С. ПРАСК

Таємниця молитви «Отче наш»

На превеликий жаль (а, можливо, й на щастя, цебто на нинішнє глибше розуміння і прозріння ошуканих) колишня безголова комуністично-безбожна ідеологія виплодила кілька поколінь обмежених людей з духовним і душевним вакуумом. Мовляв, нема ні Бога, ні нечистої сили, ні потойбічного життя, ні душі, тобто, власне, нічого надприроднього, а лиш те реальне, що видиме нашому недосконалому, якщо не примітивному зоровому сприйняттю. Але ж кожна пустота обов’язково мусить чимось заповнитися, бо за законами природи ніяке місце порожнім не залишається. Бо як нас учить Святе Письмо, що коли ми виганяємо із душі Бога, то в ній обов’язково тоді поселяється диявол, адже між добром і злом чи між любов’ю і ненавистю третього посередника нема. Між ними є лише межа, переступивши яку, потрапляємо або в світло, або в темряву. Напевне, й тому кожній людині Богом дана свобода вибору, аби в кінцевому результаті відділити істинне зерно віри від фальшивої полови невір’я. Тому перш ніж щось безапеляційно заперечувати (до чого вдавалися більшовики-атеїсти), варто замислитися над отією обмеженістю людського світосприйняття, бо кожна надмірність – аби перескочити самого себе – завжди лишень від лукавого, незважаючи на те, якими науковими званнями обгородила чи вивищила себе над загалом ця чи інша загорділа людина. Тому ще і ще раз хочу нагадати Божий вердикт зі Святого Письма: «Я погублю мудрість премудрих, а розум розумних відкину», бо й справді, як вже зазначалося вище, лишень малі знання нас віддаляють від Бога, бо великі, навпаки, приближають до Нього, про що свідчать найновіші глибинні пізнання таємниць світобудови матерії і буття.

У попередньому розділі книги я вже згадував про неймовірне своє відкриття з освяченою в церкві водою, яка, на відміну від звичайної, має позитивний заряд. Я десятки, а то й сотні разів повторював експеримент – і весь час свячена вода показувала один і той самий заряд – позитивний, цебто (правда, за моєю власною класифікацією) плюсовий. Хоча і Зоя Гречишникова теж однотипно з моїми міркуваннями їх кваліфікує подібним чином. Я наливав у кілька слоїків звичайної води з криниці, а в один освячену воду. Просив, виходячи з кімнати, домашніх, аби переставили посудини з водою у будь-якому іншому порядку, а потім безпомилково відшукував з допомогою біорамок слоїк з освяченою водою. Цей дослід повторював багаторазово, не вірячи самому собі. Помилки не могло бути, свячена вода увесь час показувала позитивний заряд.

Мене зацікавив ще один факт: чому це народні цілителі радять для лікувальних цілей брати воду із криниці до схід сонця, бо в цей час, мовляв, вона найбільш помічна. Ба й Зоя Гречишникова стверджує, що в передсвітанковий час вода має саме позитивний заряд. У мене раптом зблиснула думка: а який же заряд має вода в природі на Водохрещі, цебто 19 січня? А так як свої експерименти я проводив у серпні 1989 року (а точніше, почав їх 3 серпня), то до Йордані ще залишалося багато часу. Я не міг дочекатися цієї миті. Чомусь чуття мені підказувало, що Йорданська вода повинна мати інші властивості від набраної в інші дні.

Тим часом продовжував й інші дослідження. У нас вдома на горищі було багато квітів та різного зела, маку, освячених у церкві на Трійцю чи Маковія, або ж верба із Вербної неділі. На моє превелике здивування всі вони випромінювали величезну позитивну енергію, як і освячена вода. Виходить, що справді, знаходячись у домі, це освячене зілля мовби оберігає житло від згубних негатив-них енергій, цебто злих потойбічних сил, є своєрідним оберегом від них. Значить, Свята Церква і люди знали про те споконвіків. Можна лиш уявити собі, яку потужню біологічну енергію має освячена вода, коли досить однієї каплі її, аби по вінця наповнене відро звичайною криничною чи будь-якою іншою водою миттєво змінило свій заряд на позитивний. Сильний позитивний заряд несе і освячена в церкві сіль, мак тощо. Вражало й те, що замовлена знахарями вода чи одяг, покроплені свяченою водою, теж миттєво нейралізовували той потужний чаклунський негативний заряд, цебто перезаряджалися, втрачаючи свою знахарську дію.

Я довго не міг збагнути, в чому тут річ! Гадав, що винне срібло. Адже у воду, що освячується в церкві, священик занурює срібний хрест і, звичайно ж, іони срібла одразу наповнюють її. Але якесь внутрішнє чуття (я впевнений, що сам Господь) мені підказувало: а спробуй сам помолитися над водою! Отож яка перша молитва приходить на гадку, як не «Отче наш»? Я помолився – і диво! Вода змінила заряд з мінусового на плюсовий! Я, нехай простить мене Господь, якщо це святотатство, сотні разів повторював дослід, а результат був один: від молитви «Отче наш» миттєво змінювався заряд води. Звісно ж, заінтригований отією хвилею зацікавленості, я пробував промовляти над водою й інші молитви, але ж знову диво! Будь-яка інша молитва не змінювала заряду води, окрім однієї – «Отче наш». І, мабуть, аж тоді мені відкрилася до останку суть слів Ісуса Христа (а я вже тоді встиг глибоко простудіювати всю Біблію), чому потрібно молитися саме так. Значить, це справді Господня молитва, яка єднає нас, вірних Ісусовому вченню послідовників, з нашим Небесним Отцем, цебто з Абсолютом, Богом-Духом – втіленням найвищого Вселенського розуму.

Однак і тоді ще мене брав сумнів: а, може, це лишень я здатен молитвою перемінити заряд води? Став просити інших людей, ба й навіть малих дітей промовити «Отче наш» над водою, однак результат залишився однаковим. Виходило, що кожен, щиро помолившись Господньою молитвою, може зняти усі негативні енергії з будь-якої їжі, навіть речей, одягу тощо. Аж тепер збагнув до кінця суть слів Святого Письма, що коли щиро з вірою помолитеся в ім’я Господнє, то не зашкодить вам ніяка, навіть зіпсута їжа. Напевне, тут мається на увазі те, що будь-яку їжу чи питво люди з так званим «злим оком» можуть зарядити шкідливими негативними енергіями, цебто по-простонародному, щось наслати, зурочити. Отож виходить, що коли щиро з вірою помолитися Господньою молитвою над такими замовленими різним чаклунським насінням їжею чи питвом, то їхня руйнівна негативна енергія просто нейтралізується.

У попередньому розділі я вже зупинявся на цьому загадковому явищі. Я скроплював замовлені знахарями речі (котрі мали сильну мінусову енергію) свяченою водою і ота знахарська чи чаклунська мінусова енергія миттєво зникала з цих речей. Аби ти, шановний читачу, глибше замислився над небезпекою дій різних знавців чорної і білої магій, хочу навести, як на мене, просто вражаючий приклад, який мене тоді остаточно переконав у правильності своїх висновків. Напевне, багато з читачів пам’ятає виступ по телебаченню в кінці вісімдесятих  чи на початку дев’яностих років минулого століття одного англійського мага, що пускав у хід (навіть по телевізору) зіпсовані годинники. Я спочатку, звичайно, мабуть, як і більшість телеглядачів, сприйняв цю сміливу, я б сказав, зухвалу його заяву скорше як жарт. Але, на щастя, в мене вдома саме був старий зіпсутий будильник, який не йшов уже десь із десяток років. У гостях у мене був саме один молодий чоловік, до речі, дуже глибоковіруюча людина, що теж скептично сприйняв таке запевнення цього високого на зріст вольового чоловіка із смолисто-чорним волоссям і такими ж темними, як ніч, із демонічним блиском очима. Я, звісно ж, заради цікавості скоренько знайшов будильника і жартома намагався виконати всі вказівки мага, маючи впевненість, що все це звичайні байочки, цілковита нісенітниця. Шкода, що прізвища та імені його не запам’ятав. Але, на превелике моє здивування, справді сталося диво – годинник пішов. Я своїм очам не вірив, просто був шокований, аж лякливий морозець пробігся по тілі. Не менш здивованим був і гість, але факт залишався фактом – годинник чітко вицокував секунди, хвилини, години…

Наступного дня мене ні на хвилю не полишала думка: яким чином це сталося? На роботі в школі теж кілька колег по праці підтвердили подібний факт, навіть показали ручні годинники, що після тривалого свого небуття раптом справно запрацювали. Значить, це не звичайний збіг обставин. Та і якою це могло бути випадковістю, коли з тим будильником я обійшов до того чи не всі годинникарські майстерні міста і ніхто не міг його полагодити. Та раптом ніби щось мені підказало, в голові зблиснула думка: а перевір-но теперішній заряд годинника! Прийшовши додому, відразу так і зробив. Заряд виявився мінусовим. Кілька разів повторив експеримент, однак у годиннику чи довкіл нього була негативна енергетика, на відміну від інших годинників, які не вказували на жодну з енергетик, цебто були нейтральними. «Помолимось над ним», – чи то сам прийшов до цього висновку, чи якийсь внутрішній голос підказав із підсвідомості. Я почав «Отче наш». Не встиг вдруге почати молитву, як годинник зупинився. Що я з ним          не робив, але він залишався мертвим, не йшов. Перевірив заряд.     І знову еврика! Виявилося, що отой мінусовий заряд його         зник. Значить, на зіпсутий годинник діяла якась, явно не Божа сила, котрою володів той маг, коли від Господньої молитви вона зникла.

І ось, нарешті, я дочекався Водохрещ. Почав дослід-жувати воду ще з надвечір’я 18 січня. Однак вода мала, як завжди, мінусовий заряд. І раптом знову несподіванка! Починаючи із півночі з 18 на 19 січня, вода раптом змінила заряд. Я спочатку подумав, що ця зміна відбулася, як стверджувала Гречишникова, внаслідок добової пульсації заряду води з мінусового на плюсовий, однак мої власні дослідження вказували на інше. Я цілу ніч не спав, періодично перевіряючи воду, але вона мала весь час плюсовий заряд. Одне слово, протягом цілої доби 19 січня вода в природі мала лишень позитивний заряд аж до півночі 20 січня. Я водночас перевіряв воду з криниці, з крана, з річки, розтоплював сніг і звідусіль вона круглодобово була з плюсовим зарядом. Помилки не могло бути. Подібні дослідження повторював кожних Водохрещ протягом багатьох років. Вода на Йорданські свята, навіть і не освячена в церкві, круглодобово має плюсовий заряд. Значить, цей день вибраний Святою Церквою Христовою не випадково. Люди, а особливо служителі культу, знали про те звіддавен. Значить, у цей день з Неба, цебто з безмежного космосу зсилається на землю та благодатна Господня енергія, що водночас є й цілющою, оздоровлюючою на цілий прийдешній рік, а головне, очищаючою, освячуючою. Тепер стає зрозумілим, чому саме в цей день хрестився наш Спаситель Ісус Христос. Виявляється, що й понині ота Божа благодать сходить на землю щороку саме на Водохрещі, освячуючи наші водні простори. Не даром у народі побутує приповідка: «Від хрещенської води чоловік позбувається всякої біди».

Звернімо увагу ще на одну важливу деталь. Чомусь саме 19 січня, цебто на православні Водохрещі за старим стилем, вода набуває круглодобової позитивної, тобто освячуючої енергії. У поляків, приміром, теж є день освячення води, що припадає на 6 січня за новим стилем. Однак за моїми багато-літніми спостереженнями цього дня вода в природі не має позитивної енергетики. Правда, не можу категорично стверджу-вати, що впродовж року ще коли-небудь, окрім Йорданського дня, вода буває круглодобово позитивно зарядженою, бо для цього потрібно провести круглорічні детальні дослідження, однак мені ще не випадало виявити чогось подібного. Проте вдалося зробити інші фантастичні відкриття, зокрема пов’язані з молитвою «Отче наш».

Якось спробував мисленно промовити «Отче наш». І знову несподіванка на рівні фантастики. Виявилося, що навіть мисленно промовлена Господня молитва змінила заряд не лише води, а й усіх страв, що стояли на столі, навіть і речей, що лежали на ньому. Став прохати рідних і знайомих, аби вони промовляли подумки «Отче наш», але так, щоб я не знав, коли вони це роблять. І справді, навіть коли хтось сторонній подумки молився, біорамки в цей момент у моїх руках розходилися і недовірливі скептики, навіть найупертіші Хоми-невіри, пересвідчувалися, що це не якийсь мій хитрий фокус, а істинна реальність, адже своїми очима бачили, що мої рамки розходилися в той момент, коли хтось із них мисленно промовляв «Отче наш».

Такі несподіванки ще більше мене заінтриговували і якось я спробував записати молитву «Отче наш» на магнітофонну стрічку. А до цієї думки мене підштовхнуло вже згадуване мною в попередніх розділах лікування гіпнозом у Київській обласній лікарні психотерапевтом А.М. Дембо. Він рекомендував своїм пацієнтам магнітофонні записи своїх гіпносеансів з Місячною сонатою Бетховена. Якщо запис звичайного гіпнотизера міг діяти на людей, – подумав я, – то молитва «Отче наш» поготів матиме ще більший ефект. І справді, мої припущення, правильніше, передчуття справдилися. Прокручуючи магнітофонний запис молитви «Отче наш», кімната наповнювалася, як і від живої молитви, отою потужною і благодатною позитивною енергією. Та найдивнішим виявилося те, що й від записаної на магнітофонну стрічку Господньої Молитви теж змінювався заряд води з мінусового на плюсовий. Я не міг цьому повірити, але повторення експериментів лиш підтверджували цей факт. Це означало, що як і на фотосвітлинах людей залишається частка їхньої (не буду стверджувати, що душі), а біоенергії, так і на магнітофонних стрічках частка, а, може й, уся таємнича Божа енергія молитви «Отче наш». Ця загадка не розкривала своєї внутрішньої таїни, а ставила переді мною ще більше запитань: що ж це за дивна енергія, яка її природа? Одне залишалося зрозумілим, що це Божа сила, адже будь-які інші молитви, записані на магнітофонну стрічку, не давали подібного ефекту, так як і будь-які інші словесні записи. Це ще раз підтверджувало мої переконання, що «Отче наш» – це Господня молитва, яка єднає нас з Небесним Творцем. Це своєрідний код чи Божий шифр, при допомозі якого віруюча людина може спілкуватися зі своїм Отцем Небесним, цебто із Всевишнім, одержуючи від нього духовну, а відтак всебічно оздоровлюючу поміч і духові, і тілу.

Ці вражаючі відкриття все більше кликали мене до Храму. Однак, працюючи в школі учителем, мені, в ті часи більшовицького атеїстичного мракобісся, було практично неможливо здійснити такий антирадянський крок, за який миттєво міг би позбутися педагогічної праці. Як мені хотілося пересвідчитися, а яка ж енергетика наповнює церкву під час богослужіння. Інтуїція мені підказувала, що це має бути потужня позитивна енергія. Але як це перевірити? Та й не будеш стояти з біорамками в церкві перед вірянами, які бозна що можуть про тебе подумати. Але якось мене осінила рятівна думка: це ж можна перевірити по мамі! Моя мама була ревною прихожанкою, не пропускала жодної служби Божої в церкві. Я вирішив провести ще один експеримент. Виміряв біорамками мамине біоенергетичне поле перед церквою, а потім переміряв його після богослужіння. Моєму здивуванню не було меж. Виявилося, що мамине біополе після служби Божої в церкві було в кілька разів потужніше і сягало десь більше 12 метрів. Я ще і ще раз перевіряв. Помилки не могло бути. Під час богослужінь прихожани одержують величезну Боготворну Небесну позитивну енергію!

А тут ще й трапилася нагода пересвідчитися, а яка ж біоенергетика панує на зборищах різних магів. У Рівному вони саме відкрили курси екстрасенсів. Виявилося, що троюрідна сестра моєї дружини має незвичайні здібності. У неї до рук «прилипали» металічні ложки, виделки, а до грудей навіть важка електрична праска. Отож вона якось почула про ті курси екстрасенсів і загорілася бажанням одержати документ нетрадиційного біоконтактера-цілителя. Я не радив їй цього робити, але вона страх загорілася таким бажанням. Поїхав я з нею туди і зрозумів, що всі ці новоявлені «учителі»-маги мають сильну мінусову енергетику. Але вона таки вперлася навчатись на цих курсах, а в мене виникла можливість саме на ній досліджувати той енергетичний процес навчання. Після кількох таких занять у Надійки (так звали сестрінку дружини), раптом зникла плюсова енергетика, а замість неї появилася мінусова, цебто пропала дипольність. Я спочатку не міг пояснити цього явища, але застеріг її, що ті курси можуть обернутися для неї чимось іншим, не дай Боже, бідою. Я ж у свою чергу міркував: або ж оті маги її перезаряджають своєю диявольською енергією, або ж вони є просто енергетичними вампірами, котрі забирають чи висмоктують плюсову енергію позитивно заряджених курсантів.

Цей незаперечний факт ще раз і вже остаточно переконав мене в існуванні отих двох протиборствуючи протилежних сил, що ведуть вічний двобій за людські душі. Правильніше, цю боротьбу ведуть темні сили зла, аби більше спокушених гріхом душ заманити у свої тенета боговідступництва, а відтак позбавити життя вічного.

Але, слава Богу, горбачовська гласність і перебудова врешті похитнули, здавалося б, непорушні підвалини диктату атеїзму та невір’я і для мене теж відкрилися двері Божих храмів. Я досі не уявляв, яка заспокійлива благодать сходить на людину під час молитов боговірних людей. Якщо до церкви я заходив з якимись тілесними болями і душевним дискомфортом, то виходив з неї і духовно, і фізично зціленим. Якщо до того на душі під грудьми лежав якийсь важезний тягар незрозумілого пригнічення, а тіло нило від скованості та тупого болю, то протягом служби Божої відчував як отой гнітючий тягар поступово сповзав із подавленої душі, а з ним ніби скочувався вниз до ніг і ниючий біль, душа світлішала, мовби звільнялася від гнітючого смутку чи печалі, наповнювалася легкістю якоїсь дивотворної світлої радості і тіло робилося неваговим, немов пір’їна, легко, на повні груди дихалося і ніби з кожним таким подихом Святий Дух наповнював єство, і я, немов тілесно новонароджений, бадьоро ступав додому, а душу розпирала солодкава бентега душевного оновлення. Той стан важко передати словесно, то треба відчути своїм єством. Молитва сама просилася до вуст і наче скроплювала цілющою силою всю мою сутність. Після цього мені дуже легко працювалося, а в думках панували добрі і щирі помисли, наповнюючи чи оповиваючи очищене серце світлою аурою смиренності, жертовності та любові.

А коли церковні богослужіння стали транслюватися по телебаченню, для мене відкрилися нові горизонти для досліджень про сутність Бога не лише як Творця Всесвіту, а й нашого Небесного Отця. Під час телевізійних богослужінь із Господніх храмів дім наповнює потужна позитивна енергія. Біорамки її фіксують не лише в кімнаті, де стоїть телевізор, а й у інших кімнатах будинку при щільно зачинених дверях. Значить, для цієї енергії просто не існує перешкод, вона легко долає будь-якої товщини стіни.

При подібних телетрансляціях із Господніх храмів мені відкрилася ще одна цікава особливість. Якщо я раніше думав, що лишень молитва «Отче наш» несе потужну позитивну енергетику, то під час телевізійних богослужінь пересвідчився, що ота позитивна енергія поступає з телеекрану постійно, протягом усієї служби Божої. А це вже вказує на присутність Бога, власне, Його Святого Духа в кожнім храмі. Іншого пояснення тут не може бути. Така телевізійна передача діє так само, як і молитва «Отче наш» на воду, надаючи їй позитивного заряду. Я протягом багатьох років перевіряв дію телевізійних богослужінь різних церков: православної, греко-католицької, католицької. Під час їхнього транслювання по телебаченню всі вони в однаковій мірі наповнюють дім величезною Господньою енергією. Цебто з кожною людиною, яка дивиться подібну телепередачу, відбувається це ж саме, якби вона була присутня в тім чи іншім Господнім храмі. Тому було б добре якби кожної неділі та в усі християнські свята телевізійні, принаймні перший державний канал, транслював богослужіння з головних Київських храмів, зокрема УПЦ Київського Патріархату. Адже є багато віруючих людей хворими на різні недуги, тож не можуть відвідати церкви, а телевізійне богослужіння кожен з них міг би подивитися вдома.

Ще один цікавий факт необхідно навести, який стверджує, що з найвищими Вселенськими християнськими владиками (Вселенський православний Патріарх чи папа Римський) постійно перебуває Дух Святий чи якась інша Божа благодать. Я проводив дослідження під час приїзду в Україну Папи Римського Іоана Павла ІІ (Кароля Войтили). З телеекрана під час його поїздок та виступів йшла потужна позитивна енергія, це ж саме спостерігалося і під час відвідин України Вселенським Православним Патріархом Варфоломієм. Під час приїзду Варфоломія здавалося, що ота позитивна Божа енергія Святого Духа витала над усім Києвом і людьми, що прийшли зустріти Вселенського Патріарха.

Далі: Розділ 12