Огляд правозахисного процесу на Придніпров'ї в період до 1991 року.

 

Протягом років незалежності письменниками, журналістами та істориками написано чимало творів, присвячених правозахисному руху «шістдесятників» — тих, хто перебував в опозиції до існуючої влади. Чому саме у шістдесяті роки двадцятого століття спалахнув рух непокори — важко сказати. Дехто пояснює це пом’якшенням режиму після смерті Сталіна, а відтак і проявів певних ознак демократії, яка не вписувалася в уявлення тогочасних можновладців про демократію. Інші вважають, що Друга світова війна для більшості стала своєрідним щепленням від страху: ті, хто вижив у ній, уже нічого не боялися. Особисто я — автор цих рядків, не відкидаючи пепередніх тверджень, переконаний, що основна причина лежить значно глибше. На кінець вісімнадцятого, дев’ятнадцяте і двадцяте століття припадає пік останнього апокаліпсису людства — найкривавіші революції і світові війни. 1881-й став останнім роком Сонячного Зодіаку, а саме завершилося коло обертання Сонця (Сонячної системи) у космосі, яке тривало 25920 років, тобто завершився анарагонічний оберт світила. Наближення до цього (1881-го) року і після нього супроводжувалося великими потрясіннями не тільки в неживій природі (вулканізм, землетруси), а також у психіці людей. У світ стали приходити сутності нового типу. Власне, починалася нова цивілізація. Вирували не якийсь окремий народ, раса чи континент, а все людство. Це була боротьба між тими, хто жив у попередні роки анарагонічного оберту, і тими — новими, які стали з’являтися в кінці старого оберту і в перші роки (десятиріччя) нового анарагонічного оберту Сонця. У цей період складова аури нашої планети Темний Сателіт (Орб) перебувала найближче до свого тіла Землі за всі попередні 25920 років. Ця складова відповідає за звірячі рефлекси живої природи (у тому числі й людини), а саме їсти, пити, розмножуватися. А щоб щось з’їсти, треба його вбити. Принципового значення не має — уб’є людина чи нація. На шістдесяті роки двадцятого століття припадає період початку віддалення Темного Сателіту від свого тіла Землі, а відтак і в сутності кожної людини ставало дедалі менше звірства. Йдеться не тільки про тих, хто протестував проти чогось, а також тих, проти кого протестували. Якщо у п’ятдесяті роки за необережне слово проти влади могли кинути в концтабір, чи й розстріляти, то уже в шістдесяті бажаючих коїти таке з’являлося дедалі менше. Першим прикладом стала «Празька весна» 1968 року, яка починалася з виступів інтелігенції на захист незалежності Чехословаччини від СРСР. Її довго терпіли, аж поки не почалася революція. Та зрештою потопили в крові радянські війська. За тим почалося «закручування гайок» і в Радянському Союзі. На цей період і припадає найбільше переслідувань, репресій і судових процесів над правозахисниками. Надто в республіках, і надто в найбільшій з них Україні. Не можна сказати, що шістдесятників було багато, але здебільшого це були публічні люди — прозаїки, поети, журналісти, і тому їх знали всі.