Віктор САВЧЕНКО
ПРОРОЦТВО ЧЕТВЕРТОГО ЗВІРА: ДАНИЇЛ
Деякі з розшифрованих пророцтв пророка Даниїла
ПРОРОЦТВО ЧЕТВЕРТОГО ЗВІРА: ДАНИЇЛ
Деякі з розшифрованих пророцтв пророка Даниїла
ВИДІННЯ НАД РІЧКОЮ ХІДЕККЕЛ
1. В десятій главі "Книги пророка Даниїла” пишеться: "За третього року Кіра, перського царя, було відкрите слово Даниїлові..., а слово це – правда та великий труд; і він (Даниїл) зрозумів те слово.... 4 А двадцятого й четвертого дня першого місяця та був я при великій річці, – це Хіддекел (Тігр). 5 І звів я свої очі та й побачив, аж ось один чоловік, одягнений у льняну одіж, а стегна його оперезані золотом з Уфазу (курсив В.С.) (місцевість, з якої привозили золото; друга його назва — Офіра). А тіло його — як топаз, а обличчя його — як вид блискавки, а очі його — як огняне полум’я, а рамена його та ноги його — ніби блискуча мідь, а звук слів його — як гук натовпу (курсив В.С.). 7 А я, Даниїл, сам бачив це видіння, а люди, що були разом зо мною, не бачили цього видіння, але велике тремтіння спало на них, і вони повтікали в укриття. 8 А я зостався сам, і бачив це велике видіння, — і не зосталося в мені сили, а краса обличчя мого змінилася й знищилася, і я не задержав у собі сили... 9 І почув я голос його слів. А як почув я голос його слів, то я зомлів і припав своїм обличчям до землі 10 І ось рука доторкнулася до мене (курсив. В.С.), і звела мене на коліна мої та на долоні моїх рук. 11 І сказав він до мене: "Даниїле, мужу любий, зрозумій ті слова, що я скажу тобі, і стань на своєму місці, бо тепер я посланий до тебе!” А коли він говорив зо мною це слово, устав я й тремтів. 12 А він промовив до мене: "Не бійся, Даниїле (курсив В.С.), бо від першого дня, коли ти дав своє серце, щоб зрозуміти видіння, і щоб упокоритися перед лицем твого Бога, були почуті слова твої, і я прийшов ради твоїх слів.”
А ось текст з глави першої "Об’явлення св. Івана Богослова”: "10 Я був у дусі господнього дня, і почув за собою голос гучний... 12 І я оглянувся, щоб побачити голос, що говорив зо мною. І, оглянувшись, я побачив... "Подібного до Людського Сина, одягненого в довгу одежу і підперезаного” по грудях золотим поясом (курсив В.С.). 14 А Його голова та волосся — білі, немов біла вовна, як сніг; а очі Його — немов полум’я огняне. 15 А ноги його подібні до міді”, розпалені наче в печі; а голос Його — немов шум великої води... 17 коли я побачив Його, то до ніг Йому впав, немов мертвий. І поклав він на мене правицю свою та й промовив мені: "Не лякайся. (Курсив В.С.).
Перед тим, як приступити до аналізу двох текстів, завважимо, що перший писано 535 р. до н.е. Це точно відомо, оскільки Вавілон було завойовано Кіром 538 р. до н.е., а Даниїл писав "за третього року Кіра.” Другий текст, з усього, — у третій чверті першого століття нової ери. Тобто різниця в написанні складає близько 530 — 550 років. А в обох текстах ідеться про ту ж саму постать (силу, сутність). Щоб у цьому переконатися, досить порівняти виділені мною місця. Наприклад: "одягнений у льняну одіж, а стегна його оперезані золотом з Уфазу” (Даниїл) та "одягнений у довгу одежу і підперезаний по груди золотим поясом (св. Іван); "а обличчя його — як вид блискавки, а очі його — як огняне полум’я” (Дан.), "а очі Його — немов полум’я огняне” (св. Ів.); "а рамена його та ноги його — ніби блискуча мідь” (Дан.), "А ноги Його подібні до міді, розпаленої в печі” (св. Ів.); "а звук слів його — як гук натовпу” (Дан.), а голос Його — немов шум великої води” (вода в езотериці — людність) (св. Ів.); "А як почув я голос його слів, то я зомлів і припав своїм обличчям до землі” (Дан.), "коли я почув Його, то до ніг Його впав, немов мертвий” (св. Ів.); "І ось рука його доторкнулася до мене” (Дан.), "І поклав Він на мене правицю Свою” (св. Ів.); "він промовив до мене: "Не лякайся, Даниїле...” (Дан.), "та й промовив мені: Не лякайся” (св. Ів.)
Хоч у Даниїла усі займенники, що ними він означує сутність (посланця Вищої Сили), писано з малої літери, а у св. Івана з великої, проте не виникає жодного сумніву, що в обох текстах ідеться про те ж саме. А ця "невідповідність” пояснюється тим, що пророцтва Даниїла були написані староєврейською мовою, де не існує великих літер взагалі, "Об’явлення...” ж св. Іван написав грецькою, де заголовні літери існують і де ними користуються, крім усього, для того, щоб підкреслити значущість того, про кого йдеться, повагу до нього. До речі, ця традиція збереглася й по наші дні, коли у листовному зверненні до людини пишуть "Ви”, "Вам”, "Вас” і т. ін.
2. Але повернемося до початку десятої глави Даниїла. "За третього року Кіра перського царя...” Треба зауважити, що Кір — сакральна постать в іудейській історії. Уперше його ім’я згадується у Священному Писанні пророком Ісайєю за півтора віку до його народження:
"28 Хто до Кіра говорить:
"Мій пастирю”,
і всяке моє пожадання він
виконає
та Єрусалимові скаже:
"Збудований будеш!”
а храмові: "Будеш закладений!” (гл. 44).
"1 Так говорить Господь до
Свого помазаника Кіра:
Я міцно тримаю тебе за
правицю,
щоб перед обличчям твоїм
повалити народи,
і з стегон царів розв’яжу
пояси,
щоб відчинити двері перед
тобою,
а брами не будуть замкнені.” (гл 45).
Одразу слід сказати, що Кір — це не власне ім’я, а титул царя. Ім’я ж його — Аградар. Кіром Аградар став після підкорення могутніх царств стародавнього світу Мідії й Лідії та заснування Мідо-Перської монархії.
Іудейська громада, яка мешкала у Вавілоні в часи, коли Даниїл писав свої передбачення, знала про пророцтво Ісайї і очікувала, коли воно збудеться. Знали про те, напевне, й халдейські жерці. Стає зрозумілим отже, чому фактично неприступне місто здалося Кірові: "і з стегон царів розв’яжу пояси, щоб відчинити двері перед тобою, а брами не будуть замкнені.” У цих словах незрозумілі тільки "і з стегон царів розв’яжу пояси”. Напевне, на поясах носили мечі і були вибиті знаки царського достоїнства. Золотий пояс сутності, що про неї пишуть Даниїл і св. Іван, також символ влади. Але тут вказується, що влада ця сонячна, оскільки золото — земний відповідник планети Сонця.
Стає зрозумілим також і те, чого на вершині владної піраміди Кіра й Дарія опинився чоловік з "юдиного вигнання” — Даниїл, як і те, чия то рука накреслила на стіні палацу під час Валтасарового бенкету слова "мене, мене текел упарсин”.
Отож пророцтво Ісайї збулося з дивовижною точністю. "І всяке Моє пожадання він виконає та Єрусалимові скаже: "Збудований будеш!”, а храмові: "Будеш закладений!” Справді, 539 — 538 рр. до н.е. Кір видав едикт, у якому дозволив іудеям, що перебували у вавілонському полоні, повернутися на рідну землю та почати відбудовувати Єрусалимський храм.
3. "7 А я, Даниїл, сам бачив це видіння, а люди, що були разом зо мною, не бачили цього видіння, але велике тремтіння спало на них, і вони повтікали в укриття.” Схоже, що могутня сутність потойбічного світу упритул наблизилася до земної людності. Побачити її дано було тільки означеній Вищою Силою людині — Даниїлові, решта відчула невимовний жах, хоч нічого й не помітила. Якщо видіння чотирьох звірів прийшло до Даниїла уві сні, то це — наяву, на березі Тігра. "8 А я зостався сам, і бачив це велике видіння, — і не зосталося в мені сили...” Тобто його також охопив страх, а почувши голос сутності, він навіть зомлів. Через п’ятсот п’ятдесят років таке ж сталося і з св. Іваном Богословом.
А тоді, на березі ріки Тігр "...він промовив до мене: ...були почуті слова твої, і я прийшов ради твоїх слів. 13 А князь перського царя стояв проти мене двадцять і один день, і ось Михаїл, один із перших начальників, прийшов допомогти мені, а я позоставив його там при начальниках перських царів.” Схоже, що тут висвітився план причин — потойбічна діяльність. І сутність, що прийшла до Даниїла, і князь перського царя, і Михаїл, один з перших начальників (той самий, що і в св. Івана), і начальники перських царів — то сили небесні, які формують події в земному світі, — архітектори й режисери матеріального світу. Між ними, як видно з тексту десятої глави, точиться постійне змагання. Від того, хто з них переможе, залежить доля земного людства. Згадаймо св. Івана Богослова: "І сталася на небі війна: Михаїл та його Анголи вчинили зо змієм війну. І змій воював та його анголи, та не втрималися, і вже не знайшлося їм місця на небі. 9 І скинений був змій великий, вуж стародавній, що зветься диявол і сатана, що зводить усесвіт, і скинений він був додолу, а з ним і його анголи були скинені... 12 Горе землі (людності планети) та морю (людності імперії), до вас бо диявол зійшов, маючи лютість велику...” (гл. 12). Що по тому сталося, відомо кожному, кому довелося жити у двадцятому столітті (див. книгу "І бачив я звірину...”). Аналогічні змагання у потойбічному світі показав і Даниїл. "...Були почуті слова твої (звернення до Бога по допомогу щодо іудеїв, які перебували у вавілонському полоні), і я прийшов ради твоїх слів.” Бог послав одну із своїх сутностей аби допомогти євреям, але, щоб це зробити, потрібно було змінювати плани іншої сутності, яка відповідала за становлення перського царства. І це протистояння тривало аж двадцять один рік (у біблійній езотериці день — це рік). Якщо до 535 р. до н.е., коли було написане "Видіння над річкою Хіддекел”, додати двадцять один рік, то отримаємо 556 р. до н.е. Слід зауважити, що в історичних джерелах, у яких ідеться про той період, більшість подій датується приблизно. Так, рік народження Кіра — орієнтовно 599-й, його едикт про дозвіл євреям повернутися на рідну землю — 539 — 538 рр., Кір став персидським царем також — орієнтовно 558 р. до н.е. Хоча рік захоплення Вавілона, здається, не викликає сумніву. Отож 556 р., скоріше за все, і був роком коли Аградар зійшов на перський престол і став Кіром. 556-й, а не 558-й. 21 рік (день), наведений Даниїлом, як і інші відрізки часу у його пророцтвах, не викликають сумніву.
А ось як написано в російськомовній Біблії: "...слова твои услышаны, и я пришел бы по словам твоим. 13 Но князь царства Персидского стоял против меня двадцать один день; но вот, Михаил, один из первых князей, пришел помочь мне, и я остался там при царях Персидских. 14 А теперь я пришел возвестить тебе...” У цьому — російськомовному тексті чіткіше передане таке: "...я пришел бы, но князь царей Персидских стоял против меня.” Тобто сутність — посланець Вищої Сили затрималась на двадцять один рік через перешкоду.
Про яких царів персидських ідеться? Про тих, хто заважав Аградарові зійти на престол. Адже йому ще задовго до його народження було накреслено стати "десницею Божою”.
Чи такою вже "десницею” був Кір?
Авжеж. Йому дано було зруйнувати чи не наймогутнішу тоталітарну владу, яку тільки знало людство — Вавілон. Вища Сила оберігала цього чоловіка уже з дитинства. Батьком Аградара був Камбіс, потомок стародавніх персидських царів, який проте до народження сина не посідав високого становища. Та ось цар мідійський Астіаг обрав Камбіса чоловіком для своєї доньки Мандани, яка й народила Аградара близько 599 р. до н.е. Астіаг, з метою убезпечити престол на майбутнє, наказав убити онука, але немовляті таки судилося жити. Не виключено, що цей нелюдський наказ цар видав з метою зашкодити пророцтву, у якому було визначено долю Аградарові-Кірові ще за півтори сотні років до його народження. Таку ж помилку (зашкодити пророцтвові) повторить і цар іудейський Ірод Великий щодо Ісуса Христа десь через шістсот років по тому.
Коли Аградар виріс, то пристав до вельмож, які були обурені нелюдською жорстокістю мідійського царя. Спалахнуло перше протистояння, затим друге; Астіаг потрапив у полон. Першим монархом Мідо-Персії по тому став Ціаскар, дядько Аградара-Кіра, який у біблійних та історичних текстах відомий як Дарій. Хоч Дарій і був мідянином, але за його правління на перший план виступила персидська монархія.
Ось про ці події, напевне, і оповів посланець Бога Даниїлові. Потім він ще сказав таке: " 1 А я в першому році мідянина Дарія стояв, щоб зміцнити й посилити його” (гл. 11). Тобто над людськими подіями земного світу стояли сутності потойбіччя. Дарія підтримували тому, що він сприяв становленню Кіра. Самому ж Кірові, як свідчить історик Йосиф Флавій, були відомі тексти щодо своєї особи, як і щодо зруйнування іудейського храму — про те було написано Ісаєю за 140 років до зруйнування. Кір, читаючи це, дивувався. А тоді покликав іудеїв, що мешкали у Вавілоні, і сказав їм: "3 Хто між вами з усього Його народу, — нехай буде Бог його з ним, і нехай він іде до Єрусалиму, що в Юдеї, і нехай будує дім Господа, Бога Ізраїлевого” (Ездра, 1, 3).
4. "15 А коли він говорив зо мною (Даниїлом) оці слова, я схилив своє обличчя до землі, і зомлів. 16 І ось хтось, як подоба до людських синів, доторкнувся до губ моїх, і я відкрив свої вуста, і говорив та й сказав тому, хто стояв передо мною: "Мій пане, у цьому видінні обернулися на мене болі мої, і я не задержав сили в собі. 17 І як може цей раб мого пана говорити з оцим моїм паном, коли в мені тепер нема сили, і не залишилося й духу?”
18 І знов доторкнувся до мене хтось, як вид людини, і зміцнив мене, 19 та й сказав:”Не бійся, любий мужу, — мир тобі! Будь міцний і будь сильний!” А коли він говорив зо мною, я зміцнився й сказав: "Нехай говорить мій пан, бо я зміцнився!” 20 І він сказав: "Чи ти знаєш, чого я до тебе прийшов? Та тепер я вертаюсь, щоб воювати з перським князем, а коли вийду, то ось прийде грецький князь. Але об’явлю тобі записане в книзі правди. І немає нікого, хто зміцнив би мене проти тих, окрім вашого князя Михаїла.”
Тут, знову ж таки, йдеться про астральну постать, яка майже проникла в матеріальний світ. Крізь барвисту лексику і специфічні тогочасні звороти вгадується конкретна мета потойбічних сил підготувати земні події і стежити за тим, щоб вони збувалися.
Кір віддає посуд храму Єрусалимського
Вочевидь, програма мідо-перських монархів мала свій термін існування. За її функціонування відповідав у потойбіччі "перський князь”. Сутність, яка відвідала Даниїла, мала завдання послаблювати ту складову програми, яка вже виконала своє накреслення, і сприяти іншій — наступній складовій. "1 А я в першому році мідянина Дарія стояв, щоб зміцнити й посилити його. 2 А тепер об’явлю тобі правду. Ось іще три царі повстануть для Персії, а четвертий збагатиться багатством, більшим від усіх, а своєю силою в багатстві своїм підбурить усе проти грецького царства.” Дарій був мідянином, дядьком Кіра по материнській лінії. Кір – по батькові перс. Дарій і Кір — одне царство. Хто ці три царі? У битві з массагетами (східний бік Амудар’ї) 530 р. до н.е. Кір зазнав поразки й загинув. Царем Ахеменідської держави став його син Камбіс
Цар Дарій
(цим ім’ям Кір назвав його, напевне, на честь свого батька). В 525 р. Камбіс завоював Єгипет, потім вторгся в Ефіопію, але потрапив у безводну пустелю; в армії почалося людоїдство і він змушений був відступити й повернутися в столицю Єгипту Мемфіс, де спалахнуло повстання. На відміну від Кіра, цей монарх залишив по собі важкий слід в історії. Зокрема, він убив священну тварину єгиптян бика Апіса, вивіз у Персію увесь золотий запас Єгипту, буцімто наказав убити власного брата Бардію. Помер за загадкових обставин. На зміну йому прийшов Дарій І — потомок царів-Ахеменідів у Персії. Він згуртував мідо-перську державу, яка зі смертю Камбіса уже майже розпалася. Зокрема, придушив повстання у Мідії, що його очолив Фравартиш з роду мідійського царя Кіаксара. Дарій І жорстоко розправився з повсталими: Фравартишеві він власноручно відрізав ніс, вуха й виколов очі, після чого його відвезли в столицю Мідії Екбатану і там посадили на палю.
"Ось ще три царі повстануть для Персії.” Ці царі: Кір, Камбіс і Дарій І.
"...А четвертий збагатиться багатством, більшим від усіх.” Йдеться про Ксеркса, сина Дарія І, який зійшов на престол після смерті батька 486 р. до н.е. Звідки взялося багатство? На відміну від попередніх царів, які в основному поштиво ставилися до віри підкореної людності і навіть приносили жертви їхнім богам, Ксеркс припинив підтримку місцевих храмів; більше того захопив храмові скарби Єгипту, Вавілонії, а потім і Греції. Зокрема зруйнував головний храм Вавілонії Есагілу, а статую Мардука вивіз у Персію. Храмові багатства часом перевищували багатства монарших династій і складали основу багатств держави.
"А своєю силою в багатстві своїм підбурить усе проти грецького царства.” Прийшовши до влади, Ксеркс почав енергійно готуватися до походу проти Греції. Уздовж Фракії були закладені продовольчі склади, через Геллеспонт — наведено паромну переправу, посли й агенти Ксеркса в Балканській Греції та Карфагені заохочували до бойових дій проти Греції. До походу Ксеркс залучив греків, що колись знайшли політичний притулок при його дворі. Поміж них був і колишній спартанський цар Демарат. В багатьох грецьких містах існували проперсидські сили. Війна, у яку були втягнені всі сусіди Грецької держави, почалася вдало для Ксеркса, але закінчилася 479 р. до н.е. поразкою. Втім, ті військові дії були лише складовою частиною цілого ланцюга подій, важливих для Греції.
Не зайве навести приклад великого багатства Ксеркса. Перемігши тристатисячне персидське військо при Платеях (врятувалися втечею тільки сорок тисяч персів), греки, звиклі до простого побуту, були приголомшені величезними скарбами та розкішшю, якою себе обставляли воєначальники Ксеркса. Шатра були повні золота й срібла, вази, чаші для пиття, умивальники, зап’ястя, намиста, мечі — все з золота і срібла; позолочені й посріблені ложа й столи, строкаті килими; гареми з найвродливішими жінками, породисті коні й верблюди.
Отож події, що про них було повідомлено Даниїлові сутністю з потойбіччя, збувалися у суворій послідовності протягом кількох десятиліть — від дня, коли про них оповідалося до 479 р. до н.е.
5. "3 І повстане хоробрий цар, і запанує великим пануванням, і робитиме за своїм уподобанням. 4 Та коли він повстане, буде зруйноване його царство, і буде розділене на чотири небесні вітри, а не на його нащадків, і не за його панування, яким він панував, бо царство його буде вирване й дане іншим, а не їм (нащадкам).”
Після поразки Ксеркса у війні з Грецією Персидська імперія вже не являла собою згуртованої держави. Царі, що прийшли після: Артаксеркс І (465 — 433 рр.), Артаксеркс ІІ (405 — 358 рр.), Артаксеркс ІІІ (358 — 337 рр.), Дарій ІІІ (336 — 330), хоч і продовжували агресію проти Греції, але вже не мали достатньо сили. "Та тепер я вертаюсь, щоб воювати з перським князем.” Тобто сутність повідала Даниїлові, що земні перси матимуть потойбічне сприяння тільки до певної пори, коли їхній "князь” (астральний) буде ще при силі, після ж прийде "князь”, що сприятиме з потойбіччя вже грекам. Під протекцією цього "князя” і "повстане хоробрий цар”, а саме Александр Македонський. Власне, стихи 3 і 4 повторюють пророцтво про "козла волохатого” з 8-ї глави: "22 А той зламаний ріг, і що стали на його місце чотири, — це чотири царства повстануть із цього народу, але вже не в його (зламаного рога) силі.” Справді, після смерті Александра Македонського 323 р. до н.е. четверо його подвижників прийняли імперію і поділили її між собою: Кассандрові дісталася Греція, Лизимакосові — Фракія й частина Малої Азії, Селевкові — Сірія та Вавілонія, Птолемеєві — Єгипет. Кровним нащадкам Александра не дісталося нічого.
Схоже, що за словами "князь перський”, "князь грецький” сховано програми астрального світу, у відповідності з якими відбувається становлення, зміцнення й занепад імперій земного світу. А за цими програмами стоять вищі сили — творці програм (підпрограм) великої форми. Так, перський "князь” слабшав (з допомогою вищої сутності) до 323 р. до н.е., коли остаточно знесилився і був переможений грецьким "князем”, який проіснував аж до завоювання Римом Єгипту Птолемеїв, коли він (грецький "князь”), уже ослаблений, змушений був поступитися римському "князеві”.
Але знову перейдемо до оповіді сутності: "5 І зміцниться південний цар, але один з його князів пересилить його й запанує, його панування — панування велике.” З чотирьох династій, які утворилися після смерті Александра Македонського, найсильнішим виялилося північне — Селевкове царство і південне — Птолемеєве. Це були, нагадаємо, грецькі династії. "Один з його князів” — не конкретна особа, а потойбічна структура, яка, як і в попередніх стихах цього пророцтва, відповідає за становлення держави земної. Птолемей — південний цар-еллін отримав "у свою руку” царство (Єгипет), духовне дерево якого чи не найстаріше в усьому людстві. По суті, зіткнулися дві ідеології — грецька і єгипетська; одна з них узяла гору. Схоже, це був "князь” єгипетський. "6 Але по роках вони поєднаються, і дочка південного царя (Птолемея) прийде до царя північного (Селевка), щоб зробити мир.” Треба сказати, що ця частина пророцтва затуманена, бо в одному реченні йдеться про різне: "але по роках вони поєднаються і дочка південного царя прийде до царя північного”. Поєднаються єгипетський і еллінський "князі” і з цим замиренням двох ідеологій дочка південного царя піде до північного. Але є підстави вважати, що перемогти міг і "князь” іудаїзму. Тому, що за Птолемея ІІ Філадельфія за його наказом було здійснено переклад Біблії з єврейської мови на грецьку, відомий під назвою LXX тлумачників чи перекладачів, точніше 72. Треба сказати, що цей монарх залишив великий слід в історії тим, що сприяв розвиткові науки і був сам визначним ученим. Його стараннями засновано Александрійську бібліотеку — найбільшу з усіх, які колись знало людство. Він був одружений зі своєю сестрою. Це відповідало традиції кровнородинних шлюбів фараонів стародавнього Єгипту. (Історія стародавнього світу). Отож над Птолемеєм ІІ було, по суті, три "князі” — язичницький грецький, єгипетський та іудейський. Цей монарх, як і наступні з його династії, примирив їх. Він не тільки визнавав ідеологію єгипетських храмів, а й всіляко їх підтримував. При Птолемеях існувала велика кількість привілейованих храмів. Самі царі вважалися спадкоємцями фараонів і залучали до свого двору родовитих єгиптян. Наприклад, за Птолемея І одним із воєначальників був правнук фараона Нектанеба, який з успіхом відстоював незалежність Єгипту від Персії.
Те, що еллін Птолемей ІІ, який у релігійному розумінні мав за основу єгипетську віру, наказав перекласти Біблію на грецьку мову, напевне, було зустрінуто жерцями Єгипту вороже. Та згодом вони з цим примирились, адже Мойсей — автор п’ятикнижжя був також жерцем єгипетського храму, посвяченим.
Птолемей ІІ та Арсіноя
"...Але один з його князів пересилить його й запанує, його панування — панування велике.” Справді, "князь” іудаїзму згодом (з християнством) перейде в душі спочатку греків, а потім і більшості людності планети. Тобто "князь” іудаїзму "пересилить його” — фараона Птолемея, який перебував під "князем” єгипетським. Якщо взяти до уваги, що сутність, яка втаємничувала іудея Даниїла, була посланцем Бога Живого, то й слова "панування велике” можна тлумачити як такі, що стосуються саме іудаїзму, а точніше — його майбутнього. По тому, як від іудейської віри відійшла гілка християнства, а пізніше на основі цих двох релігій та зороастризму з’явився іслам, панування цього напрямку, дійсно, стало великим і охопило мало не все людство.
Наведені міркування справедливі, якщо поєднати слова п’ятого стиха і початку шостого в одне речення.: "І зміцниться південний цар, але один з його князів пересилить його і запанує, його панування — панування велике, але по роках вони поєднаються.” Тобто йдеться про південного царя і "князів” потойбіччя, які відповідають за становлення його — царя держави, і які з часом поєднають свої програми. Слова "...і дочка південного царя прийде до царя північного” стосуються суто матеріального плану буття, бо йдеться про доньку когось із Птолемеїв, яка "прийде” до когось із Селевків. Тобто є підстави вважати, що число "шість”, яким нумеровано стих, стояло колись перед словами "і дочка південного царя...”, що означають суто земний план буття.
Селевк І Никатор
Після того, як загинув Селевк І — подвижник Александра Македонського його наступники почали тривалі війни з Птолемеями за Південну Сірію. Отже слова "...і дочка південного царя прийшла до царя північного, щоб зробити мир” можна тлумачити як спробу Птолемея ІІ поріднитися з династією Селевкідів і в такий спосіб уникнути воєн. "Але не затримає він (північний цар) сили свого рамена (потуги), і не встане потомство його, але буде видана вона й ті, що вели її, і та, що її породила, і той, що міцно тримав її за тих часів.” Знайти в історичних джерелах матеріали, які пояснювали б цей текст пророцтва, мені не пощастило, а от щодо слів сьомого й восьмого стихів, то такі пояснення існують. "7 І повстане один із галузки її (дочки) кореня на його місце, і він вийде проти війська, і ввійде в твердиню північного царя, і буде діяти проти них, і опанує їх. 8 І їхніх богів литих бовванів, разом з їхнім улюбленим посудом, золотом та сріблом поведе в неволю до Єгипту, і він роки стоятиме більше від північного царя.” Ось як описані ці події в Історії стародавнього світу: "Особливо запеклою була боротьба Птолемеїв з Селевкідами за панування над Південною Сірією, через яку проходили важливі торгові та стратегічні шляхи (всього було п’ять так званих Сірійських воєн). Найбільших військових успіхів досяг Птолемей ІІІ у період третьої Сірійської війни: він захопив усю Сірію й Фінікію; єгипетські війська навіть увійшли в столицю Селевкідів — Антіохію на Оронті. Та якісь внутрішні обставини в Єгипті змусили Птолемея ІІІ відступити, але значна частина завойованих територій залишилася за Єгиптом.” Отож якщо Птолемей ІІІ захопив столицю свого ворога, то, природно, він вивіз звідти усе добро.
Птолемей ІІІ, з усього видно, і був "із галузки її кореня”, а точніше — сином Птолемея ІІ Філадельфа, якому колись не пощастило породичатися з Селевкідами. Його повне ім’я Птолемей ІІІ, Евергет І. Ці події відбувалися в межах 270 — 221 рр. до н.е.
Отож є всі підстави вважати, що і ця частина пророцтва збулася.
"9 І він (північний цар) увійде в царство південного царя, але вернеться до своєї землі.” Це сталося під час четвертої Сірійської війни. Антіох ІІІ Селевкід сперше зазнав поразки у битві при Рафії 217 р. до н.е., та потім уклав союз з Македонією і, скориставшись із внутрішніх єгипетських заколотів, захопив частину Південної Сірії й Палестину. З тим погіршилося зовнішньополітичне та внутрішнє становище Єгипту. Цим скористався вже Антіох ІV Селевкід і, захопивши сірійські володіння птолемеїв, увійшов на територію Єгипту та зайняв Мемфіс (170 р. до н.е.). В пророцтві про це написано так: "15 І прийде північний цар, і насипле вала, і здобуде твердиню міста...”
6. Одинадцята глава містить сорок п’ять стихів, у яких майбутні події подаються у надзвичайно стислій формі. Це ніби план, накреслення ходу історії на період від 535 р. до н.е. до початку нової ери. За кількома рядками, навіть словами, цього пророцтва сховані ціла епоха, становлення і падіння монарших династій, імперій, перенакреслення мапи тогочасного світу. Якби кожен стих цієї глави наповнити достовірними історичними подіями, то вийшла б багатотомна праця, у якій знайшлося місце не лише скупим історичним фактам, а також інтимному життю окремих історичних постатей.
Одинадцята глава є, по суті, деталізацією пророцтва про боввана, що приснився колись Навуходоносорові ІІ, а саме: поясненням срібної, мідної та залізної його частин.
Якщо людині, яка ніколи не читала "Книги пророка Даниїла”, показати текст одинадцятої глави, то вона , напевне, скаже, що це короткі записи подій, які вже відбулися, щось схоже на завуальований літопис.
А, може, справді все так і було? Хтось описав події, що вже збулися й видав їх за пророцтво Даниїла?..
Copyright © Савченко В.В., 2010