Югославію й Чечню. "Він (вершник) справедливо судить і воює.”
Чому сказано: "Очі Його — немов полум’я огняне”? Чи не тому, що жар не дає світла; темряву розсіює тільки світло полум’я? Іван Богослов, якби був знайомий з сучасною технікою, то, напевне, написав би: "Очі Його — немов прожектори або лазерні промені.”
"А на голові Його — багато вінців.” "Вінець” — герб. Отож ідеться не про людину, а про віру, яку приймуть багато держав (народів). І знову ж таки, народів потойбічного світу. Тому й імені Його "не знає ніхто, тільки Він Сам.”
"І зодягнений Він був у шату покрашену кров’ю” — мається на увазі та кров, яку пролив "змій великий, вуж стародавній”, опинившись у земному світі, а конкретно — звірина. Тобто йдеться про помсту тим, хто прийняв образ звірини.
"А Йому на ім’я: "Слово Боже”, тобто гряде оновлена Христова віра. Чому саме христова? Тому, що пророцтво це пише друга людина після Ісуса, той, хто виплекав дерево християнства.
"14 А війська небесні , зодягнені в білий та чистий вісон, їхали вслід за ним на білих конях. 15 А з його уст виходив гострий меч, щоб ним бити народи. І він пастиме їх залізним жезлом, і він топтатиме чавило вина лютого гніву Бога Вседержителя!”
Знову ж таки мається на увазі поновлення справедливості, але поновлення войовниче. Образ гострого меча, що виходить з уст, використовується не вперше в "Об’явленні...”, він означає слово. Бо все у світі починається зі слова. Вже потім, коли слово вимовлене, до рук беруть меча. Російську імперію звірина спочатку зруйнувала словом, висвітивши всі її гріхи і в такий спосіб прищепивши більшості населення ненависть. А тоді її ж — імперії зброю повернула проти неї. Так само упав "великий Вавилон” (Радянський Союз), військовий потенціал якого перевищував озброєння всього світу. Слово правди, вимовлене правозахисниками — громадянами "Вавилону” (згадаймо хоча б "Сад Гетсиманський” І.Багряного, Архипелаг Гулаг О.Солженіцина, "Діти Арбата” А.Рибакова, "Чорні камені” А.Жигуліна, "Ночувала хмарка золота” В.Приставкіна, самвидавчі документи, які поширювалися в часи хрущовської відлиги, підтексти в книжках більшості письменників Союзу) геть зруйнувало міф про найсправедливіше суспільство, спалило ширму, за якою ховалося найбільше звірство від сотворіння світу.
Якщо в часи найактивнішого Орба і найгустішої його тіні слово, кинуте звіриною в людську душу, збуджувало там рефлекс неусвідомленої помсти і нищення, то в шістдесяті роки двадцятого століття, коли астральна аура планети вже не була такою насиченою, а її активність стала різко падати, слово правди спонукало багатьох, і навіть голову звірини, замислитись. А вже з думкою приходить істина.
Але все, про що йдеться в розділі "Явлення Ісуса Христа” (гл.19), напевне, стосується небесних сфер, того, що уже відбувається на небі. Адже на початку цього розділу пишеться: "І бачив я небо відкрите. І ось білий кінь...” Тобто події, які колись сталися на землі, оцінюються на небі, а сутності людей, що спричинили ті події, судимі на небі. Оскільки їх багато, то це не просто суд, а з ними веде війну воїнство в чистому одязі. "І Він пастиме їх залізним жезлом, і Він буде топтати чавило вина лютого гніву Бога Вседержителя! 16 І він має на шаті й на стегнах своїх написане ймення: "Цар над царями і Господь над панами.” Тобто св. Іван пише про очищення небесного людства. І робить це не людина, а віра та її засновник, перед якими однаково рівні і цар, і вельможа і простий чоловік. Тобто йдеться про підготовку сутностей для "десантування” у земний світ, коли прийде їхній час.
4. А що відбувається на землі тепер?
У Ів.Богослова про це сказано в завуальованій формі. Конкретніше пише Нострадамус: "І буде встановлено великий мир, союз і злагоду між одним із дітей (Російська Федерація) та заблудлими й розділеними різними королівствами сторонами (республіками колишнього Союзу), і буде досягнуто такого миру, який триматиметься на великому обмані (і республіки, й Росія запевняють одне одного у дружбі та братерстві, а насправді переслідують протилежні цілі: республіки прагнуть вийти з-під впливу "старшого брата”, Росія ж — навпаки, перешкоджає цьому) й під’юджуванні військової групи через відмінність між священнослужителями (політичні орієнтації), і буде об’єднане королівство Несамовитого (Раб’є) (Білорусія), який вдаватиме з себе мудрого. Сторони, міста, села, королівства і провінції зійдуть зі свого попереднього місця, щоб стати вільними, але ще більше погрузнуть у рабстві і потай будуть невдоволені своєю свободою, і оскільки правдиву релігію (християнство) було втрачено, то почнуть бити по лівій стороні, аби повернути праворуч, і відмовляться від святої, час якої закінчився, з її первинним писанням (марксизмом), і після великого пса, вийде найкрупніший, котрий зруйнує все, навіть те, що було зроблене раніше (те, що загарбано ще за царату); як і в старі часи, будуть поновлені храми, і служителі церкви будуть поновлені у своєму попередньому чині (відбудовуються храми, розростається церковна ієрархія ), і почнуть розпусту чинити та блудити й коїти тисячу злодійств (міжконфесійна ворожнеча, боротьба за місце на ієрархічній драбині, а найгірше — освячення кривавих боєнь). І наблизившись до нового спустошення і в самий розпал його, повстануть могутні суверенні держави і збройні сили і заберуть у нього обидва меча (власне Росії та Федерації), залишивши тільки знамена...”
Слова цього пророцтва є продовженням слів (уже раніше цитованих) "...злощасний виплід розростеться після першої жертви-покути, і триватиме те всього сімдесят три роки і сім місяців, а затим пустить паростки та, яка так довго була безплідною, починаючи з п’ятдесятого градуса, і яка поновить усю Христову Церкву.” Тобто Нострадамус пише про теперішній час — 2000-й і наближені (з обох боків) до нього роки.
5. В останньому — третьому розділі глави 19-ї "Знищення звірини та її прихильників” пишеться: "17 І бачив я одного Ангола, що на сонці стояв. І він гучним голосом кликнув, кажучи, до всіх птахів, що серед неба літали: "Ходіть,— і зберіться на велику Божу вечерю, 18 щоб ви їли тіла царів, і тіла тисячників, і тіла сильних, і тіла коней і тих, хто сидить на них, і тіла всіх вільних і рабів, і малих і великих...”
Якщо у попередньому розділі цієї глави йдеться про підготовку до війни: "Він пастиме”, "Він буде топтати”, то у цьому повідомляється вже про початок "бойових дій”. За метафорою "птахів, що серед неба літали” вгадуються ті сили неба, призначення яких — утилізувати чорне наповнення сутностей , які опинилися на небі. Пояснення вимагають тільки слова "тіла коней і тих, хто сидить на них”. Кабала вважає людину подвійною істотою, одна з яких — дух, ідея, друга — те, що виконує ідею. Перша — вершник, друга — кінь. Якщо ж ідеться не про окрему людину, а про цілу партію, то тут також є вершник — ідеологія (люди, що розробляють її) і кінь — ті, хто її впроваджує в маси. У разі, якщо вершник — особистість духовна і кінь підкоряється їй, то наслідок такої співдружності — добро. Якщо ж вершник сатана і кінь чорний (у даному випадку червоно-коричневий), то наслідок їхньої діяльності — велике лихо. Що й сталося 1917 р. і тривало до 1990-го, з піком звірства в межах 1917 — 1953 р.р. Може здатися, що тут кінь і вершник помінялися місцями (таке часто трапляється з людиною), але тоді суспільство стало б просто аморальним, у ньому переважали б споживацькі інстинкти; це спостерігається зараз у деяких "ситих” країнах. Ні, то був вершник справжній, а тільки з антисвіту, і кінь — також з антисвіту. Наслідком їхньої спільної діяльності були смерть і страждання багатьох мільйонів людей.”Тіла” (тобто душі) царів, тисячників, сильних, вільних, рабів, малих і великих, про які пишеться у 18-му стиху, — це все похідне від вершника й коня марксистської ідеї.
Перші удари меча (що з уст вершника на білому коні виходили) звірина почала відчувати ще в земному світі в часи хрущовської відлиги, коли з’явилися самвидавчі матеріали та їх трансляції закордонними радіостанціями. Друга хвиля правди з’явилася в офіційно дозволеній художній літературі. Слід сказати, що ця правда часом була не менш завуальованою ніж деякі з глав "Об’явлення...”, але крізь густий серпанок художнього вимислу розумний читач помічав роги Бофемота. По цьому починала сходити полуда з очей, людина прозрівала, а відтак отримувала щеплення від червоної бактерії. Були прямі, сильні удари "мечем” уже згаданих письменників. Але в республіках, де до соціального додавався ще й національний гніт, вершникові на білому коні доводилося приховувати блиск меча; його удари були спрямовані здебільшого на руйнування гніздовиська, що його звірина намагалася виснувати в душі чесної людини. Прикладом таких ударів в Україні був роман О.Гончара "Собор”, вірші поетів-шістдесятників — тих, хто розглядав марксистську ідею, як "правила гри” — не більше.
Тим часом на зміну людей, народжених на початку століття і отже вражених Темним сателітом, приходили нові, у свідомості яких вже було не саме тільки навісніння. Удари вершника на білому коні впливали й на них. Пригальмував вилюднення Брежнєв і його система. Та як тільки шостої голови звірини не стало, "процес пішов”.
6. Це були удари вершника на білому коні та його воїнства у земному світі. У потойбіччі ж, куди вже перемістилася більша частина сутностей звірини, відбувалося таке саме. "19 І я бачив звірину, і земних царів, і війська їхні, зібрані щоб учинити війну з Тим, Хто сидить на коні, та з військом Його. 20 І схоплена була звірина, а з нею неправдивий пророк, що ознаки чинив перед нею, що ними він звів тих, хто знамено звірини прийняв і поклонився був образові її...”
Матеріальні тіла темних, яких у апокаліптичні часи було багато, в шістдесяті роки стали вичерпувати свій ресурс і їхні сутності заполонили собою небо. Це відбувалося десь так, якби ці істоти облюбували б собі якусь із планет. Накопичившись до критичної маси, вони стали загрожувати існуванню цієї планети. Тому й з’явився вершник на білому коні та ті, хто постраждав від звірини. "20 І схоплена була звірина (компартія з головою Леніна), а з нею і неправдивий пророк, що ознаки чинив перед нею (Сталін), що ними звів тих, хто знамено звірини прийняв і поклонився був образові її (голові — Леніну). Обоє вони були вкинені живими до огняного озера що сіркою горіло... 21 А решта побита була мечем (словом) Того, хто сидів на коні, що виходив з уст Його. І все птаство наїлося їхніми трупами...” Знову ж таки, йдеться про анігіляцію темних сутностей — покручів Орба, тобто очищення небесної сфери.
Все, про що мовилося вище, можна звести до кількох позицій. А саме: у період найгустішої тіні Орба у земний світ прийшло багато нелюдей, поміж яких і ті, що створили програму для свого розвитку (марксизм). Від початку, коли вони стали з’являтися, до кінця їхнього панування минуло 5—6 поколінь. Панували ж вони три покоління. На місце їх — померлих приходили люди з іншими якостями, а їхні душі у потойбіччі були спалені.
Отож знищено було звірину, голова якої Ленін, (компартію) і неправдивого пророка (Сталіна). Але залишилася ще програма.
7. "І бачив я Ангола, що сходив із неба, що мав ключа від безодні, і кайдани великі в руці своїй. 2 І схопив він змія, вужа стародавнього, що диявол він і сатана, і зв’язав його на тисячу років, — 3 та й кинув його до безодні, і замкнув його, і печатку над ним поклав, щоб народи не зводив уже, аж поки скінчаться тисяча років. А по цьому розв’язаний буде на короткий час” (гл. 20, розділ "Сатана скутий на тисячу літ”).
Ідеться про того ж змія, котрий програв війну на небі з Архангелом Михаїлом. Згадаймо: "І скинений був змій великий, вуж стародавній, що зветься диявол і сатана, що зводить усесвіт, і скинений він був додолу, а з ним і його анголи були скинені...” (гл.12). Змій — марксизм з головами Маркса і Мора, анголи — всі, хто увірував у це вчення. І якщо "його анголи” — сутності людей, які, опинившись у потойбіччі, можуть бути спалені в "огненому озері”, то марксизм — ідея(програма). На неї тільки одягли кайдани і знайшли місце ув’язнення — безодню.
"Кайдани” — ідея зв’язана, не матиме більше впливу, "безодня” — глибина часу, забуття, "печатка” — знак Вищої Сили, а не людини.
А ось як про це пише Нострадамус: "І по тому тривалому періоду руйнування, поновиться друге царство Сатурна, Золотий вік. І заговорить Всевишній творець, чуючи страждання свого народу, Сатану буде зв’язано і заманено у глибоку прірву; і тоді встановиться між Богом і людьми загальний мир, і (Сатана) буде зв’язаний протягом тисячі років і Церква поновить свою колишню могутність, а (він) звільниться...” Як видно, йдеться про те ж саме. Питання тільки, звідки взяте: з "Об’явлення...”, а чи обидва автори користувалися тим самим пророцтвом? Нострадамус пише: "всі ці знання точно відповідають божественим письменам і видимим небесним світилам, а саме Сатурну, Юпітеру, Марсу та з’єднані з іншими, можна буде ясно побачити з допомогою деяких квадрантів” (старовинний інструмент для виміру висоти небесних світил над горизонтом та кутових відстаней між світилами). Але це пояснення більше схоже на виправдовування перед інквізицією. Мабуть, джерело пророцтва в часи Нострадамуса вважалося єретичним.
"Зв’язав його на тисячу років...” Звернемося до графіків активності Орба в розділі "Темний сателіт (Орб)”. Якщо за початок зв’язування узяти 2000-й рік (чи десь близько до нього), то випущений змій буде близько до 3000-го року. Це той рік, якому передуватимуть двісті років високої активності Орба (хоч і не такої високої, яка була в кінці дев’ятнадцятого століття). За ці двісті років народиться вісім поколінь людей із спотвореною ментальністю. Тобто буде створене сприятливе середовище для змія. Після 2900-го року і спалахне червона пошесть, але, як сказано, на короткий час.
До цього слід додати, що зв’язування змія в час, коли пишуться ці рядки (2000 р.), триває. Від марксизму відмовилися всі країни колишнього Союзу та його сателіти. Панує він (хоч і досить кволо) тільки в державі, де Несамовитий (Раб’є) вдає з себе мудрого. Проте позиції марксизму поки що сильні в чотиримільярдному Китаї, Північній Кореї, В’єтнамі, на Кубі. Але вже й там, наприклад, у Китаї, він трансформується у щось інше.
8. "І бачив я престоли та тих, хто сидить на них, — і суд їм був даний, — і душі святих за свідчення про Ісуса за Слово Боже, які не вклонилися звірині, ані образові її, і не прийняли знамена на чола свої та на руку свою. І вони ожили і царювали з Христом тисячу років. 5 А інші померлі не ожили, аж поки не скінчиться тисяча років. Це перше воскресіння! Над ними друга смерть не матиме влади, але вони будуть священиками Бога й Христа, і царюватимуть з ним тисячу років!”.
Умирали всі, звірина і просто люди, своєю смертю й насильницькою. Поміж тих, хто помирав насильницькою також було багато нелюдей. І якщо сутності звірини кидали в огненне озеро, то сутності звичайних грішників не пускали просто в людський світ. Їм дозволено буде воскреснути (мається на увазі втілитися) тільки через тисячу років. На графіках активності Орба це період найбільшої його активності для третього тисячоліття. Вона співпадає з часом, коли сатану (змія) буде випущено з безодні. Отож наприкінці третього тисячоліття спалахне звірство, подібне до того, що його пережили люди наприкінці другого тисячоліття. А тільки значно слабше. Адже сфера Темного сателіта ще більше віддалиться від Землі, до того ж активність його не досягне граничного значення. Це стосується тих, хто живе за християнською часовою метрикою. Для тих же, хто йде авраамовою дорогою часу — південці (тюркські народи, семіти) пік звірства припаде на 2700 — 2800 р.р. Знову ж таки, Орб хоч і досягне для них свого найбільшого значення, але дія його на живі об’єкти вже буде не такою сильною, як у наближені до 1881-го роки. Дріжджами того сатанинства (хоч і кволого), як видно з графіків, стануть люди південної крові. Чим більше їх буде у християнському світі, тим активнішим станеться спалах червоного сатанинства.
Це стосується тих, хто воскресне через тисячу років і для кого то буде перше воскресіння.
Ті ж, "які не вклонилися звірині, ані образові її, і не прийняли знамена на чола свої та на руку свою” оживуть і царюватимуть з Христом тисячу років. Уже тепер у земний світ приходять сутності в основному тих, на кому в минулому житті не було великого гріха. Вони будуть домінувати аж доти, поки не почнуть приходити ті, для яких перше воскресіння почнеться через тисячу років. "Блаженний і святий, хто має частку в першому воскресінні! Над ними друга смерть не матиме влади, але вони будуть священиками Бога і Христа, і царюватимуть з ними тисячу років!” Ідеться, мабуть, про другий апокаліпсис наприкінці третього тисячоліття, коли темні душі тих, хто накоїть лиха в ті часи, будуть укинені в "озеро огняне”. Священики ж Бога і Христа знову і знову приходитимуть у людський світ упродовж ще тисячі років.
9. Але зупинимось на другому апокаліпсисі. "Коли ж скінчиться тисяча років, сатана буде випущений із в’язниці своєї. 8 І вийде він зводити народи, що вони на чотирьох краях землі, Гога і Магога, щоб зібрати їх до бою, а число їхнє — як морський пісок. 9 І вийшли вони на ширину землі, і оточили табір святих та улюблене місто. І зійшов огонь з неба, — і пожер їх. 10 А диявол, що зводив їх, був укинений в озеро огняне та сірчане, де звірина й пророк неправдивий. І мучені будуть вони на вічні віки” (гл. 20, розділ "Останній наступ сатани й перемога над ним”).
Страхіття апокаліпсису двадцятого століття відбувалося здебільшого на слов’янських землях, і найбільший тягар страждань випав на людей православної віри. Отож пророцтва св. Івана й Нострадамуса збулися з великою точністю. Є всі підстави вірити їхнім передбаченням і на майбутнє.
Виникає два запитання: що станеться і де станеться?
Відповідь на перше можна побачити в історичних аналогах дев’ятнадцятого-двадцятого століть: в ідеї, сценарії, головних і неголовних дійових особах (не плутати з виконавцями).Справді, років через дев’ятсот-дев’ятсот п’ятдесят випливе із забуття ідея "вселюдської рівності”, а з’явиться вона в час найбільшої вібрації сфери Темного сателіта (для цього тисячоліття). Коли ж у світ, один за одним, прийдуть вісім поколінь людей, психіку яких буде вражено, знайдуться знавіснілі, які знову витягнуть червоний прапор з серпом і молотом (окультними символами руйнування) і повториться той самий спектакль. Виринуть із забуття імена автора сценарію Маркса, першого режисера спектаклю Леніна, актора, який вперше зіграв роль головного героя, Сталіна. Вони й стануть прототипами для нових виконавців. "А число їхнє (виконавців), як морський пісок.”
Місце дії — сцену сховано за словами "народи, що вони на чотирьох краях землі, Гога й Магога...” Спробуємо з’ясувати, про яку землю йдеться.
У книзі пророка Єзекіїля сказано: "І було мені слово Господнє на таке: 2 "Сину людський, зверни своє обличчя до Гога, краю Магога, князя Роша, Мешеху і Тувала!..” (гл.39). Із цих слів видно, що Гог — князь краю (землі) Магога, в якому жили Рош, Мешех і Тувал.
Хто такий Рош? Єврейською — голова, вождь, але слово це вживається у значенні назви народу, а саме скіфського, що оселився біля Каспійського й Чорного морів.
Хто такий Мешех? Це шостий із синів Яфета сина Ноя, родоначальник мосхів, що спочатку мешкали між Чорним і Каспійським морями. Про нього відомо, що він торгував з Тіром і "вимінював товар на душі людські і мідний посуд.”
Хто такий Тувал? Цей також із синів Яфета сина Ноя. Його іменем названо народ, який з Рошем та Мешехом був у землі Магога під владою Гога. Він так само "вимінював товар на людські душі і мідний посуд”.
Отож земля Магога — Скіфія.
Як пов’язані ці три етноси з нашим краєм?
Народ Тувал — це галілеяни, тобто ті, хто прийшов до Магога (в Скіфію) з Галілеї, землі, яка дасть світові Ісуса.
Народ Рош (Рос, Тирас) виник від асиміляції Тувала (галілеян) з сарматами, скіфами, антами.Це — протоукраїнці. Народ цей осів між Дніпром і Дністром. Давня назва Дністра — Тирас. Візантійці ототожнювали Гога, "князя Роша” з русами (українцями).
Народ Мешех — нащадки єгиптян, які злилися з корінними мешканцями Кавказу. Це були рештки фараонового війська, відправленого до Колхіди Рамзесом 2. Вони залишилися там з невідомих причин. Ці воїни, побравшись з жінками ашкеназів, вірмен, кімерійців, утворили плем’я, яке згодом мігрувало на північ, аж до Москви-ріки, де асимілювалося з угрофінськими племенами. Від цього змішання виник народ мосхів (латиною — мозохи, слов’янською московити).
Крім єгиптян у тому ж фараоновому війську були ще воїни-іудеї, числом 5 - 6 тисяч. Вони також розчинилися у місцевій людності, і навернули її до іудаїзму. З цим на східному узбережжі Чорного моря виникло царство ашкеназів, близьке за генетикою до скіфів і кімерійців, а за вірою — до іудеів.
У фольклорі іудаїзму Гог і Магог — це антагоністи "народу божого”, які прийдуть в "останні часи” з Півночі.
"А ти, сину людський, пророкуй на Гога та й скажеш: Так говорить Господь Бог: "ото я на тебе, княже Рошу, Мешеху та Тувалу! 2 І поверну тебе, і попроваджу тебе з північних кінців, і попроваджу тебе на Ізраїлеві гори. 3 І виб’ю лука твого з твоєї лівиці, а твої стріли кину з твоєї правиці. 4 Упадеш на Ізраїлевих горах та й усі відділи твої та народи, що з тобою; віддам тебе на з’їдження хижому птаству усякому крилатому та польовій звірині. 5 На відкритому полі впадеш ти, бо це Я говорив, говорить Господь Бог! І пошлю я огонь на Магога...” (Єзекіїль, гл. 39).
Скоріше за все, наведений уривок є аналогом до слів пророцтва св. Івана "І зійшов огонь з неба, — і пожер їх.”
Треба сказати, що слова "Гог і Магог” з іудаїзму перейшли також в іслам (Йоджужд і Маджужд) у тому ж самому значенні — вороги народу божого.
Свої пророцтва св. Іван писав тоді, коли тільки-но пробивалися паростки слов’янства, а відтак не міг знати назви майбутніх етносів. Йому дано було знати тільки те, що три пагони Роша, Мешеха й Тувала розростуться у чисельні народи. І якщо Єзекіїль передбачив нашестя Гога на іудейський етнос, то Ів. Богослов передбачив нашестя когось на пращурів Гога й Магога, а точніше на їхню ідею — християнську віру.
Перша голова звірини, прийшовши до влади, скоро збагнула примарність ідеї вселюдської рівності і змінила курс на сто вісімдесят градусів, впровадивши НЕП. Але курс на нищення православ’я не змінювався від першої до шостої голови. Таке ж саме мусить статися й за другого апокаліпсису у кінці третього тисячоліття. "І вийде він (сатана) зводити народи, що вони на чотирьох краях землі, Гога й Магога...” Тобто почнеться нове (у відповідності до чергової активності Орба) бродіння у православному світі. Але у цьому випадку розгорітися по-справжньому апокаліпсису зашкодить сильний осередок духовності. "9 І вийшли вони на ширину землі, і оточили табір святих, та улюблене місто...” Слово "місто” у Ів. Богослова вживається у значенні "держава”. Тобто до того часу поміж православних сформується щось схоже на Ватікан або державу, закони якої базуватимуться на християнській моралі. З ними й поведе війну звірина номер два. Слова "на ширину землі” означають географічну паралель, тобто нашестя буде не з Заходу чи Сходу, а з Півночі чи Півдня.
У чому відмінність апокаліпсису третього тисячоліття від його аналога (пророцтва Єзекіїля)?
У Єзекіїля описане нашестя (зовнішнє), у св. Івана — пошесть (внутрішня хвороба суспільства). Але не всі регіони пра-Гога й пра-Магога будуть вражені недугою.
У Єзекіїля: "І пошлю огонь на Магога...”
У св. Івана: "І зійшов огонь з неба — і пожер їх...” Навряд чи слово "огонь” тут — метафора. Це може бути зброя — ядерна чи якась інша, що її скинуть ті, хто боронитиметься від сатани, або якась третя сила. Не виключено, що в саму гущу нової звірини ("а число їхнє, як морський пісок...”) упаде космічний об’єкт на зразок Тунгуського метеорита, чи згусток невідомої нині енергії. Адже це буде період найбільшої (для цього тисячоліття) активності Темного сателіта. В такі часи детонує не тільки жива природа та земна твердь, а, мабуть, і космос.
"10 А диявол, що зводив їх, був укинений в озеро огняне та сірчане, де звірина (мається на увазі перша звірина) й пророк неправдивий...” Якщо за першим разом диявол (ідея) був зв’язаний і кинутий у безодню на тисячу літ, то за другим разом його вже вкинуто "в озеро огняне та сірчане”, звідки, напевне, вороття вже не буде.
Це не означає, що по тому настануть суцільний рай і благодать на всі віки. За вісімсот років по тих подіях (див. графіки активності Орба) прийде нове звірство. Замість марксизму з’явиться популістське лжевчення, альтернативне все тому ж християнству чи релігії, у яку воно трансформується.
Не зайве підсумувати сказане.
Чотири краї землі Гога й Магога — регіон православного світу. Народи, що його населяють, походять від біблійних етносів Роша, Мешеха й Тувала. Протоукраїнці виникли від змішання племені Тувала зі скіфами, сарматами та антами, проторосіяни — від асиміляції Мешеха з угрофінськими племенами. Тобто це пророцтво св. Івана, як і попередні його передбачення (принаймні ті, що починаються від 13-ї глави), стосуються православного слов’янства. Отже події, пов’язані з останнім наступом сатани, стануться на території етносів, які проросли з Гога й Магога.
Далі: І суджено мертвих 10
Copyright © В.В. Савченко, 2010