Віктор САВЧЕНКО
І БАЧИВ Я ЗВІРИНУ...
Деякі з розшифрованих пророцтв св. Івана Богослова
І БАЧИВ Я ЗВІРИНУ...
Деякі з розшифрованих пророцтв св. Івана Богослова
"Хто має розум, нехай порахує число звірини, бо воно число людське. А число її шістсот шістдесят шість."
("Об’явлення св. Івана БОГОСЛОВА")
("Об’явлення св. Івана БОГОСЛОВА")
СІМ ЧАШ ГНІВУ
1. Не все одразу можна збагнути в "Об'явленні св. Івана Богослова". Так, розкриття таємниці розділів "Настає година суду Божого", "Блаженні, хто вмирає в Господі", "Початок суду Божого" (гл. 14); "Сім Анголів покарання" (гл. 15) і надто "Сім чаш гніву Божого нищать землю" (гл. 16), стало можливим лише після "прочитання" гл. 13, 17, 18, у яких ідеться про прихід до влади звірини і загибель Вавілона.
Для полегшення розуміння окультної суті, матеріал глав 14—16 "Об'явлення..." розглядається не завжди послідовно (одне за одним), хоча саме пророцтво хронологічно витримане.
Сім Анголів покарання
"...5 А по цьому я глянув, — і ось відчинився храм скинії свідчення в небі, 6 і сім Анголів вийшли з храму, і сім кар вони мали. Вони були вдягнені в шати льняні і підперезані довкола грудей золотими поясами. 7 І одна з чотирьох тих тварин дала сімом Анголам сім чаш золотих, наповнених гнівом Бога, що живе повік віку. 8 І храм переповнився димом від Божої слави, і від сили Його. Та до храму ніхто не спромігся ввійти, аж поки не скінчилися ті сім кар сімох Анголів".
Сім чаш гніву Божого нищать землю
"16 І я почув гучний голос із храму, що казав до семи Анголів: "Ідіть, і вилийте на землю сім чаш гніву Божого!"
Перемігши та скинувши на землю змія великого, вужа стародавнього, Вседержитель, мабуть, і не сподівався, у який поживний ґрунт він його скинув, стількох спільників той знайде в людському світі. Захиталася вся Церква християнська, а в православ'ї швидкими темпами йшла заміна в душах людей Христового наповнення на марксистсько-ленінсько-сталінське. "Безплідною" (за словами Нострадамуса) стала православна Церква. І вирішив Бог покарати звірину і тих, з мовчазної згоди та при бездіяльності яких вона проросла буйним цвітом.
ПЕРШИЙ АНГОЛ
2. "2 І пішов перший Ангол, і вилив на землю чашу свою. І шкідливі та люті болячки обсіли людей, хто мав знамено звірини й вклонявся її образу".
Схоже, що йдеться не стільки про хвороби та злигодні пореволюційної розрухи, як про лютість, озлобленість, фанатизм переможців. Це були психічні болячки, які геть чисто повимітали зі свідомості тих, хто мав знамено звірини (партійний квиток) і вклонявся їй, християнську людську мораль. То було покоління людей, що прийшло у світ у роки наближені до "найбільшого затемнення сонця" (1881 року).
Нагадаймо:
"7 І сталася на небі війна: Михаїл та його Анголи вчинили зо змієм війну... І скинений був він додолу, а з ним і його анголи були скинені... 12 ...Горе землі та морю, до вас бо диявол зійшов, маючи лютість велику, знаючи, що короткий час має!" (гл. 12).
17-го серпня 1918 року в Петербурзі соціаліст Канегиссер убив народного комісара Північної комуни, керівника Петербурзької Надзвичайної Комісії (ЧК) — Урицького.
На цей теракт, який, до речі, Канегиссер мотивував власною помстою за розстріл його друга — офіцера Перельцвейга, ЧК відреагувала вбивством 500 чоловік заручників, про що й повідомила в своєму "Еженедельнике ЧК" від 20 жовтня (№ 5). Як з’ясувалося пізніше, вбитих було 1300. Тільки в одному Кронштадті за одну ніч розстріляли 400 чоловік. На подвір’ї викопали три великі ями; людей, яких поставили над ними, розстріляли один за одним.
Заручників брали, не розбираючись: інститутського професора чи дитину ще — гімназиста, службовця чи студента. Просто хапали на вулиці, вдиралися в квартири...
На замах на Леніна у Москві 28 серпня 1918 року ЧК відреагувала новими масовими вбивствами. Тільки в скороченому списку розстріляних, що його надрукував "Еженедельник ЧК" № 6, було 90 осіб. Поміж них — міністри, офіцери, службовці кооперативних закладів, священики і т.і. Всього ж тоді розстріляли більше 300 невинних осіб.
Це був початок червоного терору. Скоро хвилі його від обох столиць розійшлися в найглухіші закутки імперії. Так, в екстреному бюлетелі ЧК по боротьбі з контрреволюцією в м. Моршанську писалося: "Проведено протизаразне щеплення, тобто червоний терор... Щеплення це зроблене по всій Росії, зокрема в Моршанську, де на вбивство Урицького та поранення Леніна відповіли розстрілами чотирьох чоловік."
Подібні оголошення були випущені в Торжку, де заручниками стали інженери, купці, священики, праві соціал-революціонери — всього 20 чоловік; Іваново-Вознесенську — 184, Пермі — 50, Єсентуках — 32, Кисловодську — 33, П’ятигорську — 106. Ці, останні, не були розстріляні — їх порубали шаблями.
Машина нищення дедалі набирала обертів. Процес став автокаталітичним (самоприскорюючим). Каталізаторами були смерть, кров і страждання. Чим більше їх було тим сильнішою ставала "лютість".
Розстрілювали дітей у присутності батьків і батьків на очах у дітей. Надто лютував особливий відділ ВЧК, що перебував у віданні напівбожевільного Кедрова. Він доправляв з фронтів у Бутирку цілими пачками малолітніх "шпигунів" від 8 до 14 років і розстрілював їх на місці. Кедров доживе вік у психлікарні, як невиліковно хворий. У нього була крайня стадія хвороби; її помітили навіть просто хворі, які вершили розправу над людьми з іменем Леніна в серці.
Ось що таке "шкідливі та люті болячки обсіли людей, хто мав знамено звірини й вклонявся її образу", ось що таке "лютість велика".
3. Звідки бере початок ідея масового терору в Росії?
Граф Комаровський уперше висловив її в листі до Побєдоносцева і стосувалася вона партій. Ішлося про колективну (in corpore) відповідальність членів усієї партії за злочини, вчинені окремими її членами. Ідея була висловлена 5 березня 1881 року, а спрацювала в протилежному таборі року 1917-го. З різницею в тому, що звірина, прийшовши до влади, застосувала її проти всього народу. Заручниками-бо стали не лише буржуазія, офіцери, священики, інтелігенція, а також селяни й робітники. Як писалося в тамбовських "Известиях": 5-го вересня спалено 5 сіл; 7-го вересня розстріляно більше 250 селян... В одному тільки кожуховському концентраційному таборі під Москвою утримувалося 313 тамбовських селян, поміж них діти від одного місяця до 16 років. Серед роздягнених, голодних заручників лютував сипний тиф.
У березні в Астрахані спалахнув робітничий страйк. Десятитисячний мітинг, на якому обговорювалося злиденне матеріальне становище, було оточено кулеметниками- матросами та гранатниками. Після відмови робітників розійтись був даний залп із гвинтівок, затим зататакали кулемети, спрямовані в щільну масу учасників мітингу, і з оглушливим тріском почали рватися ручні гранати.
Друга дія трагедії почалася 12-го березня. "Полонених" робітників розстрілювали в шести комендатурах. Надто виділявся своїми жахами пароплав "Гоголь". З нього та інших пароплавів і барж скидали у воду зв’язаними по кілька чоловік. Один з робітників, котрий залишився непоміченим десь у трюмі біля машини, оповів, що з цього пароплава було скинуто сто вісімдесят робітників.
Вже 15 березня не можна було знайти в Астрахані будинку, де б не оплакували когось із родичів.(С. Мільгунов).
"Горе землі та морю, до вас бо диявол зійшов, маючи лютість велику, знаючи, що короткий час має!" (Гл.12). Короткий в історичному плані; для того ж, кого мучили і вбивали він був довгий-предовгий.
4. Червоний терор (офіційна назва), що в тій чи іншій формі не припинявся по суті аж до приходу до влади Горбачова, обійшовся людності більшовицької імперії в 62 мільйони чоловік, з яких знищено або загинуло в таборах більшість.
Символічно, що армія тоді була "червона", терор "червоний", державний колір "червоний", а імпульси (накази) про масові вбивства надходили від семи знову ж таки рудих голів (усі сім лідерів були рудоволосі). Навіть дружина Леніна — Крупська, як і його коханка Арманд, були руді. Та й стіни Кремля, звідки ті накази надходили, також муровано з рудої , ніби замішаної на крові, цегли. Але до цієї особливості звірини повернемось, коли спробуємо розкрити потаємний смисл символу "червоний".
Керівником червоного терору був Дзержинський. Чільний його натхненник Ленін на засіданні ЧК 14 січня 1918 року сказав: "Краще вбити сто безневинних аніж недогледіти бодай одного винного." А ще він писав, що якщо для справи комунізму потрібно буде знищити дев’ять десятих усього народу, то більшовики не повинні над цим замислюватись ані на хвилину. Троцький — також чільний з натхненників терору — дав таке ідейне обгрунтування: "Ворог мусить бути знешкоджений; під час війни це значить знищений." "Пострах є могутнім засобом політики і треба бути лицемірним ханжею аби цього не розуміти."
Тоді, справді, не лицемірили. Лицемірство почалося з боротьбою за владу між головами звірини. Не зайве нагадати, що поміж семи голів тільки Ленін був напівросіянином, та й то вийшов з лона антихристки. Решта — інородці.
"Бережіться кривовірців і всіх їхніх словес, бо й наша земля наповниться ними." Ці слова заповіту святого Феодосія князеві Ізяславу та українцям, сказані на початку другого тисячоліття, не почули царі російські. А якби й почули, то напевне, заборонили б згадувати про святого так само, як забороняли історію України й мову, якою те було сказане. І напевне знайшли б привід вилучити з Лаврських печер мощі цього покровителя українського народу.
5. І все ж причина лютості великої — космічна. Астрологи знали про невидиме поле, яке впродовж тисячоліть дедалі густішало й наближалося до земної кулі, досягши свого перигею 1881-го року. Астральна (тваринна) складова аури планети витиснула геть усе світле(Т. Бургон).
На жаль, Темний сателіт наділений досконалою організацією; в його сфері (а це, справді, сфера довкола Землі) мешкають раси істот-духів, багато з яких володіють найвищими формами розуму та хитрості. Істоти ці — ні елементали, ні елементари (ні те, ні інше), породжують більшу частину страждань і лих людства. Вони є завжди, але в роки найбільшої густоти Орба (Темного сателіта) їх з’являється найбільше; найбільше й сходило від них духу брехні, злодійства і вбивств. Знайшовши добре пристосований медіумічний організм, вони навалюються всією своєю силою на мозок. Повільно, але впевнено виживають законного володаря організму. Люди по тому стають зовсім іншими; друзі й близькі дивуються зміні, що сталася з їхнім характером і темпераментом. Самі ж вони найчастіше не мають навіть підозри, що сталося, як і не можуть збагнути, що вони теперішні не мають нічого спільного з ними ж попередніми.
Темні шкодять людині, народові, людству й будучи розрізненими. Та вже коли з’являється субстанція, що їх об’єднує, то тоді настають, справді, чорні часи. В Росії такою субстанцією став марксизм, у Німеччині — фашизм. Не зайве нагадати, що майбутній ідеолог фашизму — "арієць до мізку кісток" А.Розенберг — виходець з Росії. Саме в часи червоного терору він перебував у лавах РСДРП (більшовиків), обіймав посаду чекістського комісара і товаришував із Дзержинським. Невдовзі, збагачений досвідом ЧК, він приїздить до Німеччини і стає головним редактором центрального органу фашистської націонал-соціалістської партії (1923 р.). Йому було тоді від роду тридцять літ. Отож прототипом гестапо стала ЧК, як і державного кольору Німеччини — державний колір СРСР.
По кількох десятках років усе повториться в такій самій формі, але вже в Південно-Східній Азії. Люди, котрі називатимуть себе комуністами, молитимуться на портрети Маркса, Леніна, Сталіна, Мао Цзедуна і водночас штудіюватимуть "святе письмо" фашизму "Міфи ХХ століття" А.Розенберга, винищать третину населення колись процвітаючої Камбоджі. І робитимуть це у дикунський спосіб — розбиватимуть голови жертвам мотиками. Вони також носитимуть назву "червоні кхмери".
Всюди, де спалахувала червона пошесть, починалося нищення людей. Будь-то варварська Росія чи культурна Німеччина. Правда, після першого спалаху хвороба набирала кволішої хронічної форми, але це була все та ж хвороба; навіть по тому, як вона минала, організм ще довго слабував.
За невеликим винятком всі червоні лідери помруть насильницькою смертю. В їх числі й Альфред Розенберг, що його буде страчено за вироком Міжнародного військового трибуналу в Нюрнберзі. А тоді, коли "2 І пішов перший Ангол і вилив на землю чашу свою...", він був поміж тих, кого "шкідливі та люті болячки обсіли, хто мав знамено звірини й вклонявся її образу."
6. Нагадаймо, коріння всіх лих двадцятого століття проростають від 1881-го року. Як писала О.Блаватська, "1881 рік, третину якого ми вже прожили, обіцяє нам, за передбаченням астрологів, довгий і сумний ряд бід як на суші, так і на морі." І перечисляє ці біди: "землетруси, що зруйнували місто Касамичполу на острові Ішель, село в Каліфорнії і острів Хіос. У військовому значенні Великобританія зазнала поразки від бурів; Ірландія схвильована; чума в Месопотамії; готується нова війна між Туреччиною та Грецією..." Хоч наведені факти і, справді, є бідами, але на титул 666 вони явно не витягують. Аналітик релігій світу в окультних трактуваннях не побачила того — другого плану, а зрозуміла їх буквально. Окультному рокові вона приписує кончину Агахана, лорда Беконсфільда, Еліота, Рубінштейна, ну, й звісно, вбивство терористами російського імператора Олександра, який зліквідував кріпацтво. Ці приклади вона наводить у травні 1881-го і очікує, чим же завершиться рік.
О.Блаватська не здогадувалася, що 1881-го і в наближені до і після роки в людський світ було тільки висіяно велику жменю насіння, генетичний код якого — 666. До речі, до того насіння і вона мала безпосередню причетність. Відомо, що деякий час вона була найближчою помічницею К.Маркса, з яким познайомилася через його зятя Поля Лафарга. Це він — Лафарг казав: "Війна Богові, проткнути небо, як папір,— у цьому весь прогрес!" Чи не від неспроможності реалізувати цей задум він і його дружина — донька Маркса покінчили життя самогубством?
О.Блаватська померла 1891 року і не побачила ні паростків, ні квіточок, ні ягідок того насіння, що його найбільше було вкинуто в слов’янський світ.
Мабуть, по-своєму мав рацію Маркс, коли називав "східних слов’ян" та "південно-східне населення" "етнічним покидьком" і "етнічним сміттям". Як відомо, на місці покидьків та смітників найкращі сходи дає дурман та інші бур’яни. До речі, один із предків цього "месії" був родом зі Львова, а дід його першого "апостола" Леніна — з Житомира. Ну, й О.Блаватська також проросла на цьому "смітнику". А найінтенсивніше творче її життя припадає на роки наближені до окультного 1881-го. І сама того не відаючи, вона стала однією із вагомих насінин, що ними було засіяне людство під кодом 666.
ДРУГИЙ АНГОЛ
7. "3 А другий Ангол вилив свою чашу до моря. І сталася кров, немов у мерця, — і кожна істота жива вмерла в морі".
В гл. 13 "Об’явлення..." читаємо: "І бачив я звірину, що виходила з моря..." Вочевидь, ідеться про те ж саме море, що на нього другий Ангол вилив чашу свою —людність Російської імперії. І це не тільки метафора. Згадаймо: плоть людська на шістдесят п’ять відсотків складається з води. Тоді великі, середні, малі міста, села і хутори, справді подібні до водойм різної глибини, в залежності від густоти населення. А в море їх об’єднує держава. Це з цього розбурханого злиднями, сваволею влади, смертями першої світової війни моря вийшла звірина.
Правила монархія — брутальна, але в ній діяли закони. І, судячи з того, що на її терені проріс такий монстр, як марксизм, закони були більш-менш демократичні.
Скоро всі, хто доклав рук до її повалення, змогли сказати словами Короля Ліра: "А погані були не такі вже й погані..." Полилася кров і в такій кількості, якої не знав рід людський від закладин світу.
Червоний терор став по суті ритуальним жертвопринесенням цілого народу. А яке в принципі має значення, від чого конає жертва: від безлічі ритуальних уколів чи від куль випущених з "товарища маузера"? В окультному плані народ — це також організм.
Отож, логічним продовженням червоного терору —власне, прелюдії до багаторічного дійства сатани стала громадянська війна. На нечувану жорстокість комісарів народ відповідав сплесками непокори як у самій Росії, так і в її колоніях.
Наприклад, з повсталими селянами Тамбовської губернії та Сибіру розправилися з надзвичайною жорстокістю: від поголовних розстрілів мешканців багатьох сіл, до винищення тих, хто переховувався в лісах, отруйними газами, забороненими міжнародною конвенцією.
У центрі Туркестану в ніч з 20-го на 21-е січня 1919 року з тієї ж причини почалися масові розстріли. Гори тіл було навалено на залізничні колії. В ту жахливу ніч комісари вбили 2500 чоловік. (С.Мельгунов).
8. У свідомості нормальної людини, котрій випало стріляти в собі подібного, стромляти в нього багнет або розтрощувати голову (наприклад, під час війни), настають незворотні перетворення. Вона — людина долає так званий табутивний бар’єр, який ніколи не поновиться. Істоти, що прийшли у світ в роки наближені до 1881-го — "зерси", були позбавлені того бар’єру вже при народженні. Але вони не проросли б таким буйним цвітом, якби для них не було підживлено грунт. Таким "гумусом" став рух народовольців на чолі з Сергієм Нечаєвим. Це потім "просвещенные" революціонери почали вивчати марксизм аби "піти іншим шляхом", а спочатку в Росії була нечаївщина, на совісті якої — всі тогочасні теракти, у тому числі й царевбивство.
"Ми мусимо об’єднатися зі злочинним світом, єдиними справжніми революціонерами Росії,"— писав Нечаєв у книзі "Революційний катехізис і нещадне руйнування", що її було видано 1870-го року. "Одна десята отримає особисту свободу і необмежену владу над рештою. Ці дев’ять десятих мають втратити свою індивідуальність і перетворитися на стадо. Кожен член суспільства стежить за іншим і зобов’язаний доносити на нього. Усі — раби, і всі рівні у своєму рабстві."
Оскільки третій — основний том "Капіталу" побачив світ на одинадцять літ пізніше нечаївського "Катехізису", то він — "Капітал" у свідомості тогочасного революціонера посідав друге місце. Це з них — учнів Нечаєва і Маркса згодом формувалися майбутні більшовицькі "ячейки". Маркс і Нечаєв уособлювали два лики сатани. І це не таке вже й перебільшення. Якщо Маркс та його дружина Жанна фон Вестфаллен були не просто членами секти сатанистів, а її вівтарем, то Нечаєв створив власну секту з промовистою назвою "Ад"("Пекло"), що діяла за його "Катехізисом".
"Містифікація — найкращий і майже єдиний спосіб привести людей до революції,"— писав він.
"Достатньо убити пару мільйонів, і колеса революції будуть змащені."
"Наш ідеал — жахливе, абсолютне, всеохоплююче і нещадне знищення."
Гуртки Точинського (Одеса) та Федосєєва (центральна Росія), що їх офіційна партійна історіографія називала робітничими, насправді були осередками "Ада". Але в радянські часи згадувати про цю організацію суворо заборонялось. Бо якщо в економіці діяли невидимі закони "винайдені" Марксом, то в суспільному житті правила бал нечаївщина. Це і близько десяти відсотків членів партії, і тотальне стукацтво, і фактичне рабство.
Ну, а вже щодо знищення мільйонів, то навіть бурхлива фантазія творця "Ада" не піднялася до справжньої цифри замордованих.
У листопаді 1917-го М.Горький устиг ще надрукувати статтю під назвою "Увага робітників" у часописі "Нове життя", в якій писав: "Володимир Ленін вводить в Росії соціалістичний лад за методом Нечаєва — "на всіх парах через болото"... Змусивши пролетаріат погодитись на знищення свободи преси, Ленін і приспішники його узаконили тим самим для ворогів демократії право затикати роти, погрожуючи голодом і погромами всім, хто не згоден з деспотією Леніна і Троцького..."
9. Хоч Маркс і Енгельс називали ідеї Нечаєва взірцем казарменого комунізму, але саме його — казармений комунізм — було покладено в підмурки більшовицької імперії. Це були великі тягарі-блоки, що їх укладали в фундамент майбутнього суспільства на чамурі з крові, смертей і страждань мільйонів. І оскільки уже тепер, коли пишуться ці рядки, від усього того залишилися тільки історичні імена та ще лиха пам’ять, то, вочевидь, ті закладини можна порівняти зі спорудженням піраміди... Часом блоки зривалися з линв і давили сотні, тисячі людей. Один із таких тягарів задавив 20 тисяч рабів. Недарма блоки пірамід єгиптяни називали "каменями, що плачуть кров’ю". В ім’я чого споруджувались піраміди — єгипетські й радянські? В ім’я безмежної амбітності фараонів. Радянські фараони навіть запозичили єгипетський спосіб увічнення власної плоті — бальзамування.
Суспільство, що живе за єдиними законами - це організм, складниками якого є люди. Організм, що іменувався "Російська імперія", було заражено невідомою доти хворобою, яка не лише вбивала, а й використовувала труп як поживне середовище для проростання в ньому чужорідної сутності. В першу чергу нищилися "клітини", що відповідали за імунітет — найсвідоміші громадяни, а вже за ними — усі ті, хто не міг бути використаний, як матеріал для вирощення пришельця. Але тоді, коли "другий Ангол вилив свою чашу до моря", нищилися поки що ті, хто протистояв пришестю Бофемота (символ сатани у містиків — потвора з рогами).
Так, згаданий уже психічно хворий Кедров зібрав у Архангельську 1200 офіцерів, посадив їх на баржу поблизу м. Холмогори і наказав відкрити вогонь з кулеметів. ("Роздягши, вбивають на баржах і топлять у морі". "Голос Росії", №14, 1920). Під Холмогорами був неіснуючий концтабір. Комісари казали: "В табір"; насправді ж доправляли на місце страти. Там було вбито 8000 людей.
На Дону розстрілювали юрбами. Щоб не було чутно пострілів, цілодобово в катівні працювали два двигуни. Траплялося, в одну ніч розстрілювали до 90 чоловік. Командував Петерс. Червоноармійці згадували, що за цим уповноваженим ЧК слідом бігав син 8 - 9-ти років, який канючив : "Тату, дай я..."
Але події, що в цей час розгорталися на крайньому півдні - у Криму, затьмарили навіть звірства Кедрова. "Місяцями йшла бійня. Смертоносне татакання кулеметів чулося щоночі до ранку..." Тільки перша ніч розстрілів у Криму дала тисячі жертв: у Сімферополі — 1800 чол., у Феодосії — 420, в Керчі — 1300. "Крим — це пляшка, з якої жоден контрреволюціонер не вискочить,"— писав Троцький. Півострів, справді оточили по периметру. Зокрема, в Керчі патрулі, що відповідали за "герметичність", провели анкетування всього населення, внаслідок чого мешканці були поділені на три категорії. Тих, хто "активно боровся" і отже був негайно розстріляний, виявилося 860 (газета "Известия").
В Севастополі й Балаклаві ЧК розстріляла 29 тис. чол. Поміж розстріляних у Севастополі — понад 500 робітників порту, котрі сприяли посадці на судна військ генерала Врангеля. "Известия врем. севаст. ревкома" від 28-го листопада дає перший список розстріляних — їх 1634, серед них 278 жінок. А вже 30-го листопада публікується другий список — 1202, з яких 88 жінок. Тільки за перший тиждень в одному Севастополі більшовики вбили понад 8000 чоловік.
Спершу розстріли відбувалися за реєстраційними списками. Черги налічували тисячі. Як пише свідок тієї кривавої учти, "кожен поспішав підійти першим до могили". Розстрілювали офіцерів, солдатів, поранених в госпіталях, сестер милосердя, вчителів, інженерів, священиків, робітників, селян, а також татар, котрі здебільшого просто не знали російської мови, і отже не могли прочитати наказів комісарів.
Півострів, який у кінці 20-го століття називатимуть "всесоюзною здравницею", тоді — в 20-му нарекли "всеросійським цвинтарем".
За різними джерелами на "всеросійському цвинтарі" було замордовано від 120000 до 150000 чоловік. Людей не тільки розстрілювали, а рубали шаблями, пораненими загачували старі генуезькі колодязі або засипали живцем землею разом із мертвими, топили в морі. Зокрема, в Керчі влаштовували так званий "десант на Кубань" — вивозили в море й топили. А в Севастополі були використані за шибениці всі стовпи, дерева і навіть пам’ятники. (С.Мільгунов).
Це був ураган смертей. Максиміліан Волошин (Кирієнко-Волошин), на очах у якого все те відбувалося, писав:
"В этом вихре - гнев веков свинцовых,
Русь Малют, Иванов, Годуновых -
Хищников, опричников, стрельцов,
Свежевателей живого мяса -
Быль царей и явь большевиков."
Командувала усім тим звірина в особі однієї з семи голів — Л.Троцького.
Нижче рівнем були Бела Кун (угорський журналіст і комуніст) і Землячка (Самойлова). Але програму розвитку подій задавав Ленін. Вже через десять днів після приходу в Крим Червоної Армії, він заявив у Москві: "Тепер у Криму 300000 буржуазії. Це джерело майбутньої спекуляції, шпигунства, всілякої допомоги капіталістам. Але ми їх не боїмося. Ми кажемо, що візьмемо їх, розподілимо, підкоримо, перетравимо." На час, коли це було виголошено, в Криму перебувало 60000 російської буржуазії та білої армії, що не встигла емігрувати, решта — 240000 - кримські "шпигуни та спекулянти" (разом із сім’ями — це близько мільйона), тобто — майже всі кримчани, третину з яких складали татари.
Всім, кого потім знищили в Криму, главковерхом Фрунзе була гарантована "амністія".
Ось що таке: "І сталася кров немов у мерця."
10. Але перед тим, як св. Ів. Богослов побачив "сім Анголів, що сім кар вони мали..." (гл. 15), він побував у дусі на початку суду Божого (гл.14).
"14 І я глянув, — і ото біла хмара, а на хмарі сидить подібний до Людського Сина (тобто до Ісуса Христа). Він мав на своїй голові золотого вінця, а в руці його гострий серп. 15 І інший Ангол вийшов із храму, і гучним голосом кликнув до того, що на хмарі сидів: пошли серпа свого й жни, бо настала година пожати, дозріло бо жниво землі! 16 І той, хто на хмарі сидів, скинув додолу серпа свого,— і земля була вижата."
Ті, хто обрав за емблему для радянських гербів серп і молот, мабуть, і самі не відали прихованого смислу тих символів. На видимому плані був союз селян з робітниками, в невидимому ж — окультному він — серп означав те ж саме, що й коса — великий мор, смерть. Молот символізує блискавку, а відтак руйнування геть усього, від матеріальних цінностей, набутих працею минулих поколінь, до усталених норм моралі... Ким наслані були зловісні символи: все тими ж окультними агентами, котрі влаштували жертвопринесення цілого народу, а чи підказані Вищою Силою?
Так чи інакше, а серп на гербі більшовицької імперії і серп, що про нього пишеться в гл. 14 "Об’явлень...", якимось чином пов’язані.
"16 І тоді той, хто на хмарі сидів скинув додолу свого серпа,— і земля була вижата". З усього йдеться не тільки про червоний терор та громадянську війну, а також про першу світову, яка стала початком усіх бід. Царські війська, що вели бойові дії з німцями, за кілька років почнуть воювати з більшовиками. Це були все ті ж, хто прийшов у світ в роки наближені до 1881-го, тобто вражені бацилою жорстокості; на кожному був тягар смертного гріха.
Сталося так, що царську армію більшовики витискали на південь. За всіма законами стратегії Кримський півострів мав стати неприступною фортецею, форпостом боротьби з більшовизмом. Не останню роль зіграло й те, що в Криму знаходилися маєтки значної частини імперської знаті. Чийсь невидимий віник немов би змітав на півострів людей, котрі ще недавно правили світом. І коли за Перекопом опинився останній солдат Врангеля "17 ...інший Ангол вийшов із храму, що на небі,— і він мав гострого серпа. 18 І інший Ангол, що мав владу над вогнем, вийшов від жертівника. І він гучним голосом кликнув до того, що мав гострого серпа, говорячи: "Пошли свого гострого серпа, і позбирай грона земної виноградини, бо грона її вже доспіли." 19 І Ангол кинув додолу серпа свого, і зібрав виноград на землі, і вкинув в велике чавило Божого гніву. 20 І потовчене було чавило за містом, і потекла кров із чавила аж до кінських вуздечок, на тисячу шістсот стадій..." (гл. 14).
Тому, хто бачив, як товчуть виноград на вино, зрозуміла метафора "чавило".
11. А чому "за містом"?
Раніше держави були містами. За містом — це означає на краю держави. Крим і був краєм, периферією імперії. "Інший Ангол, що мав владу над вогнем..." Постріл — це згорання пороху, вогонь, що виривається зі ствола. Не зрозуміло чому "потекла кров із чавила аж до кінських вуздечок"? Скоріше це також метафора. А от щодо "тисячі шестисот стадій...", то тут ідеться про цілком конкретну відстань. Біблія числами не легковажить.
Передусім, що таке стадій (стадія)?
Це — міра довжини, відстань, яку проходить людина за час сходу Сонця, тобто за дві хвилини. Вперше стадій застосували у Вавілоні (16 — 6 ст. до н.е.) — він дорівнював 194 м. Існували також стадії єгипетський — 174,5 м., фараонів — 209,4 м., птолемеївський і римський — 184 м. За "Словником іншомовних слів" єгипетський стадій дорівнює 230,4 м.
Про яку ж відстань ідеться в "Об’явленні..."?
Якщо виміряти її
вавілонськими стадіями (1600 х 194), то вона дорівнюватиме — 310400 м.;
єгипетськими (1600 х 174,5) — 279200 м.;
єгипетськими за "Словн. іншомовн.слів" (1600 х 230,4) — — 368640 м.;
фараоновим (1600 х 209,4) — 335040 м.;
птолемеївським і римським (1600 х 185) — 296000 м.
Середня величина чисел 310400 + 279200 + 368640 + 335040 + 296000 дорівнює 317856 м. або 317 км.856 м.
За мапою "Кримська область", виданою Головним управлінням геодезії та картографії СРСР (Москва, 1967), масштабом 1 : 600000, відстань, що її має Кримський півострів із заходу на схід, дорівнює 329,4 км. За мапою Кримського півострова, що її наводить УРЕ (т.7, 1962), масштабом 1: 1500000, ця відстань дорівнює 325,5 км. Тобто дані різних картографів відрізняються майже на чотири кілометри.
Отож п’ять наведених відстаней, як і середня від них, дуже нагадують ту, що її має Кримський півострів від крайньої його західної точки до східної. Імовірно св. Ів. Богослов дав відстань, виміряну в фараонових стадіях, яка дорівнює 335,04 км. Куди поділися кілька кілометрів? Скоріше за все помиляється не Біблія, а картографи. Хоча така неузгодженість істотного значення не має.
Якщо в гл.14 "Об’явлення..." дається така точна довжина Кримського півострова з заходу на схід, то є всі підстави припускати, що й "кінські вуздечки" - не лише метафора на кількість пролитої крові, а також географічний термін, що ховається за грецькою, татарською, давньоруською назвами або більшовицьким перейменуванням і визначає орієнтацію пролитої крові з півночі на південь (саме з півночі, бо на півдні — море). Схоже, що йдеться про Перекопські озера та Сиваш — мілководні водойми, шар води (ропи), в яких в залежності від пори року коливається в межах одного метра, тобто до висоти кінської вуздечки. Скориставшись тим, що західний вітер відігнав воду, група військ армії Фрунзе сьомого листопада 1920 року вбрід форсувала Сиваш і вранці восьмого оволоділа півостровом Литовським. Форсували разом з кіньми — отже ропа була їм не вище вуздечок.
З цього й почалося чавлення на "краю міста", куди Анголи "позбирали грона земної виноградини, бо грона її вже доспіли".
12. "1 І бачив я звірину, що виходила з моря людського" (гл.13).
"3 ...І сталася кров, немов у мерця,— і кожна істота жива вмерла в морі" (гл.16).
Йдеться про те ж саме море — людське (чоловіків, жінок, дітей, етноси, конфесії, раси).
У морі, де води всіх рік перемішуються, складаються властиві тільки для цієї водойми природні умови. В імперії, де багато етносів, також налагоджуються такі закони, які визначають "кажній пташці по комашці". Падає влада — рушаться закони нею створені. В морі за природних катаклізмів гинуть види риб, молюсків, мікроорганізмів, у державі — партії, соціальні групи, конфесії.
"...І сталася кров"...— громадянська війна у всій імперії; "...немов у мерця..." — померла стара імперія; "...і кожна істота жива вмерла в морі..." — не стало імперії — люди, котрим пощастило вижити, стали складниками вже іншої системи — більшовицької. Фізично вони не вмерли, їх не стало в тому значенні, в якому вони були доти — підданими династії Романових.
Далі: Третій і четвертий анголи
Copyright © Савченко В.В., 2010