С. Праск

А, може, справді Біблія – тайнопис майбутнього?..

Власне, подібна назва статті «Біблія – тайнопис майбутнього», з’явилася ще у 2001 році в одинадцятому числі газети «Мир увлечений». Автором її значився якийсь Валерій Кратохвіль з Гостомеля. Мені чомусь здалося, що то не справжнє прізвище автора, а псевдонім. Врешті, не це є важливим, а те, про що йшлося в цій справді інтригуючій, радше сенсаційній кореспонденції. Мене, що ось уже більше тридцяти років постійно студіюю Біблію, цю книгу книг, і весь час не перестаю дивуватися новим відкриттям у ній, на які ще буквально вчора не звертав уваги, а тут раптом вони розкриваються новим смисловим баченням і змушують зовсім інакшими очима глянути на її справді, мовби запечатані кимось таємниці. Отож саме оті слова пророків Ісайя (гл. 29, вірш 11) та Даниїла (гл. 12, вірш 9) про Біблію, як запечатану, цебто закодовану чи зашифровану книгу, в цій статті мене воістину заінтригували. Поправді, я тоді й не знав, навіть не припускав, що пошуком ключа до біблійного коду ось уже впродовж майже трьох тисяч років зайняті найкращі уми посвячених в таїну цієї древньої книги єврейського народу. Я аж після прочитання цієї статті серйозніше задумався над тим, чому це й до наших днів кожен сувій (згорток) Тори, цебто перших п’яти книг Ветхого (Старого) Заповіту (Буття, Вихід, Левит, Числа і Повторення закону) в будь-якій синагозі світу абсолютно точно, згідно незмінних правил письма, копіюють лишень від руки із сувою попередника. Себто впродовж тисяч років кожного із переписувачів (писців), допущених до цієї важливої каліграфічної роботи, попереджують, що коли він випадково пропустить чи добавить хоча б одну літеру в Торі, він тим самим зруйнує (порушить) Всесвіт. Вже у самій цій строгій постановці питання копіювання Тори захована якась особлива таємниця, коли мусить бути така скрупульозність і уважність переписувача Святого Письма ізраїльтян. А хіба не вражає точністю пророцтво Даниїла стосовно сімдесяти років-тижнів (сідмин), після закінчення яких повернуться ізраїльтяни з полону на обітовану землю і збудують Єрусалим. Або ж про Месію і Його страту! – (гл. 9, вірші 24, 25, 26). Свого часу зроблені мною підрахунки мене навіть не вразили, а шокували точністю цього пророцтва.

Однак повернімося до змісту вище згадуваної газетної статті. Багато знавців Тори та древнього єврейського письма намагались докопатися до тієї загадкової, на їхню думку, таємниці П’ятикнижжя, про яку свідчили й усні перекази, і твердження пророків. Навіть видатного Ісаака Ньютона, як мовиться, не оминула ся чаша, однак, за твердженням автора статті, це вдалося здійснити уже нашому сучаснику, до речі, і нашому співвітчизникові Еліягові Ріпсу, дякуючи тій обставині, що він використав для своїх досліджень інструмент, якого не було в геніального Ньютона, – це комп’ютер. Як стверджує п. Кратохвіль, потайний (скритий) текст Тори був «запечатаний» тимчасовою печаттю. Його не можна було прочитати до винаходу комп’ютера. Але насамперед Еліягу Ріпс ліквідував проміжки між словами тексту Священної книги і витягнув його в одну неперервну строчку, що складена з 304805 літер. Таким чином він привів текст Тори до первісного вигляду, як передавалося усними переказами. Адже саме у такому вигляді Мойсей і одержав Біблію від Бога – як безперервний ланцюг літер, без проміжків між словами. І почався пошук. А принцип його простий. Комп’ютер, починаючи з першої букви, перевіряє усі можливі рівновіддалені (наприклад, через одну, дві і т.д. літери) можливі послідовні словесні сполучення. Відшукавши потрібне слово, комп’ютер починає відшукувати супутню йому інформацію. І раптом еврика! Наприклад, взяте ключове слово «Іцхак Рабін» пересіклося як у кросворді словами «ім’я убивці, що уб’є», а прямо перед ним «Амір» та «ім’я убивці». Неподалік, пересікаючись на даті 5756 (а 5756 рік єврейського календаря почався у вересні 1995 р.) відкрилися слова – «Тель-Авів», «вбивство Рабіна» і знову ім’я вбивці «Амір».

У відкритому ж тексті Біблії, у тому самому вірші, де комп’ютер у скритому тексті знайшов «Амір», знаходяться слова «ім’я вбивці». Найважливіше, що ця інформація була виявлена аж двома, зовсім незалежними і незнайомими між собою дослідниками в Ізраїлі та у Сполучених Штатах Америки за рік до вбивства Рабіна 4 листопада 1995 року. Американський дослідник біблійного шрифту Майкл Дрознін навіть зробив спробу попередити прем’єр-міністра Ізраїлю про небезпеку, спеціально прилетівши в Тель-Авів і через близьку людину з оточення прем’єра передав листа із застереженням – віднестися з повною серйозністю до пророцтва потайного тексту Тори. Пізніше, уже у 2000 році, він писав у своїй книзі «Біблійний код»: «Ми не змогли врятувати життя Іцхака Рабіна. Але його смерть стала несподіваним і жорстоким доказом реальності біблійного коду.

Я спеціально детальніше зупинився на цьому факті, наведеному у вищеназваній кореспонденції Валерія Кратохвіля, бо це справді інформація, яка змушує нас задуматися над можливим існуванням зашифрованого тексту Біблії.

Не менш вражаючими є й інші факти. Приміром, учені запропонували комп’ютеру знайти ім’я «Саддам Хусейн», а потім розшукати слова, що стосуються його, або ж знаходяться поблизу. І що ви думаєте? Поруч зі словами «війна в затоці», появились «СКАДи» і «російські ракети», а ліворуч від імені Хусейна значилася дата початку бойових дій у Персидській затоці «вогонь третього швата», тобто18 січня 1991 року. Хіба не дивина! Справді виходить, що біблійний код (якщо це насправді так) зводить докупи слова, що вказують на ті чи інші події, перехрещуючи їх, немов у кросворді. Наприклад, вислів «людина на Місяці» пересікають слова «космічний корабель», а поруч «Аполлон-11» і дата, коли астронавт Ніл Армстронг вперше ступив на місячну поверхню – «20 липня 1969 року».

За півроку до виборів у США в 1992 р. було прочитане скрите в тексті Біблії слово «Клінтон», яке пересікало інше слово «президент». Слово «Уотергейт» розташоване поруч зі словом «Ніксон» і датою цього унікального політичного скандалу «5724», тобто 1974-й рік. Або ж за два місяці до зіткнення комети Шумейкера-Леві з Юпітером в липні 1994 року, в утаємниченому тексті Біблії з’явилося слово «Шумейкер-Леві», пересічене фразою «Упаде на Юпітер», а зліва точна дата майбутньої події – «8 ава» (16 липня 1994 р.). Чи, наприклад, коли в результаті змови вищих офіцерських чинів був убитий під час параду президент Єгипту Анвар Садат, то була одержана свіжа дешифровка скритого тексту з Книги Буття з деталями замаху: ім’я жертви, дата, місце, спосіб убивства, і навіть ім’я та прізвище вбивці «Шалед Ісламбулі». Всю цю інформацію таїв невеличкий уривок Тори.

Одне слово, всі великі вчені, винахідники, художники, письменники, музиканти, політики всіх часів уже тисячі літ тому назад були занесені в запечатаний (таємний) біблійний код, як і всі важливі історичні події. Про це, знову ж, засвідчують факти, рясно засіяні у вищеназваній статті. Наприклад: «Гомер» – «грецький поет», «Шекспір» – поруч «поставлено на сцені», «Гамлет», «Макбет»; поруч зі словом «Бетховен» і «Іоан Бах» – «німецький композитор»; це стосується і Моцарта. Поруч з ключовим словом «Рембрандт» стоїть «Голландія» і «Живописець». Слово «Ньютон» пересікається словом «тяжіння», «він перевернув нинішню реальність». «Брати Райт» – «літак»; «Едісон» – «електрика», «лампочка». А про комуністичний переворот, що потряс увесь двадцятий вік, значиться – «революція», «Росія» і рік «5536», цебто 1917!

 Цей перелік можна продовжувати і продовжувати. Однак, якщо справді у тексті Біблії виявлено стільки прихованої інформації, то це вже за теорією ймовірностей не випадок, а закономірність, цебто незаперечна реальність. Значить, якщо це все не хитрі чиїсь підтасовки, Біблію в прямому розумінні можна назвати «Книгою життя»!

Одне мене лиш тут дивує чи непокоїть, навіть застерігає. А чому ж серед такої кількості видатних імен і подій в статті ні разу не згадане ім’я найвидатнішого, я б сказав, найбільшого землянина усіх віків та епох – Ісуса Христа. Чи є, після часів Мойсея, всесвітньовідоміший і найшанованіший ще якийсь великий єврей від Нього?! Переконаний, що нема. Читаючи цю книгу, ви вже пересвідчилися, що Його Господня молитва «Отче наш» наймогутніша на землі за біоенергетичною потугою. А така сила і могуть може даватися Святими Небесами лишень найдосконалішій, цебто істинно святій особі на землі. І тією особою є саме наш Спаситель Ісус Христос, богочоловік. Отож якщо Біблія «запечатана» книга життя земного, то в ній обов’язково мусить значитися ім’я Ісуса Христа, як Месії, як Спасителя світу, якого чомусь ось уже більше двох тисяч літ не хочуть признати іудеї. Невже ніхто з дослідників Тори не пробував розшукати оту таємну зашифровану відповідь Святого Письма стосовно Нього. Хоч убийте, не вірю. Впевнений також, що євреї рано чи пізно змушені будуть навернутися до християнства і визнати Ісуса Христа своїм Месією. Бо хто ще окрім Нього на землі здійснив подібний духовний подвиг всесвітнього масштабу. Хіба подібне до снаги звичайній земній смертній людині, та ще й розіп’ятій на хресті? То чому автор статті замовчує чи ігнорує той факт? А, може, автор єврей, отой впертий і затятий, як висловлювався наш Спаситель, книжник чи фарисей?

До речі, є й інші науковці, що дотримуються тези про біблію, як концептуальну програму розвитку людства, тільки складену і запрограмовану на певний час якимись космічними цивілізаціями. Приміром, науковий співробітник В. Блохін на початку дев’яностих років минулого століття опублікував, як на мене, вже надто претензійну, власне, без глибокого біблійного підґрунтя статтю «Апокаліпсис. Жахлива таємниця Біблії розгадана?», яку тоді передрукувало цілий ряд часописів, навіть і районного рівня.

Чому не глибоку? Бо, як на мене, про Біблію пише людина, яка цієї книги майже не знає (чи тоді не знала), або дуже поверхнево. Адже у Біблії ніде не сказано, що Апокаліпсис відбудеться саме у 2000 році, а Біблія – концептуальна програма розвитку людства якимись космічними резидентами саме на 2000 років. Навпаки, святе Євангеліє стверджує, що часу кінця світу ніхто не знає, окрім Отця Небесного! Тому всі припущення (а їх у людській історії була вже предоста), коли призначалася різними лжемесіями і лжепророками його точна дата, – звичайні прояви лукавого, аби породити в серцях людей зневіру не лишень до Святого Слова, а й до Віри Христової. Окрім того, автор статті намагається біблійні вселенські процеси розв’язати з позицій матеріалізму. Можливо, вищеназвані автори мають рацію лиш в однім - в аспекті таємничості, цебто закодованого (запечатаного) змісту Біблії, чи як стверджує п. В. Блохін «концептуальної програми розвитку людства, сформованої космічними резидентами». Тому, мабуть, саме через те Богові потрібен розвиток, а не застій людства, аби воно змогло розумово й технологічно дорости до прочитання таємничого коду Біблії. Чи не через те, приміром, Він помішав мови у Вавілоні? В. Блохін, як на мене, має цілковиту рацію в твердженні, чому в другій половині першого століття виникло християнство саме у східних провінціях Римської імперії. Справді, тут існує певний внутрішній зв'язок. Адже до того часу духовний, а відтак моральний розпад (загнивання) Римської імперії досяг критичного рівня: гомосексуалізм, розпуста, моральний розклад і духовний занепад суспільства утвердилися на державному рівні. Людство катастрофічно втрачало високі вершини духовності, а відтак цивілізаційно деградувало. Тож мусив появитися новітній Месія Ісус Христос, запрограмований Богом і зачатий космічним інтелектом (Святим Духом), аби створити принципово новий світогляд, здатний вивести людство з духовного тупика і забезпечити його гармонійний розвиток. Може й, має рацію науковець, коли вважає, що саме Бог зсилав на здеморалізоване гріховне суспільство різні хвороби: мор, чуму, холеру та інші страшні недуги. І чи не внаслідок цієї трагічної закономірності у наш час появився невиліковний і всепожираючий грішників СНІД? Адже ота «сексуальна революція», цебто поголовна розпуста чи не досягла нині на землі свого апогею? Хіба не содомогоморським є рішення багатьох урядів так званих вільних (і до гріха теж) демократичних країн про узаконення на державному! рівні одностатевих шлюбів та оправдання гомосексуалізму? Ми знаємо, що СНІД – хвороба саме гомосексуалістів, наркоманів і розпусників. Серед глибоко віруючих людей цієї чуми двадцять першого століття нема, а лишень серед морально деградованих покидьків суспільства. Але це не означає, що коли косять непотрібний бур’ян, то разом з ним не гине й добра трава. Ось чому мусимо пам’ятати, що ця страшна хвороба несе загрозу й порядним людям.

Науковець В. Блохін також підтримує ідею існування людської душі, цебто своєрідної духовної субстанції, посланої Космічним Розумом, яка вдосконалюється і розвивається в людині. Навіть переконаний у переселенні душ передчасно загиблих, зсилаючись на спільні дослідження в цьому аспекті індійських та американських учених. Він вважає, що космічні цивілізації вищого порядку є у постійному контакті із землею, власне, з людством. І, мовляв, характерним прикладом такої взаємодії була відома болгарська провидиця Ванга, котрій була дана космічними силами можливість спілкування з тонкою духовною матерією померлих. Блохін впевнений, що для цивілізацій вищих рівнів смерті в нашому розумінні нема. А Ванга була спеціально вибраним транслятором інформації для зв’язку космічних цивілізацій з людством. Джерелом інформації Ванги, очевидно, було біоенергетичне інформаційне поле, яке формується на основі тонкої матерії померлих людей за весь час існування земної цивілізації. Чи не для цієї мети була ще в дитячому віці осліплена якимись високорозвинутішими космічними силами, аби підвищити її чутливість до свого «внутрішнього голосу», що посилався їй вищими космічними цивілізаціями.

Як на мене, таке припущення науковця цілком логічне і правомірне. Згадаймо (про що йшлося вже в попередніх розділах цієї книги), що за умови миттєвого скорочення обміну інформації між лівою і правою півкулями мозку людина здатна вийти на нові невідомі загадкові рівні пізнання, причому явно не земні. Чи феномен Ванги не пов'язаний саме з подібним випадком?

Блохін вважає, що саме біоінформаційне поле і являє в своїй сутності той невідомий і загадковий Космічний Розум, про який говорив ще Ціолковський. Правда, характер взаємодії Творця з Космічним Розумом поки що не досить зрозумілий, зауважує він.

Як бачимо, автор статті не ототожнює Космічного Розуму з Творцем, вважає їх різними субстанціями Всесвіту. Тоді за В. Блохіним ієрархамічна піраміда виглядає так: Творець – Космічний розум – біоенергетичне інформаційне поле, що сформувалося на основі тонких матерій душ померлих – жива людина. За всією логікою їхня мисленно-енергетична потуга різна: найвища – Творця, а найнижча – людини, але яка здатна генерувати чи продукувати розумову інформацію, невідому попереднім поколінням людства, якщо на Землі перед тим не існували високорозвинутіші цивілізації від нашої.

А ще В. Блохін упевнений, що у наш земний дім постійно навідуються неземні гості, про яких ми й сном-духом не відаємо. І все, на його думку, через те, що наша планета чи, може, цивілізація є утримувачами якихось продуктів, що являють собою особливу цінність, якщо вони, оті загадкові «гості», прибувають сюди з багаторічних світлових відстаней. Відразу потрібно відкинути корисні копалини, бо такого добра, мабуть, достатньо на будь-якій мертвій планеті, яких у Всесвіті без ліку. Виникає закономірне питання: тоді за чим? В. Блохін припускає, що якщо в космічних цивілізаціях вищого порядку смерть є лиш зміною фізичних оболонок для елітної частини суспільства, яка керує системою бездуховних і безстатевих систем різних рівнів, то виникає здогад, що в тих цивілізаціях є великий дефіцит у виробництві тонкої духовної матерії, яка складає основу їх могутності для подальшого освоєння космосу. Бо основа колонізації космосу полягає в заповненні його тонкою духовною матерією, яка забезпечить постійну і ефективну інформацію про стан космічного простору. Виходячи із тверджень науковця, тоді справді іде боротьба між різними космічними силами за людські душі. Мабуть, мали рацію наші батьки й діди, коли постійно нагадували про те. Найогидніше висловлювалися про тих, хто запродав свою душу дияволу.

Я так детально зупинився на міркуваннях вищеназваного науковця не тому, що беззастережно погоджуюся з ними чи вважаю за абсолютну істину, ні. А тому, що вони наштовхують на думку, яка співзвучна з біблійно-християнським твердженням, що Душу можуть створити не всі космічні сили. Цебто Душу може випродукувати і дати людині тільки найвища Вселенська субстанція – Бог-Творець! Лишень готовою душею може скористатися диявол, котру добровільно людина продала йому. А продаються – лишень грішники, таким чином наповнюючи чи підсилюючи своєю «падшою» біоенергією земні й піднебесні сили темряви. Ось чому диявол є уособленням саме зла і темряви, бо основу його потойбічного царства становить негативна енергетика грішників.

Одначе наш Творець Небесний все ще надіється і робить усе можливе, щоб врятувати хоча б частку людства від гріхопадіння, просіваючи його через сито різних невиліковних хвороб та інших кар Небесних, цебто відтягує отой страшний кінець світу, надіючись на покаяння грішників. Пам’ятаймо про це. До цього все голосніше і настирливіше закликають нас і мудрі вчені мужі різних наук, що скинули з себе пута безбожництва і атеїзму. Прислухаймося того рятівного голосу.

Далі: Розділ 18